Ухвала суду № 101588314, 03.12.2021, Черкаський районний суд Черкаської області

707/2901/21

2/707/1259/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

03 грудня 2021 року м. Черкаси

Суддя Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А., отримавши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДАКОРД ОР» про стягнення заборгованості по заробітній платі, суми компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

30 листопада 2021 року представник позивача – адвокат Кучер Ю.В., в інтересах позивача ОСОБА_1 (за даними паспорта громадянина України зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДАКОРД ОР» (юридична адреса: вул. Миру, 3, м. Васильків, Київська область, 08601), у якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДАКОРД ОР» на користь ОСОБА_1 :

- нараховану, але не виплачену заробітну плату за грудень 2018 року в розмірі 3 730 гривень 00 копійок;

- компенсацію за невикористану відпустку за період роботи з 01 квітня 2017 року по 31 грудня 2018 року в розмірі 7 161 гривня 00 копійок;

- середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 126 474 гривні 21 копійка;

- моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень 00 копійок;

а всього - 142 365 гривень 81 копійка.

Судові витрати по справі представник позивача просить покласти на відповідача.

Згідно зі ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень ст.ст. 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючу суддю Миколаєнко Т.А. та 30 листопада 2021 року передано їй дану справу.

Відповідно до частини першої статті 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Вивчивши вказану позовну заяву з доданими до неї матеріалами, вважаю, що вона повинна бути залишена без руху, виходячи з наступних підстав.

Частиною 4 статті 177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з вимогами частини 2 статті 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду держбюджету.

У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

Як убачається з позовної заяви, представником позивача, крім вимоги про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, від сплати судового збору за якими позивач звільнена на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», заявлено ще дві самостійні вимоги майнового характеру, а саме: про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди.

За змістом статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб в Україні станом на 01 січня 2021 року становить 2270 гривень.

Отже, сума судового збору, яка мала бути сплачена позивачем при зверненні до суду з даним позовом, складає 1 816 грн 00 коп.

Документи, які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону, до позовної заяви також не долучені.

У п.п. 57, 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 зазначено, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Крім того, у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що: «виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати. Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника».

З огляду на викладене, суд констатує, що середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та моральна шкода не входить до структури заробітної плати, а, відтак, позивача не може бути звільнено від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

За даних обставин вимоги ЦПК України щодо пред`явлення позову не дотримано.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують Конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» (СASE OF KREUZ v. POLAND), заява № 28249/95, від 19 червня 2001 року, у пункті 53 якого Суд зазначив: "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Крім того, у пункті 22 рішення у справі "Мельник проти України" (заява № 23436/03) від 28 березня 2006 року, Суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

За змістом частин першої – третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. При цьому, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою статті 187 ЦПК України, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи – відповідача. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Отже, позивачу ОСОБА_1 необхідно надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення її від сплати судового збору відповідно до закону.

На підставі вищевикладеного, позовну заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без руху і надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 95, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

п о с т а н о в и л а:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДАКОРД ОР» про стягнення заборгованості по заробітній платі, суми компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, - залишити без руху, надавши позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення вказаних недоліків.

Роз`яснити позивачу, що у разі, якщо вона у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтею 175 ЦПК України, позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.

У разі невиконання ухвали суду, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернена позивачу.

Ознайомитись з повним текстом ухвали суду, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя: Т. А. Миколаєнко