Ухвала суду № 101587837, 03.12.2021, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/994/21

Провадження № 1-кп/529/111/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року Диканський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Кириченко О.С.,

за участі секретаря судового засідання - Бурлиги Н.Л.,

прокурора - Каленчука Я.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Конюшенко М.А.,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12021175440000575 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Диканського районного суду Полтавської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021175440000575 стосовно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Відповідно до ухвали слідчого судді від 12 жовтня 2021 року до обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці.

03 листопада 2021 року ухвалою слідчого судді вказаний вище запобіжний захід було змінено на тримання під вартою строком до 13 год. 00 хв. 08 грудня 2021 року.

Станом на 03 грудня 2021 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України ще не розглянуто по суті.

В судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці, мотивуючи його тим, що строк дії ухвали слідчого судді щодо тримання під вартою ОСОБА_1 закінчується о 13 год. 00 хв. 08 грудня 2021 року, однак розгляд кримінального провадження ще не завершений, на теперішній час ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, зокрема є об`єктивні причини вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, що ускладнить проведення судового розгляду кримінального провадження в розумні строки, процесуальна поведінка обвинуваченого свідчить, що застосування більш м`яких запобіжних заходів до нього не можливо, оскільки останній не дотримується покладених на нього обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказав, що не буде вчиняти ніякого впливу на потерпілого та свідків. При цьому, вважав можливим застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, а саме у виді домашнього арешту, умов якого він буде дотримуватися.

Захисник обвинуваченого - адвокат Конюшенко М.А. в судовому засіданні при вирішенні клопотання прокурора покладалась на розсуд суду. Зазначила, що прокурором недоведено наявність ризиків, зазначених в клопотанні. Посилаючись на вказані обставини, захисник обвинуваченого просила застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, умов якого він буде дотримуватися.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши доводи прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого - адвоката Конюшенко М.А., думку потерпілого ОСОБА_2 , суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років.

В матеріалах провадження містяться достатні дані, які переконують суд у тому, що обвинувачений міг вчинити інкримінований йому злочин, висунуте обвинувачення є обґрунтованим. При цьому, судом при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини обвинуваченого не є предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

На час розгляду клопотання в обвинуваченого ОСОБА_1 наявні незняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості за ряд кримінальних правопорушень, в тому числі і за вчинення грабежу.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 ніде не працює, не має постійного заробітку, на своєму утриманні неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб не має, характеризується негативно. Обвинувачений ОСОБА_1 являється особою з інвалідністю ІІІ групи, однак категоричних протипоказань щодо роботи чи способу життя йому не встановлено.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді від 12.10.2021 стосовно ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, без застосування електронних засобів контролю.

Однак, ухвалою слідчого судді від 03.11.2021 вказаний запобіжний захід було змінено на тримання під вартою строком до 13 год. 00 хв. 08 грудня 2021 року, так як ОСОБА_1 без поважних причин ігнорував умови застосування цілодобового домашнього арешту, ухилявся від виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, оскільки неодноразово залишав без дозволу місце свого проживання, відлучався з населеного пункту в якому він проживає, а також, можливо, причетний до вчинення нового кримінального правопорушення.

Враховуючи вищевказані обставини в їх сукупності, беручи до уваги, що на час розгляду клопотання кримінальне провадження ще не розглянуте по суті, не досліджені докази та не допитані свідки, суд дійшов висновку, що доводи прокурора є обґрунтованими, а заявлені в клопотанні ризики, а саме можливість переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, вчинення ним нових кримінальних правопорушень та незаконного впливу на потерпілого і свідків, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, не зменшилися та існують на час розгляду клопотання, у зв`язку із чим необхідність застосування до цього обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпала.

Більш м`які запобіжні заходи стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , зокрема і домашній арешт, на якому наполягала сторона захисту, неможливо застосувати, оскільки вони передбачають можливість перебування на волі, що не виключає можливість переховування від суду та незаконного впливу на потерпілого та свідків, що ускладнить повне та об`єктивне встановлення істини у кримінальному провадженні, зважаючи на те, що судовий розгляд кримінального провадження ще триває.

Крім того, як встановлено судом ОСОБА_1 було порушено умови цілодобового домашнього арешту, в звязку з чим йому було обрано найбільш суворий запобіжний захід, а тому процесуальна поведінка останнього свідчить про неможливість застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до пунктів 3,4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2014 року у справі "Чанєв проти України", обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, не допускається тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого без судового рішення, що виключає можливість, в тому числі, і "автоматичного" продовження застосування такого запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду та інші обставини, на які Європейський суд з прав людини посилався у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10.02.2011, рішення "Лабіта проти Італії" від 06.04.2000, рішення "Летельє проти Франції" від 26.06.1991).

Враховуючи викладені вище обставини у їх сукупності, які з переконливістю свідчать про обґрунтованість наявності ризиків, вказаних у клопотанні прокурора, які можуть бути усунені лише при триманні обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у скоєні злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, враховуючи те, що строк дії ухвали слідчого судді про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується, а судовий розгляд кримінального провадження ще не завершено, не допитано потерпілого та свідків, з метою об`єктивного та всебічного розгляду кримінального провадження у розумні строки, суд дійшов висновку, що саме тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 усуне наявні ризики неналежної процесуальної поведінки цього обвинуваченого та його незаконного впливу на потерпілого та свідків і буде сприяти належному проведенню судового розгляду кримінального провадження.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого, а передбачене ч. 3 цієї статті Кодексу продовження тримання під вартою може бути застосоване судом у випадку обрання такого запобіжного заходу судом в ході судового розгляду, а у даній справі запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було обрано ОСОБА_1 не судом, а слідчим суддею під час досудового розслідування, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити частково, а саме не продовжити строк тримання під вартою, а обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Виходячи з викладених вище обставин у їх сукупності, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання прокурора та обрати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 31 січня 2022 року.

Разом з тим, у відповідності до частин 4, 5 ст. 182 та ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності, беручи до уваги дані про його особу, його сімейний та майновий стан, наявні ризики, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому заставу в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає суму в 148 860 грн 00 коп, у разі внесення якої обвинуваченим чи іншою особою за нього, ОСОБА_1 підлягає звільненню з-під варти з виконанням ним обов`язків після цього у виді прибуття до слідчого, прокурора, суду із встановленою ними періодичністю та не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду, у разі невиконання яких застава підлягає зверненню в дохід держави з вирішенням питання при цьому щодо обрання запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 196, 197, 205, 331, 370, 372, 376, 392, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.

Обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою за даною ухвалою суду обчислювати з 03 грудня 2021 року, тобто з дня обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Дія цієї ухвали закінчується 31 січня 2022 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 розмір застави в сумі 148 860 (сто сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят) грн 00 коп, у разі внесення якої ним особисто чи іншими особами, він підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення з-під варти обвинувачений ОСОБА_1 зобов`язаний прибувати на виклики до слідчого, прокурора, суду з визначеною ними періодичністю та не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду.

У разі невиконання цих обов`язків внесена застава підлягає зверненню в дохід держави з вирішенням при цьому питання щодо обрання запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_1 та прокурору негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий О.С. Кириченко