Вирок № 101587559, 29.11.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12672/21

1-кп/357/1555/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючий - суддя Дубановська І.Д.,

секретар судового засідання - Огер О.А.,

сторони кримінального провадження:

сторона обвинувачення

прокурор Бурлака П.О.,

представник потерпілого Колотницька А.В.,

сторона захисту

обвинувачена ОСОБА_1 ,

захисник Гапоненко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 7 міста Біла Церква Київської області, кримінальне провадження № 12021110000000236, внесене 28 лютого 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Матюші Білоцерківського району Київської області, громадянки України, неодруженої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої

обвинуваченої у скоєнні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Бурлаки П.О.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника Гапоненка А.П.

У С Т А Н О В И В:

До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 28 жовтня 2021 року надійшов затверджений прокурором Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Бурлакою П.О. обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Відповідно до обвинувального акту, досудовим розслідуванням встановлено, що 28 лютого 2021 року близько 00 годин 10 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи власним технічно справним автомобілем «MITSUBISHI ECLIPSE», д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.12.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року, відповідно до якого «у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год», рухалась по вул.. Київській у місті Біла Церква в напрямку м.Києва зі швидкістю близько 70 км/год, в порушення вимог п.2.3 б) Правил дорожнього руху, відповідно до якого «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою та відповідно не реагувала на її зміну, та своєчасно не зреагувала на зміну дорожньої обстановки, а саме - виникнення небезпеки для руху у виді руху пішохода ОСОБА_2 , який перетинав проїзну частину з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля, та в порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`єзду перешкоди», маючи об`єктивну можливість виявити небезпеку для руху у виді пішохода ОСОБА_2 на проїзній частині, негайно заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки автомобіля не вжила, внаслідок чого скоїла наїзд на нього.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження від яких помер у Білоцерківській міській лікарні № 2.

Порушення водія ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3 б), 12.4, 12.3 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_1 у судовому засіданні визнала себе винною повністю у інкримінованому їй злочині та суду показала, що саме вона вчинила зазначений злочин за викладених у обвинувальному акті обставин. Розкаюється у скоєному. Просить строго не карати.

Враховуючи те, що обвинувачена у повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм положення ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням даних, які характеризують особу винної.

З огляду на викладенні у обвинувальному акті та визнані обвинуваченою обставини вчинення злочину суд приходить до висновку, що у даному кримінальному провадженні знайшли своє підтвердження всі обставини, які підлягають доказуванню відповідно до положень ст.91 КПК України і в тому числі щодо події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину) та винуватості обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні злочину, форми її вини, мотиву і мети вчинення злочину.

За викладеного суд вважає, що вина ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого їй злочину є доведеною.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій міри покарання, суд виходить із вимог ст.65 КК України і враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого нею злочину та його суспільну небезпечність, наявність чи відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання винної обставин, дані про її особу, відношення до скоєного та конкретні обставини справи.

З огляду на зміст санкції ч.2 ст.286 КК України та вимог статті 12 цього Кодексу, вчинений обвинуваченим злочин відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до ст.66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання винної, є її щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання винного, судом не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами. Окрім того, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права», а тому з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи) (справи «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 року; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 року).

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

Враховуючи суспільну небезпечність скоєного обвинуваченою злочину, на що вказує його характер та спричинені ним наслідки, тяжкість злочину, відношення винної до наслідків скоєного, пом`якшуючу та відсутність обтяжуючих покарання винної обставини, дані про її особу, яка не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, раніше не судима, залишилась на місці ДТП, добровільно відшкодувала завдані збитки, є людиною молодого віку, постраждалий ОСОБА_2 переходив дорогу не по пішохідному переходу, не використовував світлоповертальні елементи одягу, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства, визначивши їй покарання відповідно до санкції ч.2 ст.286 КК України у вигляді п`яти років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортним засобом та у відповідності до ст.75 КК України звільнивши її від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку три роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї судом відповідно до статті 76 вказаного Кодексу обов`язки: періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти останній про зміну місця свого проживання і роботи; не виїжджати за межі України без погодження із уповноваженим органом з питань пробації.

Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати пов`язані із залученням експертів у кримінальному провадженні підлягають стягненню з обвинуваченого відповідно до ч.2 ст.124 КПК України.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Підстав для обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.12, 50, 66, 67, 75, 76, ч.2 ст.286 КК України, ст.ст.8-11, 21-27, 91, 349, 368-371, 373, 374, 376, 392, 394, 395 КПК України, ст.17 ЗУ від 23 лютого 2006 № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 :

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження із уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути із ОСОБА_1 на відшкодування судових втрат за проведення експертизи 4331 грн. 40 коп. в дохід держави.

Арешт автомобіля «MITSUBISHI ECLIPSE», д.н.з. НОМЕР_1 належного ОСОБА_1 накладений ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 05 березня 2021 року - скасувати.

Речові докази:

?одяг та взуття пішохода, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів відділу поліції № 1 Обухівського ВП ГУ НП в Київській області - знищити,

?автомобіль «MITSUBISHI ECLIPSE», д.н.з. НОМЕР_1 , який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська область, м.Біла Церква, вул.Матросова 48а - повернути власнику ОСОБА_1 .

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя

Білоцерківського міськрайонного суду

Київської області Ірина ДУБАНОВСЬКА