Рішення № 101585758, 30.11.2021, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/3838/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП "Львіввугілля" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просить стягнути з ДП «Львіввугілля» середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні у сумі 90 000грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає наступне.

Він знаходився у трудових відносинах з ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» та був звільнений 01.04.2021р. у зв`язку з із виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, відповідно до пункту 2 статті 40 КЗпПУ.

Однак при звільненні із ним не було проведеного повного розрахунку та заборгованість з виплати заробітної плати становила 107 000грн.

Зазначив, що внаслідок затримки виплати заробітної плати у нього немає можливості утримувати себе та свою смію, а кошти які він заробив відповідач виплачував незначними частинами, що призводить до скрутного матеріального становища.

Також, зазначив, що його заробітна плата за лютий-березень 2021року сукупно становила 82 555, 52грн., ним фактично відпрацьовано 5 робочих днів, тобто середня заробітна плата становить 16 511,10грн.. Період затримки 109 робочих днів (з 01.04.2021р. по 08.09.2021р. Тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 1799709,90грн.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 13.10.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача надала клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 30.11.2021р. у задоволенні клопотання представника відповідача – Пашкутської Надії про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ДП "Львіввугілля" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненн - відмовлено.

16.11.2021р. представник відповідача надійшов відзив.

В відзиві на позовну заяву представник ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» просить суд відмовити у позовних вимогах. Зазначає, що позивач в останній день звільнення не працював. З28.03.2021р. по 01.04.2021р. перебував у щорічній відпустці. Під час відпустки 01.04.2021р. позивачу видано довідку КП «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради» на підставі якої працівник звернувся з заявою про звільнення.

На момент звільнення йому нараховано виплати, компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 39109,17грн. та одноразову грошову допомогу при звільненні згідно з колективним договором в розмірі 68 347,10 грн.. Основна заробітна плата згідно з тарифною ставкою працівника на момент звільнення не нарахована, а лише додаткова.

Вказана сума виплат виплачена 07.09.2021р.

Вимоги до ДП «Львіввугілля» про розрахунок звільнений працівник ОСОБА_1 не пред`являв жодного разу.

Також, зазначає, що середній заробіток позивача з урахуванням лютого-березня 2021р. становить 1613,42 грн.

Крім цього, зазначає, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь період розрахунку при звільненні, оскільки середній заробіток в зв`язку із звільненням не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається із копії трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 26.07.2010 року працював з повним робочим днем на ВП «Шахта «Степова» ДП «Львівугілля» .

01.04.2021 року позивача було звільнено за угодою сторін п.2 ст.40 КЗпП України, про що свідчить відмітка у трудовій книзі позивача.

Згідно з ч.1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, а нормами ст. 46 Конституції України передбачено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення безробіття з незалежних від них обставин.

Відповідно до ч.5 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Натомість, як визнається сторонами у ОСОБА_1 була заборгованість з виплати заробітної плати 107 456,27грн., однак станом на 07.09.2021р. дана заборгованість по заробітній платі виплачена у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виплата працівникові середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні є формою матеріальної відповідальності роботодавця, яка виникає у випадку вчинення ним порушення норм трудового законодавства. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке роз`яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України взаємозв`язку з положеннями ст.117,237-1цьогоКодексу.

При цьому, визначальним для доведення позову є такі юридично значимі обставини: невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Відповідно до частин першої та другої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Згідно з частиною першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ураховуючи зазначені положення законодавства України, звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З дослідженого наказу №129-к від 02.04.2021р. встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку із виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі, за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи, п.2 ст.40 КЗпП України з 01.04.2021р.

Як встановлено з дослідженої заяви ОСОБА_1 встановлено, що останній з 28.03.2021р. по 01.04.2021р. перебував у щорічній відпустці.

Також, згідно довідки №223 від 01.04.2021р. встановлено, що ОСОБА_1 за станом здоров`я протипоказана фізична праця (пил, шум) з 01.04.2021р.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 в день звільнення 01.04.2021р. не працював та з заявою про виплату всіх сум, що належать йому від підприємства при звільненні до ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» не звертався, а роботодавець вчинив дії з виплати належної працівнику при звільненні належних йому сум - виплативши такі 07.09.2021р.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач вчинив дії, спрямовані на виконання обов`язку, передбаченого статтею 116 КЗпП України, надавши докази виплати працівникові сум, належних йому при звільненні.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Львіввугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РРНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: Державне підприємство «Львіввугілля», ЄДРПОУ 32323256, місце знаходження: м.Сокаль, вул.Б.Хмельницького, 26 Червоноградського району Львівської області.

Головуючий: Л. Ю. Фарина