Рішення № 101585743, 17.11.2021, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4185/20

пр.№ 2/464/272/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.11.2021 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого – судді Борачка М.В.,

секретар судового засідання Мерза Д.С.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 ,

представника третьої особи орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради Зуєва Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Юридичного департаменту Львівської міської ради, треті особи: орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, Комунальна установа «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» про визнання недійсним та скасування наказу про передачу квартир у власність громадян, свідоцтва про право власності на квартиру та повернення квартири у комунальну власність, -

в с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

На розгляд Сихівського районного суду м. Львова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана в інтересах позивача ОСОБА_4 , до відповідача-1 ОСОБА_2 , відповідача-2 ОСОБА_5 , відповідача-3 ОСОБА_6 , відповідача-4 ОСОБА_7 , відповідача-5 Юридичного департаменту Львівської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог-1: орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог-2: Комунальна установа «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» про:

- визнання недійсним та скасування Наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 14.03.2007 року № 17-Ж-С в частині передачі у власність громадянам квартири АДРЕСА_1 ;

- визнання недійсним та скасування Свідоцтва про право власності від 14.03.2007 року № С-05774 на квартиру АДРЕСА_1 ;

- повернення квартири АДРЕСА_1 у комунальну власність Львівської міської ради.

Ухвалою від 18.08.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 15.09.2020.

Ухвалою від 15.09.2020 суд витребував у Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» оригінал заяви позивача на ім`я керівника органу приватизації про передачу у спільну власність квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 30.12.2020 суд призначив у справі судову почеркознавчу експертизу та зупинив провадження у справі на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 25.02.2021 провадження у справі поновлено у зв`язку із надходженням на адресу суду клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою від 16.03.2021 вирішивши клопотання експерта та долучивши додаткові документи із зразками почерку та підписів позивача, суд зупинив провадження у справі для проведення почеркознавчої судової експертизи.

Ухвалою суду від 28.08.2021 провадження у справі поновлено у зв`язку із поверненням матеріалів справи до суду.

Ухвалою від 21.09.2021 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 20.10.2021 року.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він не надавав згоду на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , отриману ним в користування у 1991 році із житлового фонду Львівської міської ради. Позивач стверджує, що заяву про приватизацію згаданої квартири у лютому 2007 року він не писав і не подавав, а підпис на такій виконаний не ним, оскільки на момент її подання він перебував на території США. Згідно із твердженням позивача, він виїхав із України у 2000 році, а вперше повернувся на територію України тільки у 2013 році. При цьому позивач довіреності на приватизацію квартири не надавав, а про процес її приватизації йому ніхто не повідомляв. Про приватизацію квартири позивачу стало відомо у березні 2018 року.

Позивач вказує, що проведення приватизації квартири АДРЕСА_1 без його згоди грубо порушує його житлові права, які повинні бути поновлені шляхом визнання недійсним розпорядження органу приватизації та свідоцтва про права власності на вищезазначену квартиру. Наведене послугувало підставою звернення позивача до суду із цим позовом.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.10.2021 позивач та його представник позов підтримали. Позивач пояснив, що в лютому 2000 року він виїхав до США та в Україну не повертався. У 2018 році він дізнався, що рішенням суду виключено з актового запису про народження ОСОБА_2 відомості про ОСОБА_6 , як батька дитини. Відтак звернувся до членів сім`ї, з тим, щоб зняти неповнолітнього ОСОБА_2 з реєстрації. Однак, ОСОБА_7 повідомила йому, що квартира приватизована і цього зробити неможливо. Відтак, він лише у 2018 році дізнався, що спірна квартира була приватизована у 2007 році. Приватизація відбулась без його відома та згоди. Просили позов задоволити.

Аргументи відповідача-1.

10.12.2020 від представника неповнолітнього відповідача-1 ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, у яких висловлено прохання у задоволенні позову відмовити повністю. На обґрунтування своєї позиції, представник відповідача-1 зазначає, що позивачем не долучено доказів, які б беззаперечно вказували на неможливість підписання ним заяви про приватизацію квартири та вказує на те, що з позову неможливо встановити, які саме житлові права позивача були порушені. 10.12.2020 представник відповідача-1 подав заяву, у якій просив у задоволенні позову відмовити у зв`язку із спливом строку позовної давності.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.10.2021 представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечив, зазначив, що позивачем не доведено обставин на які він покликається. У приватизації квартири брали участь всі особи, які в ній проживали. Просив відмовити в задоволенні позову.

Аргументи відповідача-2.

31.08.2020 відповідач-2 ОСОБА_5 подав до суду відзив, згідно зі змістом якого він визнає позовну заяву у повному обсязі, розгляд справи просить проводити без його участі та зазначає, що документи на приватизацію квартири АДРЕСА_1 його батьком – позивачем ОСОБА_4 не підписувалися та підписані бути не могли з огляду на його перебування у цей час на території США. Окрім цього, відповідач-2 зазначає, що позивач не знав про те, що відбувається процес приватизації квартири.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.10.2021, відповідач-2 позов визнав повністю. Крім того, підтвердив наведене у відзиві та зазначив, що підпис на заяві про приватизацію від імені його батька – позивача виконаний не батьком, а іншою особою. Також зауважив, що підпис на спірній заяві про приватизацію від його імені проставлявся ним власноручно.

Аргументи відповідача-3.

29.08.2020 відповідач-3 ОСОБА_6 подав до суду заяву, у якій просить розгляд справи проводити за його відсутності, у зв`язку із його тимчасовим перебуванням на території США. Відповідач-3 визнає позов у повному обсязі та зазначає, що він не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

28.02.2021 від відповідача-3 надійшли пояснення, у яких останній стверджує, що його батько - позивач ОСОБА_4 виїхав до США у 2000 році та вперше повернувся на територію Україну у 2013 році. Питанням приватизації займалася його матір – відповідач-4 ОСОБА_7 , яка попросила його написати текст заяви про приватизацію квартири АДРЕСА_2 від імені позивача, після чого самостійно поставила на цій заяві підпис від імені позивача. Про те, чи було позивачу відомо про приватизацію, відповідач-3 не знає.

Аргументи відповідача-4.

Відповідач-4 ОСОБА_7 06.11.2020 подала відзив на позовну заяву, у якому просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, та зазначила, що заява про приватизацію квартири та підписи на ній були вчинені позивачем особисто; а житлові права позивача не порушені. Разом із відзивом, відповідача-4 подала до суду заяву про застосування строків позовної давності.

20.10.2021 у судовому засідання відповідач-4 визнала позов та просила задовольнити його у повному обсязі, зазначивши при цьому, що саме позивач ініціював процес приватизації спірної квартири та надав дозвіл на її проведення у телефонному режимі. У період із 2000 по 2013 рік позивач дійсно перебував на території США, а підпис від його імені на заяві про приватизацію проставлений або нею, або її сином – відповідачем-3 ОСОБА_6 .

Аргументи відповідача-5.

Відповідач-5 Юридичний департамент Львівської міської радисвоїм правом на висловлення заперечень проти позову не скористався та не подав до суду у встановлений процесуальним законом строк відзив на позовну заяву.

Аргументи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог-1.

17.11.2021 у судовому засіданні представник третьої особи органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради проти задоволення позову заперечив, з мотивів того, що це призведе до негативних наслідків для неповнолітнього відповідача-1 у вигляді втрати ним права власності на житло.

Аргументи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог-2.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог-2 Комунальна установа «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» 31.08.2020 подала до суду заяву №31/08-20-06, у якій зазначила, що вона не є правонаступником ліквідованих районних відділів приватизації. Відтак, прийняття рішення у справі покладає на розгляд суду та просить розглядати справу без участі її представника.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

27.02.2007 від імені наймача квартири, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 на ім`я керівника органу приватизації подано заяву, у якій висловлено прохання оформити передачу у власність квартири та передбачити розподіл часток власності між членами сім`ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 ; уповноваженим власником будинку визначено ОСОБА_7 . Заява підписана від імені позивача та усіх перелічених членів сім`ї, підписи засвідчено зав. відділом приватизації житла ОСОБА_8 .

До вказаної заяви додана довідка про склад сім`ї наймача ізольованої квартири та займані ними приміщення, відповідно до змісту якої у квартирі АДРЕСА_1 28.10.1991 були зареєстровані ОСОБА_4 (осн.), його дружина ОСОБА_7 , його сини ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а із ІНФОРМАЦІЯ_1 – його внук ОСОБА_2 .

Згідно із Наказом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 14.03.2007 № 17-Ж-С квартиру АДРЕСА_1 , передано у спільну сумісну власність ОСОБА_7 (уповноважений власник), ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 .

Як вбачається із Інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 210532107, сформованої 28.05.2020, квартира АДРЕСА_1 , перебуває у приватній спільній сумісній власності ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ; підстава виникнення права власності: Свідоцтво про право власності від 14.03.2007 № НОМЕР_1 , видане Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради.

У даній справі судом призначалася судова почеркознавча експертиза, на вирішення експертизи експерту поставлено наступні запитання:

1) чи виконано рукописний текст у заяві, адресованій керівнику органу приватизації, про передачу у спільну власність квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 чи іншою особою?

2) чи виконано підпис від імені ОСОБА_4 у заяві, адресованій керівнику органу приватизації, про передачу у спільну власність квартири АДРЕСА_1 навпроти ініціалів « ОСОБА_4 » в правій нижній частині документу тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

20.08.2021 року судовий експерт О. Ю. Савчук надіслала до суду повідомлення про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи № 2430, у зв`язку із невиконанням поданого ним клопотання від 27.05.2021 про надання достовірних вільних зразків і ненадходженням на адресу інституту запитуваних додаткових зразків.

ОЦІНКА СУДУ.

У цій справі спірні правовідносини виникли з приводу приватизації державного житлового фонду, а отже врегульовані Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-XII від 19.06.1992 (надалі – Закон № 2482-XII) та Житловим кодексом Української РСР (надалі - ЖК УРСР).

Статтею 1 Закону № 2482-XII (тут і надалі - у редакції, чинній на момент здійснення приватизації квартири) передбачено, що приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

За змістом ч. 5 ст. 5 Закону № 2482-XII кожний громадянин України має право приватизуватися займане ним житло. Зазначена норма кореспондується з нормою ч. 2 ст. 9 ЖК УРСР (тут і надалі – у редакції, чинній на момент приватизації житла), відповідно до якої громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад.

Як встановлено ч. 1 ст. 2 Закону № 2482-XII до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно із ст. 3 Закону № 2482-XII, приватизація здійснюється, зокрема шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 8 Закону № 2482-XII, якою врегульовано організацію проведення приватизації та оформлення права власності, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Детальне регулювання процедури приватизації передбачене Положенням про порядок передачі квартири (будинків) у власність громадян, яке затверджене Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 № 56 (надалі – Положення № 56).

Згідно із п. п. 18-21 Положення № 56 (тут і надалі - у редакцій чинній на момент приватизації), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви (додатки 2, 3) та необхідну консультацію. Згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку) підтверджується письмово і додається до заяви. При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення (додатки 4, 5). У довідці вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

Відповідно п. 23 вказаного Положення № 56 оформлена заява на приватизацію квартири (будинку) з доданими до неї довідкою про склад сім`ї та займані приміщення, а також документом, що підтверджує право на пільгові умови приватизації, подаються громадянином до органу приватизації місцевої державної адміністрації, виконкому місцевої Ради народних депутатів, чи державного підприємства, організації, установи, де вони реєструються.

З системного аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що наявність заяви громадян, які виявили намір отримати у власність наймане ними житло, разом із долученими до неї додатками є необхідною і достатньою підставою для прийняття відповідним владним органом рішення про приватизацію.

Як встановлено судом, 27.02.2007 позивач подав до органу приватизації заяву на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , на підставі якої вказану квартиру передано у спільну сумісну власність ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 .

Предметом позову є матеріально-правова вимога про визнання недійсним і скасування наказу, яким зазначену вище квартиру передано у спільну сумісну власність; визнання недійсним та скасування виданого на його підставі свідоцтва про право власності та повернення спірної квартири у комунальну власність.

Підставами позову, якими позивач обґрунтовує свої вимоги є те, що процес приватизації відбувався без його відома, рукописний текст у заяві про приватизацію спірної квартири, як і підпис від його імені, виконаний не ним.

Надаючи оцінку заявленим вимогам позивача, суд доходить висновку про їх недоведеність та непідтвердженість належними, допустимими і достовірними доказами, сукупність яких можна було б оцінити як достатню для однозначної констатації факту про те, що заява на приватизацію спірної квартири позивачем не подавалася та не підписувалася.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (надалі – ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові від 18.01.2021 у справі № 372/1567/17 Верховний Суд вказав, що кожна сторона зобов`язана вжити заходів та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи навпаки на заперечення існування такої обставини, а суд, виходячи з наданих сторонами доказів, здійснює їх оцінку.

Як встановив суд, на підтвердження неподання та непідписання заяви про приватизацію позивачем фактично надано лише письмові пояснення від 20.07.2020.

Що стосується наданих перекладів міжнародного посвідчення водія ОСОБА_4 та декларацій про виплату індивідуального прибуткового податку США ОСОБА_4 за 2006 та 2007 роки, то вони не можуть бути визнані судом належним та допустимим доказом поданим на підтвердження заявлених позовних вимог, оскільки не містять інформації щодо предмета доказування та не можуть слугувати підтвердженням перебування позивача на території США на момент підписання заяви на приватизацію квартири 27.02.2007 та, відповідно, не доводять неможливість подання та підписання позивачем заяви на приватизацію квартири.

Крім цього, підтвердженням описаної вище фактичної обставини справи слугують письмові пояснення відповідача-3 ОСОБА_9 , твердження відповідача-2 ОСОБА_10 та надані у судовому засіданні пояснення відповідача-4 ОСОБА_7 .

Натомість, згідно із письмовими поясненнями, поданими представником неповнолітнього відповідача-1 ОСОБА_2 заяву на приватизацію подавав і підписував особисто позивач ОСОБА_4 .

З метою з`ясування дійсних обставин справи та перевірки суперечливих тверджень сторін щодо того, чи виконувався позивачем рукописний текст заяви від 27.02.2020 року та підпис на такій заяві у графі «підписи наймача та повнолітніх членів сім`ї», суд призначив у справі судову почеркознавчу експертизу, за результатами якої судовий експерт повідомила про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи, у зв`язку із невиконанням її клопотання від 27.05.2021 про надання достовірних вільних зразків почерку та підписів ОСОБА_4 в оригіналах документів, що не мають відношення до даної справи та за часом виконання максимально наближені до часу виконання досліджуваного документу в кількості 8-15 арк. кожного виду.

Згідно із ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У цій справі без використання спеціальних знань з`ясувати обставини, що мають значення для справи (а саме – встановити чи позивачем була написана та підписана заява на приватизацію) неможливо. Відтак, суд приходить до висновку, що відсутність висновку судової почеркознавчої експертизи вказує на недоведеність позивачем фактичних обставин, на які він покликається.

Суд зауважує, що у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами, в тому числі надання запитуваних експертом документів, необхідних для проведення експертизи, покладається законом на зацікавлену сторону.

Вищезазначене дає підстави для висновку про те, що достовірних, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач не звертався до органу приватизації із відповідною заявою та її не підписував, матеріали справи не містять, позивач таких доказів не подав, що є його процесуальним обов`язком згідно із приписами статті 12, 81 ЦПК України.

Здійснюючи зазначені висновки, суд також не залишає поза увагою і те, що відповідачем-2 ОСОБА_5 , відповідачем-3 ОСОБА_6 та відповідачем-4 ОСОБА_7 позовні вимоги визнаються у повному обсязі, однак вказана обставина не може слугувати належною та безумовною підставою для задоволення позову ОСОБА_4 . При цьому, крім ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у справі є ще двоє відповідачів, які позов не визнавали.

Визнання відповідачем позову не звільняє позивача від обов`язку доказування обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог (правова позиція висловлена у постанові КЦС ВС від 18.02.2020 у справі № 171/2147/18).

Як з`ясовано, позивачем не доведено, що він не звертався до органу приватизації із відповідною заявою та її не підписував, що обумовлює наявність у суду сумнівів щодо достовірності обставин, які визнали відповідач-2 та відповідач-3.

Суд зазначає, що покликання на п. 19 Положення № 56, відповідно до якого згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири підтверджується письмово та додається до заяви та його твердження про ненадання такої згоди, є нерелевантним. Вказана норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позивач, згідно зі змістом заяви на приватизацію спірної квартири, є її наймачем, а не членом сім`ї наймача. Окрім цього, позивач, як наймач спірної квартири, надав згоду на її приватизацію шляхом подання відповідної заяви від 27.02.2007, у графі «підписи наймача та повнолітніх членів сім`ї» якої міститься його підпис, чого спростовано не було.

Резюмуючи надання спірним правовідносинам правової оцінки, суд констатує, що під час приватизації квартири АДРЕСА_1 , вимоги ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», п. п. 18-23 Положення № 56 щодо процедури приватизації даної квартири на підставі заяви від 27.02.2007 року дотримано.

Щодо посилання позивача на грубе порушення його житлових прав, допущене внаслідок відсутності його згоди на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , то суд відхиляє такі доводи як необґрунтовані, адже право позивача на приватизацію реалізовано ним у встановленому законом порядку, що стало підставою для набуття ним права спільної сумісної власності відповідно до приписів ст. 8 Закону № 2482-XII та призвело до забезпечення основоположного права на житло.

Суд звертає увагу на те, що позивач не конкретизує, в чому саме полягає порушення його житлових прав та яким чином відчуження належного йому на праві спільної сумісної власності житла на користь Львівської міської ради відновить порушене, на думку позивача, житлове право. Зокрема, позивач не вказує на наявність іншого нерухомого майна, яке він потенційно може приватизувати.

Разом з тим, повернення спірної квартири у комунальну власність потенційно може призвести до порушення іманентних права власності та права на житло інших співвласників квартири.

З огляду на вищезазначене, та зважаючи на встановлений судом факт подання позивачем заяви на приватизацію спірної квартири, суд приходить до висновку про відсутність порушеного житлового права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, оскільки, відповідно до статті 2 ЦПК України завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи (правова позиція сформована у постанові КЦС ВС від 11.12.2019 року у справі № 305/279/16-ц).

Дослідивши наявні докази та встановивши, що позивач висловив своє волевиявлення на приватизацію нерухомого майна шляхом подання до органу приватизації заяви від 27.02.2007 про передачу у спільну власність квартири АДРЕСА_1 , суд доходить до висновку про законність оспорюваних Наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 14.03.2007 року № 17-Ж-С в частині передачі у власність громадянам квартири АДРЕСА_1 та виданого на його підставі Свідоцтва про право власності від 14.03.2007 року № С-05774 на квартиру АДРЕСА_1 . Відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Оскільки позовна вимога про повернення вищезазначеної квартири у комунальну власність є похідною від вимог про визнання недійсним та скасування наказу про передачу квартир у власність громадян, свідоцтва про право власності на квартиру, то у її задоволенні також необхідно відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл витрат по розгляду справи підлягає вирішенню в порядку статей 141, 142 ЦПК України.

Суд, керуючись ст. ст. 9 Житлового кодексу Української РСР, статей 1, 2, 3, 5, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», керуючись статтями 4, 10, 12, 71, 72, 76, 81, 89, 128, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 351-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

у х в а л и в :

в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Юридичного департаменту Львівської міської ради, треті особи: орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, Комунальна установа «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» про визнання недійсним та скасування наказу про передачу квартир у власність громадян, свідоцтва про право власності на квартиру та повернення квартири у комунальну власність – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП – НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_6 , РНОКПП – НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_7 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Юридичний департамент Львівської міської ради, код ЄДРПОУ – 26360701, адреса місцезнаходження: м.Львів, пл.Ринок, 1.

Повне судове рішення складено та проголошено 29 листопада 2021 року.

Головуючий Борачок М.В.