Рішення № 101585458, 23.11.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 23.11.2021

Справа № 334/4676/21

Провадження № 2/334/3196/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2021 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі

головуючого судді Коломаренко К.А.,

при секретарі Фарзаєвій К.А..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань в місті Запоріжжя цивільну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Запоріжсталь» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

про стягнення заборгованості

за участі представника позивача – адвоката Зінченко М.В.; відповідачів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

Позивач липні 2021 року звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 30 180,69 грн, а також інфляційні встати у розмірі 3 487, 09 грн та 3% річних у 1 136,58 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що між ПАТ «Запоріжсталь» (як Позикодавцем) та ОСОБА_1 (як Позичальником), як робітником агломераційного цеху ПАТ «Запоріжсталь», 23.09.2019 р. був укладений договір №20/2019/191в про надання безвідсоткової позики у сумі 50 000,00 грн. з відповідним цільовим призначенням. Відповідно до п.1 Договору позики ПАТ «Запоріжсталь» передало у власність ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн. на безвідсотковій основі, що підтверджується платіжним дорученням №189657 від 27.09.2019 р. та Відомістю перерахування безвідсоткової позики за вересень 2019 року. Пунктом 5 Договору позики визначено строк повернення позики, а саме протягом 36 календарних місяців, починаючи з жовтня 2019 року. Позика підлягала поверненню шляхом щомісячного утримання з заробітної плати Позичальника відповідних сум, згідно графіку погашення, зазначеному у пункті 6 Договору (з врахуванням змін та доповнень, викладених у Додатковій угоді №1 від 25.02.2020 р. до Договору позики). Відтак, починаючи з жовтня місяця 2019 року ПАТ «Запоріжсталь» здійснювало утримання із заробітної плати Позичальника у наступному порядку: у жовтні 2019 р. утримано 1 389,00 грн.; y листопаді 2019 р. утримано 1 389,00 грн.; у грудні 2019 р. утримано 1 389,00 грн.; у січні 2020 р. утримано 1 389,00 грн.; у лютому 2020 р. утримано 1 389,00 грн.;.у березні 2020 р. утримано 12 874,31 грн. Разом сума утриманих платежів складає 19 819,31 грн., що підтверджується Довідкою про доходи від 16.06.2021 р. за період 2019 р. по березень 2020 р. Згідно пункту 9 Договору, у випадку розірвання трудового договору між робітником та підприємством до моменту погашення всієї суми позики, виданої робітнику у відповідності до дійсного Договору, сума неповернутого залишку утримується з заробітної плати, що підлягає до виплати у якості остаточного розрахунку. Якщо утриманої із заробітної плати робітника суми недостатньо для погашення суми отриманої позики, робітник зобов`язаний у триденний строк відшкодувати суму залишку, шляхом перерахування залишку, через банк на розрахункові реквізити ПАТ «Запоріжсталь» з обов`язковим зазначенням призначення платежу.

Відповідно до наказу ПАТ «Запоріжсталь» №154/л від 05.03.2020 р. та розпорядження ПАТ «Запоріжсталь» №154/л від 05.03.2020 р. Позичальника було звільнено з посади бункерувальника агломераційного цеху у зв`язку з невідповідністю стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи. Тож, враховуючи, що на момент звільнення позика не була повернена Позичальником Позикодавцю у повному обсязі, згідно пункту 9 Договору, у Позичальника виник обов`язок щодо повернення Позикодавцю залишкової суми позики у сумі 30 180,69 грн. протягом трьох календарних днів, шляхом перерахування через банк на розрахункові реквізити ПАТ «Запоріжсталь». Відтак, останнім днем сплати заборгованості Позичальником було 08.03.2020 р. Втім, Позичальником був порушений вказаний обов`язок, оскільки залишкова сума позики у розмірі З0 180,69 грн. з 09.03.2020 р. до теперішнього часу не перерахована ПАТ «Запоріжсталь» у визначеному порядку.

23.09.2019 р. між ОСОБА_2 (як Поручителем), ОСОБА_3 (як Поручителем) та ПАТ «Запоріжсталь» був укладений Договір поруки №20/2019/191п про надання безвідсоткової позики, відповідно до пункту 1.1. якого, Поручителі поручаються перед Позикодавцем за виконання зобов`язання Позичальником, що виникли з Договору позики №20/2019/191 в від 23.09.2019 р., укладеного між Позичальником та Позикодавцем. Пунктами 3.1, 3.2 Договору поруки визначено, що Поручителі відповідають перед Позикодавцем у тому ж обсязі, що і Позичальник, враховуючи оплату основної заборгованості, процентів, неустойки, відшкодування збитків. У випадку порушення Позичальником основного зобов`язання Позичальник та Поручителі відповідають перед Позикодавцем солідарно.

Посилаючись на те, що станом на день звернення до суду відповідачем ОСОБА_1 зобов`язання за договором не виконані, а поручителі відповідають перед Позикодавцем у тому ж обсязі та мають нести солідарний обов`язок з оплати боргу, просить суд Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Запоріжсталь» суму заборгованості в розмірі 30 180, 69 грн., а також інфляційні втрати в розмірі 3 487, 09 грн та 3% річних у сумі 1 136,58 грн., а всього стягнути 34 804,36 грн та судові витрати.

Ухвалою суду від 19.07.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визначено сторонам строк для подання заяв по суті спору.

Відповідачі правом подання заяв по суті спору не скористались.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення аналогічні наведеним у позовній заяві, просив позов задовольнити. Додатково надав пояснення, що 12.10.2021 позивачем від ОСОБА_1 було отримано лист, відповідно до якого відповідач гарантує виплату кредиту та бажає укласти мирову угоду, гарантує щомісячну оплату в розмірі 2500,00 грн кожного 30 числа місяця, починаючи з листопада. З огляду на те, що відповідач в підтвердження свого наміру не сплатив будь-яких коштів, позивач відмовив в укладенні мирової угоди та просить стягнути грошові кошти в судовому порядку відповідно до заявлених позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 23.11.2021 не з`явився з невідомої суду причини. Про дату час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив. В ході розгляду справи (в судовому засіданні 04.10.2021) надав пояснення, що дійсно отримав позику на підприємстві, проте вважає, що його звільнили незаконно, звільнення він не оспорював, наразі він працевлаштований та готовий гасити заборгованість, хоче звернутись до позивача з пропозицією вирішення питання мирно.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні надала пояснення, що вона є бабусею відповідача ОСОБА_1 . Про те, що він взяв таку велику позику на підприємстві вона не знала. Вважає, що оскільки сам ОСОБА_1 взяв грошові кошти, він має їх повертати. На питання, чи підписувала договір поруки, зазначала, що можливо і підписувала, але вона цього не пам`ятає. З заявами про визнання договору поруки недійсним, припиненим не зверталась.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_1 вони працювали в одному цеху. Договір поруки він підписував, про те, що ОСОБА_1 хоче взяти позику на підприємстві, він знав, але про те, що йому ці кошти таки були надані, він дізнався вже після того як ОСОБА_1 звільнили з роботи і до нього через керівництво його підрозділу звернулись з вимогою про погашення заборгованості. Зазначав, що вважав, що ОСОБА_1 сплатив борг, адже до отримання позовної заяви з доданими документами він будь-яких письмових вимог від позивача не отримував.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму позики або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За змістом ч. 1ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 працював на посаді бункерувальника агломераційного цеху ПАТ «Запоріжсталь» і наказом №154/л від 05.03.2020 року був звільнений з роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України.

Також встановлено, що 23 вересня 2019 року між ПАТ «Запоріжсталь» в особі в.о. начальника управління організації та оплати праці Стуканова Є.В., та ОСОБА_1 було укладено договір №20/2019/191в, за умовами якого ОСОБА_1 отримав у власність грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн. на безвідсотковій основі та зобов`язався повернути позику протягом 36 календарних місяців, починаючи з жовтня 2019 року. Позика підлягала поверненню шляхом щомісячного утримання з заробітної плати Позичальника відповідних сум, згідно графіку погашення, зазначеному у пункті 6 Договору.

Згідно пункту 9 Договору, у випадку розірвання трудового договору між робітником та підприємством до моменту погашення всієї суми позики, виданої робітнику у відповідності до дійсного Договору, сума неповернутого залишку утримується з заробітної плати, що підлягає до виплати у якості остаточного розрахунку. Якщо утриманої із заробітної плати робітника суми недостатньо для погашення суми отриманої позики, робітник зобов`язаний у триденний строк відшкодувати суму залишку, шляхом перерахування залишку, через банк на розрахункові реквізити ПАТ «Запоріжсталь» з обов`язковим зазначенням призначення платежу.

У цей же день 23.09.2019 р. між ОСОБА_2 (як Поручителем), ОСОБА_3 (як Поручителем) та ПАТ «Запоріжсталь» був укладений Договір поруки №20/2019/191п про надання безвідсоткової позики, відповідно до пункту 1.1. якого, Поручителі поручаються перед Позикодавцем за виконання зобов`язання Позичальником, що виникли з Договору позики №20/2019/191 в від 23.09.2019 р., укладеного між Позичальником та Позикодавцем. Пунктами 3.1, 3.2 Договору поруки визначено, що Поручителі відповідають перед Позикодавцем у тому ж обсязі, що і Позичальник, враховуючи оплату основної заборгованості, процентів, неустойки, відшкодування збитків. У випадку порушення Позичальником основного зобов`язання Позичальник та Поручителі відповідають перед Позикодавцем солідарно.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно дост.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Згідно статті 629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З пояснень представника позивача, відповідача ОСОБА_1 та матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 при звільненні з роботи не повернув позивачу позику в повному обсязі, після звільнення в триденний строк грошові кошти не повернув, станом на дату звернення з позовом до суду, як і станом на день розгляду справи доказів повного або часткового повернення грошових коштів не надав, а тому року залишок позики за договором про надання безвідсоткової позики від 23.09.2019 становить 30 180,69 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов`язання за договором про надання безвідсоткової позики від 23.09.2019 року, зокрема при звільненні з роботи не повернув залишок позики в повному обсязі.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Тобто нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції не є штрафними санкціями, а засобом захисту коштів кредитора від знецінення, оскільки передбачена законом, а не договором.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі N 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі N 686/21962/15-ц, провадження N 14-16цс18.

Під індексом інфляції розуміється показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, отже норма ЦК України, яка регламентує сплату індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання, поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється у розмірі 101 %.

На цій підставі, позивачем здійснено нарахування 3 % річних та індексу інфляції, що полягає в компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати. Розмір нарахування відповідно до розрахунку, виконаного позивачем за період з 09.03.2020 по 10.06.2021 складає, 1 136,58 грн. - розрахована сума за ставкою 3 % річних; індекс інфляції 3 487,09 грн.

Наданий розрахунок позивачем суд приймає до уваги, оскільки останній відповідає нормам закону.

Згідно зіст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача залишок несплаченої позики в розмірі 30 180, 69 грн., інфляційні втрати в розмірі 3 487, 09 грн та 3% річних у сумі 1 136,58 грн., а всього стягнути 34 804,36 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягнення судового збору в розмірі 2 270,00 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 89, 263, 264, 265 ЦПК України, суд-

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Запоріжсталь» суму заборгованості в розмірі 30 180, 69 грн., інфляційні втрати в розмірі 3 487, 09 грн та 3% річних у сумі 1 136,58 грн., а всього стягнути 34 804,36 грн (тридцять чотири тисячі вісімсот чотири гривні 36 копійок).

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Запоріжсталь» судовий збір в сумі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок)

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Коломаренко К. А.