Вирок № 101585392, 02.12.2021, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/1596/21

Номер провадження № 1-кп/315/213/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2021 рокум. Гуляйполе

Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі:

головуючої судді: Романько О.О.,

за участю секретаря судового засідання: Атрошенко Я.В.,

прокурора: Нєфьодова В.С.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

потерпілого: ОСОБА_2 ,

захисника: Вараниці О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021082220000134 від 05.10.2021 року, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області, українця, громадянина України, освіта повна середня, розлученого, не маючої на утриманні малолітніх дітей та осіб похилого віку, не працюючого, не військовозобов`язаного, не депутата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

04.10.2021 близько 19:00 години ОСОБА_1 , перебуваючи з дозволу власника на території домоволодіння АДРЕСА_2 , керуючись корисливими мотивами, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно- небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу зі столу у вітальній кімнаті, таємно викрав мобільний сенсорний телефон ОUKITEL С2 іmеі1: НОМЕР_1 ; іmеі2: НОМЕР_2 , який стояв на зарядці та належить ОСОБА_2 , вартість якого згідно висновку експерта № 1223-21 від 07.10.2021 року складає 700,00 грн., чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вищевказану суму. З викраденим майном залишив місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився ним на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину визнав повністю, підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті. Пояснив, що на початку жовтня 2021 року зайшов до потерпілого, щоб попросити у нього сигарет. ОСОБА_2 це його сусід, до якого він часто навідується та може знаходиться у нього в будинку. Цей телефон він раніше йому надавав для спілкування з його сестрою. Зайшовши до будинку, він побачив мобільний телефон, який стояв на зарядці та вирішив його викрасти, оскільки дуже потребував коштів. Телефон поклав до карману та залишив помешкання потерпілого. Намагався його продати, але так і не знайшов покупця. Тому на наступний день пішов до потерпілого щоб повернути телефон, але у нього вже була поліція. Телефон віддав потерпілому і відразу все розповів поліцейським. На теперішній час, з потерпілим як і раніше перебуває у дружніх відносинах.

Додатково вказав, що зараз він усвідомлює скоєне, критично ставиться до свого вчинку, у скоєному щиро розкаюється і прохає суд суворо його не карати.

Покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України та обмежено допитом обвинуваченого, з`ясуванням думки потерпілого щодо призначення покарання, дослідженням письмових доказів та матеріалів в частині речових доказів, вивченням даних, що характеризують ОСОБА_1 ..

Крім повного визнання обвинуваченим своєї винуватості, його вина повністю доведена наданими стороною обвинувачення та дослідженими судом доказами, зокрема:

- поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , який суду пояснив, що дійсно 04 жовтня 2021 року він залишив відчиненими двері у своєму будинку. Обвинувачений неодноразово приходив до нього додому щоб попросити сигарет або поспілкуватися. Він надавав свій телефон для спілкування обвинуваченого з його сестрою. Того вечора він не дозволяв ОСОБА_1 брати його телефон. Затим через деякий час він виявив відсутність телефону, який він залишав на зарядці, тому звернувся до поліції. На наступний день, до нього прийшов ОСОБА_1 та приніс його телефон. Телефон останній приніс вже після того як він повідомив поліцію і вона приїхала за викликом. Будь-яких претензій до обвинуваченого він немає, телефон йому повернули;

- висновком експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 1223-21 від 07.10.2021 року, згідно якого ринкова вартість мобільний сенсорний телефон ОUKITEL С2 іmеі1: НОМЕР_1 ; іmеі2: НОМЕР_2 , в експлуатації з вересня 2020 року, на момент скоєння злочину, а саме на 04.10.2021 року складала 700 грн..

Відповідно до витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні за № 12021082220000134 від 05.10.2021 року, потерпілий ОСОБА_2 звернувся з заявою, відповідно до якої в період часу 15.00 години 04.10.2021 року по 08.00 години 05.10.2021 року в АДРЕСА_2 невідома особа шляхом вільного доступу, перебуваючи у вітальній кімнаті житлового будинку здійснила крадіжку мобільного телефону ОUKITEL С2, який належить йому та чим спричинила матеріального збитку.

При цьому суд приймає до уваги те, що реєстр - створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 глави 2 цього розділу, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким врегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затверджене наказом Генерального прокурора України від 30.06.2020 року № 298.

09 вересня 2020 року Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 761/28347/15-к (провадження № 51-500 км 18), дійшов висновку, що згідно з ч.2 ст.84 КПК України витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів, оскільки реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру.

Разом з тим, суд приймає до уваги наявність такого витягу з ЄРДР для підтвердження того, що слідчі дії були проведені в межах строку досудового розслідування, а збір доказів був проведений законним шляхом.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Ці докази свідчать про те, що ОСОБА_1 04.10.2021 близько 19:00 години перебуваючи з дозволу власника на території домоволодіння АДРЕСА_2 , керуючись корисливими мотивами, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно- небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу зі столу у вітальній кімнаті, таємно викрав мобільний сенсорний телефон ОUKITEL С2 іmеі1: НОМЕР_1 ; іmеі2: НОМЕР_2 , який стояв на зарядці та належить ОСОБА_2 , вартість якого згідно висновку експерта № 1223-21 від 07.10.2021 року складає 700,00 грн., чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вищевказану суму. З викраденим майном залишив місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився ним на власний розсуд.

Частиною 2 статті 12 КК України визначено, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Санкцією ч. 1 статті 185 КК України передбачено застосування до винної особи покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п`яти років.

З наведеного вбачається, що кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 є кримінальним проступком.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_1 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 КК України цей Кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 вбачається, що він має зареєстроване місце проживання, за яким характеризується посередньо, розлучений, на утриманні немає малолітніх дітей чи осіб похилого віку, проживає сам, офіційно не працює, на життя заробляє роботами за наймом, стабільного доходу взагалі немає, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, з 2015 року перебуває на обліку у лікаря нарколога, не військовозобов`язаний, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, але судимості погашені, на час розгляду справи є особою, яка немає судимостей, на обліку в органі пробації не знаходиться, матеріальну шкоду, завдану діяннями обвинуваченого, відшкодовано потерпілому в повному обсязі шляхом повернення викраденого майна. Претензій будь-якого характеру потерпілий до обвинуваченого немає.

Також суд враховує те, що з правового висновку, висловленого ВС у постанові від 27.09.2018 року у справі № 647/1831/15-к, вбачається, що судимість є правовим станом особи, який виникає у зв`язку з її засудженням до кримінального покарання і за зазначених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків. Правильне застосування правових норм про судимість, її погашення чи зняття має важливе значення для вирішення кримінальних справ у разі вчинення особою нового злочину. Судимість має строковий характер. Закон визначає, коли вона виникає (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком), та встановлює підстави її припинення. Такими підставами є погашення судимості та її зняття. Як погашення, так і зняття судимості пов`язані зі спливом певних термінів, протягом яких особа повинна перетерпіти негативні наслідки та своєю поведінкою довести остаточне виправлення. Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загально правові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов`язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у т.ч. і при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.

В силу ст. 66 КК України суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 в суді вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, повернув майно, і розцінює вказані обставини як такі, що пом`якшують відповідальність обвинуваченого та знижують суспільну небезпечність вчиненого ним діяння.

Підхід для визнання вказаної обставини такою, що пом`якшує покарання не повинен бути формальним, у кожному випадку обставини на підтвердження їх наявності мають підлягати ретельній перевірці на відповідність фактичним обставинам справи.

Так, щире каяття означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання. Будучи внутрішнім, морально-психічним процесом у свідомості особи, яка вчинила злочин, щире каяття підлягає встановленню у кожному конкретному випадку з урахуванням посткримінальної поведінки винного, правдивості його свідчень під час досудового слідства і розгляду справи у суді тощо.

При вирішенні питання, чи є розкаяння винного щирим, судді повинні керуватися як суб`єктивним, внутрішнім переконанням, так і доказами, наявними в матеріалах справи.

Також, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (постанова ККС ВС від 22.03.2018 р. у справі №759/7784/15-к). У матеріалах справи наявні дані на підтвердження того, що обвинувачений залагодив свою вину перед потерпілим, зберіг з ним дружні стосунки, добровільно вирішив повернути потерпілому майно, про що останній сам зазначив у своїх поясненнях в судовому засіданні.

Таким чином, суд, приймаючи зазначене, вважає, що за даним кримінальним провадженням обвинувачений щиро розкаялася.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлено.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 органом пробації досудова доповідь не складалася.

Окремо, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Потерпілою у кримінальному провадженні відповідно до положень ст. 55 КПК України визнається фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Особа визнається потерпілою незалежно від того, один чи декілька видів шкоди їй завдано.

Верховний Суд роз`яснив, що позиція щодо визначення винному виду та розміру покарання й можливості звільнення від його відбування є не процесуальною вимогою, а думкою потерпілого, яка може бути врахована в сукупності з іншими обставинами, однак не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність. Також така висловлена позиція не обмежує потерпілого у можливостях подальшого оскарження до суду вищого рівня законності й обґрунтованості вироку у частині вирішення вказаних питань у тому числі щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість (постанова ВС від 21.02.2019 р. у справі № 742/584/18).

Таким чином, з урахуванням наявності обставин, які пом`якшують покарання та відсутності обставин, які б його обтяжували, ступеня тяжкості вчиненого проступку, враховуючи особу обвинуваченого, а також того, що ОСОБА_1 за матеріалами провадження загалом характеризується посередньо, скарг на нього не надходило, офіційно не працює, але має доходи від тимчасових заробітків, має задовільний стан здоров`я, так як іншого в судовому засіданні не встановлено, рахується раніше не судимим, з урахуванням думки учасників кримінального провадження, зокрема потерпілого ОСОБА_2 , який вважав за можливе призначити мінімальне покарання, суд, керуючись ст. ст. 50, 65-67 КК України, знаходить можливим призначити ОСОБА_1 покарання у виді громадських робіт в межах передбачених санкцією ч. 1 ст. 185 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження скоєння ним нових діянь.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати в сумі 343,22 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого виходячи з такого. При вирішенні питання відшкодування процесуальних витрат у справі, пов`язаних із залученням експерта у визначеному розмірі, суд зазначає, що відповідно до вимог ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. При цьому, слід зазначити, що дана норма закону не передбачає можливості стягнення таких витрат на користь конкретної експертної установи, оскільки такі витрати згідно з ч. 2 ст. 122 КПК України щодо залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з державного бюджету України. Таким чином, оскільки матеріали кримінального провадження містять документальне підтвердження витрат держави на проведення експертизи, то є підстави для стягнення з обвинуваченого суми таких витрат.

Вирішуючи долю речових доказів суд керується ст. 100 КПК України.

Запобіжні заходи обвинуваченому не обиралися, клопотань про їх застосування до набрання вироком законної сили не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 174, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 80 годин громадських робіт.

Заходів забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили - не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави суму процесуальних витрат в розмірі 343 гривень 22 копійки.

Речові докази:

- мобільний сенсорний телефон ОUKITEL С2 іmеі1: НОМЕР_1 ; іmеі2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 та переданий йому на зберігання – залишити останньому за належністю.

Арешт з майна, а саме з мобільний сенсорний телефон ОUKITEL С2 іmеі1: НОМЕР_1 ; іmеі2: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , накладений відповідно до ухвали слідчого судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 07.10.2021 року – зняти.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції - Гуляйпільський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: О. О. Романько