Рішення № 101583220, 02.12.2021, Станично-Луганський районний суд Луганської області

Справа №430/1840/21

Провадження №2-а/430/70/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року смт. Станиця Луганська

Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі головуючої судді Дьоміної О.П., за участю секретаря судового засідання Золкіної А.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса, в особі начальника 4 відділення інспекторів прикордонної служби впс «Станиця Луганська» Старшого прикордонних нарядів в КПВВ «Станиця Луганська» старшого лейтенанта Бондаренка Валентина Валентиновича, Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

До Станично-Луганського районного суду Луганської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса, в особі начальника 4 відділення інспекторів прикордонної служби впс «Станиця Луганська» Старшого прикордонних нарядів в КПВВ «Станиця Луганська» старшого лейтенанта Бондаренка В.В. про скасування постанови начальника 4 відділення інспекторів прикордонної служби впс «Станиця Луганська» Старшого прикордонних нарядів в КПВВ «Станиця Луганська» старшого лейтенанта Бондаренка В.В. від 23.06.2021 року №148421 про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 5 100 грн. та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Ухвалою суду від 31.08.2021 року позов залишено без руху для усунення недоліків. 16.09.2021 року на адресу суду від позивачки надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 21.09.2021 року заява позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду задоволено та визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено пропущений строк. Відкрите провадження по справі та справа призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні з урахуванням особливостей визначених ст. ст. 268-2722, 286 КАС України.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач в обґрунтування заявлених вимог зазначив, що постановою №148421 від 23.06.2021 року його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100 грн. В оскаржуваній постанові зазначається, що 23.06.2021 року о 12 год. 50 хв. в КП в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» дорожній коридор №6 «Станиця-Луганська – Щастя – Новоайдар» під час здійснення контролю в`їзду/виїзду було виявлено громадянина України ОСОБА_2 , який відповідно до наявної бази даних: 28.05.2021 року о 03 год. 39 хв. здійснив виїзд з контрольованої території України до території РФ через пункт пропуску «Гоптівка», а 23.06.2021 року о 12 год. 50 хв. здійснив в`їзд до контрольованої території України через КПВВ «Станиця Луганська». Своїми діями ОСОБА_2 здійснив в`їзд до тимчасово окупованої території України поза контрольними пунктами в`їзду – виїзду без проходження контролю в`їзду – виїзду, чим порушила вимоги п. 3 та п. 21 «Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій» затвердженого Постановою КМ України від 17.07.2019 року №815. Позивач вважає постанову незаконною, посилаючись на те, що під час винесення постанови були допущені порушення ст. 268 КУпАП, адже йому не було надано можливості скористатися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивача не було ознайомлено з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбаченими ст. 268 КУпАП. Під час складання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не було з`ясовано обставини його дій щодо перетину державного кордону зі сторони РФ та не надано можливості надати пояснення щодо факту перетину державного кордону, які були викликані крайньою необхідністю. Обґрунтовуючи необхідність перетину державного кордону, позивач зазначив, що здійснив виїзд з контрольованої території України до території РФ через пункт пропуску «Гоптівка» з метою відвідування матері, яка мешкає у м. Брянка Луганської області. Виїзд з території України позивач здійснила саме у такий спосіб, зважаючи на те, що через КПВВ у Луганській області заборонено здійснювати проїзд на автомобілі. Позивач зазначив, що він не має можливості здійснити піший перехід через КПВВ оскільки є особою з інвалідністю ІІ групи. У червня 2021 року позивач разом з дружиною перебували у його матері у м. Брянка. 18.06.2021 року стан його здоров`я погіршився, у зв`язку з чим він змушений був звернутися до лікувально-діагностичного центру «Оздравица», який знаходиться у м. Стаханов. 19.06.2021 року позивачу було зроблено УЗД та за результатами обстеження рекомендовано здійснити дообстеження для уточнення діагнозу, отримати консультацію онколога. Оскільки та території тимчасово непідконтрольної території України наведені медичні послуги отримати не можливо, позивач був змушений у найкоротший термін потрапити на територію контрольованої території України. Повернення на територію України через пункт пропуску «Гоптівка» міг зайняти значний час, тому позивач, перетнув лінію розмежування через КПВВ «Станиця Луганська», оскільки це був найкоротший шлях. Позивач зазначив, що вказані дії були вчинені в стані крайньої необхідності, оскільки існувала реальна загроза його життю, а іншого способу вчасно отримати медичну допомогу не було. Крім того, на думку позивача, такі його дій не спричинили жодних тяжких наслідків для суспільства, на права та обов`язки інших осіб не вплинули. А відтак позивач вважає себе невинним, а тому і звернувся з цим адміністративним позовом до суду, в якому просив скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення за №148421 від 23.06.2021 року та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України часники справи мають право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Від позивача надійшла заява, в якій останній просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач начальник 4 відділення інспекторів прикордонної служби впс «Станиця Луганська» Старший прикордонних нарядів в КПВВ «Станиця Луганська» старший лейтенант Бондаренко В.В. у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відстуності, проти позову категорично заперечував.

Представник відповідача – Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Тернавський І.С. про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду не прибув, жодних заяв від нього не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку:

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що 23.06.2021 року начальником 4 відділення інспекторів прикордонної служби впс «Станиця Луганська» Старшим прикордонних нарядів в КПВВ «Станиця Луганська» старшим лейтенантом Бондаренком В.В. винесено постанову за №148421 у справі про адміністративне правопорушення, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-2 КУпАП та накладено штраф у розмірі 5 100 грн. Так в оскаржуваній позивачем постанові зазначено, що 23.06.2021 року о 12 годині 50 хвилин в КП в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» дорожній коридор №6 «Станиця-Луганська – Щастя – Новоайдар» під час здійснення контролю в`їзду/виїзду з тимчасово окупованої території України до контрольованої території України було виявлено ОСОБА_2 , який 28.05.2021 року о 03 год. 39 хв. здійснив виїзд з контрольованої території України до території Російської Федерації через пункт пропуску «Гоптівка». 23.06.2021 року о 12 год. 50 хв. здійснив в`їзд до контрольованої території України через КПВВ «Станиця Луганська». Своїми діями ОСОБА_2 здійснив в`їзд до тимчасово окупованої території України поза контрольними пунктами в`їзду – виїзду без проходження контролю в`їзду – виїзду, чим порушив вимоги п. 3 та п. 21 «Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій» затвердженого Постановою КМ України від 17.07.2019 року №815. Також особою було надано пояснення, відповідно до яких він зазначив, що 28.05.2021 року близько 16 год. 00 хв. здійснив в`їзд до тимчасово окупованої території України з території РФ на напрямку н.п. Донецьк (РФ) – н.п. Ізварине (ТОТ) в районі н.п. Ізварине. Під час в`їзду до тимчасово окупованої території України з території РФ заходи оформлення представниками ДПС України не здійснювалися, намагання здійснити в`їзд до тимчасово окупованої території України встановленим порядком не підтвердив, під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 скоєне правопорушення та накладення на нього стягнення не оспорює, права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України йому були роз`яснені.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд враховує наступне:

Згідно ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 204-2 КУпАП - порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї - тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина 2 цієї статті передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.

З пункту 3 Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року за №815, вбачається, що в`їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку.

З пункту 21 Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року за №815, вбачається, що особи, транспортні засоби, що в`їжджають - виїжджають, товари (вантажі), що переміщуються на тимчасово окуповані території та з таких територій через контрольні пункти в`їзду-виїзду, підлягають контролю в`їзду/виїзду.

Згідно ст. 222-1 КУпАП - органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в`їзду в Україну, порушенням порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в`їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).

Зі змісту ст. 258 КУпАП вбачається, що протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених, зокрема, ст. 204-2 КУпАП (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в`їзду-виїзду), якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, котра його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, якщо особа, котра його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити

Отже, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

Статтею 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В розумінні ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1,4 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Статтею 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП - обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Суд вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні і достатні докази наявності в діях ОСОБА_1 того складу адміністративного правопорушення, який вказано в оскаржуваній постанові. Зокрема, представником відповідача - Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби не надано жодних доказів того, що позивач перетнув державний кордон України саме в той спосіб, та в тому місці (в пункті пропуску «Ізварине»), які вказані у оскаржуваній постанові. Посилання в постанові на те, що позивач визнав свою вину суд не бере до уваги, оскільки, одного визнання вини позивачем було б недостатньо для встановлення в його діях ознак адміністративного правопорушення, адже оскарживши постанову у справі про адміністративне правопорушення позивач фактично відмовився від визнання своєї вини.

Як вбачається з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року по справі за №215/5304/16-а (2-а/215/47/17) - притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється за умови повного з`ясування усіх обставин вчиненого нею адміністративного правопорушення та виявлення причин, що спричинили його вчинення. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності не достатньо лише встановлення факту вчинення нею порушення, оскільки застосування передбачених нормами КУпАП заходів впливу, можливе лише за умови відсутності обставин, визначених статтями 17, 247 КУпАП та у разі, якщо вина особи повністю, доведена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, суд вбачає, що представники відповідачів не надали суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів порушення позивачем п.п. 3 та 21 Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №815 від 17.07.2019 року, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-2 КУпАП.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Суд вважає, що представники відповідачів не виконали вимог ч. 2 ст. 77 КАС України та не довели правомірності прийнятого рішення відносно ОСОБА_1 , що є підставою для скасування постанови №148421 від 23.06.2021 року.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України - за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладені обставини щодо відсутності складу адміністративного правопорушення в діях позивача, суд вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тобто, якщо відповідачем у справі виступала посадова чи службова особа, то судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який є юридичною особою та в якому працює ця особа. При цьому, залучення такого суб`єкта владних повноважень до участі у справі в якості окремого учасника не вимагається.

Позивач відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 року у справі за №543/775/17, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року за №3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, Велика Палата Верховного Суду вказала, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка складає 454 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене слід стягнути на користь держави судовий збір у відповідності до ст. 139 КАС України у розмірі 454 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Луганського прикордонного загону (військової часини 9938), який є юридичною особою та до структури якого входить відділ прикордонної служби «Станиця Луганська» Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139, 241-246, 255, 286, 294, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса, в особі начальника 4 відділення інспекторів прикордонної служби впс «Станиця Луганська» Старшого прикордонних нарядів в КПВВ «Станиця Луганська» старшого лейтенанта Бондаренка Валентина Валентиновича, Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову начальника 4 відділення інспекторів прикордонної служби впс «Станиця Луганська» Старшого прикордонних нарядів в КПВВ «Станиця Луганська» старшого лейтенанта Бондаренка Валентина Валентиновича за №148421 від 23.06.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-2 КУпАП, а відповідну справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луганського прикордонного загону - військової часини 9938 (код ЄДРПОУ 14321736, місцезнаходження: Україна, Луганська область, м. Лисичанськ, проспект Перемоги, буд. 58) на користь держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частиною другою статті 299 КАС України.

Суддя О.П. Дьоміна