Рішення № 101574245, 18.11.2021, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/472/21

Провадження № 2/456/620/2021

РІШЕННЯ

іменем України

18 листопада 2021 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Саса С. С. ,

при секретарі Карпин О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрий справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Темп-87» про зміну формулювання звільнення, стягнення заробітної плати та компенсації за невикористані дні відпустки,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просить визнати протиправним наказ № 10-ОК про звільнення його з роботи з формулюванням звільнення за скоєний злочин згідно п.3 ст.134 КЗпП України з 15.09.2020 року та зобов"язати ПП "Темп-87" видати новий наказ про звільнення з роботи позивача з формулюванням за угодою сторін, видати трудову книжку, стягнути з ПП "Темп-87" в користь позивача 5198,40 грн. заробітної плати за відпрацьованих десять робочих днів з 01.09.2020 року по 15.09.2020 року, стягнути з ПП "Темп-87" в користь позивача 32657,76 грн. компенсації за невикористані 72 дні відпустки та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 02.12.2013 року позивач працював на посаді електромеханіка по обслуговуванню і ремонту ліфтів на приватному підприємстві "Темп-87". 18 вересня 2020 року позивач отримав копію наказу ПП "Темп-87" № 10-ОК про звільнення з роботи з 15.09.2020 року за скоєний злочин згідно ст.134 п.3 КЗпП України на підставі розпорядження директора від 14.09.2020 року. В п.2 наказу передбачено провести розрахунок у відповідності розпорядження директора від 14.09.2020 року, яке прикладається до цього наказу. Звільнення позивача з роботи є незаконним, так як позивач не вчиняв діянь, переслідуваних у кримінальному порядку за шкоду завдану підприємству та проти позивача не було порушено ніякої кримінальної справи, а також не було до нього претензій матеріального характеру. Розрахунок із позивачем не був проведений, позивач не отримав трудову книжку, що є порушенням ст. 47 КЗпП України, який зобов`язує власника в день звільнення провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку. 20 листопада 2020 року позивач відправив рекомендованою поштою заяву ПП "Темп-87" про видачу йому трудової книжки, довідки про нарахування розрахункових коштів, в тому числі грошової компенсації за невикористані відпустки та розпорядження від 14.09.2020 року, на підставі якого позивача було звільнено з роботи, однак відповіді він не отримав. Позивач звернувся за допомогою про поновлення трудових прав до Головного управління Держпраці Львівської області та отримав від управління лист за № 191921/4/14-04 від 11.12.2020 року, в якому описані порушення ПП "Темп-87" трудового законодавства, в тому числі відсутність книги реєстрації наказів і розпоряджень, відсутність особових карток працівників типової форми-2, відсутність обліку надання працівникам відпусток, відсутність табелів обліку використання робочого часу працівників. 13.01.2021 року позивач отримав виписку по картковому рахунку про отримання заробітної плати від ПП "Темп-87", яка свідчить про останнє зарахування на його рахунок авансу та зарплати за серпень місяць 2020 року в сумі 7092,05 грн. На підприємстві позивач не має наміру дальше працювати, але має право на отримання розрахункових виплат при звільненні, в тому числі відпускних за три роки, зміни формулювання причин звільнення та отримати трудову книжку. Позивач звільнений з 15.09.2020 року, тобто пропрацював у вересні 10 робочих днів з 01.09.2020 по 14.09.2020 року, за які відповідач повинен оплатити позивачу суму 5198,40 грн. з розрахунку, що його середньомісячна заробітна плата за останні два місяці роботи становить суму 11436,38 грн: 22 робочих дні ( згідно виробничого календаря) = 519,84 грн. за один день. За 10 робочих днів зарплата позивача має становити 5198,40 грн. Розрахунок компенсації за невикористані три відпустки складає: заробітна плата за січень місяць 10910,00 грн., за лютий - 10710,00 грн., за березень -10710,00 грн., за квітень - 10510,00 грн., за травень - 9010,00 грн., за червень - 9410,00 грн., за липень 14062,76 грн., за серпень - 8810,00 грн., за вересень 2019 року - 33592,00 грн., за жовтень 2019 року - 9890,00 грн., за листопад 2019 року - 23117,49 грн., за грудень 2019 року – 10290,00 грн. Загальна сума заробітку за розрахунковий період становить 161022,29 грн. Середня заробітна плата за один робочий день становить 453,58 грн. (161022,29 грн. : 355 дні). За 24 дні відпускних нараховується 10885,92 грн. ( 453,58 грн. х 24 дні). Компенсація за невикористані відпустки за три роки 72 дні буде становити суму 32657,76 грн. ( 453,58 грн. х 72 дні).

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просять суд позов задоволити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ПП «Темп-87» у судове засідання не з`явився, однак подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог покликаючись на те, що відповідно до наказу №10-ОК від 17.09.2020р. позивач звільнений з роботи з 15.09.2020р. у відповідності з п.3 ст.134 КЗпП України на підставі розпорядження директора ПП «Темп-87» від 14.09.2020р. Щодо позовних вимог про невиплати за 10 робочих днів з 04.09.2020 по 14.09.2020р., то позивач тільки на папері числився на роботі, а фактично він працював на інше підприємство та своїми діями наніс шкоду підприємству, що зафіксовано відповідним розпорядженням директора ПП «Темп-87» та наказом від 17.09.2020р. №10-К. Щодо компенсації за невикористані 72 дні відпустки, то така вимога не відповідає дійсності, оскільки позивач за відпрацьовний період перебував у оплачуваних відпустках згідно наказів від 02.07.2020 №7-К, 02.09.2019 № 6- К, 12.07.2019 №10-К, 13.12.2016 №20-К, 02.09.2015 №13-К, з яким було проведено відповідну оплату.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст.ст.11,15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Судом встановлено, шо наказом №10-ОК ПП «Темп-87» звільнено з роботи ОСОБА_1 за скоєний злочин згідно п.3 ст.134 КЗпП України з 15.09.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст.3, ст.4 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організації незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідност. 21 Кодексу Законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

За пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно зі ст.24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт). Контракт є особливою формою трудового договору і укладається він, коли його застосування відповідає законодавству (ст.21 КЗпП). Власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств). Порушення цих вимог може бути підставою для визнання відповідно до ст.9КЗпП недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище порівняно з законодавством України.

Таким чином, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання договору.

Згідност. 23 Кодексу Законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Статтею 43Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

З листа Головного управління держпраці у Львівській області №19921/4/14-04 від 11.12.2020 року на звернення ОСОБА_1 від 19.10.2020 року вбачається, що Управлінням проведено позаплановий захід зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування у ПП «Темп-87» на предмет додержання законодавства про працю, у ході якого встановлено, шо у Підприємстві не забезпечено ведення окремих документів, що в свою чергу, унеможливило детальне вивчення порядку надання працівникам, в тому числі ОСОБА_1 , щорічних відпусток за попередні періоди. Посадовими особами Підприємства не надано книгу реєстрації наказів і розпоряджень, мотивуючи це тим, що така не ведеться. В порушення вимог пункту 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 у Підприємстві відсутні особові картки працівників типової форми П-2, відтак із записами, що заносяться до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення працівники не ознайомлені під підпис. Посадовими особами Підприємства не здійснено обліку надання працівникам щорічних відпусток, що слід відображати у згаданих особових картках працівників типової форми П-2. У ході проведення заходу державного контролю Управлінню не надано заяв ОСОБА_1 з проханням про надання щорічної відпустки, подання ОСОБА_1 таких заяв керівник Підприємства заперечує. Таким чином, не надається можливим встановити факт документального підтвердження щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відпустки (основної щорічної чи невикористаної за минулий період). Інспекторів праці не наділено правом проведення слідчих дій, в тому числі, розслідувань по встановленню тих чи інших фактів, зокрема. підтверджуючих чи спростовуючих здійснення чи нездійснення працівником чи роботодавцем, не зафіксованих у письмовій формі дій.

В даному випадку між ОСОБА_1 та Підприємством має місце індивідуальний трудовий спір, який полягає в тому, що з однієї сторони ОСОБА_1 повідомляєте про безпідставну відмову у наданні йому щорічної відпустки, не повідомляючи при цьому, коли ним подана відповідна заява, однак з іншої сторони - керівником Підприємства даний факт заперечено.

У ході проведення заходу державного контролю встановлено, шо ОСОБА_1 15.09.2020 звільнено з роботи у Підприємстві за «скоєний злочин» згідно ст.134 п.3 КЗпП України на підставі розпорядження директора від 14.09.2020, відповідно до наказу №10-ОК від 17.09.2020. Оданк, підстави припинення трудового договору визначені ч.1 ст.36 КЗпП України.

На підставі наведеного, контролюючий орган дійшов висновку, що ОСОБА_1 звільнено з роботи з підстав, які не передбачені вимогами ст.36 КЗпП України, а п.3 ст. 134 КЗпП України не передбачає припинення трудового договору з працівником, та не є підставою для його розірвання.

З листа Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області №К-97 від 12.10.2020 року адресованого директору ПП «Темп-87» Ф.Книшу вбачається, що останнього повідомлено про те, що його повідомлення, з яким він звернувся в Стрийський ВП ГУ НП у Львівській області, щодо можливих неправомірних дій ОСОБА_1 , розглянутопрацівниками Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області. Дане звернення було розглянуто згідно ЗУ «Про звернення громадян». За результатом розгляду заяви прийнято рішення про припинення перевірки у зв`язку з відсутністю в діях громадянина ОСОБА_1 ознак кримінального та адміністративного правопорушення, а зібрані матеріали перевірки передано в архів Стрийського ВП ГУНП у Львівській області.

Згідност. 36 Кодексу Законів про працю України підставами припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40,41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України"Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; 7-2) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади"; 8) підстави, передбачені контрактом; 9) підстави, передбачені іншими законами.

Відповідно п.3 ст.134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Конституція України гарантує кожному громадянинові захист від незаконного звільнення (ч. 6 ст. 43). Ця гарантія забезпечується шляхом закріплення цілого ряду вимог до порядку припинення трудового договору. Так, розірвати трудові відносини можна тільки за наявності на те законних підстав. Перелік таких підстав закріплений у КЗпП.

Таким чином, суд має усі підстави вважати, що відповідач звільнив з роботи ОСОБА_1 згідно п.3 ст.134 КЗпП України з 15.09.2020 року з порушенням норм трудового законодавства, а тому наказ №10-ОК ПП «Темп-87» є незаконним та його слід скасувати.

Позивач ОСОБА_1 просить змінити формулювання звільнення та зазначити про його звільнення за згодою сторін. Ініціатором припинення трудового договору за згодою сторін може виступати як працівник підприємства, так і його роботодавець, а тому позивачу ОСОБА_1 необхідно подати заяву роботодавцю ПП «Темп-87» про звільнення його з посади за згодою сторін.

Відповідач ПП «Темп-87» зобов`язаний розглянути заяву та винести відповідне рішення та вдень звільнення зобов`язаний видати працівнику належно оформлену трудову книжку і провести з ним всі розрахунки за наявності відповідно до КЗпП України та законодавства України.

З наказу ПП «Темп-87» №13-К від 02.09.2015 року вбачається, щл електромеханіку ОСОБА_1 надано щорічну чергову відпустку терміном 24 календарних дні з 07.09.2015 року, за період роботи з 02.12.2013 по 02.12.2014 роки на підставі заяви ОСОБА_1 .

З наказу ПП «Темп-87» №20-К від 13.12.2016 року вбачається, щл електромеханіку ОСОБА_1 надано щорічну чергову відпустку терміном 14 календарних дні з 16.12.2016 року, за період роботи з 01.12.2014 по 01.12.2015 роки на підставі заяви ОСОБА_1 .

З наказу ПП «Темп-87» №10-К від 12.07.2019 року вбачається, щл електромеханіку ОСОБА_1 надано щорічну чергову відпустку терміном 24 календарних дні з 16.07.2019 року, за період роботи з 02.12.2018 по 02.12.2019 роки на підставі заяви ОСОБА_1 .

З наказу ПП «Темп-87» №6-К від 12.02.2019 року вбачається, що електромеханіку ОСОБА_1 надано щорічну чергову відпустку терміном 10 календарних дні з 15.02.2019 року, за період роботи з 02.12.2017 по 02.12.2018 роки на підставі заяви ОСОБА_1 .

З наказу ПП «Темп-87» №7-К від 02.07.2020 року вбачається, щл електромеханіку ОСОБА_1 надано щорічну чергову відпустку терміном 24 календарних дні з 06.07.2020 року, за період роботи з 02.12.219 по 02.12.2020 роки на підставі заяви ОСОБА_1 .

ГУ Держпраці у Львівській області у ході проведення заходу державного контролю не виявлено у ПП «Темп-87» заяв ОСОБА_1 з проханням про надання йому щорічної відпустки.

Таким чином, судом не встановлено факту документального підтвердження щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відпустки (основної щорічної чи невикористаної за минулі періоди).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 5,6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Враховуючи вищенаведене, керуючись конституційним принципом верховенства права та КЗпП України, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача в частині зобов`язання ПП "Темп-87" видати новий наказ про звільнення з роботи позивача з формулюванням за угодою сторін, видати трудову книжку, стягнути з ПП "Темп-87" в користь позивача 5198,40 грн. заробітної плати за відпрацьованих десять робочих днів з 01.09.2020 року по 15.09.2020 року, стягнути з ПП "Темп-87" в користь позивача 32657,76 грн. компенсації за невикористані 72 дні відпустки, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають за безпідставністю.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог судові витрати в розмірі 908 гривень сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задоволити частково.

Скасувати наказ ПП «Темп – 87» №10-ОК про звільнення з роботи ОСОБА_1 за скоєний злочин згідно п.3 ст.134 КЗпП України з 15.09.2020 року.

В іншій частині вимог - позов залишити без задоволення.

Стягнути з ПП «Темп – 87» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 29.11.2021 року.

Головуючий суддя С. С. Сас