Рішення № 101572743, 24.11.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/18419/20

Провадження № 2/643/1858/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2021 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі головуючого-судді Горбунової Я.М., при секретарі Усковій Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі офісу Великих платників податків Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі офісу Великих платників податків Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є директором та одним із засновників ТОВ “Дорстрой Монтаж Київ” код ЄДРПОУ 38238694, юридична адреса: 63512, Харківська область, Чугуївський район, с. Кам`яна Яруга, вул. Харківська, буд. 65 Б.

В рамках кримінального провадження №320201001100000004 внесеного до ЄРДР від 16 січня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, 04.06.2020 року було проведено обшук індивідуального банківського сейфу № НОМЕР_1 оформленого на ім`я ОСОБА_1 у відділенні ПАТ “Банк Восток” № 15, в результаті якого було вилучено грошові кошти у сумі 370000 (триста сімдесят тисяч) доларів США та у сумі 225000 (двісті двадцять п`ять тисяч) Євро.

В подальшому ОСОБА_1 звертався до органу досудового розслідування із клопотаннями про повернення тимчасово вилученого майна, у відповідь на відповідні клопотання отримав відповідь старшого слідчого з ОВС СУ ФР Офісу Великих платників податків ДФС України Топоровського Віталія, що вилучені грошові кошти визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження № №320201001100000004, внесеного до ЄРДР від 16 січня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, та приєднані до матеріалів справи.

Прокурором відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів ДФС України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскального та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора Яцкіним Р., що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №320201001100000004, внесеного до ЄРДР від 16 січня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, було винесено постанову від 29.07.2020 року про скасування постанови про визнання речовими доказами вилучених грошових коштів.

На підставі вказаної постанови, вилучені під час обшук грошові кошти, були повернуті ОСОБА_1 в повному обсязі, але позивач протягом майже двох місяців був позбавлений можливості володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Крім того, позивач зазначив, що начальником шостого відділу розслідувань кримінальних проваджень Слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС України Замятіним А. надсилаються контрагентам ТОВ “Дорстрой Монтаж Київ” листи з негативною та неправдивою інформацією щодо Товариства та його службових осіб, зокрема, до Служби автомобільних доріг Київської області відповідно до листа №1317/9/28-97-23-07-06 від 11.09.2020 року.

Внаслідок вказаних дій з боку Слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС України підривається ділова репутація ТОВ “Дорстрой Монтаж Київ” та створюється загроза господарської діяльності, що в свою чергу спричиняє керівнику і співвласнику Товариства ОСОБА_1 моральної шкоди.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, .

Представник відповідача Держави України в особі офісу Великих платників податків Державної фіскальної служби України в судове засідання не з`явився, відзиву до суду не надав.

Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві в судове засідання не з`явився, до суду надано відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти позовних вимог.

У відзиві зазначено, що відповідно до чинного законодавства передбачається можливість відшкодування шкоди з державного бюджету України, лише у випадках незаконного притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого/підозрюваного, а також у разі встановлення в обвинувальному вироку суду факту незаконного проведення обшуку, або накладення арешту на майно.

Як вбачається з матеріалів справи - ОСОБА_1 не є потерпілим або підозрюваним у кримінальному провадженні №320201001100000004, а надана до суду копія постанови Офісу генерального прокурора від 29.07.2020 року, якою скасовано постанову слідчого про визнання речових доказів від 05.06.2020 року не є достатнім доказом, який би підтвердив протиправність дій відповідачів.

Також, відповідачем зазначено, що доведення розміру будь-яких збитків покладається на потерпілу сторону, тому відшкодування збитків включає в себе не тільки поняття “збитки”, але й покладення обов`язку на потерпілу сторону щодо їх доведення, натомість, ОСОБА_1 не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння моральної шкоди, зокрема: не надано доказів поширення неправдивих відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результат його господарської роботи, в чому полягало приниження честі та ділової репутації та не обґрунтовано розмір завданої шкоди.

Суд, вивчивши позиції сторін, дослідивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що в рамках кримінального провадження №320201001100000004 внесеного до ЄРДР від 16 січня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, 04.06.2020 року було проведено обшук індивідуального банківського сейфу № НОМЕР_1 , оформленого на ім`я ОСОБА_1 у відділенні ПАТ “Банк Восток” № 15, в результаті якого було вилучено грошові кошти у сумі 370000 (триста сімдесят тисяч) доларів США та у сумі 225000 (двісті двадцять п`ять тисяч) євро.

Відповідно до постанови від 05.06.2020 року, винесеної слідчим слідчої групи – страшим слідчим з ОВС шостого відділу розслідувань Офісу великих платників податків ДФС України Топоровським В.В., вилучені під час обшуку грошові кошти було визнано речовими доказами.

Згідно з постановою прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів ДФС України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскального та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора Яцкіним Р. від 29.07.2020 року було скасовано постанову слідчого з ОВС шостого відділу розслідувань Офісу великих платників податків ДФС України Топоровського В.В. від 05.06.2020 року.

Вилучені під час обшуку 04.06.2020 року грошові кошти у сумі 370000 доларів США та у сумі 225000 євро повернуто в повному обсязі їх власнику.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За положеннями ч.1, 2 передбаченими статтею 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та

Тобто чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме статті 1176 ЦК України та Закону.

Однак для настання відповідальності у вигляді відшкодування матеріальної та моральної шкоди, передбаченої ст.1176 ЦК України, повинні існувати обставини, визначені частиною 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Також, ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», передбачено, що право на відшкодування шкоди в рамках і в порядку, передбаченої цим законом, виникає зокрема у випадках:

- постановлення виправдувального вироку суду;

- встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

Таких обставин в ході розгляду справи не встановлено, відповідно до матеріалів справи, позивач не є потерпілим або підозрюваним у кримінальному провадженні № 320201001100000004, на факт підтвердження незаконності обшуку та виїмки грошових коштів, позивачем надано до суду тільки постанову прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів ДФС України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскального та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора Яцкіним Р. від 29.07.2020 року, якою було скасовано постанову слідчого з ОВС шостого відділу розслідувань Офісу великих платників податків ДФС України Топоровським В.В. від 05.06.2020 року, яка відповідно до чинного законодавства не може розглядатися, як підстава для визнання слідчих дій під час кримінального провадження – незаконними, оскільки це може встановлюватися лише в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду.

Додатково позивач вказував на те, що з боку Слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС України підривається ділова репутація ТОВ “Дорстрой Монтаж Київ” та створюється загроза господарської діяльності, що в свою чергу спричиняє керівнику і співвласнику Товариства ОСОБА_1 моральної шкоди.

Відповідно до ст. 297,299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, а також на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду за позовом про захист її гідності, честі та ділової репутації.

У ч. 2 ст. 5 інформаційного листа “Про деякі питання практики застосування господарським судами законодавства про інформацію” № 01-8/184 від 23.08.2007 року Вищій господарський суд України, роз`яснив, що діловою репутацією юридичної особи є престиж її фірмового (комерційного) найменування, торгових марок та інших належних їй нематеріальних активів серед споживачів її товарів і послуг.

Приниження ділової репутації суб`єкта господарювання є поширенням у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської діяльності, у зв`язку з чим звужується вартість його активів. Зазначені дії завдають майнової та моральної шкоди суб`єктам господарювання, а тому ця шкода підлягає відшкодуванню за правилами ст. 1166, 1167 ЦК України.

При вирішенні спорів про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди, слід дотримуватись рекомендацій пленуму ВСУ, викладених у постанові №4 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” щодо необхідності перевіряти загальні підстави цивільно-правової відповідальності, відповідно до яких обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної шкоди має визначатися залежно від характеру немайнових витрати та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Обов`язок доведення розміру будь-яких збитків покладається на потерпілу сторону, тому відшкодування збитків включає в себе не тільки поняття “збитки”, але й покладення обов`язку на потерпілу стороно щодо їх доведення.

Згідно зст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст.12,13ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст.76,81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до наявних у справі матеріалах, відсутні докази наявності шкоди та немайнових витрат, зокрема матеріали справи також не містять і обґрунтування ступню зниження престижу та ділової репутації та в чому це відобразилось, не наведено який обсяг часу та зусиль, виявиться необхідним для відновлення попереднього стану.

Таким чином, сукупність зібраних по справі доказів об`єктивно свідчить про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі відмови у позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,5, 10-13, 76-81, 89, 141, 264-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі : Держава Україна в особі офісу Великих платників податків Державної фіскальної служби України, код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г; Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві код ЄДРПОУ : 37993783, адреса: 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А.

Суддя: Я.М.Горбунова