Ухвала суду № 101570546, 01.12.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 2-5920/11

Провадження №2-п/263/16/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Соловйова О.Л., при секретарі Кирилюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 грудня 2011 року у справі № 2-5920/11 за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, заінтересована особа: ТОВ "АНСУ",

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області звернулась ОСОБА_1 , з заявою про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 грудня 2011 року у цивільній справі № 2-5920/11 за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, заінтересована особа: ТОВ "АНСУ.

В обґрунтування заяви зазначено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 грудня 2011 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволені, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 04.07.2008 № 6540950 у розмірі 531322,52 гривень та судовий збір у розмірі 2823 гривні, а всього 534145,52 гривень. З зазначеним рішення заявниця не погоджується, оскільки не була повідомлена належним чином про дату та час судового засідання, повістки про виклик в судове засідання не отримувала. У зв`язку з наведеними просила скасувати заочне рішення суду від 20 грудня 2011 року .

Заявниця ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд вказаної заяви за її відсутністю, наполягала на задоволенні вимог.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» на електронну адресу суду надав заяву про розгляд заяви перегляд заочного рішення за його відсутністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, ознайомившись з заявою про перегляд заочного рішення, матеріалами цивільної справи приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 2-5920/11,заочним рішенням суду від 20 грудня 2011 року Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за кредитним договором від 04.07.2008 № 6540950 у розмірі 531322,52 гривень та судовий збір у розмірі 2823 гривні, а всього 534145,52 гривень.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2014 року замінено стягувача у виконавчому провадженні ВП № 45003564 ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» на товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» (01015, місто Київ, вул. Лейпцігська, 3-А, ЄДРПОУ 36757541).

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Водночас, з`ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

У відповідності до ч. 3 ст. 287 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Відповідач при поданні заяви про перегляд заочного рішення не надав доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, і не були враховані судом при ухваленні заочного рішення від 20 грудня 2011 року.

З урахуванням того, що не зазначив посилання на докази, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи і вплинули б на рішення суду, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Крім того, у відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

У зв`язку з наведеним, суд не вбачає посилань відповідача на будь-які докази, які мають істотне значення для справи та не були досліджені судом, оскільки обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є непогодження з винесеним рішення по суті та обґрунтуванням для апеляційної скарги, а тому заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення.

Частиною 4 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 284-288 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 грудня 2011 року у справі № 2-5920/11 за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, заінтересована особа: ТОВ "АНСУ" - залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.Л.Соловйов