Рішення № 101565453, 25.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2021 року м. Київ № 640/18945/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Погребняку Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора

про визнання протиправними та скасування наказів від 29.08.2019 №14-дц, від 04.11.2019 №1345ц, поновлення на посаді,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Логінова К.Є.,

представника відповідача - Бойко В.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Генеральної прокуратури України (далі-відповідач), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 29.08.2019 №14-дц.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що наказ Генерального прокурора України від 29.08.2019 №14-дц є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки виданий з порушеннями вимог частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі №640/18945/19.

Представником Офісу Генерального прокурора 13.02.2020 подано відзив на позовну заяву, в якому заперечено проти позовних вимог в повному обсязі та вказано, що на виконання рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 16.05.2019 №147дп-19 наказом Генерального прокурора України від 29.08.2019 №14-дц позивача звільнено з посади в органах прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики у перший робочий день після закінчення відпустки для догляду за дитиною. Враховуючи той факт, що відносно позивача було чинне та невиконане рішення Комісії про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади в органах прокуратури, Генеральним прокурором 04.11.2019 видано наказ №1345ц, згідно з яким ОСОБА_1 вважається таким, що звільнений з посади в органах прокуратури на підставі наказу Генерального прокурора України від 29.08.2019 №14-дц з 05.11.2019. Тобто, цим наказом внесено зміни в оскаржуваний наказ, у якому уточнено дату звільнення позивача з посади в органах прокуратури. Також зазначено, що з дня набрання чинності законом №113-ІХ, а саме з 25.09.2019, на правовідносини ОСОБА_1 та Генеральної прокуратури України норми Кодексу законів про працю України не поширюються.

Також, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Генеральної прокуратури України, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 04.11.2019 №1345ц про звільнення ОСОБА_1 , з посади слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу із злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді в органах прокуратури України.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Генеральним прокурором України 04.11.2019 видано наказ №1345ц наступного змісту: «Керуючись статтею 9 Закону України «Про прокуратуру», пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», наказую вважати слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу із злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції ОСОБА_1 звільненим з посади в органах прокуратури на підставі наказу Генерального прокурора України від 29.08.2019 №14дц з 05 листопада 2019 р». Підставою Наказу було визначено рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 16.05.2019 №147дп-19, наказу Генерального прокурора України від 29.08.2019 №14дц. Позивач вважає оскаржувані накази про звільнення є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки видані з порушенням вимог частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України. Вказано, що згідно з положеннями цієї норми, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у період перебування працівника у відпустці. Також позивачем зазначено, що приписи пункту 19 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», стосуються лише прокурорів, а не слідчих органів прокуратури.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі №640/24620/19.

Представником Офісу Генерального прокурора 28.02.2020 подано відзив на позовну заяву, в якому заперечено проти позовних вимог в повному обсязі та вказано, що доводи позивача щодо протиправності звільнення з посади через правову невизначеність його статусу як слідчого є необгрунтованими, з огляду на те, що відповідно до Закону №113-ІХ, слідчі органів прокуратури, зокрема Генеральної прокуратури України, підлягають звільненню з підстав і в порядку, які встановлені для прокурорів.

Під час розгляду справи змінено назву відповідача Генеральної прокуратури України на - Офіс Генерального прокурора.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2021 об`єднано до спільного розгляду і вирішення адміністративні справи №640/18945/19 та №640/24620/19. Присвоєно об`єднаним справам загальний №640/18945/19. Подальший розгляд та вирішення адміністративних позовів здійснювати в межах об`єднаної адміністративної справи №640/18945/19 в порядку загального позовного провадження, а також призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи №640/18945/19 по суті.

В судовому засідання 25.11.2021 позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював на посаді слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.

Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 16.05.2019 №147-дп-19 «Про накладення на слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчиненими працівниками які ведуть боротьбу зі злочинністю, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» вирішено «притягнути слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчиненими працівниками які ведуть боротьбу зі злочинністю, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури».

Наказом Генеральної прокуратури України від 21.05.2019 №1825-вц надано слідчому в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України старшому раднику юстиції ОСОБА_1 відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 21.05.2019 по 17.09.2020.

Наказом Генеральної прокуратури України від 29.08.2019 №14-дц звільнено слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики і (пункти 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру») у перший робочий день після закінчення відпустки для догляду за дитиною.

Підставою для прийняття зазначеного наказу стало рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 16.05.2019 №147дп-19.

Наказом Генеральної прокуратури України від 04.11.2019 №1345ц слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції ОСОБА_1 вважати звільненим з посади в органах прокуратури на підставі наказу Генерального прокурора України від 29.08.2019 №14дц з « 05» листопада 2019 року.

Підставою для прийняття зазначеного наказу стало рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 16.05.2019 №147дп-19, наказ Генерального прокурора України від 29.08.2019 №14-дц.

Позивач вважаючи накази Генерального прокурора України від 29.08.2019 №14-дц та від 04.11.2019 №1345ц протиправними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини та громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтями 2, 5 Кодексу законів про працю України закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 222 Кодексу законів про працю України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII (надалі - Закон №1697-VII) визначені правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру".

Статтею 4 Закону України №1697-VII установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною третьою статті 16 Закону №1697-VII передбачено, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 41 Закону №1697-VII повноваження прокурора на адміністративній посаді припиняються в разі звільнення з посади прокурора або припинення повноважень на посаді прокурора.

Законом №1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

Порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII.

Згідно зі статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків;

2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;

3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;

4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру;

5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;

6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;

7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;

8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;

9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

На підставі частини першої статті 44 вказаного Закону дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 9 Закону №1697-VII Генеральний прокурор у встановленому порядку на підставі рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора приймає рішення про застосування до прокурора Офісу Генерального прокурора, прокурора обласної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування такої особи на посаді прокурора.

Відповідно до частини п`ятої статті 46 Закону №1697-VII у разі прийняття відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, рішення про наявність підстав для відсторонення прокурора від посади копія цього рішення надсилається керівнику органу прокуратури, в якому працює прокурор, стосовно якого прийнято таке рішення. У разі якщо відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, прийняла рішення про наявність підстав для відсторонення від посади прокурора, який обіймає адміністративну посаду, копія цього рішення у семиденний строк надсилається Генеральному прокурору, керівнику обласної, окружної прокуратури відповідно до визначених цим Законом повноважень.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 49 Закону №1697-VII на прокурора може бути накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було подано скаргу до Вищої ради правосуддя на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 16.05.2019 №147дп-19 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Ухвалою Вищої ради правосуддя від 09.09.2019 №5713/0/18-19 скаргу слідчого в особливо важливих справах управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 16 травня 2019 року №147дп-19 та заяву про поновлення строку на оскарження вказаного рішення Комісії залишено без розгляду та повернуто скаржнику.

Далі позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду з позовною заявою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним і скасування рішення від 16.05.2019 №147дп-19.

Ухвалою Верховного суду від 15.11.2019 у справі №9901/546/19 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду та повернуто позовну заяву позивачеві.

За результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 15.11.2019 постановою Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 15.11.2019 змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №9901/546/19. В іншій частині ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 15.11.2019 залишено без змін.

Тобто, рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів 16.05.2019 №147дп-19 є чинним та не визнано незаконним.

Наказом Генеральної прокуратури України від 04.11.2019 №1345ц керуючись статтею 9 Закону України «Про прокуратуру», пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції ОСОБА_1 вважати звільненим з посади в органах прокуратури на підставі наказу Генерального прокурора України від 29.08.2019 №14дц з « 05» листопада 2019 року.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки в зазначений період позивач перебував у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 21.05.2019 по 17.09.2020.

Відповідно до частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Разом з тим, 25.09.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Відповідно до пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.

Згідно з абзацом 7 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах можуть бути звільнені з посади прокурора і на інших підставах, передбачених Законом №1697-VII.

Згідно з пунктом 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, в редакції на час виникнення спірних правовідносин перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту. Вказані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України "Про прокуратуру".

Враховуючи той факт, що відносно позивача було чинне та невиконане рішення Комісії про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади в органах прокуратури, Генеральним прокурором 04.11.2019 видано наказ №1345ц згідно з яким ОСОБА_1 вважається таким, що звільнений з посади в органах прокуратури на підставі наказу Генерального прокурора України від 29.08.2019 №14-дц з 05.11.2019.

Тобто цим наказом внесено зміни в оскаржуваний наказ, у якому уточнено дату звільнення позивача з посади в органах прокуратури.

Щодо посилання позивача на норми пункту 3 частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 9 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України (в редакції Закону №1401-VIII від 02.06.2016) прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію досудового розслідування до початку функціонування органів, яким законом будуть передані відповідні функції.

Пунктом 1 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (в редакції Закону №1355-VIII від 12.05.2016) також визначено, що після введення в дію положень частини четвертої статті 216 цього Кодексу кримінальні провадження, розпочаті слідчими органів прокуратури, продовжують здійснюватися слідчими органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначених цим Кодексом, до закінчення досудового розслідування, але не довше двох років (тобто до 20.11.2019). Після закінчення дворічного строку кримінальні провадження, розпочаті слідчими органів прокуратури, у тримісячний строк передаються слідчим органів Державного бюро розслідувань.

Згідно з чинною редакцією вказаної норми, до дня введення в дію положень частини четвертої статті 216 цього Кодексу повноваження щодо досудового розслідування здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом, щодо злочинів, передбачених частиною четвертою статті 216 цього Кодексу.

З урахуванням норм законодавства, якими збережено повноваження слідчих органів прокуратури щодо досудового розслідування, фактично залишався незмінним правовий статус цих слідчих, які перебували з Генеральною прокуратурою України у відносинах роботодавця та працівника, отримували заробітну плату, визначену законодавством для працівників прокуратури.

Зазначене підтверджується й абзацом 2 пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, яким передбачено, що слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

З цього слідує, що й інші норми Закону №113-ІХ, у тому числі ті, що регламентують звільнення прокурорів, також поширюються на слідчих органів прокуратури.

З огляду на викладене слідчі органів прокуратури, зокрема Генеральної прокуратури України, підлягають звільненню з підстав і в порядку, які встановлені для прокурорів.

Пунктом 5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону №1697- VII положення цього Закону, в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку діяльності державного бюро розслідувань.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №807/211/17, під час вирішення справ щодо звільнення публічних службовців, пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Суд звертає увагу, що оскаржувані накази про звільнення позивача винесені на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 16.05.2019 №147дп-19, яке в свою чергу, станом на подання позовної заяви та винесення рішення по справі є чинним.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані накази Генерального прокурора України від 29.08.2019 №14-дц та від 04.11.2019 №1345ц прийняті до норм чинного законодавства, а тому визнанню протиправними та скасуванню не підлягають.

Крім того, суд не надає оцінку рішенню Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 16.05.2019 №147дп-19, оскільки воно не є предметом оскарження.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.12.2021.