Рішення № 101565365, 01.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року м. Київ №826/26259/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючого судді - Костенка Д.А., суддів: Донця В.А., Мамедової (Шрамко) Ю.Т.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст) про визнання протиправним рішення і зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням клопотання від 21.12.2015 про усунення недоліків позовної заяви і уточненої позовної заяви з однією позовною вимогою, просить зобов`язати реєстраційну службу зареєструвати право власності позивача на 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 травня відповідно до рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.11.2014.

У зв`язку із припиненням повноважень судді, в провадженні якого перебувала дана адміністративна справа і не була ним розглянута, та згідно з протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями вищевказана адміністративна справа передана на розгляд судді Костенку Д.А. Розгляд справи почався спочатку.

Підстави позову: - рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.11.2014 за позивачем визнано право власності на 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі якого позивач звернувся до реєстраційної служби для реєстрації права власності; рішенням державного реєстратора від 16.11.2015 №26183686 відмовлено у реєстрації права власності з підстав, які не передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і не відповідають вищевказаному рішенню суду, чим порушили його майнове права.

Відповідач подав заперечення, в яких просить відмовити в позові з таких підстав: - відпо-відач не приймав рішень щодо позивача, тому ним не порушено його права і законних інтересів; - державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову у такій реєстрації; - державний реєстратор Хіфусова В.В припинила виконання своїх повноважень у зв`язку з переведенням, згідно з наказом Мін`юсту від 22.12.2016 №800/к; - оскаржуване рішення є правомірним, оскільки всупереч ст. 12 Закону України "Про іпотеку", п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868, до заяви не було додано згоди іпотекодержателя щодо переходу права власності на нерухоме майно; - у відповідача відсутні повноваження щодо розгляду заяв про державну реєстрацію прав на нерухоме майно і щодо здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України справу розглянуто у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.11.2014 у справі №362/6136/13-ц за позивачем визнано право власності на 1/2 житлового будинку з госпо-дарсько-побутовими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач разом з ОСОБА_2 звернулись із заявою, прийнятою державним реєстрато-ром Департаменту державної реєстрації Мінюсту Хафусовою В.В. 06.11.2015 за №14174333, для проведення державної реєстрації права власності (спільної часткової) на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Названим державним реєстратором прийнято рішення від 16.11.2015 №26183686 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Підставою прийняття рішення зазначено ст. 24 Закону України "Про державну реєстра-цію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і п.п. 20, 28 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868.

В обґрунтування прийнятого рішення зазначено про те, що заява подана після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, а саме: заявлений до реєстрації об`єкт нерухомого майна перебуває у іпотеці та під забороною відчуження, і всупереч п. 40 вищевказаного Порядку заявником не було подано згоди іпотекодержателя щодо переходу права власності на предмет іпотеки іншій особі.

Спірні правовідносини виникли у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень між позивачем і суб`єктом державної реєстрації та стосуються правомірності рішення державного реєстратора про відмову у проведенні державної реєстрації прав.

Вирішуючи питання про належність цієї справи до юрисдикції адміністративного суду, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у справі №520/2834/17 у подібних правовідносинах:

"Зі змісту позовних вимог вбачається, що предметом перевірки в цій справі є правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно, визнаного за позивачем на підставі судового рішення, а також внесення відповідних записів до Державного реєстру прав.

Позивач указав, що підставою такої відмови стали розбіжності у площі цього майна, що було раніше за ним зареєстровано на підставі судового рішення, у подальшому скасованого, і площі цього ж майна, визнаного за ним на праві власності іншим судовим рішенням, яке і є підставою для здійснення державної реєстрації. Питання правомірності/неправомірності набуття ОСОБА_1 чи третьою особою права власності на це нерухоме майно, визнання права власності на нього в певному обсязі позивач перед судом не порушував, а відповідачем визначив суб`єкта владних повноважень, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Тобто з огляду на суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у цій справі, спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних відносин діє як суб`єкт владних повноважень. За таких обставин цей спір не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.".

На час розгляду цієї справи Велика Палата Верховного Суду не відступала від вищевка-заного висновку, тому такий висновок згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом.

Враховуючи, що позивач є заявником у спірних правовідносинах, які виникли у зв`язку з відмовою у задоволенні його заяви з підстав неподання ним певних документів, беручи до уваги відсутність спору про право на майно (його частину), яке визнано за позивачем на підставі рішення суду, і зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що дану справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Вирішуючи питання щодо належності відповідача у справі, суд зазначає, що в уточненій позовній заяві відсутні вимоги щодо оскарження рішення державного реєстратора, а вимога про зобов`язання вчинити певні дії заявлена до Мін`юсту, який є відповідачем у справі. Крім того, як зазначив відповідач у запереченнях, державний реєстратор Департаменту державної реєстрації Мін`юсту Хафусова В.В. припинила свої повноваження щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно у зв`язку з переведенням (наказ Мін`юсту від 22.12.2016 №800/к "Про переведення Хафусової В.В. ).

Вирішуючи справу по суті позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, зважаючи на таке.

Законом України від 26.11.2015 №834-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено в новій редакції Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка діє з 01.01.2016

Згідно із ст. 6 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952) (у редакції, чинній з 01.01.2016), організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

1) Мін`юст та його територіальні органи;

2) суб`єкти державної реєстрації прав:

виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

акредитовані суб`єкти;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (державні реєстратори).

Згідно із ст. 7 Закону №1952 Мін`юст:

1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав;

2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав;

3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем;

4) організовує роботу, пов`язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав;

5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав;

6) забезпечує доступ державних реєстраторів до Державного реєстру прав та приймає рішення про блокування та анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом;

7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Мін`юсту та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;

8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;

9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Законом №1952 не передбачено повноважень Мін`юсту щодо розгляду заяв про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень і прийняття щодо них відповідних рішень, окрім розгляду скарг на рішення державних реєстраторів (розділ VII Закону №1952), що не стосується обставин цієї справи.

Водночас такі повноваження Законом №1952 надані суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам, до яких Мін`юст не відноситься.

Крім цього, відповідно до наказу Мін`юсту від 15.12.2015 №2586/5, зареєстрованого в Мін`юсті 15.12.2015 за №1568/28013, визнано таким, що втратив чинність наказ Мін`юсту від 02.04.2013 №607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб", зареєстрований в Мін`юсті 02.04.2013 за №534/23066, яким визначались випадки, в яких державна реєстрація прав та їх обтяжень проводилась державними реєстраторами Мін`юсту.

З огляду на відсутність у відповідача повноважень щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, то позов про зобов`язання відповідача вчинити такі дії не належить задовольняти.

Суд не надає оцінку доводам і запереченням сторін щодо правомірності рішення державного реєстратора від 16.11.2015 №26183686 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки вказане рішення не є предметом оскарженні у цій справі. Крім того, доводи і заперечення сторін у цій частині не впливають на висновок суду про відмову у задоволенні позову.

З огляду на відмову в позові та згідно із ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір покладається на позивача і не підлягає стягненню з відповідача. Інших судових витрат сторонами не заявлено, тому їх розподіл суд не проводить.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 139, 242-246, 250, 251 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Міністерство юстиції України;

01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.

Головуючий суддя Д.А. Костенко

Судді: В.А. Донець

Ю.Т. Мамедова (Шрамко)