Рішення № 101565225, 30.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 року м. Київ № 826/5992/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмежено відповідальністю «Барон Груп Україна»доКиївської митниці Держмитслужбипровизнання протиправними дій щодо відмови у митному оформленні та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації №UA100130/2018/00001 від 08.01.2018,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмежено відповідальністю «Барон Груп Україна» (далі - позивач, ТОВ «Барон Груп Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі також - Митниця або митний орган, відповідач) з вимогами:

- визнати протиправними дії щодо відмови у митному оформленні із застосуванням преференції;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100130/2018/00001 від 08.01.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов зовнішньоекономічного контракту позивачем з Республіки Білорусь на митну територію України було імпортовано товар (дитяче харчування), який заявлено до митного оформлення у режимі вільної торгівлі. Проте митним органом безпідставно відмовлено позивачу у митному оформленні вказаного товару, внаслідок відсутності належних доказів на підтвердження країни його походження. Позивач вказує, що відповідачу для митного оформлення товару надавались акт експертизи про походження товару та сертифікати про його походження форми СТ-1, заповнений у відповідності до вимог міжнародного та національного законодавства, що свідчить про виконання позивачем всіх необхідних митних формальностей для митного оформлення товару без сплати ввізного мита.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки під час митного оформлення товару позивачем не було доведено, що країною походження є Республіка Білорусь, а згідно відомостей, які містяться в акті експертизи походження товару, позивачем не було виконано обов`язковий мінімальний обсяг виробничих або технологічних операцій, встановлений для визначення країни його походження за критерієм достатньої обробки (переробки), тобто, за країною виготовлення кінцевого товару. У зв`язку з чим вважає неможливим поширення на даний товар режиму найбільшого сприяння та ввезення його у режимі вільної торгівлі без сплати ввізного мита. Також, скаржник зазначає, що сертифікати про походження товару форми СТ-1 не відповідають вимогам встановленим чинним законодавством з питань здійснення державної митної справи, оскільки в графі 9 товар наданий позивачем сертифікат про походження товару форми СТ-1 містить недостатньо повний опис придбаного позивачем товару, який би дозволив провести однозначну ідентифікацію товару заявленого для цілей оформлення. Тому, митний орган вважає, що його дії з формування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100130/2018/00001 від 08.01.2018 є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Представником позивача подана відповідь на відзив, у яких заперечуються доводи відповідача та повторно наголошено на порушеннях контролюючого органу, що слугували для позивача підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2018 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження із визначенням дати підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 05.11.2018 судом постановлена ухвала про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, на підставі положень частини четвертої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності в матеріалах справи відповідної заяви, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Оскільки на день розгляду справи набули чинності зміни відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», а також враховуючи те, що Київська митниця ДФС перебуває в стані припинення у зв`язку з реорганізацією митного органу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2019 №858 та наказу Держслужби від 28.10.2019 №22 «Про введення в дію структур територіальних органів Держслужби та затвердження граничної чисельності їх працівників», відповідно до яких Київська міська митниця ДФС реорганізувалась шляхом приєднання до Київської митниці Державної митної служб, суд, з урахуванням змісту позовних вимог та доводів, наведених на їх обґрунтування, дійшов висновку про необхідність здійснення на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України заміни первинного відповідача - Київську міську митницю ДФС на його процесуального правонаступника - Київську митницю Держмитслужби (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8-А; код ЄДРПОУ - 43337359)

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

Як свідчать матеріали справи, 15.11.2017 між ТОВ «Белфуд Продакшн» (Республіка Білорусь) - Продавець та ТОВ «Барон Груп Україна» (Україна) - Покупець було укладено контракт №15-11/17, на поставку дитячого харчування.

Згідно з п. 1.1 та 2.4 зазначеного контракту Продавець продає, а позивач придбає на умовах поставки FCA вул. Рудаковська, 9, аг.Новка, Вітебська обол., Республіка Білорусь товар, найменування, кількість та асортимент якого вказані у Специфікації, що є невід`ємною частиною контракту.

ТОВ «Белфуд Продакшн» на виконання умов Контракту №15-11/17 від 15.11.2017 поставило позивачу товар у попередньо узгоджених кількості та асортименті.

05.01.2018 для проведення митного оформлення поставленого товару за Контрактом №15-11/17 від 15.11.2017 позивачем було подано відповідачу вантажно-митну декларацію № UA100130.2018.410016.

В графі 36 «Переференція» вказаної митної декларації було зазначено код переференції 400 згідно класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1011 від 20.09.2012.

Разом з декларацією позивачем також були подані такі документи: контракт №15-11/17 від 15.11.2017; рахунки-фактури від 03.01.2018 №1, 2, 3; автотранспортну накладну №1969 від 03.01.2018; декларацію про походження товару №3 від 03.01.2018; документ про підтвердження вартості перевезення товару; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару; сертифікати про походження товару форми СТ-1 від 03.01.2018 № BYUA8501000401 та № BYUA8501000402, акт експертизи про походження товару №2233 від 16.11.2017.

При цьому, оскільки між Україною та Республікою Білорусь діє режим вільної торгівлі, позивачем не було сплачено суму ввізного мита.

Однак, 08.01.2018 Київська міська митниця ДФС відмовила позивачу у прийнятті митної декларації № UA100130.2018.410016 від 05.01.2018, про що заповнено картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100130/2018/00001 від 08.01.2018.

Причиною відмови митний орган зазначив про неможливе застосування режиму вільної торгівлі відповідно до п.9.1 «Угоди про правила визначення країни походження товарів країн у Співдружності Незалежних Держав» від 20.11.2009 у зв`язку з невідповідністю критеріїв походження сертифікатів СТ-1 від 03.01.2018 № BYUA8501000401 та № BYUA8501000402 (гр.9) даним, що містяться в акті експертизи про походження товару №2233 від 16.11.2017, а саме переліку сировини «кришки» країна походження Чехія, що не відповідає «кумулятивному принципу» визначення країни походження товарів, відповідно до якого походження товару в результаті послідовної обробки (переробки) товару в державах учасницях Угоди визначається за країною виготовлення кінцевого товару.

При цьому митниця роз`яснила вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: подати митну декларацію без застосування пільги по сплаті ввізного мита.

Позивач 10.01.2018 подав нову ЕМД №UA100130.2018.410040 без застосування коду преференції « 400» та яка була прийнята відповідачем.

Однак, на переконання позивача, не застосування коду преференції « 400» призвело до нарахування до додаткових митних платежів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача, суд бере до уваги таке.

Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до частини першої статті 281 МК України визначено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Системний аналіз наведених норм вказує, що митне оформлення є обов`язковою складовою митного контролю, який, в свою чергу, може здійснюватись органами доходів і зборів шляхом співставлення відомостей, зазначених декларантом у митній декларації та документів, наданих на їх підтвердження.

Водночас, Україна та Республіка Білорусь є сторонами Договору про зону вільної торгівлі, який підписано державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав 18.10.2011 та ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Договору про зону вільної торгівлі» №5193-VI від 30.07.2012 (Договір).

Відповідно до частини першої статті 2 вказаного Договору, сторона не застосовує мита та інших платежів, еквівалентних миту, стосовно експорту товару, призначеного для митної території іншої Сторони, та/або імпорту товару, що походить з митної території іншої Сторони, за винятком випадків, передбачених в додатку 1, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з частиною першою та другою статті 36 МК України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Частинами шостою та сьомою статті 36 МК України передбачено, що положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Частинами першою та другою статті 40 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, країною походження товару вважається країна, в якій були здійснені останні операції з переробки, достатні для того, щоб товар отримав основні характерні риси повністю виготовленого товару, що відповідають критеріям достатньої переробки згідно з положеннями цієї статті.

Критеріями достатньої переробки є:

1) виконання виробничих або технологічних операцій, за результатами яких змінюється класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

2) зміна вартості товару в результаті його переробки, коли відсоткова частка вартості використаних матеріалів або доданої вартості досягає фіксованої частки у вартості кінцевого товару (правило адвалорної частки);

3) виконання виробничих та/або технологічних операцій, які в результаті переробки товару не ведуть до зміни його класифікаційного коду згідно з УКТ ЗЕД або вартості згідно з правилом адвалорної частки, але з дотриманням певних умов вважаються достатніми для визнання товару походженням із тієї країни, де такі операції мали місце.

Частиною першою статті 44 МК України визначено, що для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

В силу вимог частини першої статті 43 МК України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Статтею 43 МК України передбачено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до положень статей 279, 282, 283 МК України сертифікат про походження товару є єдиним документом, який підтверджує країну походження товару.

Як свідчать матеріали справи, такий сертифікат був наданий митному органу для митного оформлення товару разом з іншими документами - додатковими відомостями, які підтверджують країну походження товару. У сертифікаті форми СТ-1 згідно з критеріями достатньої переробки товару зазначено, що країною походження товару є Республіка Білорусь.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 4 вказаного Договору, для визначення країни походження товарів, що походять із Сторін і знаходяться в торговельному обороті між ними, Сторони керуються Правилами визначення країни походження товарів, що є невід`ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 (Правила).

Згідно з пунктом 5.1 розділу 5 вказаних Правил, товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав-учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами.

Пунктом 6.1 розділу 6 передбачено, що для підтвердження країни походження товару в конкретній державі-учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 чи декларації про походження товару.

Пунктом 7.4 розділу 7 Правил визначено, що заповнення сертифіката форми СТ-1 повинно відповідати певним вимогам, зокрема, у графі 9 - «Критерій походження», зазначається критерій походження товарів «К» - товар, країна походження якого визначена на основі кумулятивного принципу. Якщо в сертифікаті заявлено товари, що класифікуються в різних товарних позиціях за ТН ЗЕД ( 997_158 ) та мають різні критерії походження, то в графі 9 зазначаються критерії походження диференційовано для всіх заявлених товарів.

Пунктом 9.1 розділу 9 Правил встановлено, що сертифікат може бути не визнаний митними органами країни ввезення для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі в разі, якщо товар, зазначений у сертифікаті, не відповідає умовам, передбаченим пункту 5.1 цих Правил.

Отже, товар, імпортований на митну територію України може користуватися режимом вільної торгівлі у разі, коли декларантом контролюючому органу подано сертифікат про його походження, який підтверджує, що країною походження товару є одна з держав-учасниць Договору.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що основним документом, що свідчить про країну походження товару для надання товару режиму вільної торгівлі відповідно до критерію достатньої обробки/переробки товару є сертифікат про походження товару, виданий уповноваженим органом держави вивезення відповідно до її національного законодавства.

Відтак, вирішення питання щодо країни походження товару повинне прийматися після одержання додаткових відомостей, сам факт звернення до компетентних організацій країн СНД ще не є підставою для відмови в прийнятті митної декларації.

Як свідчать матеріали справи, з метою митного оформлення імпортованого товару у режимі вільної торгівлі, ТОВ «Барон Груп Україна» органу доходів і зборів було надано сертифікат про походження товару форми СТ-1 СТ-1 від 03.01.2018 № BYUA8501000401 та № BYUA8501000402, у пункті 9 якого вказано критерій походження «К», «Д2005», «Д2104».

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 вказаних Правил, країною походження товару вважається держава-учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.

Згідно з пунктом 2.3 розділу 2 Правил, для цілей визначення країни походження товару, виготовленого в державі-учасниці Угоди, може застосовуватися кумулятивний принцип, який визначає походження того чи того товару під час його послідовної обробки (переробки). Якщо у виробництві кінцевого товару в одній з держав-учасниць Угоди використовуються матеріали, що походять з іншої або інших держав-учасниць Угоди, які підтверджені сертифікатом (сертифікатами) про походження товару форми СТ-1 та піддаються поетапній подальшій обробці (переробці) в іншій або інших державах-учасницях Угоди, то країною походження такого товару вважається країна, на території якої він востаннє був підданий обробці (переробці). За відсутності сертифіката (сертифікатів) форми СТ-1 про походження матеріалів з інших держав-учасниць Угоди визначення країни походження кінцевого товару здійснюється на підставі критерію достатньої обробки (переробки) (підпункти «а», «б», «в» пункту 2.4 цих Правил).

Пунктом 2.4 розділу 2 Правил передбачено, що в разі участі у виробництві товару третіх країн, крім держав - учасниць Угоди, країна походження товару визначається відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) товару.

Критерій достатньої обробки (переробки) може виражатися виконанням таких умов:

а) зміна товарної позиції за ТН ЗЕД на рівні принаймні одного з перших чотирьох знаків, що сталася в результаті обробки (переробки);

б) виконання необхідних умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, на території якої ці операції мали місце;

в) правило адвалорної частки, коли вартість використовуваних матеріалів іноземного походження досягає фіксованої процентної частки в ціні кінцевої продукції.

Основною умовою критерію достатньої обробки (переробки) є зміна товарної позиції за ТН ЗЕД на рівні принаймні одного з перших чотирьох знаків. Ця умова застосовується до всіх товарів, за винятком товарів, уключених до Переліку умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали місце (додаток 1, який є невід`ємною частиною цих Правил).

Актом експертизи походження товарів №2233 від 16.11.2017, складеним Білоруською торгово-промисловою палатою, підтверджується, саме переліку сировини «кришки» країна походження Чехія, що не відповідає «кумулятивному принципу» визначення країни походження товарів, відповідно до якого походження товару в результаті послідовної обробки (переробки) товару в державах учасницях Угоди визначається за країною виготовлення кінцевого товару.

Відповідно до 4.5. Упаковка, у якій товар ввозиться на митну територію, уважається такою, що походить з тієї самої країни, що й сам товар, за винятком випадків, коли упаковка підлягає декларуванню окремо від товару. У цьому разі країна походження упаковки визначається окремо. Якщо упаковка, у якій товар ввозиться на митну територію, уважається такою, що походить з тієї самої країни, що й сам товар, то для цілей визначення країни походження товару враховується лише та упаковка, у якій товар зазвичай реалізовується в роздрібній торгівлі, у тому числі під час застосування правила адвалорної частки відповідно до підпункту "в" пункту 2.4 цих Правил.

Відповідачем, у свою чергу, вмотивованих та документальних доказів на підтвердження сумнівів в тому, що придбаний позивачем товар був поставлений не з Республіки Білорусь, а з іншої країни, не надано.

Крім того, відповідно до частини першої статті 45 МК України, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Положення аналогічного характеру передбачені пунктом 6.7 Розділу 6 Правил, згідно якого у разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов`язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.

Отже, наявність у митного органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є лише обставиною для перевірки таких документів та не може бути беззаперечною підставою для відмови у митному оформленні товару.

Отже, відповідач був наділений правом на звернення до компетентних органів Республіки Білорусь з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості (у разі наявності сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 від 03.01.2018 № BYUA8501000401 та № BYUA8501000402 або відомостей, які в ньому містяться), однак, він ним не скористався.

Таким чином, позиція митного органу щодо не підтвердження позивачем країни походження ввезеного товару у цій справі не доведена.

Враховуючи, що згідно із документами, наданими позивачем для митного оформлення імпортованого ним товару, країною походження такого товару є Республіка Білорусь, суд дійшов висновку щодо протиправності прийнятого рішення про відмову у митному оформленні товару у режимі вільної торгівлі, імпортованого на підставі митної декларації № UA100130.2018.410016 від 05.01.2018, яке викладене у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100130/2018/00001 від 08.01.2018.

Оскільки судом під час розгляду справи був виявлений факт відсутності у відповідача законних підстав для відмови у митному оформленні товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправними дій і рішення відповідача.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні, у відповідності до положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмежено відповідальністю «Барон Груп Україна» задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Київської міської митниці ДФС щодо відмови Товариству з обмежено відповідальністю «Барон Груп Україна» у митному оформленні із застосуванням преференції.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100130/2018/00001 від 08.01.2018.

4. Стягнути на користь Товариства з обмежено відповідальністю «Барон Груп Україна» (код ЄДРПОУ 41223096, адреса: 65033, м. Київ, вул. м. Одеса, вул. Аеропортівька,4) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шітстдесят дві гривні 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8-А; код ЄДРПОУ - 43337359).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, визначені ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Н.А. Добрівська