Рішення № 101564556, 02.12.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/3124/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови у виплаті йому грошової компенсації за виконання службових обов`язків у вихідні, неробочі та святкові дні;

- зобов`язати Чернівецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні відпочинку за виконання ним службових обов`язків у вихідні, неробочі та святкові дні;

- зобов`язати Чернівецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити остаточний розрахунок з ним при звільненні (виплатити всі належні йому суми).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що під час проходження служби у Збройних Силах України виконував службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні поза межами пункту постійної дислокації в районі проведення операції Об`єднаних сил, за що набув час для відпочинку терміном 10 діб.

Вважає, що відповідач протиправно відмовив йому у виплаті грошової компенсації за виконання службових обов`язків у вихідні, неробочі та святкові дні, а також не виплатив належні йому суми в день звільнення.

Чернівецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказував на те, що немає підстав для виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпочинку за виконання ним службових обов`язків у вихідні, неробочі та святкові дні, оскільки чинним законодавством не передбачено такої компенсації.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України. Вислуга років у Збройних Силах України: календарна – 26 років 11 місяців, пільгова – 27 років 07 місяців.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.02.2021, позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

10.06.2021 позивач звернувся з рапортом до Сторожинецького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просив надати невикористану частині відпустки, за невикористаний час для відпочинку, під час виконання службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні, поза межами пункту постійної дислокації в районі проведення операції Об`єднаних сил, у період з 14.07.2020 по 14.11.2020 терміном 10 діб з 11.06.2021.

На підставі наказу Командувача військ оперативного командування «Захід» (по особовому складу) № 149-РС від 30.04.2021, військовим комісаром Сторожинецького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки видано наказ (по стройовій частині) від 11.06.2021 № 63, яким визнано позивача таким, що справи та посаду здав. Цим же наказом виключено позивача з 11.06.2021 із списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини.

Вказаним наказом грошова компенсація за невикористані вихідні, неробочі та святкові дні, які невикористані під час виконання завдань в районі проведення операції Об`єднаних сил за період з 14.07.2020 по 14.11.2020 позивачу не передбачена.

29.06.2021 позивач звернувся із заявою до Сторожинецького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якій просив виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпочинку за виконання службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні, поза межами пункту постійної дислокації в районі проведення операції Об`єднаних сил, у період з 14.07.2020 по 14.11.2020 терміном 10 діб.

За результатами розгляду заяви, 12.07.2021 Сторожинецький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, який є структурним підрозділом Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, запропонував позивачу оформити та надіслати відповідний запит у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист персональних даних».

Як зазначав у позові позивач, 29.06.2021 з аналогічною заявою про виплату грошової компенсації за невикористані дні відпочинку за виконання службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні він звертався до Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У відзиві відповідач заперечував звернення позивача з даною заявою.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною щодо відмови у виплаті йому грошової компенсації за виконання службових обов`язків у вихідні, неробочі та святкові дні, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Стаття 10 Закону № 2011-XII визначає, що загальна тривалість службового часу військовослужбовців на тиждень не може перевищувати нормальної тривалості робочого часу за відповідний період, визначеної законодавством України, за винятком випадків, передбачених пунктом 5 цієї статті.

Розподіл службового часу військовослужбовців протягом доби і протягом тижня у військових частинах здійснюється таким чином, щоб забезпечити у військовій частині постійну бойову готовність і проведення занять з бойової підготовки та створити умови для підтримання порядку, військової дисципліни та виховання військовослужбовців, підвищення їх культурного рівня, всебічного побутового обслуговування, відпочинку і харчування.

Розподіл службового часу військовослужбовців визначається розпорядком дня, який затверджує відповідний командир (начальник) у порядку, визначеному статутами Збройних Сил України, з додержанням встановленої загальної тривалості щотижневого службового часу.

Для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби, встановлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для військовослужбовців строкової військової служби і курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів та курсантів вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, навчальних центрів (частин) - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

Військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби в добовому наряді та інші заходи, пов`язані із забезпеченням боєготовності військових частин, здійснюються без обмеження загальної тривалості службового часу.

Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов`язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурно-освітньої роботи, спортивних заходів та ігор. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня. Військовослужбовцям строкової військової служби, курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів при виконанні обов`язків військової служби у зазначені дні час відпочинку встановлюється відповідним командиром (начальником).

Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 23.04.1999 № 548-XIV затверджений Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі – Статут, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч. 2, 3 ст. 199 Статуту для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин) встановлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Для військовослужбовців строкової військової служби і курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого тижня встановлюється законом. Військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби у добовому наряді здійснюються у будь-які дні тижня без обмеження загальної тривалості службового часу.

Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов`язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурологічної роботи, спортивних заходів та ігр. Офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня (ст. 203 Статуту).

Згідно п. 3 розділу II Інструкції про організацію у Збройних Силах України соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 19.01.2016 № 27, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.03.2016 за № 478/28608, в умовах особливого періоду на військові частини додатково покладаються завдання, серед яких, надання військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, відповідного часу (іншого дня) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім`ї.

Згідно п. 7 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі – Порядок № 260), за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.

Розділом XXXI Порядку № 260 визначено складові сум грошового забезпечення, яке виплачується військовослужбовцю у разі його звільнення з військової служби, і вказаними нормами також не передбачено виплату військовослужбовцю компенсації невикористаних днів відпочинку за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні.

Таким чином, зазначеними нормами не передбачено виплату військовослужбовцям грошової компенсації за невикористані вихідні, святкові та неробочі дні, у які той чи інший військовослужбовець виконував обов`язки військової служби.

На переконання суду, військовослужбовцям, які виконують службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні у межах пункту дислокації військової частини, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня, а у випадку виконання ним службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, військовослужбовцю надається відповідний час (інший день) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім`ї.

Аналогічна позиція викладена в судових рішеннях судів апеляційних інстанцій у справах № 240/247/20 від 07.08.2020, № 380/1817/20 від 02.02.2021, № 200/8141/20-а від 10.02.2021, № 400/3204/20 від 19.02.2021.

Суд вважає безпідставними посилання позивача на ст. ст. 72, 73 КЗпП України, оскільки норми Кодексу законів про працю України на спірні правовідносини не розповсюджуються, адже питання оплати праці врегульоване спеціальними нормами, які не передбачають компенсації за виконання військових обов`язків понад встановлений службовий час.

В теорії права існує принцип пріоритету спеціального закону перед загальним.

На думку суду відмова від цього принципу призвела б до того, що правова система держави повністю зводилася б до норм загальних і лише до таких спеціальних, які ці загальні норми можуть лише деталізувати. За таких умов, наведене позбавить законодавця можливості досить повно відображати в прийнятих нормах специфіку окремих різновидів регульованих відносин.

Підсумовуючи викладене, в даній справі норми Кодексу законів про працю України могли б бути застосовані, як субсидіарні, в разі не врегулювання спірного питання спеціальними нормами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 803/1755/16 та від 18.11.2021 у справі № 400/2208/20, яку суд, з урахуванням положень ст. 242 КАС України, враховує у спірних правовідносинах.

Отже, служба понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується, а компенсується днями відпочинку. З огляду на наведене, у відповідача не було підстав для нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпочинку за виконання ним службових обов`язків у вихідні, неробочі та святкові дні.

Частиною 1 та 2 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних доказів наданих учасниками справи, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивач у даній категорії справ звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання щодо стягнення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників процесу:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач - Чернівецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (вул. Кобилянської, 32, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 08118534).

Суддя В.К. Левицький