Рішення № 101562869, 01.11.2021, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/1013/21

2/530/376/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

01.11.2021 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Должко С.Р., секретаря Пилипенка Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків справу за позовом

Акціонерного товариства “Державний експертно-імпортний Банк України”, що знаходиться за адресою: 03150, м. Київ, вулиця Антоновича,127, в особі філії акціонерного товариства “ Державний експортно-імпортний банк України у м. Полтаві”, що знаходиться за адресою: 36014, м. Полтава, вулиця С. Петлюри,1/65 до ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В Зіньківський районний суд Полтавської області із позовною заявою звернулося Акціонерне товариство “Державний експертно-імпортний Банк України”, що знаходиться за адресою: 03150, м. Київ, вулиця Антоновича,127, в особі філії акціонерного товариства “ Державний експортно-імпортний банк України у м. Полтаві”, що знаходиться за адресою: 36014, м. Полтава, вулиця С.Петлюри,1/65 до ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8152909960КР/2017-05 від 26.05.2017 року, в сумі – 19837,33 грн. та судовий збір в сумі 2270 грн. 00 копійок.

В судове засідання представник позивача не з`явився, направивши на адресу суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у відповідності до вимог ст.ст. 129-131 ЦПК України, за останньою відомою судові адресою його місця реєстрації, що підтверджується повідомленнями про отримання судових повісток на 11.08.2021 року об 11 годині 00 хвилин, 01.12.2021 року о 09 годині 30 хвилин. Причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву на позов у встановлений судом строк надав. Заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного про дату, час та місце судового засідання належним чином і він не з"явився в судове засідання без поважних і без повідомлення причин, не подавши відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження, що відповідає положенням ст.ст. 191 ч. 2,281 ЦПК України.

Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлений обов"язок учасників судового процесу та їхніх представників добросовісно користуватися процесуальними правами. В свою чергу судом вжито усіх заходів, передбачених процесуальним законодавством для інформування відповідача про розгляд справи. Згідно електронного сайту Зіньківського районного суду Полтавської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначенні судові засідання.

В зв`язку із викладеним та беручи до уваги вищевикладене суд встановив, що відповідач належним чином був повідомленим, в судове засідання тричі не з"явився знаючи про те, що в Зіньківському районому суді знаходиться цивільна справа про стягнення заборгованості.

Судова повістка надсилалась відповідачу в порядку, передбаченому п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, на адресу місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку.

Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, суд вважає за можливе у відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

В порядку ст.280 ЦПК України, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, на підставі наявних у справі доказів та неявки відповідача в судове засідання без поважних причин, хоча відповідач був повідомлений про дату та час судового засідання належним чином.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервалу часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Суд вирішив за можливе розглядати справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням норм ст.247 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна зі сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Суд, зачитавши заяву позивача, який підтримав свої позовні вимоги та дослідивши наявні матеріали справи, знаходить, що заявлені вимоги обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов"язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов"язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов"язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об"єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз"яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов"язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов"язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України, встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов"язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов"язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов"язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов"язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов"язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об"єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідно дост. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цивільного процесуального кодексу України.

Як передбачено нормою ст. 3 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 “Про судове рішення у цивільній справі”, - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

В судовому засіданні було встановлено, що 26 травня 2017 року між публічним акціонерним товариством “Державний експортно-імпортний банк України” в особі філії у м. Полтаві (далі - Позивач/Банк) та фізичною особою, громадянином України ОСОБА_1 (надалі - Відповідач/Клієнт), було укладено Договір про відкриття карткових рахунків та кредитної лінії № 8152909960КР/2017-05 (далі - Кредитний договір).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 567 від 05.06.2019 року, було змінено тип публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»; публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство «Державний експортно імпортний банк України».

Так, відповідно до п. 2.1 статті 2 Кредитного договору визначено, що у рамках цього Договору Банк на підставі заяв Клієнта, які є додатками № 1 та № 2 до цього Договору (далі разом Заяви), а також інших документів, визначених вимогами чинного законодавства України і нормативних документів Банку, відкриває Клієнту поточні рахунки № НОМЕР_1 (за текстом цього Договору - Картковий рахунок 1) та № НОМЕР_2 (за текстом цього Договору - Карткові рахунки 2; Картковий рахунок 1 та Картковий рахунок 2 разом за текстом цього Договору Картковий рахунок), проводить за Картковим рахунком операції, визначені положеннями чинного законодавства України, нормативними документами Банку та цим Договором, видає Клієну Картки, які зазначені у Заявах, а також надає інші банківські послуги (далі разом - Банківські послуги), а Клієнт зобов`язується оплачувати Банківські послуги на умовах, визначених цим Договором, у тому числі, згідно з Умовами та тарифами обслуговування Карткового рахнка.

Картковий рахунок 1 відкривається у рамках реалізації зарплатного проекту між Банком та Організацією (Організація - ТОВ «Полтавський хлібопекарський комплекс»).

Згідно п. 2.4 Кредитного договору, Сторони домовилися про відкриття Банком Клієнту Кредитної лінії до Карткового рахунка 2, у межах якої Банк надає Клієнту Кредит з Лімітом у розмірі не більше 5000,00 гривень, для проведення операцій із застосуванням Картки, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит Банку та сплатити йому проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 2.6 Кредитного Договору передбачено, що Кредитна лінія відкривається на строк, що відповідає Строку дії Основної картки, емітованої до Карткового рахунка 2, а саме до 31.05.2020.

Пунктом 2.11 Кредитного Договору сторони визначили, що за користування Кредитом Клієнт зобов`язаний щомісячно сплачувати Банку проценти, нараховані за фіксованою процентною ставкою у розмірі 30% річних. Банк має право ініціювати встановлення нового розміру процентної ставки за користування Кредитом. За наявності спільної згоди Сторін щодо зміни розміру процентної ставки вони укладають додаткову угоду до цього Договору про внесення до нього відповідних змін.

Згідно п. 5.3 Кредитного Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється Банком у валюті Карткового рахунка 2 починаючи з першого календарного дня, наступного за днем видачі Кредиту по день повного погашення Кредиту (включно), виходячи при цьому з фактичної заборгованості за Кредитом на початок кожного календарного дня періоду, за який нараховуються такі проценти, розмірів процентних ставок, визначених згідно з умовами цього Договору, фактичної кількості календарних днів у періоді, за який здійснюється нарахування таких процентів, та фактичної кількості календарних днів у поточному році.

Відповідно до п.п. 8.2.9-.8.2.11 Кредитного Договору, Відповідач зобов`язався сплачувати Банку суми всіх операцій, комісійної винагороди, штрафних санкцій та інших платежів, які стали наслідком або виникли у зв`язку з використанням Основної картки та Додаткових карток, а також відшкодовувати Банку суми збитків, що понесені Банком в результаті використання Основної картки та Додаткових карток, на умовах цього Договору, у тому числі, згідно з Умовами та тарифами обслуговування Карткового рахунка.

Погашати Банку усю існуючу заборгованість за Кредитом щоразу у день припинення дії Кредитної лінії. У разі припинення дії Кредитної лінії Клієнтом згідно з пунктом 2.7 цього Договору Клієнт зобов`язується погасити Банку усю існуючу заборгованість за Кредитом протягом 5 (п`яти) Банківських днів, наступних за днем отримання Банком повідомлення Клієнта про припинення дії Кредитної лінії, а у разі припинення дії Кредитної лінії Банком згідно з пунктом 2.8 цього Договору - протягом строку, зазначеного Банком у своєму повідомленні Клієнту про припинення дії Кредитної лінії.

Погасити Банку усю існуючу заборгованість за Кредитом у разі його звільнення з роботи в Організації.

Відповідно до п. 8.2.13 Договору, Відповідач зобов`язався сплачувати Банку проценти, нараховані Банком за користування Кредитом, щомісяця не пізніше 20 (двадцятого) числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому вони були нараховані, а у разі припинення дії Кредитної лінії - не пізніше першого Банківського дня, наступного за днем, у який Клієнт зобов`язаний погасити Банку усю існуючу заборгованість за Кредитом у зв`язку з припиненням дії Кредитної лінії.

Згідно п. 9.1.2. Договору, у разі прострочення оплати наданих Клієнту Банківських послуг, погашення Кредиту та/або процентів за Кредитом, Клієнт сплачує Банку пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діятиме у періоді, за який нараховується пеня. Пеня нараховується на суму простроченої заборгованості із розрахунку фактичної кількості днів її прострочення, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості до дня її погашення у повному обсязі (включно).

Пунктом 8.3.3 Договору передбачено право Банку вимагати та отримувати від Клієнта дострокове погашення заборгованості за Кредитом та процентами за користування кредитом, іншої заборгованості Клієнта у разі невиконання останнім будь-яких умов цього Договору, а також у разі, якщо протягом 2 (двох) календарних місяців поспіль Організація не проводить зарахування заробітної плати Клієнта на Картковий рахунок.

Як вбачається з виписки по Картковому рахунку 2 № НОМЕР_3 Відповідач проводив операції з використанням платіжної картки по оплаті товарів та зняттю готівкових коштів в банкоматах. Внаслідок проведення цих операцій на рахунку Відповідача утворилась заборгованість за кредитом та відсотками.

Як вбачається з виписки по Картковому рахунку 1 № НОМЕР_4 , останнє зарахування заробітної плати на рахунок Відповідача відбулося 15.06.2017 року. Наведене свідчить, що відповідач був звільнений з Організації, проте, в порушення вимог п. 8.2.11 та 8.3.3. Договору не виконав свій обов"язок та не погасив існуючу заборгованість.

За таких обставин, незважаючи на те, що Позивач виконав свої обов`язки за Договором в повному обсязі, Відповідач не виконує обов`язки, прийняті ним відповідно до умов Договору.

На час звернення Позивача до суду із цією заявою Відповідач, в порушення умов Договору, не здійснив повне погашення заборгованості за Кредитом.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Станом на 31.03.2021 року непогашена заборгованість Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором складає 19837 (дев"ятнадцять тисяч вісімсот тридцять сім) гривень 33 копійки, в тому числі:

сума простроченої основної заборгованості - 4996.46 грн.;

пеня на суму основної заборгованості - 5084.07 грн.;

сума прострочених відсотків - 5707.48 грн.;

пеня на суму прострочених відсотків - 2599.25 грн.;

інфляційні втрати - 1450.07 грн..

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог інших актів цивільного законодавства... Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України Відповідач не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця. Відповідно до статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 cт. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства ухвалюючи рішення на основі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні та керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 549, 551, 1049, 1050, 1054, ЦК України, ст.ст.1,2,4,7, 8,12,13,19, 30, 81, 210, 247, 258-259, 263-268, 274, 279,354 ЦПК України, ЗУ "Про судовий збір",суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Позовні вимоги Акціонерного товариства “Державний експертно-імпортний Банк України”, що знаходиться за адресою: 03150, м. Київ, вулиця Антоновича,127, в особі філії акціонерного товариства “ Державний експортно-імпортний банк України у м. Полтаві”, що знаходиться за адресою: 36014, м. Полтава, вулиця С. Петлюри,1/65 до ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитом - задоволити.

Стягти з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», адреса: м.Київ, вул.Антоновича, 127, код ЄДРПОУ 00032112 в особі філії акціонерного товариства «Укрексімбанк" у м.Полтаві, адреса: м.Полтава, вул.С.Петлюри, 1/65, Полтавської області заборгованість за кредитним договором № 8152909960КР/2017-05 від 26.05.2017 року, в розмірі 19837 (дев"ятнадцять тисяч вісімсот тридцять сім) гривень 33 копійки.

Стягти з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», адреса: м.Київ, вул.Антоновича, 127, код ЄДРПОУ 00032112 в особі філії акціонерного товариства «Укрексімбанк" у м.Полтаві, адреса: м.Полтава, вул.С.Петлюри, 1/65, Полтавської області витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подано заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Зіньківський районний суд Полтавської області в 30 денний строк з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області С.Р.Должко