Ухвала суду № 101562225, 02.12.2021, Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №293/2426/21

Провадження № 2-з/293/22/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 рокусмт Черняхів

Суддя Черняхівського районного суду Житомирської області Збаражський О.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лук`янець Людмили Олександрівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, про визнання недійсними та скасування договорів дарування житлового будинку, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Черняхівського районного суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просила: визнати недійсними та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частини жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , видане 07.10.1994 державним нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Евертом В.І. на ім`я ОСОБА_2 зареєстрований в реєстрі за №2184; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на 1/2 частки жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , видане 07.10.1994 державним нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Евертом В.І. на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі за №2197, визнати недійсним та скасувати договір дарування від 25.04.1995, посвідчений державним нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Евертом В.І., зареєстрований в реєстрі за №1458; визнати недійсним та скасувати договір дарування від 15.09.2008, посвідчений нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Пилипчуком В. І, зареєстрований в реєстрі за №3203; визнати за позивачем право власності у порядку спадкування за законом на 1/7 частину житлового будинку, загальною площею 118,6 кв.м., житловою площею 69,4 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_4 .

Разом з позовною заявою позивач подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 118,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Подана заява обґрунтовувалась тим, що накладення арешту на спірний житловий будинок АДРЕСА_1 є необхідним з метою недопущення відчуження такого нерухомого майна відповідачами або іншого розпорядження цим майном, яке може значно утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із частиною третьою статті 150 Цивільного процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до статті 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном, здійсненні опечатування або вилученні його у боржника та переданні на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Тобто, арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби обмеженні права користування майном.

За змістом частини першої статті 151 Цивільного процесуального кодексу України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 № 9 надані наступні роз`яснення щодо застосування інституту забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову: суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зміст позовної заяви свідчить про те, що між сторонами виник спір з приводу визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частини жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на 1/2 частки жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , визнання недійсними та скасування договорів дарування від 25.04.1995 та 15.09.2008, визнання за позивачем права власності у порядку спадкування за законом на 1/7 частину житлового будинку, з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У поданій заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 118,6 кв. м, що знаходиться за адресо: АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також вказує, що у випадку невжиття такого заходу може бути утрудненим подальше виконання рішення суду у справі, зазначає про наявність позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Суд звертає увагу, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 у справі № 490/3925/19 вказав, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про те, що заявником не доведено наявність обставин, які б могли свідчити про дійсну (реальну), а не ілюзорну можливість вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а викладені в заяві доводи є лише непідтвердженими припущеннями заявника.

За таких обставин суд не вбачає наявності фактичних та правових підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову у справі №293/2426/21.

Керуючись статтями 149-153, 259-261 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лук`янець Людмили Олександрівни про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі №293/2426/21 шляхом накладення арешту на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 118,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ