Рішення № 101561121, 01.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

01 грудня 2021 р. справа № 520/21240/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку спрощеного провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності та дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання бездіяльності голови Харківської обласної державної адміністрації щодо розгляду звернень позивача протиправною; 2) визнання дії голови Харківської обласної державної адміністрації щодо строку надання відповіді протиправними; 3) визнання порушення прав позивача з боку голови Харківської обласної державної адміністрації під час розгляду звернення; 4) визнання порушення прав позивача з боку голови Харківської обласної державної адміністрації щодо строку надання відповіді; 5) зобов`язання голови Харківської обласної державної адміністрації розглянути подане звернення позивача від 08.09.2021 у відповідності до вимог частини 2 статті 16, статті 19 Закону України «Про звернення громадян» та надати відповідь за підписом керівника відповідача у строк визначений законом.

Аргументуючи вимоги зазначив, що скарга від 08.09.2021р. не була розглянута першим керівником державного органу особисто у відповідності до ч.2 ст.16 Закону України "Про звернення громадян" та у встановлений ч.1 ст.20 Закону України строк, що є порушенням прав позивача на належний розгляд по суті звернення.

Відповідач, Харківська обласна державна адміністрація (далі за текстом – владний суб`єкт, адміністративний орган, Харківська ОДА) з поданим позовом не погодився.

Заперечуючи проти позову зазначив, що звернення ОСОБА_1 особисто розглянуто керівником Харківської ОДА та надано доручення відповідному виконавцю, за результатами розгляду звернення надана відповідь у передбачений законом строк. Тому, відсутні протиправні бездіяльність та дії, а отже, підстави для задоволення позовних вимог.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 заявник має статус особи з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни та згідно копії посвідчення серії НОМЕР_2 має статус учасника бойових дій.

Заявником 08.09.2021 року (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) на ім`я Голови ХОДА через особистий кабінет Урядового контактного центру (Урядова "гаряча лінія") надіслано скаргу (зареєстровано в Харківській ОДА 09.09.2021р. за №К-20602у) на дії посадових осіб Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації та посадових осіб Харківської обласної державної адміністрації, а також надання відповіді на поставлені питання, а саме, заявник просив: 1) призначити та провести повну, всебічну, об`єктивну та неупереджену перевірку під час якої дійсно розібратись у цій ганебній ситуації з ненаданням йому реальної відповіді; 2) повідомити йому, чому більше півроку нічого не робиться і усім на це байдуже?; 3) повідомити, чому, умисно не проводячи клініко-експертну оцінку якості надання послуг його мамі, посадові особи Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, такій тривалий термін покривають лікарів-злодіїв з КП Чугуївський міський Центр медико-санітарної допомоги м. Чугуєва, через дії яких ледве не загинула його мама ОСОБА_2 ?; 4) перевірити на корупційну складову (взяття хабарів), дії посадових осіб Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації у цій ситуації; 5) притягнути до відповідальності посадових осіб Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації та посадових осіб Харківської обласної державної адміністрації, які на протязі 2021 року умисно ігнорують його Заяви та Скарги і не вживають по ним жодних дій; 6) повідомити йому посади та П.І.Б. посадових осіб Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації та посадових осіб Харківської обласної державної адміністрації, які «розглядали його звернення»; 7) повідомити, коли нарешті (число, місяць, рік) буде проведена клініко-експертна оцінка якості надання медичної допомоги його мамі ОСОБА_2 ???; 8) повідомити коли нарешті його мама ОСОБА_2 буде комплексно обстежена лікарями з взяттях усіх необхідних аналізів, проведенням КТ і МРТ і решти; 9) повідомити йому, чому у супереч вимог ч. 4 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», його скарга була направлена на розгляд тим органам та особам, дії чи рішення яких оскаржуються?; 10) повідомити йому, чому у супереч вимог ч. 2 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян», відповідь на його скаргу він отримав не від керівника чи його заступника Харківської обласної державної адміністрації?; 11) відповідь надати на кожне поставлене питання, відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» та правового висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 08.04.2020 року №826/16176/16. відповідь надати на кожне поставлене питання!; 12) про вжиті заходи повідомити мене письмово на мою домашню адресу у визначений законом строк.

На вказаному зверненні громадянина тимчасово виконуючим обов`язки голови Харківської ОДА Михайлом Черняк - заступником голови обласної державної адміністрації (за розпорядженням Харківської ОДА від 09.09.2021р. №45-вд) була проставлена резолюція від 10.09.2021р. "Прошу опрацювати та про результати розгляду повідомити заявника."

Відповідь на вказане звернення була надана листом від 04.10.2021 р. №02.02-02/К-6385 за підписом директора Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації Максимом Хаустовим.

У вказаному листі заявнику роз`яснено, що станом на 04.10.2021р., Департаментом охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації від КП "Чугуївський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Чугуївської міської ради Харківської області та КНП "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Конененка" Чугуївської міської ради Харківської області отримана медична документація для проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги заявнику та його матері. Разом з цим, повідомлено, що, враховуючи кадрові зміни, які відбулися у Департаменті охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, було підготовлено проект наказу «Про утворення клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації». Також, заявника повідомлено, що після затвердження нового складу клініко-експертної комісії, буде проведено клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги позивачу та його матері.

Заявник, стверджуючи про порушення власного права на отримання відповіді на своє звернення, наданої повноважною особою та в установлений строк, ініціював даний спір, вирішуючи який по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної влади/адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суспільні відносини з приводу практичної реалізації громадянами України проголошеного ст.40 Конституції України права на звернення до органів публічної адміністрації додатково регламентовані, насамперед, приписами Закону України "Про звернення громадян", Закону України "Про доступ до публічної інформації", Закону України "Про інформацію" (як загальними нормами права), а у деяких випадках - спеціальними нормами права як-то: положеннями Податкового кодексу України, Митного кодексу України, Земельного кодексу України тощо.

Так, згідно зі ст. 3 Закону України "Про звернення громадян", під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Зокрема, скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України "Про звернення громадян", звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Статтею 16 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, організацій і підприємств особисто. Скарги на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів вирішуються в судовому порядку. Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками. Скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність. До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину. Особливості розгляду скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно визначаються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Особливості розгляду скарг громадян на реєстраційні дії, відмову в державній реєстрації, бездіяльність державного реєстратора визначаються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Статтею 18 Закону України "Про звернення громадян" визначено права громадянина при розгляді заяви чи скарги. Так, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Як то передбачено ст.19 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: - об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; - у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; - на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; - скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; - забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; - письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; - вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; - у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; - не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; - особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Згідно з ст. 20 Закону України від 02.10.1996р. №393/96-ВР "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

У свою чергу, відповідно до положень ч. 2 ст. 16 Закону України "Про звернення громадян", скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Матеріали справи містять докази наявності у ініціатора звернення саме означеного правового статусу - особи з інвалідністю внаслідок війни.

Водночас із цим, доказів того, що на момент надання відповіді на звернення директор Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації Максим Хаустов був уповноважений розглядати звернення громадян відповідно до приписів ч. 2 ст. 16 Закону України "Про звернення громадян" матеріали справи не містять.

Суд також зважає, що відповідно до п.8.2 Регламенту Харківської ОДА, затвердженого розпорядженням голови Харківської ОДА від 17.07.2020 №436, звернення розглядаються керівництвом обласної державної адміністрації в порядку, визначеному законодавством України, та згідно з розподілом обов`язків. Особистий розгляд звернень головою обласної державної адміністрації здійснюється відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

У розумінні ст.19 Закону України "Про звернення громадян" результатом завершення процедури розгляду звернення громадянина є письмова відповідь органу публічної адміністрації по суті порушеного зацікавленою особою питання.

При цьому, відповідно до п.38 Типової Інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018р. №55), резолюція є основною формою реалізації управлінських доручень у письмовій формі, що передбачає постановку конкретного завдання, визначення його предмета, мети, строку та відповідальної за виконання особи, що викладена у вигляді напису на документі. Резолюція має такі обов`язкові складові: прізвище, власне ім`я виконавця (виконавців) у давальному відмінку, зміст доручення, строк виконання, особистий підпис керівника, дата.

Звідси слідує, що вчинок з приводу проставлення резолюції є початком процедури розгляду звернення громадянина, а вчинок з приводу складання письмової відповіді (тобто листа) є завершенням процедури розгляду звернення громадянина.

Однак, заперечуючи проти позову відповідач допускає підміну правової категорії "резолюція" правовою категорією "відповідь на звернення", які між тим не є тотожними, а навпаки, елементами початку та завершення процедури розгляду звернення громадянина.

Тому твердження відповідача про особистий розгляд звернення заявника керівником облдержадміністрації шляхом складання резолюції про опрацювання та повідомлення про результати розгляду заявника ОСОБА_3 , суд вважає неправомірним.

Суд повторно зазначає, що відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про звернення громадян" результатом розгляду звернення громадянина є відповідь про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення, яка підлягає оформленню у вигляді письмового листа.

Отже, суд доходить до переконання про те, що знайшов своє підтвердження факт надання відповіді на звернення позивача не уповноваженою на це посадовою особою відповідача.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Із кореспонденції частин 1 і 2 ст.77 КАС України та приписів ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб`єктів.

Зміст рішення владного суб`єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п.18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.

Визначення ж змісту діяння (дії чи бездіяльності) владного суб`єкта норми КАС України не містять.

Разом із тим, у силу ч.6 ст.7 КАС України суд вважає за можливе застосувати загальні визначення рішення, дії, бездіяльності, згідно з якими рішення владного суб`єкта - це письмовий акт, дія владного суб`єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб`єкта, бездіяльність владного суб`єкта - це невиконання обов`язку.

При цьому, суд зважає, що окрім перелічених форм проявів - управлінське волевиявлення органу публічної адміністрації може бути також реалізовано і у формі відмови як шляхом складання письмового листа (тобто вчинення письмової відмови), так і шляхом вчинку із певною документальною фіксацією (тобто вчинення дієвої відмови).

Тому, належним і ефективним способом захисту є як вимога приватної особи про визнання неправомірної дії владного суб`єкта з приводу відмови, так і вимога приватної особи про визнання протиправною відмови, оформленої відповідним письмовим документом, зокрема, листом.

У даному випадку має місце дія владного суб`єкта з приводу ненадання відповіді на звернення особи з інвалідністю внаслідок війни уповноваженою особою.

У спірних правовідносинах Харківської ОДА не було дотримано встановленого Законом порядку надання відповіді на звернення громадянина, а відтак, не було забезпечено виконання управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України.

Водночас з цим, суд не вбачає підстав для дослідження строків розгляду скарги заявника відповідь на яку надана неуповноваженою особою, а тому вимоги заявника щодо строку надання відповіді слід визнати передчасними, і такими, що не підлягають задоволенню.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”), вичерпно реалізував усі існуючі правові механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Харківської обласної державної адміністрації з приводу неналежного розгляду скарги від 08.09.2021 року № КО-13047801 .

Зобов`язати Харківську обласну державну адміністрацію (код ЄДРПОУ: 23912956, адреса: 61002, м. Харків, вул. Сумська, 64) повторно розглянути по суті скаргу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) від 08.09.2021 року № КО-13047801 з дотриманням частини 2 статті 16 Закону України «Про звернення громадян».

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя О.В. Старосєльцева