Рішення № 101560769, 02.12.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2021 року Справа № 480/12313/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/12313/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Клименка Романа Васильовича, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Груп" про визнання неправомірною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного виконавця Клименка Романа Васильовича (далі - відповідач, приватний виконавець Клименко Р.В.), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Груп" (далі - третя особа, ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Груп") про визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця Клименка Романа Васильовича від 23.02.2021 про відкриття виконавчого провадження №64611250 відносно ОСОБА_1 .

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання. перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. При цьому, згідно інформаційної довідки з Єдиного реєстру приватних виконавців України № 19391320211123 від 23.11.2021 виконавчим округом відповідача є м. Київ, а підставою для відкриття відповідачем виконавчого провадження №64611250 відносно позивача слугувало зазначення у виконавчому написі № 20254 від 03.02.2021 адресою проживання позивача АДРЕСА_1 . Разом з тим, позивач не має ніякого відношення до адреси по АДРЕСА_1 , він з 28.11.1991 проживає та зареєстрований у АДРЕСА_2 , що підтверджується відміткою у його паспорті.

Ухвалою суду від 25.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з урахуванням особливостей розгляду даної категорії справ, передбачених ст. ст. 268, 269, 270-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02.12.2021 (а.с.17).

Станом на сьогодні пояснення від третьої особи до суду не надходило.

Відповідач, не погодившись з позовними вимогами, подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Так, вказав, що частиною 1 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувану. Частинами 2, 4 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

У заяві стягувана та у виконавчому написі № 20254 від 03 лютого 2021 року, виданому приватним нотаріусом ЖМНО Гораєм О.С., вказано дві адреси боржника, а саме: адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 та адреса проживання: АДРЕСА_4 .

Стягувач - ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Груп» скориставшись правом, наданим йому ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», надав перевагу зазначеному у виконавчому написі місцю проживання боржника, а саме: АДРЕСА_4 , що перебуває у виконавчому окрузі, у якому здійснює діяльність приватний виконавець Клименко Р.В.

Так, висновок щодо адреси місця проживання ОСОБА_1 зроблений приватним виконавцем на підставі виконавчого документа - виконавчого напису № 20254 від 03 лютого 2021 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., в якому зазначена та ж адреса, що і у заяві стягувана.

Зазначення у виконавчому написі № 20254 від 03 лютого 2021 року, виданого приватним нотаріусом ЖМНО Гораєм О.С., серед іншого, місце проживання чи перебування фізичної особи - боржника відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» є обов`язковою вимогою до виконавчого документа.

Приватний виконавець у випадку, коли у виконавчому документі зазначена адреса проживання боржника, що знаходиться у його виконавчому окрузі, при прийнятті такого виконавчого документа на виконання не вправі вимагати від стягувана підтверджуючі документи, а відтак єдиним належним та допустимим доказом місця проживання боржника є виконавчий документ - виконавчий напис № 20245 від 03 лютого 2021 року, виданому приватним нотаріусом ЖМНО Гораєм О.С.

Наголосив, що вчинення виконавчого напису (складення виконавчого документа) перебуває в межах повноважень відповідного нотаріуса, як і відповідальність за правильність наведених в ньому даних, а правомірність дій нотаріуса не є предметом спору та не підлягають оцінці у рамках даної адміністративної справи.

Відтак, вважає, що оскільки до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. надійшов виконавчий документ - виконавчий № 20245 від 03 лютого 2021 року, виданий приватним нотаріусом ЖМНО Гораєм О.С., у якому зазначено, що боржник - ОСОБА_1 проживає у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідач у відзиві вказав, що заява про стягнення з приватного виконавця Клименка Р.В. витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 в розмірі 3 000 гривень є необґрунтованою, оскільки витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, а як вбачається з матеріалів справи, адвокатом не в повному обсязі доведено витрати на правову допомогу.

Станом на сьогодні пояснення від третьої особи до суду не надходило.

У судове засідання учасники справи не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.19-23). Представник позивача надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача (а.с.42). Відповідач та представник третьої особи не повідомили про причини неявки, заяв про розгляд справи без їх участі до суду не надсилали.

Відповідно до ч.3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Приймаючи до уваги вказані норми та обставини, суд вважав можливим розглядати справу у відсутності учасників справи.

Відповідно до вимог ч.13 ст.10 та ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання у справі не здійснюється.

Дослідивши наявні матеріали справи, в тому числі копію матеріалів виконавчого провадження №64611250, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 03.02.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем був вчинений виконавчий напис за №20254 про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 42038,23грн. (а.с.9, 40), як з боржника за кредитним договором від 21.12.2012 №74101, укладеного з публічним акціонерним товариством "Терра Банк" (а.с.39), правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 17.11.2017 є ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Груп".

22.02.2021 до відповідача надійшла заява від представника ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Груп" про примусове виконання рішення, а саме зазначеного вище виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 42038,23грн., із зазначенням у заяві місця реєстрації боржника ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 та його адресою проживання - АДРЕСА_4 (а.с.38).

Відповідно до змісту вказаної заяви, у відповідності до вимог ст.ст. 3, 4, 5, 19, 24, 28, 48, п. 1 ч. 1 ст. 26, та ч. 2 ст. 68 Закону України “Про виконавче провадження”, ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Груп" просило відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису від 03.02.2021 за №20254, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 42038,23грн.

У випадку встановлення доходу боржника, ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Груп" просило звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового стягнення щодо його майна та без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника (а.с.38).

23.02.2021 відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64611250 з примусового виконання виконавчого напису від 03.02.2021 за №20254, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 42038,23грн.(а.с.6, 37).

Також в межах даного виконавчого провадження №64611250 відповідачем 23.02.2021 були прийняті постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с.34), про стягнення з боржника основної винагороди (а.с.зворот 35-а.с.36) та 03.11.2021 - постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (зворот а.с.32 - а.с.33).

Позивач, вважаючи постанову про відкриття провадження №64611250 протиправною, звернувся до суду за захистом свої прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Частиною першою статті 4 Закону №1404-VIII визначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частинами першою, другою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім винятків, установлених цією частиною.

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною п`ятою статті 18 Закону № 1404-VIII під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Частиною першою статті 28 Закону № 1404-VIII встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Статтею 3 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VIII) визначено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

За змістом частини першої статті 4 Закону № 1403-VIII діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 1403-VIII державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Статтею 16 Закону № 1403-VIII визначено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 Закону № 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

У свою чергу за визначеннями, поданими у статті 3 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1382-IV) місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Частиною другою статті 2 Закону № 1382-IV встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За змістом статті 6 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України від 20.11.2012 № 5942-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 5942-VI) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 7 Закону № 5942-VI до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).

Так, спірним питанням у даній справі є застосування норм статті 24 Закону № 1404-VIII в частині правомірності відкриття виконавчого провадження за місцем проживання боржника, вказаному у виконавчому документі та/або заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження, а також питання наявності у приватного виконавця обов`язку перевіряти перед відкриттям виконавчого провадження відомості у виконавчому документі стосовно місця проживання боржника.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня 2021 року у справі № 380/9335/20 надав оцінку правильності тлумачення положень статті 24 Закону № 1404-VIII в контексті визначення місця проживання боржника та дійшов висновку, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника.

Крім того, аналізуючи положення статей 9, 18 Закону № 1404-VIII, положення статті 27 Закону № 1403-VIII, а також положення Закону № 5942-VI, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам частини другої статті 2 КАС України, яких приватний виконавець має дотримуватись.

Верховний Суд наголосив, що відсутність прямої вказівки в Законі України "Про виконавче провадження" на обов`язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб`єкта владних повноважень. Виходячи із системного аналізу пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII в сукупності з іншими положеннями цього Закону, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 380/9335/20 констатував, що надання триденного терміну для вирішення питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання спрямоване саме на необхідність перевірки органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, зокрема і відповідності зареєстрованого місця проживання боржника - фізичної особи адресі боржника, вказаної у виконавчому документі, і належності такого зареєстрованого місця проживання виконавчому округу, на який поширюються повноваження приватного виконавця.

Вказані висновки підтримані Верховним Судом і постанові від 12 серпня 2021 року у справі №480/3900/20.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, виконавче провадження здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом №1404-VIII випадках приватні виконавці. Останні здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, й на підставі виконавчих написів нотаріусів. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника. Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення. У такій заяві стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Згідно інформаційної довідки від 01.12.2021 (а.с.8, 44), виконавчим округом відповідача є місто Київ. Таким чином, відповідач має право здійснювати дії, пов`язані з відкриттям виконавчого провадження, в територіальних межах міста Києва. Це можливо у випадку, якщо місце проживання або місцезнаходження боржника зареєстроване у місті Києві, або ж майно боржника знаходиться в межах міста Києва.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, копії паспорту позивачки, виданого в 1998 році, з відмітками про реєстрацію місця її проживання (а.с.7 зворот) позивач ще з 1991 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , у тому числі і на час відкриття 23.02.2021 виконавчого провадження №64611250. Відмітки про зміну місця реєстрації в паспорті позивача відсутні.

Виключно вказана адреса місця реєстрації боржника зазначена у кредитному договорі від 21.12.2012 №74101 (а.с.39 зворот).

При цьому, відповідач, заперечуючи проти позову, наголошує, що у заяві стягувача та у виконавчому написі № 20254 від 03 лютого 2021 року, виданому приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, вказано дві адреси боржника, а саме: адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 та адреса проживання: АДРЕСА_4 .

Так, дійсно, у виконавчому написі, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, вказано дві адреси боржника, зокрема, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 та адреса проживання: АДРЕСА_4 .

Разом з тим, відповідно до частини 5 статті 24 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Також судом взято до уваги, що пунктом 3 ч. 3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Однак, відповідач, при встановленні місця роботи позивача в товаристві з обмеженою відповідальністю "Парадіз" (адреса місця реєстрації - 42304, Сумська область, смт.Степанівка, вул.Заводська, буд.3, код ЄДРПОУ 31787786), та при винесенні постанови 03.11.2021 в межах виконавчого провадження №64611250 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.32зворот-33), відповідач мав змогу направити запити щодо з`ясування місця проживання, перебування позивача.

Проте, в матеріалах справи, в тому числі копії матеріалів виконавчого провадження №64611250, відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що навіть вже під час здійснення (відкритого) виконавчого провадження, відповідачем вчинялися дії, зокрема, стосовно з`ясування місця проживання, перебування позивача.

Судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів реєстрації місця проживання чи місця перебування позивача або наявності у останнього майна в м. Києві, зокрема, за адресою: АДРЕСА_4 , як на момент відкриття виконавчого провадження, так і на момент розгляду даної справи, відтак, суд визнає, що відповідач не пересвідчився з достовірних джерел про наявність боржника чи його майна у відповідному виконавчому окрузі.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано вимоги ст.24 Закону України “Про виконавче провадження” та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі, у зв`язку з чим оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження №64611250 не може відповідати критеріям правомірності, встановлених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню.

За приписами ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У спірних відносинах відповідач в силу вимог Закону України “Про виконавче провадження” та Закону №1403-VІІІ у відношенні до позивача здійснює публічно-владні управлінські функції на підставі закону, а відтак в розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач є суб`єктом владних повноважень.

Однак, в порушення вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено правомірність прийнятої ним 23.02.2021 оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження №64611250.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00грн. в якості компенсації витрат на професійну правову допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження) та суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України”, від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України”, від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України”, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Цюпкою Олександром Віталійовичем (далі - адвокат, Цюпка О.В.).

Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні документи: копію договору про надання правової допомоги від 17.11.2021, укладеного між адвокатом Цюпкою О.В. та позивачем (далі - Договір), опис робіт виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги, складений 24.11.2021, квитанцію від 23.11.2021 про отримання ОСОБА_2 від позивача грошових коштів у сумі 3000,00грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ №000493, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Сумської області 25.09.2017 №11 (а.с.4, 10-12).

Згідно п.п.1.1 Договору ОСОБА_2 зобов`язується надати позивачу правову допомогу пов`язану із оскарженням постанови приватного виконавця Клименка Р.В. від 23.02.2021 про відкриття виконавчого провадження №64611250.

Відповідно до п.п.4.1 Договору за послуги, передбачені п.п.1.1 договору, позивач сплачує ОСОБА_2 гонорар, розмір якого є фіксованим та визначається наступним чином: 3000,00грн. - за складання позовної заяви та представництво інтересів у суді першої інстанції.

Згідно опису робіт виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги від 17.11.2021, складеного 24.11.2021, Цюпкою О.В. на виконання умов договору було здійснено:

- направлено адвокатський запит на адресу приватного виконавця Клименка Р.В. з проханням надати постанову про відкриття виконавчого провадження № 64611250 та документів, що слугували підставою для його відкриття;

- ознайомлення з постановою про відкриття виконавчого провадження № 64611250 та документами наданими приватним виконавцем Клименко РВ., що слугували підставою для відкриття виконавчого провадження №64611250;

- отримання інформації з Єдиного реєстру приватних виконавців щодо приватного виконавця Клименка Р.В.;

- підготовка для подачі до Сумського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку на оскарження рішення приватного виконавця;

- підготовка та подача до Сумського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №64611250.

При цьому, також вказано, що гонорар адвоката згідно умов договору складає 3000,00 грн.

Згідно квитанції адвоката Цюпки О.В. позивачем було сплачено 3000,00грн. за послуги згідно договору про надання правової допомоги.

Дослідивши зміст поданих позивачем документів, суд відмічає, що вказаний в описі робіт виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги такі види послуг, як ознайомлення з постановою про відкриття виконавчого провадження № 64611250 та документами наданими приватним виконавцем Клименко РВ., що слугували підставою для відкриття виконавчого провадження №64611250; отримання інформації з Єдиного реєстру приватних виконавців щодо приватного виконавця Клименка Р.В. не дають змоги визначити об`єм та кількість опрацьованих матеріалів, їх відношення до предмету спору, ступінь впливу на кінцевий результат, якого прагне досягти сторона при розгляді даної справи, та кількість витраченого часу на такий вид роботи, при цьому даний вид послуг може бути складовою витрат понесених під час складання позову, відповіді на відзив, тощо.

Також, з вказаного опису неможливо встановити час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт за договором про надання правової допомоги, зокрема, складання позову чи заяви від 24.11.2021. При цьому судом враховано, що сама по собі справа є не складною, а спірні правовідносини – не новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення з нього витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, тому, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1000грн., та відшкодувати цю суму позивачу за рахунок відповідача.

Крім того, суд вважає за необхідне також стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 908,00грн., сплаченого позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції від 24.11.2021 (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця Клименка Романа Васильовича (02002, м.Київ, вул.Поправки Юрія, буд.6, оф.31, РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Груп" (03035, м.Київ, вул.Липківського Василя Митрополита, буд.45, код ЄДРПОУ 40911449) про визнання неправомірною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження від 23.02.2021 ВП №64611250, з примусового виконання виконавчого напису від 03.02.2021 за №20254, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем.

Стягнути з приватного виконавця Клименка Романа Васильовича на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.12.2021.

Суддя І.Г. Шевченко