Рішення № 101560744, 29.11.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2021 року Справа № 480/5365/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5365/21 за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товару № UA807000/2021/000801/2 від 15.04.2021р.;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807290/2021/00312 від 15.04.2021р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем вчинені всі необхідні дії щодо митного оформлення товару та надано всі необхідні документи у відповідності до вимог чинного законодавства, однак відповідачем не прийнято їх до уваги при прийнятті спірних рішень, у зв`язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти заявленого позову заперечував та зазначив, що подані декларантом документи до митного оформлення містять суперечності та розбіжності.

Відповідач вказує, що оскаржувані рішення винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, а тому обставини для їх скасування відсутні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Як свідчить з матеріалів справи, 13.04.2021р. декларантом - ОСОБА_1 (позивач у даній справі) до структурного підрозділу Відповідача подано електронну митну декларацію № UA807290/2021/008614, згідно з якою Відповідачеві пред`являвся до митного оформлення транспортний засіб особистого користування «Автомобіль легковий, що був у користуванні - 1 шт. Марка FORD. Модель FOCUS. Ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_1 ; Календарний рік виготовлення 11/2011; Модельний рік виготовлення 2011. Колір - чорний; тип двигуна - бензиновий; робочий об`єм циліндрів - 1596 см3; кількість місць для сидіння, включно з місцем для водія - 5; тип кузова - універсал; призначений для перевезення пасажирів по дорогам загального користування; відповідає екологічним нормам не нижче «Євро-2», який придбано Позивачем в Литві за ціною 1450,00 евро.

На виконання вимог частини 1 статті 377, частини 3 статті 334 та частини 2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларантом разом із МД було подано такі скан-копії документів:

1 - копію договору купівлі-продажу автомобіля від 01.03.2021 року, укладений між Продавцем - ОСОБА_3 та Покупцем - ОСОБА_1 в якому вказується, що Продавець зобов`язався продати Покупцеві транспортний засіб FORD FOCUS з VIN-номером: НОМЕР_1 , а Покупець зобов`язався прийняти автомобіль та оплатити купівельну ціну у розмірі 1450 евро. При цьому, в договорі вказується, що він продається із дефектами та пошкодженнями, властивими б/в автомобілям та без гарантії;

2 - копію технічного паспорту № НОМЕР_2 від 18.09.2012 року, в якому власником автомобіля FORD FOCUS (володільцем) вказано Продавця - ОСОБА_3 , місцем реєстрації - Erlenbach, а також технічні характеристики автомобіля: VIN-номер НОМЕР_1 , тип двигуна - бензиновий; робочий об`єм циліндрів двигуна - 1596 см3; норма викидів - Свро5;

3 - копію Акту про проведення огляду № UA205020/2021/203442 від 09.04.2021 року, в якому вказано такі ж відомості про пред`явлений до митного огляду транспортний засіб як і в заповненій декларантом МД та зазначено, що він відповідає відомостям, заявленим у товаро-супровідних документах;

4 - корпію сертифікату відповідності № UA.014.012516-21 від 12.04.2021 року, в якому зазначено його технічні характеристики та про можливість його реєстрації та участі у дорожньому русі без виконання подальших процедур затвердження;

5 - банківську квитанцію від 06.04.2021 про внесення попередньої оплати за митне оформлення автомобіля відповідно до розрахованого розміру митних платежів, вказаного у попередній митній декларації типу ЕЕ № 807290/2021/007971.

Після прийняття МД до митного оформлення посадовою особою Відповідача направлено декларантові декілька електронних повідомлень .

Так, за результатами вивчення поданих до митного оформлення документів, порівняння фактурної вартості з рівнем митної вартості подібних товарів спеціалісти спецпідрозділу митниці відділу митної вартості дійшли висновку, що вартість товару не відповідає рівню вартості подібних та аналогічних товарів.

У зв"язку з відсутність документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості п.2 ст.53 МК України, декларанту було запропоновано надати додаткові документи. Згідно електронного повідомлення, яке було відправлено митницею, було зазначено: «у звязку з надходженням до ВКМВ запиту щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості, недостатністю документів для визначення складової митної вартості товарів, на виконання вимог ст. 54 МКУ та відповідно до вимог ст. 53 МКУ, ст.368 МКУ, у звязку з тим, що документи, зазначені у ч. 2 ст.53 МКУ не містять всіх відомостей що підтверджують числові значення митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календаних днів надати (за наявності) такі документи: платіжні документи, банківські документи щодо здійснення сплати за ТЗ, повідомити про форму оплати., копію паспорта з відміткою на кордоні., оцінка по SCHWAKE., висновки про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями., Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В наступному повідомленні декларанту митним органом зазначено: з метою обміну наявної у митному органі інформації, пропонуємо визначити митну вартість автомобіля 3990.00 євро. Прошу Вас повідомити про надання додаткових документів протягом терміну, визначеному в ч. 3 ст 53 МКУ або про відмову (неможливість) в наданні зазначених додаткових документів протягом зазначеного терміну.

В подальшому, митним органом надіслано повідомлення декларанту з повторним проханням повідомити про надання документі протягом терміну визначеного МКУ терміну.

У відповідь на це повідомлення уповноваженою особою декларанта до митниці було надіслано лист від 15.04.2021 № 710/2, згідно з яким повідомлялося, що будь-які додаткові документи для підтвердження митної вартості згідно вимог статті 53 Митного кодексу України відсутні.

Відповідач після отримання від декларанта зазначеного листа 15.04.2021 року виніс рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2021/000801/2, згідно з яким заявлену декларантом митну вартість скориговано «за резервним методом» і її розмір підвищено з 1450.00 евро до 3990,00 евро, що потягло за собою збільшення розміру митних платежів. При цьому, різниця в сумі митних платежів розрахованих за митної вартістю декларанта та за митною вартістю Відповідача склала 6867.80 грн., яку з метою випуску автомобіля у вільний обіг на митній території України внесено на рахунок митниці у вигляді фінансової гарантії та відповідно заблоковано (підтверджується відомостями граф 48 та «В» оформленої МД № UA807290/2021/008927 від 15.04.2021 року).

В подальшому, Відповідачем на вищевказану МД винесено також й Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807290/2021/00312 (далі - Картка відмови), згідно з якою зобов`язано декларанта заповнити нову митну декларацію з урахуванням вищевказаного Рішення.

Не погоджуючись із такими висновками щодо коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права, шляхом скасування прийнятих відповідачем рішень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі - МК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно статей 246, 248 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Стаття 49 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною 2 якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини 1).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2).

Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У пунктах 1 та 4 частини 4 статті 54 МК України зазначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно частини 6 цієї статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 55 Митного кодексу України).

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовувати додаткові документи у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі № 809/1884/16.

Як свідчить з матеріалів справи, на виконання вимог частини 2 статті 53 МК України декларантом надано до митниці скан-копію договору купівлі-продажу № б/н від 01.03.2021 року, який виконав функції і зовнішньоекономічного договору, який містить власноручно внесені продавцем відомості про предмет купівлі-продажу та про розмір договірної ціни (1450,00 євро). Також цей договір містить власноручні підписи продавця та покупця автомобіля і свідчить про його укладення між двома фізичними особами, що пояснює причини проведення готівкового розрахунку між сторонами цього договору.

Також було надано копію Технічного паспорту № MSP-K-2-262/12-00006 від 18.09.2012 року, який містить відомості про його попереднього власника і таким чином підтверджує правомірність його відчуження на підставі вищевказаного договору купівлі- продажу.

Позивач просив суд врахувати, що банківські платіжні документи не подавалися у зв`язку з тим, що розрахунок за автомобіль між покупцем і продавцем проведено шляхом передачі готівкових коштів за принципом «із рук в руки», тобто шляхом обміну визначеної договором грошової суми на технічний паспорт та ключі від автомобіля. Транспортні (перевізні) документи на надавались у зв`язку з відсутністю понесених Позивачем витрат на транспортування цього автомобіля, адже автомобіль рухався своїм ходом під керуванням Позивача (на підтвердження цьому надавалася скан- копія закордонного паспорта Позивача із відповідними відмітками), а також підтверджується його власноручно заповненою митною декларацією, оформленою у пункті пропуску на кордоні при в`їзді на митну територію України, а також відомостями Акту про проведення огляду № UA205020/2021/203442. Копія митної ліцензії не надавалася у зв`язку з тим. що імпорт цього автомобіля згідно із законодавством України не підлягає ліцензуванню, а страхування автомобіля також Позивачем не здійснювалось, адже його транспортування відбувалося під його власним контролем.

Отже, враховуючи те, що згідно з договором від 01.03.2021 року, в якому зазначено, що ціною продажу автомобіля FORD FOCUS з VlN-номером: НОМЕР_1 є 1450,00 євро і беручи до уваги те, що перехід права власності на автомобіль здійснено в момент підписання цього договору, і враховуючи його транспортування «власним ходом» під особистим керуванням Позивача, тому суд погоджується з доводами позивача, що саме ця сума може становити розмір митної вартості імпортованого транспортного засобу.

Разом з тим, при винесенні Рішення Відповідач діяв необґрунтовано , оскільки митним органом вимагаються документи «у зв`язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів». Однак немає чіткого запису про те, яких саме документів не вистачає та які саме складові митної вартості потребують додаткової перевірки, посадовою особою Відповідача не зазначено, з яких причин вказана в договорі купівлі-гіродажу ціна автомобіля є недостатньою для підтвердження числового значення заявленого розміру митної вартості цього автомобіля чи відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена за нього. Також інспектором митниці не вказано які саме відомості на підтвердження складових митної вартості має бути надано, так само як і не поставлено питання чи наявні взагалі будь-які додаткові складові митної вартості, передбачені частиною 10 статті 58 МК України.

Також слід зазначити, що жодною нормою МК України не передбачено обов`язку декларанта надавати такі документи, як оцінка по SCHWAKE.

В черговому повідомленні інспектора митниці пропонується визначити митну вартість автомобіля на рівні 3990,00 евро, однак не зазначається жодних відомостей в обґрунтування цього вартісного показника та джерела його походження (а ні відносно митного оформлення ідентичного/подібного транспортного засобу в цьому митному органі, а ні в інших митних органах, а ні часу такого оформлення, а ні країни продажу, а ні діапазону вартісних показників митної вартості на ідентичні/подібні автомобілі тощо).

Слід зазначити, що відповідно до частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

В той же час, частиною 7 статті 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено мигну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідач же не вчинив жодних спроб довести факт надання декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товару (у тому числі факту невірного визначення його митної вартості), а тому заявлена декларантом митна вартість автомобіля мала бути визнаною автоматично згідно припису частини 7 статті 54 МК України.

Слід також зауважити, що а ні в Рішенні, а ні в листах Відповідача не зазначалося про наявність будь-яких розбіжностей в наданих до митного оформлення документах, а також в жодному листі уповноваженої декларантом особи не зазначалася вимога видати рішення про коригування заявленої митної вартості. Тобто, графа 33 оскаржуваного Рішення містить неправдиві відомості.

Пунктом 3 частини 2 статті 55 МК України передбачено, що Рішення має містити вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом. Натомість. Рішення містить вказівку про витребування додаткових документів, більшість з яких або не існує (не наявна як вказано в частині 3 статті 53 МК України) або надання якої не передбачено МК України.

Разом з тим, інспектор митниці так і не зміг визначитися що ж саме на його думку перешкоджає застосувати основний метод - чи то відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи то відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Окрім іншого, в Рішенні вказується, що причиною невизнання заявленого розміру митної вартості являється: 1 - ненадання декларантом інформації щодо угод на ідентичні товари; 2 - ненадання декларантом інформації щодо угод на подібні товари; 3 - ненадання декларантом інформації щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; 4 - відсутність даних щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; 5 - відсутність даних щодо витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 6 - не надана декларантом інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником у зв`язку з виробництвом товарів; 7 - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; 8 - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Проте, обов`язок аналізувати митні оформлення за угодами щодо ідентичних та подібних товарів покладено саме на митні органи, а інформація про них міститься саме в центральній базі даних митних органів - ЄАІС. Разом з тим, обов`язок надавати інформацію щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані на декларантів не покладено .

Також інспектором митниці вказано, що підставою для визначення митної вартості стала цінова інформація по МД №UА102030/2021/633167 від 25.03.2021 року та «mobile.de». При цьому, будь-яких обґрунтувань числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування в Рішенні не наведено (отже, залишаються недоведеними обставини імпорту цього автомобіля, чи відповідає він ознакам «подібності/ідентичності», щодо наявності/відсутності складових митної вартості, даних відносно країни експорту тощо).

Інспектором митниці лише зазначено про те, що коригування митної вартості здійснено у відповідності до статті 64 МК України та Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 №689 «з проведенням у разі необхідності коригування, передбаченим у главі 9 МКУ -тов.№ 1 - 3990,00 євро/шт * 1 шт. = 3990.00 євро».

Відтак, відповідачем не вказано за вартістю якого саме товару, оформленого у митному відношенні, проведено митну оцінку його транспортного засобу. Так само незрозуміло чи було необхідним проведення коригування чи такої необхідності навпаки не виникало. Зокрема, в повідомленнях інспектора митниці не вказується про спрацювання профілю(-ів) ризику(-ів) АСАУР, і в ЗЗй графі Рішення інформація про цей факт також відсутня. При цьому, номер Рішення формується таким чином, що після останньої косої риски ставиться або «2» або «1», що означає прийняття Рішення за наслідками спрацювання профілю ризику або без його спрацювання відповідно.

Таким чином, оскаржуване Позивачем Рішення не містить усіх необхідних та обов`язкових відомостей, передбачених частиною 2 статті 55 МК України, а саме: відсутнє належне обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; не вказано інформацію щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, що є в наявності у митниці і призвела до виникнення в митниці сумнівів у правильності визначення митної вартості та чи були наявними такі сумніви взагалі; не зазначено конкретного та вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених саме частиною З статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; не вказано обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом.

Крім цього, суд звертає увагу на питання коригування заявленої декларантом митної вартості за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Разом з тим, пунктом 2 частини 3 статі 64 МК України передбачено, що митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей.

Відповідач скоригував митну вартість автомобіля Позивача за ціною 3990,00 євро на підставі МД №UА102030/2021/633167 від 25.03.2021, оформленої на митному посту "Чернігів-вантажний" Північної митниці Держмитслужби. При цьому, відповідачем ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не зазначено документи, вказані у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль.

згідно позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 у справі № 826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відповідач в оскаржуваному рішенні та картці відмови не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 по справі № 809/278/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слобожанська митниця Держмитслужби, як суб`єкт владних повноважень, не довела правомірності спірних рішень. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, а спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці суму судового збору в розмірі 908,00 грн.

Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне:

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Так, ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, з аналізу наведених правових норм, вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Також, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні, а й у разі вчинення інших дій за його межами. Такий висновок висвітлений у постанові від 17.10.2018 у справі № 301/1894/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Як видно з матеріалів справи, 16.04.2021р. між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Биковою Р.Ю. було укладено Договір про надання професійної правничої допомоги. Згідно квитанції від 16.04.2021р. №46 позивачем було сплачено кошти за послуги адвоката в сумі 4000 грн.

Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та підтверджуються належними і допустимим доказами.

Згідно з умовами вказаного договору винагорода за надання правової допомоги становить 4000 грн. Гонорар включає в себе складання необхідних документів для звернення до суду, підготовку та подання до суду позовної заяви та представництво.

Досліджуючи питання щодо співмірності розміру таких витрат із реальними адвокатськими послугами, наданими позивачу у цій справі, суд зазначає , що відповідачем не подано жодних заперечень щодо зменшення розміру витрат на правову допомогу. При цьому, матеріалами справи підтверджується факт складання представником позивача -адвокатом Биковою Р.Ю. детальної та ґрунтовної позовної заяви.

Враховуючи, що витрати на правову допомогу документально підтверджені та доведені, пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача щодо розподілу судових витрат, понесених на правничу допомогу, та стягнення на користь позивача суми сплачених витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товару № UA807000/2021/000801/2 від 15.04.2021 року.

Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807290/2021/00312 від 15.04.2021року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд.16 Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43332958) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. та на професійну правничу допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець