Рішення № 101560689, 02.12.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2021 року м. Рівне №460/14157/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доУправління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі по тексту – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 08.10.2021 № 71-О “Про анулювання паспортів прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд, зареєстрованих 14.01.2021 за номерами 01-ТС/1 та 01-ТС/2”.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було прийнято спірний наказ про анулювання паспортів прив`язки тимчасових споруд не у відповідності з діючим Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який затверджений наказом Мінрегіону від 21.10.2011 № 244 (далі - Порядок № 244). У спірному наказі відповідача від 08.10.2021 № 71-О не зазначено жодної підстави, яка була застосована відповідачем та передбачена Порядком № 244. Анулювання паспортів прив`язки стаціонарних тимчасових споруд на виконання рішення органу місцевого самоврядування, зокрема рішення Рівненської міської ради № 1258 від 30.09.2021 “Про зобов`язання Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради анулювати паспорти прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд на вул. Київській (біля супермаркету “Сільпо”) від 14.01.2021 № 01-ТС/1 та № 01-ТС/2” не передбачено Порядком № 244. Позивач також вказує, що спірний наказ було прийнято після встановлення тимчасових споруд відповідно до діючих паспортів прив`язки, що суперечить принципу правової визначеності, обґрунтованості, розсудливості та пропорційності, та є додатковою підставою для скасування наказу.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Зокрема, на обґрунтування своїх заперечень зазначив, що відповідно до пункту 2.26 Порядку № 244 дія паспорта прив`язки ТС анулюється за таких умов: недотримання вимог паспорта прив`язки ТС при її встановленні; невстановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки ТС; надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив`язки ТС. Відповідач у відзиві також зазначає, що 30.09.2021 у зв`язку з тим, що позивачем невстановлено тимчасові споруди протягом 6 місяців з дати отримання паспортів прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд, зареєстрованих 14.01.2021 за номерами 01-ТС/1 та 01-ТС/2, рішенням Рівненської міської ради № 1258 зобов`язано Управління видати наказ про анулювання паспортів прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд, зареєстрованих 14.01.2021 за номерами 01-ТС/1 та 01-ТС/2. На виконання рішення міської ради 08.10.2021 Управлінням видано наказ “Про анулювання паспортів прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд, зареєстрованих 14.01.2021 за номерами 01-ТС та 01-ТС/2”. За таких обставин відповідач вважає позов необґрунтованим, безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку, визначеному ст. 262 КАС України, то у відповідності до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

14 січня 2021 Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради було видано позивачу паспорти прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд № 1 та № 2 на вул. Київській (біля супермаркету “Сільпо”), реєстраційні номери 01-ТС/1, 01-ТС/2, строком на 5 років до 14 січня 2026 року.

Після отримання паспортів прив`язок групи стаціонарних тимчасових споруд № 1 та № 2, позивачем 29.06.2021 отримано технічні умови на приєднання до електричних мереж за №№ ТУ000041290621117131000001, ТУ000042290621117131000001, а 26.07.2021 - технічні умови на приєднання до водопостачання та каналізації № 2640/01-11.

На підставі отриманих технічних умов позивачем було виконано роботи з прокладання відповідних інженерних мереж до тимчасових споруд та укладено відповідні договори (договір на подачу води № 8089/В від 25.08.2021, договір № 8089/К від 25.08.2021 на прийняття стічних вод, договір № 270032800 від 09.09.2021 про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії).

На підставі отриманих паспортів прив`язок групи стаціонарних тимчасових споруд № 1 та № 2 позивачем також були розміщені самі тимчасові споруди, про що позивач повідомив відповідача 29.09.2021, подавши до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради відповідні заяви про розміщення тимчасових споруд.

Після розміщення тимчасових споруд та отримання 29.09.2021 заяв від позивача про таке розміщення, відповідачем 08.10.2021 видано спірний наказ № 71-О “Про анулювання паспортів прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд, зареєстрованих 14.01.2021 за номерами 01-ТС та 01-ТС/2”.

Спірним наказом було анульовано паспорти прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд, зареєстрованих 14.01.2021 за номерами 01-ТС/1 та 01-ТС/2 на вул. Київській (біля супермаркету “Сільпо”), що були видані відповідачем для позивача.

Зі змісту спірного наказу випливає, що цей наказ прийнятий відповідачем на виконання рішення Рівненської міської ради № 1258 “Про зобов`язання Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради анулювати паспорти прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд на вул. Київській (біля супермаркету “Сільпо”) від 14.01.2021 № 01-ТС/1 та № 01-ТС/2”.

Не погоджуючись із спірним наказом відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у межах заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 28 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України “Про благоустрій населених пунктів”. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 № 244 затверджено “Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності”, що визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Згідно пункту 2.1 Порядку № 244 підставою для розміщення тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності є паспорт прив`язки ТС.

14.01.2021 відповідачем видано позивачу паспорти прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд з реєстраційними №№ 01-ТС/1, 01-ТС/2.

Згідно пункту 2.23 Порядку № 244, після розміщення ТС замовник подає до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або відповідної районної державної адміністрації письмову заяву за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, у якій зазначає, що він виконав вимоги паспорта прив`язки ТС.

На виконання пункту 2.23 Порядку № 244, позивачем 29.09.2021 було подано до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради відповідні заяви про розміщення тимчасових споруд.

Після розміщення тимчасових споруд та отримання 29.09.2021 заяв від позивача про таке розміщення споруд, відповідач 08.10.2021 видає спірний наказ № 71-О про анулювання паспортів прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд.

Відповідно до пункту 2.26 Порядку № 244 дія паспорта прив`язки ТС анулюється за таких умов:

недотримання вимог паспорта прив`язки ТС при її встановленні;

невстановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки ТС;

надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив`язки ТС.

Суд констатує, що у спірному наказі відповідача від 08.10.2021 № 71-О не зазначено жодної підстави, яка була застосована відповідачем для анулювання паспортів прив`язки ТС та яка передбачена у п.2.26 Порядку № 244.

Зі змісту спірного наказу випливає, що наказ прийнятий відповідачем на виконання рішення Рівненської міської ради № 1258 “Про зобов`язання Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради анулювати паспорти прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд на вул. Київській (біля супермаркету “Сільпо”) від 14.01.2021 № 01-ТС/1 та № 01-ТС/2”. Однак, така підставка для анулювання паспортів прив`язки стаціонарних тимчасових споруд як рішення міської ради не передбачена у п.2.26 Порядку № 244.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до повноважень Рівненської міської рад не відноситься вирішення питань про зобов`язання іншого органу місцевого самоврядування (Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради) вчинити певні дії щодо тимчасових споруд.

Враховуючи викладене в сукупності, суд прийшов до висновку, що відповідачем було прийнято спірний наказ про анулювання паспортів прив`язки тимчасових споруд не у відповідності з діючим Порядком № 244. Окрім того, спірний наказ було прийнято відповідачем після розміщення тимчасових споруд відповідно до діючих паспортів прив`язки, що суперечить принципу правової визначеності, обґрунтованості, розсудливості та пропорційності, та є окремою підставою для скасування оскаржуваного наказу. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 1140/3326/18.

Суд також зазначає, що згідно пункту 2.29 Порядку № 244, у разі анулювання паспорта прив`язки ТС така ТС підлягає демонтажу.

Отже, прийняття спірного наказу та анулювання паспортів прив`язки тимчасових споруд має наслідком демонтаж цих споруд, внаслідок чого порушується право власності позивача на це майно.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення ЄСПЛ в справі “EAST/WEST ALLIANCE LIMITED” ПРОТИ УКРАЇНИ” (Заява № 19336/04) згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення у справах “Іммобіліаре Саффі проти Італії”, заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та “Вістіньш і Перепьолкінс проти Латвії”, заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

У пункті 167 вказаного рішення зазначено, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі “Іатрідіс проти Греції”, заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі “Антріш проти Франції”, від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та “Кушоглу проти Болгарії”, заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Відповідно до п. 168 зазначеного рішення ЄСПЛ, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити “справедливий баланс” між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі “Спорронг та Льонрот проти Швеції”, пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі “Джеймс та інші проти Сполученого Королівства”, n. 50, Series A № 98).

Таким чином, прийняття відповідачем неправомірного наказу, що має наслідком демонтаж тимчасових споруд позивача, однозначно є порушенням його прав на мирне володіння власністю.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В порушення вказаних норм, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних та допустимих доказів, які підтверджують правомірність та обґрунтованість відповідного наказу, суду не надав.

В силу вимог частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що спірний наказ не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим у частині другій статті 2 КАС України, порушує права та законні інтереси позивача.

З урахуванням наведеного вище, за результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повного задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 2270,00грн., що був сплачений відповідно до квитанції від 04.10.2021 (а.с.5)

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 08.10.2021 № 71-О "Про анулювання паспортів прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд, зареєстрованих 14.01.2021 за номерами 01-ТС/1 та 01-ТС/2".

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради судовий збір у розмірі 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 02 грудня 2021 року.

Учасники справи:

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

Відповідач: Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (вул.Лермонтова, 6,м.Рівне,33028, код ЄДРПОУ 02499015)

Суддя В.В. Щербаков