Рішення № 101560496, 22.11.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 листопада 2021 року м. Рівне №460/10754/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Сищук К.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Щур О.В.,

відповідача: представник Федас А.П.,

треті особи на стороні відповідача: представники не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доБерезнівської міської ради Рівненського району Рівненської області , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про визнання протиправним пункту рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області, в якому просив:

-визнати протиправним пункт перший рішення Березнівської міської ради, Рівненського району, Рівненської області восьмого скликання Березнівської міської ради №309 від 27.05.2021, яким ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована в урочищі "Бурикова" (колишньої Яцьковицької сільської ради) на території Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, у зв`язку з відсутністю згоди землекористувачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ;

-зобов`язати Березнівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована в урочищі "Бурикова" (колишньої Яцьковицької сільської ради) на території Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

Мотивуючи вимоги позову представник позивача зазначав, що відмова відповідача в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 є протиправною, оскільки не містить обґрунтувань, передбачених вимогами ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. За наведеного просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 09.08.2021 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання у справі на 06.09.2021 на 10:15 год.

06.09.2021 підготовче судове засідання відкладено до 16.09.2021 до 10:00 год.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позовну заяву від 13.09.2021, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції про те, що подана позивачем заява щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не може бути задоволена, оскільки бажана земельна ділянка обліковується за іншими землекористувачами: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 . Тому просив у задоволенні позову відмовити повністю (а.с.57-60).

Ухвалою суду від 16.09.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2021 на 09:30 год.

07.10.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 28.10.2021 до 14:30 год.

28.10.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 22.11.2021 до 09:30 год.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представники третіх осіб у судове засідання не прибули. Про дату, місце і час судового розгляду повідомлялися належним чином. У відповідності до вимог ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за даною явкою.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 23.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив:

-надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, на території Березнівської міської територіальної громади урочище "Бурикова" (колишня Яцьковицька сільська рада) для ведення особистого селянського господарства (виходячи з положень ст.2 ЗК України та Класифікації видів цільового призначення, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548), за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності територіальної громади Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області (а.с.18).

19.05.2021 відбулося засідання постійної комісії міської ради з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою, на якому розглянуто проект рішення Березнівської міської ради про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с.25-32).

Так, згідно з Протоколом засідання №8 від 19.05.2021, за результатами розгляду питання 9: "Про відмову у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області", постійною комісією проект рішення про відмову не підтримано. Рекомендовано: підготувати проект рішення про розгляд заяви ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.29, 37).

27.05.2021 на першому пленарному засіданні третьої сесії Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області восьмого скликання, за результатами поіменного голосування, прийнято рішення №309 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області" (а.с.24, 38).

За змістом такого рішення, підставою для відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства стала відсутність згоди землекористувачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача від 27.05.2021 №309, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 14 Конституції України гарантовано право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі – ЗК України) та Законом України "Про землеустрій".

Відповідно до п."б" ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Приписами ч.1 ст.116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 118 ЗК України встановлено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Частиною 1 статті 118 ЗК України (в редакції, чинній на дату звернення позивача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою) передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною 6 статті 118 ЗК України (в редакції, чинній на дату звернення позивача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою) визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому в ч.7 ст.118 ЗК України (в редакції, чинній на дату звернення позивача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою) закріплено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою у місячний строк вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Аналіз положень ст.118 ЗК України дає підстави для також висновку, що зацікавлена особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі. Місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є присічним. Відтак, нереалізація права на замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у цей строк призводить до припинення цього права.

Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє відповідача обов`язку розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.

Висновки аналогічного характеру викладено у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №806/2981/17, які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом при прийнятті даного рішення.

За приписами п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР(далі - Закон №280/97-ВР) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з ч.1 ст.46 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною 1 статті 47 Закону №280/97-ВР визначено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

На підставі ч.4 ст.47 Закону №280/97-ВР постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Відповідно до ч.1-3 ст.59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Як встановлено судом, заяву про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 було подано 23.03.2021, листом від 05.04.2021 за №зп.-16/01-42 відповідач повідомив позивача, що його заява від 23.03.2021 про виділення земельної ділянки, до переліку питань, які розглядатимуться на засіданні сесії 15.04.2021 не виноситься та буде розглянута на черговому засіданні, так як має потребу детального вивчення на предмет законності його прийняття (а.с.61).

Оскаржуване ж у справі рішення прийнято 27.05.2021, тобто з пропуском встановленого чинним законодавством місячного строку його розгляду.

При цьому, попередній розгляд заяви позивача постійною комісією Березнівської міської ради не спростовує порушення відповідачем зазначеного строку розгляду.

Крім того, у ч.7 ст.118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

-невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

-невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зазначеним у ЗК України, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку, або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі ж надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 (справа №826/18591/15), від 12.09.2018 (справа №826/3163/16), від 10.10.2019 (справа №820/2632/17) та від 15.11.2019 (справа № 812/1646/17).

Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення, позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку з тим, що земельна ділянка, яку він має намір отримати у власність, надана в користування іншим особам, які згоди на її вилучення не надавали.

Однак, обґрунтування прийнятого відповідачем рішення за наслідками розгляду клопотання позивача не містить визначених ч.7 ст.118 ЗК України підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, що є порушенням вказаної норми ЗК України. Зазначена обставина є цілком достатньою для скасування такого рішення відповідача.

Аналогічного за змістом висновку дійшов і Верховний Суд у постановах від 05.03.2019 у справі № 263/16220/17, від 22.04.2019 у справі № 263/16221/17, від 25.10.2019 у справі №803/1071/17.

Наявність погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) передбачене у ч.6 ст.118 ЗК України, що визначає вимоги до клопотання особи, що бажає отримати земельну ділянку у власність, та не входить у передбачений ч.7 ст.118 ЗК України вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Під час судового розгляду судом також встановлено, що Старостинський округ №9 (с.Балашівка) Рівненського району Рівненської області листом від 13.05.2021 №50 повідомляв Березнівську міську раду про те, що земельна ділянка, на яку подана заява гр. ОСОБА_1 , використовується для ведення ОСГ і облікується за слідуючими громадянами: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 (а.с.54, 62).

У листі від 18.05.2021 №53 Старостинський округ №9 (с. Балашівка) Рівненського району Рівненської області вказував, що згідно з земельно-кадастрової книги за громадянами облікуються земельні ділянки в урочищі "Бурикова" (колишньої Яцьковицької сільської ради) рілля площею: 1) ОСОБА_2 - 0,35 га; 2) ОСОБА_3 - 0,10 га; 3) ОСОБА_4 - 0,20 га; 4) ОСОБА_5 - 0,15 га; 5) ОСОБА_6 - 0,15 га; 6) ОСОБА_7 - 0,10 га; 7) ОСОБА_8 - 0,20 га; 8) ОСОБА_9 - 0,15 га; 9) ОСОБА_14 - 0,25 га; 10) ОСОБА_11 - 0,30 га. Зауважено, що площі вказані зі слів громадян, так як у земельно-кадастрову книгу внесені загальні земельні ділянки користувачів.

При цьому, у листі повідомлено, що копії рішень про надання земельних ділянок у власність, передачу в користування для ведення особистого селянського господарства в урочищі "Бурикова" (колишньої Яцьковицької сільської ради) на території Березнівської міської ради вказаними вище землекористувачами – відсутні (а.с.55, 63).

Листом від 09.09.2021 за №7497/5/17-00-24-08 Головне управління ДПС у Рівненській області повідомило відповідача про нарахування/звільнення від сплати земельного податку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а.с.64).

Факт передачі в користування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 саме тієї земельної ділянки, яку бажає отримати позивач, стороною відповідача в ході судового розгляду підтверджено не було.

Долучені до матеріалів справи відомості земельно-кадастрової книги також не підтверджують того, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, перебуває у постійному користуванні інших осіб (а.с.102-113).

У будь-якому випадку, необхідність долучення до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою погодження землекористувачів зумовлена лише вилученням земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб і у випадку такої необхідності, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки.

За наведеного, суд дійшов висновку, що у відповідача не було законних підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування п.1 рішення Березнівської міської ради від 27.05.2021 №309 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, оскільки у спірних правовідносинах відповідач прийняв рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, про протиправність та необхідність скасування якого суд дійшов висновку в ході розгляду даної справи, суд вважає за необхідне з метою повного та ефективного захисту прав позивача зобов`язати Березнівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність.

На переконання суду, позовна вимога про зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в даному випадку не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача з наступних підстав.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 у справі №812/1312/18.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано ст.118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 07.02.2019 у справі №814/702/17, від 11.09.2019 у справі №819/570/18.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду, наведеними в постанові від 30.04.2020 у справі №812/1313/18, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №509/1350/17 застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні.

В такому разі, суд під час перевірки підстав прийняття рішення, перевіряє конкретні підстави відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, доцільним способом захисту є власне зобов`язання уповноваженого суб`єкта прийняти конкретне рішення, а не зобов`язання повторно розглянути клопотання. Оскільки клопотання вже було розглянуто, рішення прийнято, тому повторний розгляд клопотання не захистить прав заявника.

Суд також приймає до уваги судову практику Європейського суду з прав людини (рішення "Олссон проти Швеції" від 24.03.1988), яка визначає, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.

Отже, в даному випадку, зобов`язання Березнівської міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у власність, не є втручанням суду у дискреційні повноваження відповідача, а є обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки такий звертався до відповідача з питанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, проте відповідач протиправно відмовив у задоволенні вказаної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення у повному обсязі.

При цьому, суд враховує п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, де суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

Вирішуючи питання судових витрат, суд керується наступним.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді сплаченого ним судового збору у розмірі 908,00 грн.

Оригінал квитанції про сплату судового збору від 18.06.2021 №56554322 знаходиться в матеріалах справи (а.с.10).

Крім того, 07.10.2021 представником позивача подано клопотання, в якому він також просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката, про що долучено до матеріалів справи відповідні докази.

25.10.2021 від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, обґрунтоване суперечливістю та неспівмірністю таких судових витрат.

Як слідує з положень ст.134, 139 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, а розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналогічну позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19 у якій, зокрема, зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові від 05.03.2021 в справі № 200/10801/19-а Верховний Суд зазначав про те, однією з особливостей процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження фактичного понесення витрат на правничу допомогу адвоката стороною позивача долучено до матеріалів справи: копію ордеру серії РН-162 №365 від 08.06.2021 (а.с.12), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №602 від 20.02.2008 (а.с.13), розрахунок витрат на правову (професійну правничу) допомогу, яку надано ОСОБА_1 у відповідності до Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 07 червня 2021 року (станом на 06 жовтня 2021 року), згідно з яким орієнтовна сума витрат на правничу допомогу складає 10000,00 – 11000,00 грн. (а.с.85), акт приймання-передачі наданих послуг у відповідності до Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 07 червня 2021 року на суму 10000,0 грн. (а.с.86), а також Договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 07.06.2021 (а.с.101).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №280/1765/19).

Тому, на думку суду, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. є завищеними, оскільки зазначені в акті приймання-передачі наданих послуг витрати на надання позивачу правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, пов`язаних з процедурою забезпечення права на земельну ділянку с/г призначення, підготовка та направлення адвокатського запиту, ознайомлення з відповіддю на адвокатський запит не є витратами безпосередньо пов`язаними з розглядом даної адміністративної справи, а витрати, пов`язані з участю в судових засіданнях уповноваженого представника позивача є очевидно завищеними.

Також суд враховує відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій (в тому числі рішення Верховного Суду) з аналогічними предметами спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці цього адміністративного позову.

Таким чином, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в сумі 7000,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про визнання протиправним пункту рішення, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправним пункт перший рішення Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області № 309 від 27.05.2021, яким ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована в урочищі "Бурикова" (колишньої Яцьковицької сільської ради) на території Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, у зв`язку з відсутністю згоди землекористувачів.

Зобов`язати Березнівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована в урочищі "Бурикова" (колишньої Яцьковицької сільської ради) на території Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області, у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 . АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Березнівська міська рада Рівненського району Рівненської області. вул.Київська, буд.5, м.Березне, Рівненська область, 34600. ЄДРПОУ/РНОКПП 04387823.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 . Адреса: с. Яцьковичі, Рівненська обл., 34641.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 . Адреса: с. Яцьковичі, Рівненська обл., 34641.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 . Адреса: с. Яцьковичі, Рівненська обл., 34641.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 . Адреса: с. Яцьковичі, Рівненська обл., 34641.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 . Адреса: с. Яцьковичі, Рівненська обл., 34641.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 . Адреса: с. Яцьковичі, Рівненська обл., 34641.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_8 . Адреса: с. Яцьковичі, Рівненська обл., 34641.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_9 . Адреса: с. Яцьковичі, Рівненська обл., 34641.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_10 . Адреса: с. Яцьковичі, Рівненська обл., 34641.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_11 . Адреса: с. Яцьковичі, Рівненська обл., 34641.

Повний текст рішення складений 01 грудня 2021 року

Суддя С.А. Борискін