Рішення № 101560454, 22.11.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/4068/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання – Куць А.С.,

представника позивача – Гриценко С.В.,

представника відповідача – Мартиненко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВЕЛОН" до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "НИВЕЛОН" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2021 №00015860701.

В обґрунтування позову вказав про безпідставний висновок Головного управління ДПС у Полтавській області (далі – відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області) про завищення суми податку на додану вартість, заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Нивелон» (далі – позивач, ТОВ «Нивелон») до відшкодування за грудень 2020 року, адже позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу Украйни (далі – ПК України), зокрема пункту 200.1 статті 200, відповідно до якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; пункту 200.4 за змістом якого при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, зокрема, підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. На виконання вимог пункту 200.7 статті 200 ПК України позивач, прийнявши рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подав відповідачу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у податковій декларації. Крім того позивач вказав, що відповідачем зауважень щодо реальності господарських операцій, за якими позивачем визначалися суми податку на додану вартість, не висувалось, як і зауважень до форми чи змісту первинних бухгалтерських документів, чи податкових накладних, оформлених за такими операціями.

Ухвалою від 27.04.2021 позовна заява прийнята до провадження, відкрите провадження в адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання.

07.05.2021 до матеріалів справи надійшов відзив на адміністративний позов, за змістом якого відповідач вказав про правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, адже в ході проведення перевірки дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.01.2021 №9369842994 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення вимог статті 200 ПК України, вимог МСБО 18 «Дохід», вимог Наказу Міністерства Фінансів України №21 від 28.01.2016 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (зареєстровано в Міністерстві юстиції 29.01.2016 № 159/28) оскільки позивачем завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 5338581,00 грн. про що складений акт від 15.02.2021 №791/16-31-07-01-10/41379423.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 підготовче провадження у справі закрите, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, скасувати податкове повідомлення – рішення від 19.03.2021 №00015860701.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.

ТОВ «Нивелон» у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.01.2021 №9369842994 за грудень 2020 року заявлене до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 5338581,00 грн. /т.1, а.с.218 – 223/.

За подання позивачем вказаної декларації, ГУ ДПС у Полтавській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка щодо дотримання позивачем податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.01.2021 №9369842994 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету.

За наслідками перевірки відповідачем складений акт від 15.02.2021 №791/16-31-07-01-10/41379423 /т.1, а.с.191 – 211/, за висновками якого встановлене порушення вимог статті 200 ПК України, вимог МСБО 18 «Дохід», вимог Наказу Міністерства Фінансів України №21 від 28.01.2016 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (зареєстровано в Міністерстві юстиції 29.01.2016 № 159/28) - завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 5338581,00 грн.

Позивач направляв до відповідача заперечення на акт перевірки /т.1, а.с. 32-37/, за результатами розгляду яких відповідач надав відповідь від 16.03.2021, за змістом якої надані ТОВ «Нивелон» заперечення не спростовують встановлених перевіркою порушень податкового законодавства /т.1, а.с.38 -44/.

19.03.2021 відповідачем прийняте податкове повідомлення – рішення №00015860701, яким зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 5338581,00 грн., застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1334645,25 грн. /т.1,а.с.214/.

Позивач не погодився із податковим повідомленням – рішенням від 19.03.2021 №00015860701, звернувся до суду із позовом, де просив його скасувати.

Відповідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає с (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фа сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до положень пункту 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який маж право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення сумі бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Розділом V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України (із змінами і доповненнями) від 28.01.2016 № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (далі по тексту Порядок №21) передбачено, що платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (ДЗ) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість.

Значення рядка 3 таблиці 1 (ДЗ) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації і зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При заповненні рядка 20.2 обов`язковим є подання (ДЗ) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

Залишок від`ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається у рядку 20.3.

Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно пункту 6 Розділу 1 Порядку №21, до податкової звітності з податку на додану вартість належать: податкова декларація з податку на додану вартість з додатками.

Пунктом 10 розділу III Порядку №21 визначено, що додатки до декларації є складовою частиною такої декларації.

Пунктом 6 Розділ III Порядку №21 передбачено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідними даними бухгалтерського та податкового обліку платника.

З матеріалів справи вбачається, що сума бюджетного відшкодування, заявленого у додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року в сумі 5338581 грн. (т.2, а.с.151 - 159), виникла з урахуванням сум податкового кредиту, відображеного у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року (т.2, а.с.145 - 150) рядок 10.1 у сумі 8246976 грн., що відображено у додатку 5 відповідної декларації.

Дані, відображені у податковій звітності ТОВ «Нивелон» відповідають оборотно-сальдовій відомості по кредиту рахунку 6442 (т.2, а.с.165) та значенню рядка 21 (т.2,а.с.141) попереднього звітного періоду (жовтень 2020 р.) у сумі 4903244 грн., відображеного у рядку 16.1 податкової декларації за листопад 2020 р., що склало 13150220 грн. податкового кредиту рядок 17 декларації за листопад 2020 р. (т.2, а.с.145 - 150).

Податкові зобов`язання за листопад 2020 р. у рядку 9 декларації склали 9576259 грн. - сума рядків 1.1 та 4.1, що відображено у додатку 5 відповідної декларації та відповідає дебету оборотно-сальдових відомостей 6432 (т.2, а.с.160) та 6435 (т.2, а.с.161).

Різниця між податковим зобов`язанням у рядку 9 та податковим кредитом у рядку 17 декларації за листопад 2020 року складає від`ємне значення у сумі 3573961 грн. Дана сума зарахована до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та відображена у рядку 21 та додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року.

У податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року (т.2, а.с.151 - 159) відображені податкові зобов`язання у загальній сумі 3157907 грн.(сума рядків 1.1 та 4.1), що відображено у додатку 5 до відповідної декларації та відповідає дебету оборотно-сальдових відомостей по рахунку 6432 (т.2, а.с.163) та по рахунку 6435 (т.2, а.с.164).

Загальна сума податкового кредиту за грудень 2020 року складає 22491474 грн., сума рядків 10.1 у сумі 18917513 грн. та рядка 16.1 у сумі 3573961 грн., що відповідає оборотно-сальдовій відомості по кредиту рахунку 6442 (т.2, а.с.165) та сумі від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації).

Різниця між податковим зобов`язанням у рядку 9 та податковим кредитом у рядку 17 декларації за грудень 2020 року складає від`ємне значення у сумі 19333567 грн., що частково зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та відображено у рядку 21 та додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року у сумі 13994986 грн. та відображено як сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/ послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/ послуг, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку у сумі 5 338 581 грн.

Відповідно до положень МСБО 18 «Дохід», прийнятими Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 01.01.2014 року дохід у Концептуальній основі складання та подання фінансових звітів визначено ж збільшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді надходження або збільшення корисності активів чи зменшення зобов`язань, що веде до збільшення власне капіталу, крім випадків, пов`язаних із внесками учасників власного капіталу. Дохід включає дохід від звичайної діяльності, так і прибуток від інших операцій. Дохід від звичайної діяльності є доходом, який виникає в ході звичайної діяльності суб`єкта господарювання і позначається різними назвами, а саме: продаж, гонорари, відсотки, дивіденди та роялті.

У розумінні пункту 7 МСБО 18, доход - валове надходження економічних вигід протягом періоду, що виникає в ході звичайної діяльності суб`єкта господарювання, коли власний капітал зростає в результаті цього надходження, за змістом пункту 13 як правило визнання застосовуються окремо до кожної операції.

Доходи та витрати, пов`язані з тією самою операцією або іншою подією, визнаються одночасно; цей процес, як правило, називають відповідністю доходів та витрат, що передбачено пунктом 19 МСБО 18.

В ході розгляду справи відповідачем вказувалося, що виконуючи методологію МСБО 18 «Дохід», ТОВ «Нивелон» за операціями з придбання у контрагентів - постачальників ТОВ Агрофірма «Псьол», ТОВ «Відродження». ФОП Слівкін соняшника високоолеїнового та реалізації його в адресу ТОВ «Укролія» отримано дохід, а відповідно, згідно вимог п. 188.1 ст. 188 ПК України виникли податкові зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 508224,91 грн.

Так, з акту перевірки від 15.02.2021 вбачається, що протягом листопада 2020 року позивачем придбано у постачальників ТОВ Агрофірма «Псьол», ТОВ «Відродження». ФОП Слівкін соняшник високоолеїновий в кількості 1952,29 тон на суму 32221424,54 грн., в т.ч. ПДВ 5370237,42. Реалізовано на користь ТОВ «Укролія» за ціною 15055,30 грн на суму 37893846,84 в т.ч. ПДВ 6315641,14 грн в кількості 2097 тон (в тому числі 1952,29 тон, придбаних в ТОВ Агрофірма «Псьол», ТОВ «Відродження», ФОП ОСОБА_1 ).

Позивачем до матеріалів справи надані копії первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій між ТОВ «Нивелон» та ТОВ Агрофірма «Псьол», ТОВ «Відродження», ФОП ОСОБА_1 з придбання соняшнику високоолеїнового в кількості 1952,29 тон на суму 32221424,54 грн., в т.ч. ПДВ 5370237,42 /т.1,а.с.60-166/.

Суд зазначає, що ні в ході проведення перевірки, на в ході судового розгляду справи відповідачем не висувалось зауважень до змісти чи форми документів, за допомогою яких зафіксоване здійснення позивачем господарських операції в листопада 2020 року із ТОВ Агрофірма «Псьол», ТОВ «Відродження», ФОП ОСОБА_1 з придбання соняшнику високоолеїнового.

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм, податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) /пп.14.1.27. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України/.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Прибуток (доход) суб`єкта господарювання, в розумінні ст. 142 Господарського кодексу України, є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Таким чином, прибуток (доход) - це мета всієї діяльності та є показником діяльності за певний період, і береться до уваги дохід та витрати за звітний період, а не результат (доход) кожної окремої операції, яка здійснюється в процесі цієї діяльності, як безпідставно без правового обґрунтування, вважає ДПІ.

Отримання підприємством доходу (прибутку) завжди пов`язане із здійсненням витрат. Кожне підприємство діє на свій розсуд, воно самостійно планує свою діяльність, розпоряджається своїм майном, несе відповідальність перед кредиторами за своїми зобов`язаннями, тощо.

Згідно з ст. 3 ГК України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В матеріалах справи наявні всі документи, що підтверджуються факти вчинення позивачем господарських операцій із ТОВ Агрофірма «Псьол», ТОВ «Відродження». ФОП ОСОБА_1 протягом листопада 2020 року. Про вчинення таких операцій встановлено і відповідачем в ході проведення перевірки. У податковому обліку позивача операції із ТОВ Агрофірма «Псьол», ТОВ «Відродження», ФОП ОСОБА_1 відображені на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

За викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність твердження відповідача про відсутність впливу на формування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту декларації за грудень 2020, операцій з придбання у контрагентів - постачальників ТОВ Агрофірма «Псьол», ТОВ «Відродження», ФОП Слівкін соняшника високоолеїнового, а відповідно і про безпідставність та необґрунтованість податкового повідомлення – рішення від 19.03.2021 №00015860701.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень частини другої ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. За змістом частини другої ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Нивелон» та необхідність задовольнити адміністративний позов – визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 19.03.2021 №00015860701.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 22700,00 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВЕЛОН" (вул. Гоголя, буд. 7, м. Полтава, Полтавська область, 36000) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014) про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.03.2021 року №0001860701.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВЕЛОН" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору в сумі 22700,00 (двадцять дві тисячі сімсот) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 грудня 2021 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва