Рішення № 10156038, 22.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2010 р. Справа № 33/74-10

вх. № 2730/3-33

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Калініна О.О., дов.№01-62юр/4430 від 02.06.10р.

відповідача - не з’явився

розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків

до МПП "Вікторія-Плюс", смт. Комсомольськ

про стягнення 1024,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за ПДВ на ППЕ у сумі 555,14 грн., пеню в сумі 78,30 грн., 3% річних в сумі 78,36 грн. (де 55,87грн. 3% річних, ПДВ на 3% річних в сумі 22,49грн.), інфляційні в сумі 312,51грн. (де 248,24грн. індекс інфляції, ПДВ на індекс інфляції в сумі 64,27грн.) за договором №10222 про постачання електричної енергії, укладеним між сторонами 19.05.2005р. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов’язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не сплачена.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з’явився, відзив на позов та документи витребувані попередніми ухвалами суду не надав. Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

19.07.2005 року між сторонами був укладений договір № 10222 про постачання електричної енергії. У відповідності до договору позивачем було надано відповідачу послуги з постачання електричної енергії за період з квітня 2008р. по вересень 2008р. Але відповідачем ці послуги не були своєчасно оплачені, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 3761,67грн. та ПДВ у розмірі 20% в сумі 752,32грн., розмір якої зафіксовано рішенням господарського суду Харківської області по справі № 43/61-09.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що заборгованість у вищевказаній сумі до цього часу не сплачена.

У зв’язку з несвоєчасною оплатою, позивачем нараховано у відповідності до умов договору пеню в розмірі 78,30грн., розрахунок якої відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. За таких обставин, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 78,30грн. пені обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Оскільки згідно зі ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 248,24грн. та 3% річних в сумі 55,87грн., нарахованих є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо решти вимог позивача про стягнення з відповідача 555,14грн. ПДВ на ППЕ, 22,49грн. ПДВ на 3% річних та 64,27грн. ПДВ на індекс інфляції, суд вважає необхідним в позові відмовити з наступних підстав.

Відповідно до п.4.2. Правил користування електричною енергією, п.5.2. Договору та п.7 Порядку постачання електричної енергії споживачам між сторонами визначені договірні величини споживання електричної енергії та потужності на квітень 2009 року, про що укладено Додаток № 1 до Договору.

Додатком № 1, які є невід'ємною частиною договору на користування електричною енергією, встановлені договірні величини споживання електричної енергії, обсяг яких складає у квітні 2009 року - 2000 кВт/год.. Зазначена договірна величина відповідно вказаного додатку вважається сторонами щомісяця доведеною. Однак, відповідач у квітні 2009р.. перевищив встановлені договірні величини на 4748 кВт/г.

За розрахунками позивача перевищення договірних величин споживання електричної енергії у квітні 2009р. складає - 2775,68 грн.

Зазначена сума була стягнута з відповідача за рішенням господарського суду Харківської області від 07.12.2009р. по справі № 43/61-09.

Але позивач, з посиланням на п.1.4 ст. 4 Закону України від 03.09.97р. № 168/97ВР "Про податок на додану вартість", яка передбачає, що платники податку зобов*язані включати до бази оподаткування ПДВ суми перевищення норм споживання електроенергії та потужності, які сплачуються покупцями у відповідності до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", донарахував відповідачу ПДВ на нарахування за перевищення договірних величин, на суму 555,14грн.

Відповідно до пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об*єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов*язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв*язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.

Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.

Суд вважає, що позивач безпідставно ототожнює ціну поставленої електричної енергії та фактично застосовані санкції за спожиту відповідачем електричну енергію в об*ємі понад договірну величину за розрахунковий період. Договором встановлюється певні об*єми електроенергії, а за те, що користувачі споживають електроенергію за межами договору законодавець передбачив, що до них застосовується підвищення плати, що за своєю правовою суттю є фактично штрафною санкцією за неналежне виконання умов договору. Зважаючи на те, що суми штрафних санкцій не включені Законом України "Про податок на додану вартість" до бази оподаткування податком на додану вартість, у позивача відсутні законні підстави самостійно доповнювати норму Закону додатковими положеннями.

Інфляційні та 3% річних, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України, не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на виконання кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд вважає необхідним зазначити, що передбачені вищевказаною статтею 3% річних та інфляційні є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом забезпечення не відносяться до неустойки ( штрафу, пені), не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов’язання, а є певною компенсацією знецінення грошових коштів внаслідок прострочення оплати боргу.

Інфляційні та 3% річних не є мірою відповідальності, тому не можуть бути розцінені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для збільшення бази для оподаткування ПДВ.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що нарахування індексу інфляції за весь період прострочення виконання боржником грошових зобов'язань та 3% річних від простроченої суми заборгованості проводиться позивачем виходячи від суми боргу за відпущену електричну енергію з податком на додану вартість, в той час як відповідно до положень пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону: “податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додасться до ціни товарів (робіт, послуг)”.

З урахуванням вищевикладеного інфляційні та 3% річних, передбачені ст.625 ЦК України, пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, а тому не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, та не є оплатою продажу будь-якої послуги, тобто не пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг), у розумінні Закону суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 555,14грн. ПДВ на ППЕ, 22,49грн. ПДВ на 3% річних та 64,27грн. ПДВ на індекс інфляції не підлягають задоволенню.

У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 38,23грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 88,11грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 599, 625 ЦК України, статтями 1, 12, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Малого приватного підприємства "Вікторія плюс" (63460, Харківська обл., Зміївський р-н., смт.Комсомольське, вул.Леніна, в тому числі п/р 26007301730010 у відділ. ПИБ смт.Комсомольськ Х/о, МФО 351210, код ЄДРПОУ 22621628) на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго” (61037, м. Харків, вул.Плеханівська, 149:

-на п/р 260053011272 в Першій Харківській філії АКБ „Базіс”, МФО 351599, код ЄДРПОУ 00131954 пеню в сумі 78,30 грн., 3% річних в сумі 55,87 грн., інфляційні в сумі 248,24грн., 38,23грн. витрат по сплаті держмита та 88,11грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Суддя