Рішення № 101560314, 01.12.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7032/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіасервіс" до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Назара Васильовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "АПЗК" "Авіафінсервіс", приватний виконавець виконавчого округу Київської області Филипів Андрій Миколайович про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

30.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравіасервіс" (надалі – ТОВ "Укравіасервіс") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Назара Васильовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "АПЗК" "Авіафінсервіс" (надалі – ТОВ "АПЗК" "Авіафінсервіс"), приватний виконавець виконавчого округу Київської області Филипів Андрій Миколайович про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №61972252 від 04.06.2020, винесену приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Назаром Васильовичем, про стягнення з ТОВ "АПЗК "Авіафінсервіс" на користь ОСОБА_1 суми боргу на виконання виконавчого напису №832 від 30.04.2020, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюк Назара Васильовича передати виконавчий напис №832 від 30.04.2020, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем, приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Филипіву А.М. для приєднання його до зведеного виконавчого провадження щодо стягнення боргу з ТОВ "АПЗК "Авіафінсервіс";

- визнати протиправною та скасувати платіжну вимогу №61972252/7 від 21.10.2020 приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Назара Васильовича у виконавчому провадженні №61972252.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павлюк Назар Васильович не мав права приймати до виконання виконавчий напис приватного нотаріуса Івано-Франківського нотаріального округу Івано-Франківської області №832 від 30.04.2020 та відкривати виконавче провадження №61972252, оскільки на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипів А.М. перебуває виконавче провадження №61410874 з примусового стягнення заборгованості з ТОВ "АПЗК "Авіафінсервіс", яке відкрите раніше. Також зазначає, що внаслідок незаконних дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н.В. були порушені права стягувача – ТОВ "Укравіасервіс", а саме: останнього було незаконно позбавлено можливості отримати від боржника ТОВ "АПЗК "Авіафінсервіс" суму боргу в розмірі 4642860,62 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/7032/20; витребувано від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н.В. належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження №61972252 /а.с. 35-36, том 1/.

22.12.2020 до Полтавського окружного адміністративного суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно з яким просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів позивача /а.с. 80.82, том 1/.

Протокольною ухвалою суду від 12.01.2021 відкладено розгляд справи до 02.02.2021 для повторного витребування доказів /а.с. 195, том 1/.

Протокольною ухвалою суду від 02.02.2021 відкладено розгляд справи до 24.02.2021 для витребування доказів /а.с. 226, том 1/.

Протокольною ухвалою суду від 24.02.2021 відкладено розгляд справи до 17.03.2021 за клопотанням представника позивача /а.с. 12, том 2/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 провадження у справі №440/7032/20 зупинено до набрання законної сили рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі №359/865/21 /а.с. 35-36, том 2/.

Постановою другого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н.В. задоволено. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №440/7032/20 скасовано. Справу вирішено направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду /а.с. 84-87, том 2/.

Справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 26.07.2021 та за результатом проведення автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана до провадження судді Канигіної Т.С.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 справу прийнято до провадження; призначено судове засідання на 18.08.2021 /а.с. 91, том 2/.

Протокольною ухвалою суду від 18.08.2021 відкладено розгляд справи до 28.09.2021 за клопотанням представника позивача /а.с. 112, том 2/.

Протокольною ухвалою суду від 28.09.2021 розгляд справи відкладено на 11.10.2021 у зв`язку з відсутністю доказів належного повідомлення ТОВ "АПЗК" "Авіафінсервіс" в особі ліквідатора – арбітражного керуючого Кошарського Олександра Володимировича /а.с. 148, том 2/.

Протокольною ухвалою суду від 11.10.2021 оголошено перерву на 20.11.2021 для надання доказів /а.с. 175-178, том 2/.

У судовому засіданні 20.10.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги, відповідач заперечував проти позову, третя особа погодилася з позовними вимогами.

Протокольною ухвалою суду від 20.10.2021 вирішено перейти до розгляду справи в письмовому провадженні /а.с. 184-186, том 2/.

З огляду на положення пункту 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд адміністративної справи здійснено у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 22.10.2019 Господарським судом Київської області прийнято рішення у справі № 911/1791/19 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПЗК "Авіафінсервіс" на користь ТОВ "Укравіасервіс" 4097715,37 грн боргу, 373263,60 грн пені, 31612,95 грн 3% річних, 71655,00 грн втрат від інфляції, 68613,70 грн – судового збору. Усього постановлено стягнути на користь ТОВ "Укравіасервіс" грошову суму у розмірі 4642860,62 грн /а.с. 20-24, том 1/.

27.02.2020 за заявою ТОВ "Укравіасервіс" приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Филипівим А.М. винесені постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ТОВ "АПЗК "Авіафінсервіс" на користь ТОВ "Укравіасервіс" загальної суми 4642860,62 грн та про арешт коштів боржника, у тому числі на всіх відкритих рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника за виконавчим провадженням №61410874 /а.с. 12-13, том 1/.

Відповідно до виконавчого напису від 30.04.2020 № 1832 приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. стягнуто з боржника – ТОВ "АПЗК "Авіафінсервіс" на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики на загальну суму 9500500,00 грн /а.с. 87, том 1, а.с. 7 том2/.

04.05.2020 відкрито виконавче провадження № 61972252 з виконання виконавчого напису № 832 від 30.04.2020, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В.

Стягувачем у виконавчому провадженні № 61972252 є громадянка ОСОБА_1 .

22.10.2020 на підставі платіжної вимоги приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н.В. № 61972252/7 від 21.10.2020 з ТОВ "АПЗК "Авіафінсервіс" у примусовому порядку на виконання виконавчого напису № 832 від 30.04.2020 стягнуто 7513217,64 грн /а.с. 190 том 1/. Вважаючи постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 61972252, а також дії приватного виконавця протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.02.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) та Законом України від 02.06.2016 № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон № 1403-VIII).

За визначенням статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII регламентовано, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Абзацом другим частини першої статті 19 Закону № 1404-VIII встановлено, що право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Частиною першою статті 25 Закону № 1403-VIII визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 1403-VIII приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина шоста статті 25 Закону № 1403-VIII).

За визначеннями, наведеними у статті 3 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон № 1382-IV), місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон № 1404-VIII визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх примусового виконання. Після відкриття виконавчого провадження приватний виконавець може вчиняти виконавчі дії на всій території України.

Таким чином, законодавцем місце виконання виконавчих документів безпосередньо пов`язано з місцем проживання, перебування боржника або місцезнаходженням майна боржника.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 804/6996/17.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 в справі № 380/7750/20: спираючись на цільове тлумачення норми статті 24 Закону № 1403-VIII у системному зв`язку з іншими положеннями зазначеного Закону, конструкцію "місце проживання, перебування" боржника можна пояснити тим, що виконавчі дії мають провадитися з урахуванням (в межах) дійсного/фактичного місця проживання боржника. Тобто "примусове виконання" рішень має бути певним чином "наближеним", прив`язаним до місця проживання/перебування боржника, що, окрім іншого, дасть змогу останньому (чи принаймні створить йому відповідні умови) належним чином реалізовувати свої права та обов`язки як учасника виконавчого провадження (ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення тощо).

Якщо узагальнити весь спектр виконавчих дій/рішень виконавця, можна виснувати, що вони відбуваються "навколо" боржника і його майна, що дає розуміння, чому "місце виконання рішення" законодавець "прив`язав" до місця проживання, перебування боржника. Подібним чином можна пояснити опосередкованість місця виконання рішення місцезнаходженням майна боржника, на яке можна звернути стягнення (за рішеннями майнового характеру).

Із заяви про відкриття виконавчого провадження (№61972252) слідує, що стягувач повідомив приватного виконавця, що боржник зберігає кошти в м. Києві на банківських рахунках, крім цього, майно, а саме: оргтехніка та офісні меблі, яке належить боржнику, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 84 том 1/.

Так, у матеріалах справи наявна копія договору відповідального зберігання майна від 01.04.2020, укладеного між ТОВ "АПЗК "Авіафінсервіс" та ОСОБА_2 , відповідно до умов якого зберігач зобов`язується зберігати передане майно за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9 /а.с. 85, том 1/.

Водночас, щодо цього договору суд зазначає наступне.

За доводами позивача, указаний договір не є доказом у розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки оригінал у відповідача відсутній. Також у судовому засіданні представник ТОВ "АПЗК "Авіафінсервіс" зазначила, що ТОВ "АПЗК "Авіафінсервіс" цей договір не укладало, оригінал та/або копія взагалі відсутні у ТОВ "АПЗК "Авіафінсервіс".

Суд зазначає, що відповідно до частин першої-п`ятої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Копія цього договору надана через електрону адресу суду, посвідчена електронним підписом.

На вимогу суду відповідач не надав до суду оригінал на ознайомлення, із пояснень представника відповідача та відповідача у судових засіданнях слідує, що відповідач не має у матеріалах виконавчого провадження № 61972252 оригінал цього договору. За доводами відповідача, він не повинен встановлювати справжність цього договору.

Відповідно до вимог частини шостої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Таким чином, судом не береться до уваги в якості доказу копія договору відповідального зберігання майна від 01.04.2020, укладеного між ТОВ АПЗК "Авіафінсервіс" та ОСОБА_2 .

Також із заяви про відкриття виконавчого провадження (№61972252) слідує, що стягувач повідомив приватного виконавця, що за боржником значаться відкриті рахунки /а.с. 84 том 1/.

Відповідно до виписки АТ КБ "Приватбанк" обороти на рахунку АПЗК "Авіафінсервіс" за період 04.05.2020 по 04.05.2020 складають 99,45 грн №UA323253210000026008053722514 /а.с. 86, том 1/.

Щодо цього доказу суд зазначає таке.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (частина перша статті 179 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 статті цього Закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Пунктом 7.1 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 10.09.2018 у справі № 905/3542/15, безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України "Про виконавче провадження", у якому йдеться про "кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках".

Щодо факсиміле на виписці АТ КБ "Приватбанк" про обороти на рахунку ТОВ "АПЗК "Авіафінсервіс" за період 04.05.2020 по 04.05.2020 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, суд приймає в якості доказу цей документ щодо наявності майна боржника на території виконавчого округу м. Києва.

Отже, на дату подання заяви про примусове виконання рішення у ТОВ "АПЗК "Авіафінсервіс" було наявне майно на території виконавчого округу м. Києва.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №61972252 від 04.06.2020, винесену приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Назаром Васильовичем, про стягнення з ТОВ "АПЗК "Авіафінсервіс" на користь ОСОБА_1 суми боргу на виконання виконавчого напису №832 від 30.04.2020, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В.

Інші доводи позивача є безпідставними та не впливають на висновки суду.

Водночас, інші позовні вимоги є похідними позовними вимогами у розумінні статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (похідна позовна вимога – вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні основної вимоги – про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №61972252 від 04.06.2020, винесену приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Назаром Васильовичем, про стягнення з ТОВ "АПЗК "Авіафінсервіс" на користь ОСОБА_1 суми боргу на виконання виконавчого напису №832 від 30.04.2020, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., то і відсутні підстави для задоволення похідних вимог позивача.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Проте у цій справі суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, у зв`язку з чим відсутні підстави для відшкодування судових витрат, понесених позивачем.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 243-246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіасервіс" (вул. Свіштовська, буд. 11, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, код ЄДРПОУ 36504056) до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Назара Васильовича ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "АПЗК" "Авіафінсервіс" (вул. Покровська, буд. 27, м. Бориспіль, 08300, код ЄДРПОУ 42059706), приватний виконавець виконавчого округу Київської області Филипів Андрій Миколайович (вул. Київська, 245, оф. 56, м. Бровари, 07400, рнокпп НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Канигіна Т.С.