Рішення № 10156029, 18.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.10                                                                                           Справа№ 25/101

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Прокурора м.Львова в інтересах Держави в особі уповноваженого органу Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго” (м.Львів)

до відповідача:Дочірнього підприємства “ТУР” Відкритого акціонерного товариства “Львівський завод автонавантажувач” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 20 438,30 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від прокуратури:Не з”явився

від позивача:Охріменко В.В.-представник, довіреність від 04.01.2010 року

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Прокурора м.Львова в інтересах Держави в особі уповноваженого органу Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго” (м.Львів) до Дочірнього підприємства “ТУР” Відкритого акціонерного товариства “Львівський завод автонавантажувач (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 20 438,30 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.06.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 18.06.2010 року.

Прокурор вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.06.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №4800305 від 14.06.2010 року, а його явка була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.06.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.06.2010 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №4800313 від 14.06.2010 року, а його явка була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

Позов розглянуто в присутності представника позивача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 18.06.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Прокуратурою м.Львова встановлено, що між ЛКП “Залізничнетеплоенерго” (надалі –позивач) та Дочірнім підприємством “ТУР” ВАТ “Львівський завод автонавантажувач” (надалі –відповідач) укладено договір №1019 від 01.10.2009 року про постачання теплової енергії в гарячій воді.

За умовами договору, енергопостачальна організація здійснює постачання теплової енергії в гарячій воді споживачеві в потрібних йому обсягах, а споживач зобов”язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач свої зобов”язання по оплаті теплової енергії не виконує, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за вказаним вище договором за період з 01.01.2010 року по 01.05.2010 року у розмірі 20 328,83 грн.

За невиконання грошових зобов”язань, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, відповідач зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу. Згідно з розрахунком, інфляційна сума становить 25,92 грн. Крім того, позивачем нараховано 3 % річних в розмірі 10,67 грн.

У відповідності до п.7.2.3 вище вказаного договору, відповідачу нарахована пеня за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. На момент звернення з позовом, розмір пені, за підрахунком позивача, становить 72,88 грн.

Отже, загальна сума боргу відповідача перед позивачем становить 20 438,30 грн.

Крім того, в судовому засіданні 18.06.2010 року позивачем представлено належно оформлений та підписаний обома сторонами акт звірки взаєморозрахунків від 17.06.2010 року на суму 20 328,83 грн., що підтверджує факт визнання відповідачем боргу перед позивачем.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб”єктів правовідносин, яку вона закріпила у законах та інших нормативно-правових актах.

Згідно з рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 року, прокурори та їх заступники вправі звертатися до господарського суду з позовними заявами виключно в інтересах держави в особі органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, яким законом надано повноваження органів виконавчої влади.

Львівське комунальне підприємство “Залізничнетеплоенерго” організоване, засноване і здійснює свою діяльність на міській комунальній власності, надання послуг проводить за встановленими відповідно до чинного законодавства тарифами. Його доходи являються суттєвим джерелом надходжень як у місцевий бюджет, так і в Державний бюджет України у вигляді своєчасної сплати внесків, податків до Пенсійного Фонду України, а також інших обов”язкових платежів. Несвоєчасне виконання умов договору призводить до зменшення фінансових надходжень у бюджети різних рівнів, що веде до заподіяння шкоди інтересам Держави.

На думку позивача, відповідач безпідставно ухиляється від сплати заборгованості.

Отже, загальна сума заборгованості, за підрахунками позивача, становить 20 438,30 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладений обов”язок представляти інтереси Держави в суді у випадках, визначених Законом. Право на звернення прокурора до суду в інтересах Держави передбачено п.6 ч.2 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру”, ст.2 ГПК України, рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року. Відповідно до ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах. Держава зацікавлена в належній поведінці суб”єктів цивільно-правових відносин, яку вона закріпила в законах та інших нормативно-правових актах.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, наявність боргу підтвердив підписаним уповноваженою особою акту звірки взаєморозрахунків.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та не спростованих відповідачем, сума боргу становить –20 438,30 грн.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення” суд прийшов до висновку, що позов Прокурора м.Львова в інтересах Держави в особі уповноваженого органу Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго” (м.Львів) до Дочірнього підприємства “ТУР” Відкритого акціонерного товариства “Львівський завод автонавантажувач (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 20 438,30 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст. ст. 24, 25 Закону України “Про теплопостачання”, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Дочірнього підприємства “ТУР” Відкритого акціонерного товариства “Львівський завод автонавантажувач (79069, м.Львів, вул.Шевченка,392А, р/р 26001241538001 у ЗГРУ “Приватбанк” у м.Львові, МФО 325321, код ЄДРПОУ 25548101) на користь Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго” (79054, м.Львів, вул.С.Петлюри,4а; р/р 260038680 в ЛОД “Райффайзен Банк аваль”, МФО 325570, код ЄДРПОУ 20784943) – 20 438 (двадцять тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 30 коп. – боргу.

3.          Стягнути із Дочірнього підприємства “ТУР” Відкритого акціонерного товариства “Львівський завод автонавантажувач (79069, м.Львів, вул.Шевченка,392А, р/р 26001241538001 у ЗГРУ “Приватбанк” у м.Львові, МФО 325321, код ЄДРПОУ 25548101) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31119095700006, МФО 825014, код ЄДПОУ одержувача 22389406, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області, одержувач УДК у Личаківському районі м.Львова) - 204 (двісті чотири) грн. 38 коп. – державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя