Постанова № 1015600, 04.09.2007, Харківський окружний адміністративний суд

            справа № 2а-784/07

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2007 року, 11 годин 45 хвилин                                                справа № 2а-784/07

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Грек О.І.

За участю представників сторін:

Позивача: Козлович С.М., Білоцерковський А.Б., Недашковський В.М.

Відповідача: Гузенко С.М., Шевченко В.П.

          розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Молочна Слобода" до Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Молочна Слобода», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2007 року №0000732310/0.

Відповідач, Куп’янська ОДПІ у Харківській області, надав заперечення на позовну заяву, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову  ТОВ «Торговий дім «Молочна Слобода» в повному обсязі.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем була проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання підприємством позивача вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.03.2007 р. та валютного законодавства за період з 01.10.2006 р. по 31.03.2006 р., за результатами якої складено акт № 901/23-32358958 від 14.06.2007 р.

За висновками вказаного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2007 року №0000732310/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем „податок на прибуток приватних підприємств” на загальну суму 39592 грн. (у тому числі за основним платежем – 29833 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 9759 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення суми податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій є заниження суми податку на прибуток за 2006 р. на 29833 грн. в результаті порушень вимог п.п. 5.2.1 п. 5, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р.

Відповідач вказує (стор. 23, 32 акту перевірки), що ТОВ "ТД "Молочна Слобода" здійснювало реалізацію продукції в адресу своєї Київської філії, і ці підприємства є пов'язаними особами відповідно до абз. 1 п. 1.26 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (надалі - Закону про прибуток).

Відповідач вважає, що, в порушення п.п. 7.4.1 Закону про прибуток, в жовтні та листопаді 2006 р. позивач занизив базу оподаткування операції з поставки товарів Київській філії, в результаті чого занижено суму валового доходу в 4 кварталі 2006 р. на 14965 грн., що привело до заниження податку па прибуток за 4 квартал 2006 р. на 3741 грн., а саме: молоко згущене з цукром варене 8,5% жирності в поліамідній упаковці було реалізоване філії за 24 грн., в той час як звичайна ціна на молоко згущене з цукром варене в поліамідній упаковці в жовтні 2006 р. склала 25 грн.

Суд вважає за необхідне відмітити, що відповідач помиляється стосовно правового статусу філії, оскільки філія не є підприємством, не є юридичною особою.

Згідно з ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Згідно з ст. 64 ГК України, підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Таким чином, Київська філія ТОВ "ТД "Молочна Слобода" – це лише частина позивача, його відокремлений підрозділ.

Відповідно є помилковим висновок відповідача про те, що Київська філія ТОВ "ТД "Молочна Слобода" є пов’язаною особою відносно ТОВ "ТД "Молочна Слобода". Такий висновок не відповідає визначенню терміна „пов’язана особа”, встановленому п. 1.26 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Наведеною нормою встановлено, що пов’язаною особою, зокрема, є юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку.

Судом встановлено, що Київська філія ТОВ "ТД "Молочна Слобода" не є юридичною особою, та Київська філія ТОВ "ТД "Молочна Слобода" не здійснює контроль над позивачем.

Київська філія ТОВ "ТД "Молочна Слобода" є частиною позивача і контролюється ним, але не є юридичною особою. Київська філія ТОВ "ТД "Молочна Слобода" та позивач не перебувають під спільним контролем.

Також судом встановлено, що позивач господарських відносин із пов’язаними особами не мав, Київська філія ТОВ „Торговий дім „Молочна Слобода” не є пов’язаною особою, оскільки не має ознак пов’язаних осіб, наведених у п. 1.26 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Пункт 7.4 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, передбачає оподаткування операцій із пов’язаними особами.

Згідно із п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Таким чином, немає жодної з умов, встановлених законодавством, за яких Київська філія ТОВ "ТД "Молочна Слобода" може вважатися пов’язаною особою. Відповідно відсутні підстави для застосування приписів п.п. 7.4.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Статтею 13 Указу Президента України „Про деякі питання дерегулювання підприємницької діяльності” від 23.07.1998р., №817/98 (із змінами, внесеними згідно з Указами Президента №1011/2000 від 22.08.2000, №576/2004 від 25.05.2004) передбачено, що індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Зазначений Указ був прийнятий відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України 4, згідно з яким Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції. Такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань. Оскільки Верховна Рада України не прийняла закон, не відхилила поданий законопроект, та не прийняла закону з цих питань, то зазначений указ діє до цього часу.

Судом встановлено, що орган податкової служби під час перевірки 30.05.2007 р. направив запит за № 3260/10/10-213 до органів державної статистики, але до отримання відповіді на свій запит здійснив донарахування податку на прибуток та прийняв оскаржене податкове повідомлення-рішення. На думку суду, зазначене є прямим порушенням вимог ст. 13 Указу Президента України „Про деякі питання дерегулювання підприємницької діяльності”.

Відповідач стверджує, що питання застосування звичайних цін врегульовані на теперішній час положеннями п. 1.20 ст. 1 Закону про прибуток.

Але, правовий аналіз наведеної норми показує, що нею встановлені лише методи (механізм) визначення звичайних цін, в той час як положення Указу Президента України „Про деякі питання дерегулювання підприємницької діяльності” встановлює повноваження контролюючих органів та, зокрема, податкових органів щодо можливості встановлення звичайних цін та їх використання для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів.

Також слід відзначити, що Законом України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XІІ від 04.12.1990 р., яким встановлені повноваження податкових органів, питання застосування звичайних цін не врегульовані.

Отже, висновки відповідача про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є необґрунтованими, відповідно не має правових підстав для визначення валових доходів за спірними операціями на рівні звичайних цін.

Приймаючи до уваги зазначене, висновки акту перевірки в частині визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток ґрунтуються на хибному трактуванні фактичних обставин та довільному трактуванні норм чинного податкового законодавства, а тому є безпідставними.

Також відповідач стверджує в акті перевірки (стор. 27, 32), що, в порушення п.п. 5.2.1. та абз. 4 п.п. 5.3.9 Закону про прибуток, підприємство віднесло до складу валових витрат, пов'язаних із придбанням товарів, робіт (послуг), витрати на послуги зв'язку Українського мобільного зв'язку відповідно до виставлених рахунків без деталізації номерів вихідних дзвінків в сумі 90334 грн. за 2006 рік, та 25421 грн. – за 1 квартал 2007 р., що привело до заниження податку на прибуток за 2006 рік на 22584 грн., та до зменшення від'ємною значення оподаткованого прибутку за 1 квартал 2007 р. на 25421 грн. відповідач зазначає, що деталізації дзвінків до перевірки не надано, тобто зв'язок цих витрат з господарською діяльністю підприємство не підтвердило.

Судом встановлено, що між позивачем і спільним підприємством “Український мобільний зв'язок” (UMC) була укладена угода №1.10819354 від 02.10.03 р. про надання послуг мобільного зв'язку, які і були отримані позивачем, про що свідчать залучені до матеріалів справи рахунки за послуги мобільного зв'язку та платіжні доручення позивача про оплату наданих послуг. Витрати на оплату послуг мобільного зв'язку віднесені позивачем до валових витрат на підставі платіжних документів і рахунків мобільного зв'язку.

Таким чином, оскільки надання розшифрування телефонних розмов є окремою платною послугою оператора мобільного зв’язку, а чинним законодавством не надано повноважень перевіряючому органу вимагати у платника податків укладення угод на отримання додаткових послуг, та оскільки позивачем представлено відповідачу всі первинні бухгалтерські документи на сплату послуг телефонного зв’язку, договір про надання послуг мобільного зв’язку, рахунки за послуги мобільного зв’язку, то, на думку суду, висновок відповідача про порушення позивачем п.п. 5.3.1, пп. 5.3.9 Закону про прибуток є безпідставним та необґрунтованим.

Судом встановлено, що віднесення вказаних витрат до валових витрат позивача відповідає вимогам п. 5.1 та ч. 3 п. 5.3.9 Закону про прибуток, які передбачають, що валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 Закону про прибуток).

Перелік витрат, які включаються до складу валових витрат, встановлений пунктом 5.2 Закону про прибуток.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону про прибуток передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. У пунктах 5.3 –5.8 Закону про прибуток відсутні обмеження щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних зі сплатою телефонних розмов.

Пунктом 5.10 Закону про прибуток визначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Обов’язковість наявності „деталізації дзвінків” та надання її під час перевірки не передбачена Законом про прибуток та іншими нормативними актами. До того ж „деталізація дзвінків” у будь-якої формі не є первинним документом, оскільки не відповідає вимогам ст. 9 Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 р.

На підставі наведених норм матеріального права та документів щодо придбання позивачем на підставі договору послуг телефонного зв’язку з метою забезпечення необхідного рівня зв'язку при координації господарських процесів суд вважає правомірним включення до складу валових витрат, сплачених за придбані послуги мобільного зв'язку.

Відповідач стверджує у акті перевірки (стор. 28, 32), що в порушення п.п. 11.2.1 Закону про прибуток, підприємство в 1 кварталі 2006 року включило до складу витрат вартість послуг, отриманих від ТОВ "Білла-Україна" з організації та планування активного маркетингу в сумі 6900 грн. відповідно до акту виконаних робіт від 31.12.2005р., та послуги за перевищення запланованого обсягу продажу в 2005 році в сумі 7132,70 грн. відповідно до акту виконаних робіт від 31.12.2005 р., дата виникнення яких припадає на 4 квартал 2005 р. На думку відповідача, загальна сума завищення витрат на придбання склала 14033 грн., що привело до заниження подану па прибутку за 4 квартал 2006 р. на 3508 грн.

Суд вважає за необхідне зауважити, що підпунктом 11.2.1. Закону про прибуток передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата фактичного отримання платником податку результатів послуг.

На підставі цього позивач у 1 кварталі 2006 року включив до складу витрат вартість послуг, отриманих від ТОВ "Білла-Україна" з організації та планування активного маркетингу в сумі 6900 грн. відповідно до акту виконаних робіт від 31.12.2005р., та послуги за перевищення запланованого обсягу продажу в 2005 році в сумі 7132,70 грн. відповідно до акту виконаних робіт від 31.12.2005 р.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить жодних застережень щодо можливості включення до складу валових витрат звітного періоду витрат, понесених у попередніх періодах, тим більш у разі, коли документи, які підтверджують такі витрати, були отримані платником податку у звітному періоді.

Відповідно до п.п. 5.2.6 цього Закону, до складу валових витрат відносяться суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

Згідно з вимогами п.п. 5.2.7 цього Закону до складу валових витрат відносяться суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

На підставі наведених норм матеріального права та актів виконаних робіт суд дійшов  висновку про правомірність включення позивачем до складу валових витрат звітного періоду витрат, підтверджених первинними документами, датованими попереднім звітним періодом.

Таким чином, відповідач не виконав приписи п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України і не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

На підставі вищевикладене та керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Молочна Слобода" до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2007 року №0000732310/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Молочна Слобода" 3,40 грн. судового збору.

Па постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, якщо протягом цього строку не буде подано заяву про апеляційне оскарження.

Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлений 07.09.2007 р.

            Суддя                                                                              Я.В.П'янова