Рішення № 101559815, 01.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/14556/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2021 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання до їх вчинення,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівськфй області, відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачених п. п. «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 31.12.1990 по 31.07.2000 на посаді методиста дошкільної установи № 13 м. Самбора та виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у червні 2021 року позивач звернулась до відділу обслуговування громадян №3 (сервісний центр) ГУ ПФУ у Львівській області за призначенням пенсії за віком. Маючи страховий стаж більше 30 років на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", позивач подала заяву на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбаченої п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Листом від 08.07.2021 № 8654-7980/6-52/8-1300/21 ГУ ПФУ повідомило позивача про відмову у виплаті грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Із змісту вказаного листа вбачається, що фактичною підставою для відмови у виплаті мені грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" вказаного Закону є відсутність необхідного для призначення такої допомоги страхового стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», через незарахування до вказаного стажу період роботи на посаді методиста дошкільної установи №13. Вважає, що дії відповідача, щодо незарахування вище зазначених періодів до спеціального стажу та відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є неправомірними. Позивач вважає, що період роботи з 31.12.1990 по 31.07.2000 відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу. Позивач вважає, що оскільки вона працювала в дошкільній установі (дитячому садку) №13 м. Самбора на посаді старшого вихователя, яка з 04.06.1990 лише перейменована на посаду «методист», без зміни посадових обов`язків, а в подальшому посаду «методист» перейменовано на посаду «вихователь-методист», як педагогічний працівник дошкільного навчального закладу, має право на пенсію за вислугу років, передбачену Законом України «Про освіту», який має вищу юридичну силу над Постановами Кабінету Міністрів України.

Ухвалою судді від 06.09.2021 залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою судді від 11.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Відповідач позову не визнав. 08.11.2021 подав відзив на позовну заяву (вх. №80978). Зазначив, що відповідно до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності та працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, роботах на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Згідно п. 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяк законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, пенсія призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати спеціальний стаж збільшується так як пенсійний вік для зазначеної категорії збільшується поступово. Згідно абзацу 5 «Дошкільні навчальні заклади» пункту 1 «Освіта» Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою № 909, право на пенсію за вислугу років мають наступні працівники дошкільні працівники навчальних закладів: завідуючі, вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи. Посада методиста в дошкільних закладах освіти в Переліку не передбачена. Тому період роботи позивача з 31.12.1990 по 31.07.2000 на посаді методиста дошкільної установи № 13 не враховується до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж роботи ОСОБА_1 становить 42 роки 1 місяць 20 днів, в тому числі 23 роки 11 місяців 9 днів страхового стажу роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років). Враховуючи вищезазначене, у позивача відсутній необхідний 30-річний стаж на посадах, робота яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а, отже, право на призначення та виплату грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутнє.

16.11.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №83588). Позивач зазначає, що ГУ ПФУ не наводить жодних аргументів, що посада «методист» не є педагогічною посадою, не посилається на спеціальне законодавство та не зазначає жодних заперечень на аргументи у позовній заяві. Вказує, що відповідач при прийнятті рішення посилається на постанову Кабінету Міністрів України (підзаконний акт), не враховуючи при цьому норми Закону.

26.11.2021 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №87 617). Відповідач вказує, що заява позивача була розглянута в порядку звернення громадян, а мотивоване рішення щодо відмови у задоволенні заяви із зазначенням обґрунтованих причин з посиланням на нормативні акти управлінням не приймалось.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком з 06.04.2021.

Розмір пенсії позивача обчислений згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при страховому стажі роботи 42 роки 1 місяць 20 днів, в тому числі 23 роки 11 місяців 9 днів страхового стажу роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала:

-з 31.12.1990 на посаді старшого вихователя дошкільної установи №13 м. Самбора;

-з 04.06.1990 перейменовано посаду «старший вихователь» на «методист»;

- з 01.08.2020 перейменовано посаду «методист» на «вихователь-методист».

ГУ ПФУ у Львівській області листом від 08.07.2021 №8654-7980/Б8-1300/21 повідомило позивача, що відповідно до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності та працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, роботах на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають відповідний страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 з 31.12.1990 по 31.07.2000 позивач працювала на посаді методиста дошкільної установи №13. Даний період не враховується до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до підп. Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Зокрема, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. ( абзац 1 ч. 4 ст. 24).

Заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально ( ч. 1 ст. 44).

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію (ч. 3 ст. 44).

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (ч. 5 ст. 45).

Страхувальники мають право на оскарження дій (бездіяльності) виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб у порядку підлеглості до вищого органу або посадової особи, а також у судовому порядку (ч. 1 ст. 105).

До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII (набрав чинності 11.10.2017, далі - Закон України № 2148-VIII) мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії (п. 16 розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону);

Особам, які на день набрання чинності Законом України № 2148-VIII мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України (п. 21 розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону).

Відповідно до Конституції України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій гарантує всім непрацездатним громадянам України Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (у редакції, що діяв на момент звернення позивача за призначенням пенсії), яким передбачено, зокрема, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 1 цього Закону);

За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років (ст. 2 цього Закону).

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (ст. 8 цього Закону).

Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (ст. 51 цього Закону).

Право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до п. «е» ст. 55 (абз. 8 ч. 1 ст. 52 цього Закону).

Приписи пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, що діяла до внесення змін законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон України №213-VIII) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII (далі - Закон України № 911-VIII) передбачали, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому, з прийняттям Закону України № 213-VIII підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

04.06.2019 Конституційним Судом України ухвалено рішення №2-р/2019, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» ст. 54, ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними законами України № 213-VIII та № 911-VIII.

Єдиний суд конституційної юрисдикції України, приймаючи зазначене рішення, вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Внесення змін Законом України № 213-VIII до положень Закону України №1788-ХІІ в частині, зокрема, збільшення на п`ять років спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося, на переконання Конституційного Суду України, без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 цього Закону. Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктах "а", б", "в", "г", "д", "е", "є" та "ж" статті 55 цього Закону, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положення пункту «а» ст. 54, ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Відтак, Конституційний Суд України визнав зміни, внесені до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Законами України №213-VIII та №911-VIII - неконституційними.

Означені норми Закону втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №2-р/2019, тобто з 04.06.2019.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07.07.2014) (далі - Порядок № 22-1, у редакції чинній на момент звернення за призначенням пенсії), яким передбачено, зокрема, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (п. 1.6 Порядку № 22-1).

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону (п. 1.7 Порядку № 22-1).

Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3) (п. 4.1. Порядку № 22-1).

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1)перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2)перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3)перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі (п. 4.2. Порядку № 22-1).

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2. цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління (п. 4.3 Порядку № 22-1).

Поряд з цим, відповідач відмовив позивачу у зарахуванні періоду її роботи з 31.12.1990 по 31.07.2000 до стажу, який дає право на виплату грошової допомоги, оскільки посада методиста не значиться у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою КМУ від 04.11.1993 №909.

Суд зазначає, що вирішальним у цій справі є питання наявності у позивачки спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугою років.

Судом встановлено, що Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою КМУ від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909) встановлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років.

Зміст вказаного Переліку свідчить, що серед посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, також є посада вихователя-методиста.

Тобто, згідно з вищевказаними нормативними актами вихователь-методист є педагогічним працівником дошкільного шкільного навчального закладу і має право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи.

В той же час, у вищезгаданому Переліку №909 посада методиста в дошкільному закладі освіти напряму не передбачена.

Так, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як вже було зазначено вище, зі змісту трудової книжки, позивач працювала:

-з 31.12.1990 на посаді старшого вихователя дошкільної установи №13 м. Самбора;

-з 04.06.1990 перейменовано посаду «старший вихователь» на «методист»;

З 01.08.2020 перейменовано посаду «методист» на «вихователь-методист».

Відповідно до довідки відділу освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області від 15.07.2021 №01-11/513 повідомлено позивача, що з 31.12.1990 по 31.07.2000 вона працювала на педагогічній посаді у закладі дошкільної освіти, який є закладом комунальної власності. Виконання посадових обов`язків, оплата праці та атестація на посаді з 31.12.1990 по 31.07.2000 здійснювалося згідно вимог до посади вихователя-методиста.

За приписами ст. 10 Закону України «Про освіту» невід`ємними складниками системи освіти є:дошкільна освіта;повна загальна середня освіта;позашкільна освіта; спеціалізована освіта;професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про дошкільну освіту» дошкільна освіта є обов`язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про дошкільну освіту» систему дошкільної освіти становлять:заклади дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності;наукові і методичні установи;органи управління освітою;освіта та виховання в сім`ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 «Про дошкільну освіту» заклад дошкільної освіти - навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Відповідно до ст. 27 «Про дошкільну освіту» учасники освітнього процесу учасниками освітнього процесу у сфері дошкільної освіти є:діти дошкільного віку, вихованці, учні; педагогічні працівники: директори, заступники директора з навчально-виховної (виховної) роботи, вихователі-методисти, вихователі, старші вихователі, асистенти вихователів, вчителі (усіх спеціальностей), вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи, соціальні педагоги, інструктори з праці, інструктори з фізкультури, інструктори слухового кабінету, музичні керівники, керівники гуртків, студій, секцій, інших форм гурткової роботи та інші спеціалісти;помічники вихователів та няні; медичні працівники; батьки або особи, які їх замінюють; батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу; асистенти дітей з особливими освітніми потребами; фізичні особи, які мають право здійснювати освітню діяльність у сфері дошкільної освіти.

Відповідно до ст. 29 «Про дошкільну освіту» права та обов`язки педагогічних працівників у сфері дошкільної освіти визначаються Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Конституційний Суд України у п. 3.4 рішення від 18.06.2007 № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004).

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка була ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

З огляду на наведене, враховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, суд дійшов висновку, що педагогічні працівники закладів дошкільної освіти, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.

Виходячи з наведеного вище, методист закладу дошкільної освіти є працівником освіти, а тому стаж роботи в період з31.12.1990 по 31.07.2000 на посаді методиста дошкільної установи №13 повинен зараховуватися до пільгового стажу у розумінні п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена Переліком № 909.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, працювала на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а загальний педагогічний стаж її роботи на час призначення пенсії за віком складає понад 30 років, то позивач має право на нарахування та виплату грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій також висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №234/13835/17, в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Згідно п. 7-1 ч. 1 Прикінцевих Положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Як встановлено судом, необхідний стаж у розумінні ст. 55 п. «е» Закону України «Про пенсійне забезпечення» у позивача наявний (більше 30 років), з урахуванням спірного періоду роботи.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україні 23.11.2011 року № 1191 (далі по тексту - Порядок № 1191), передбачено, що до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п. «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Положеннями п. 6 Порядку № 1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» станом на день її призначення.

Згідно з п. 7 Порядку № 1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що позивач на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п. «е»-«ж» ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і має страховий стаж більш, ніж 30 років на таких посадах.

За наведених обставин суд прийшов до висновку, що відповідач відмовляючи позивачу у призначені та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день її призначення діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду, виходячи із наданих ч. 2 ст. 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є прийняття рішення про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Львівській області щодо незарахування ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди її роботи на посаді методиста дошкільної установи №13 м. Самбора з 31.12.1990 по 31.07.2020 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до спеціального стажу роботи періоди роботи ОСОБА_1 на посаді на посаді методиста дошкільної установи №13 м. Самбора з 31.12.1990 по 31.07.2020.

Як наслідок, також підлягають задоволенню вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та про зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 визначену п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

Посилання відповідача на те, що позивач не зверталась до органу Пенсійного фонду із заявою встановленого зразка, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог, суд вважає необґрунтованими, з огляду на те, що з листа від 08.07.2021 № 8654-7980/Б-52/8-1300/21 вбачається, що ГУ ПФУ у Львівській було розглянуто звернення позивачки щодо зарахування стажу та виплати допомоги по суті та фактично відмовлено у зарахуванні до трудового стажу спірного періоду її роботи та у здійсненні відповідного перерахунку пенсії.

У вказаному вище листі відсутні посилання на нерозгляд питання щодо врахування стажу та питання щодо перерахунку пенсії у зв`язку з неналежним зверненням позивача до органу Пенсійного фонду.

А, отже, це не було підставою для відмови позивачу у задоволенні її заяви.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незарахування ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди її роботи на посаді методиста дошкільної установи №13 м. Самбора з 31.12.1990 по 31.07.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) зарахувати до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на посаді на посаді методиста дошкільної установи №13 м. Самбора період роботи з 31.12.1990 по 31.07.2020.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) визначену пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 1816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) гривень рівно судових витрат у вигляді судового збору.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 01.12.2021.

Суддя Потабенко В.А.