Рішення № 101559482, 30.11.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

30 листопада 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5063/21

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Петросян К.Є.,

за участю секретаря судового засідання – Вакуленка А.В.,

представника позивача – Коваленко Л.М.,

представника відповідача – Макаренка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теко-Транс» до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Теко-Транс» (далі ТОВ «Теко-Транс» або позивач) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Луганській області (далі ГУ ДПС у Луганській області або відповідач), відповідно до якого позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Луганській області про відмову ТОВ «Теко-Транс» у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 02.09.2021 №7911/6/12-32-09-02-10 за адресою торгівлі: 92354, Луганська область, Новопсковський р-н., с. Піски, вул. Садова, 13;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Луганській області видати ТОВ «Теко-Транс» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за місцем роздрібної торгівлі: 92354, Луганська область, Новопсковський р-н., с. Піски, вул. Садова, 13.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.08.2021 за № 12024/АП позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: 92354, Луганська область, Новопсковський р-н., с. Піски, вул. Садова, 13.

Проте рішенням відповідача від 02.09.2021 №7911/6/12-32-09-02-10 позивачу було відмовлено у видачі ліцензії з огляду на те, що ТОВ «Теко-Транс» до заяви не додано копії всіх документів, визначених ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме: акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства. При цьому, у відповідності до вимог ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» також відсутні завірені копії документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому порядку до 01 січня 2014 року.

Позивач зазначає, що до 01.01.2022 подання документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію не є обов`язковою умовою, без якої не можливо б було отримати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним. Проте, за відсутності зазначених документів, законом встановлено за необхідне подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна.

На виконання цього, позивачем було долучено до заяви про видачу ліцензії всі достатні та необхідні документи, відповідно до яких підтверджується набуття права власності на земельну ділянку та розташовану на ній будівлю АЗС.

Наведене, на думку позивача, спростовує твердження контролюючого органу в частині не подання ТОВ «Теко-Транс» необхідних документів, передбачених ст. 15 Закону №481/95-ВР з урахуванням положень ст.18 наведеного Закону, що свідчить про помилковість висновків відповідача щодо наявності підстав для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

З огляду на вищевикладене, TOB «Теко-Транс» вважає вищевказане рішення відповідача від 02.09.2021 №7911/6/12-32-09-02-10 про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: АДРЕСА_1 , необґрунтованим та підлягаючим скасуванню.

Відповідачем 21.10.2021 через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого ГУ ДПС у Луганській області вважає позов ТОВ «Теко-Транс» необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на таке (а.с.11-121).

ТОВ «Теко-Транс» до Головного управління ДПС у Луганській області подано заяву від 18.08.2021 № 12024/АП про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: АДРЕСА_2 , до якої додано документи за переліком.

Підставою для відмови у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним TOB «Теко-Транс» стало те, що позивачем у відповідності до вимог статті 15 3акону України № 481/95 не додані завірені копії акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для роздрібної торгівлі пальним. Також у відповідності до вимог статті 18 Закону України № 481/95 не додані завірені копії документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому порядку до 1 січня 2014 року.

Стосовні твердження позивача про те, що ним надано завірені копії документів, що підтверджують право власності на АЗС, видані у встановленому порядку до 01 січня 2014 року, а саме: копія свідоцтва на право особистої власності, виданого Пісківською сільською радою від 07.07.1997; копії довідок виконавчого комітету Пісківської сільської ради Новопсковського району від 14.01.2014 № 45; копія дозволу на початок роботи від 12.08.1997 № 91 та копія технічного паспорту на нежитлову будівлю АЗС від 31.07.1997, повідомив наступне.

У вищевказаному свідоцтві не зазначено номер домоволодіння, будівля АЗС не відноситься до домоволодінь, у зв`язку з чим, відповідач вважає, що свідоцтво на право особистої власності від 07.07.1997 не підтверджує набуття ОСОБА_1 права власності саме на АЗС за адресою: АДРЕСА_2 .

Більш того, відповідно до рішення від 09.07.1997 № 49 виконавчого комітету Пісківської сільської ради ОСОБА_1 надано дозвіл на відкриття і розміщення об`єкта АЗС в АДРЕСА_3 . Технічний паспорт на нежитлову будівлю АЗС від 31.07.1997 видано на ім`я ОСОБА_2 , тобто на іншу людину. Крім того, у ньому відсутня повна адреса, за якою знаходиться нежитлова будівля АЗС (зазначена назва вулиці без номера).

Стосовно дозволу на початок роботи від 12.08.1997 № 91, то такий документ за своїм призначенням, на думку відповідача, не може підтверджувати право власності на об`єкт нерухомості, крім того у ньому зазначено лише назву населеного пункту (с.Піски).

Щодо наданих довідок виконавчого комітету Пісківської сільської ради Новопсковського району від 14.01.2014 № 45, зазначив, що позивачем надано дві довідки, датовані однією датою та під одним номером - одна стосується земельної ділянки, інша - будівлі АЗС. У довідці, зазначено що земельна ділянка площею 0,02 га за адресою АДРЕСА_2 , обліковувалась за ОСОБА_1 з 1997 року. Це суперечить вищенаведеному рішенню виконавчого комітету сільської ради від 09.07.1997 № 49 про надання ОСОБА_1 дозволу на відкриття і розміщення об`єкта АЗС в АДРЕСА_3 .

При цьому, у договорі на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 26.02.1997 взагалі відсутня адреса земельної ділянки, яка передається ОСОБА_1 на умовах оренди.

Повноваження виконавчих комітетів сільських рад визначені Законом України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», серед яких відсутні повноваження щодо видачі документів, що підтверджують право власності на об`єкти нерухомого майна.

Про правомірність позиції контролюючого органу щодо відсутності правовстановлюючих документів, які підтверджують набуття права власності на АЗС до 1 січня 2014 року, на думку відповідача, також свідчить рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 27.02.2014 у справі № 420/207/14-Ц, з якого слідує, що ОСОБА_3 звернулась до Новопсковської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Проте у видачі свідоцтва на право на спадщину на приміщення АЗС їй було відмовлено та надано роз`яснення стосовно неможливості отримання свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа, і рекомендовано звернутись до суду.

Саме відсутність правоустановлюючого документа на будівлю АЗС стала підставою для звернення ОСОБА_3 до суду. Рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 27.02.2014 визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за Законом на нежитлові будівлі АЗС, розташовані за адресою АДРЕСА_2 .

Тобто, рішення суду про визнання права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини, є правовстановлюючим документом, яким посвідчується право власності на АЗС вже ОСОБА_3 . Однак, оскільки вищевказане рішення набрало законної сили 14.03.2014, тому підстави для застосування ст. 18 Закону України відсутні. При цьому, рішення суду, де у резолютивній частині встановлено право власності на АЗС саме за ОСОБА_1 , відсутнє.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що наведені документи не підтверджують набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, видані у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року.

Крім того, Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці надано TOB «Теко-Транс» дозвіл від 02.08.2021 №0252.21.94 на початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищенної небезпеки: колонка газороздавальна, модель/тип Шельф 100-1 ,LPG, зав. № 1188, рік виготовлення - 2006, країна виробник - Україна; насосгазоперекачувальний, модель/тип SKC 4.08.5.1160 LPG, зав. № 43965 виробництва «HYDRO-VAKUUM», рік виготовлення 2015, країна виробник – Польща; ємність для зберігання ЗВГ, тип VPS 22-1-109978, V=4,85 м.куб, зав. № 31046, рік виготовлення – 2008, країна виробник – Чеська Республіка.

Також, відповідно до реєстраційного посвідчення від 29.07.2021 № НОМЕР_1 ТОВ «Теко-Транс» зареєстровано РРО на господарську одиницю газову АЗС, розташовану за адресою: Луганська область, Новопсковський район, с.Піски, вул. Садова, буд. 13.

Отже, розміщення (встановлення) додаткового обладнання для технологічних операцій з приймання, зберігання та заправлення зрідженим газом транспортних засобів на АЗС призвело до зміни основних технічних характеристик такої АЗС, а тому відповідач вважає, що відбулися зміни основних техніко-економічних показників, що відноситься до реконструкції та потребує дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

ТОВ «Теко-Транс» не надавалися до Головного управління ДПС у Луганській області документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, а саме акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для роздрібної торгівлі пальним.

На підставі вищевикладеного, відповідач вважає позовні вимоги ТОВ «Теко-Транс» безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 21.09.2021 позовну заяву ТОВ «Теко-Транс» залишено без руху (а.с.92).

Ухвалою суду від 04.10.2021 прийнято позовну заяву ТОВ «Теко-Транс» до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено в порядку загального позовного провадження (а.с.106-107).

Ухвалою суду від 02.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (а.с.204-205).

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні пред`явленому позову, просила його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог ТОВ «Теко-Транс» заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, в задоволенні позову просив відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-72-74 КАС України, суд прийшов до такого.

Судом встановлено, що ТОВ «Теко-Транс» в установленому законом порядку зареєстровано в якості юридичної особи, ідентифікаційний код юридичної особи 43337914, місцезнаходження: 92335, Луганська область, Новопсковський район, с.Новрозсош, вул.Підгорна, буд. 4; основний вид економічної діяльності 47.30 Роздрібна торгівля пальним (а.с.14-15).

Позивачем до Головного управління ДПС у Луганській області подано заяву від 18.08.2021 № 12024/АП про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Луганська область, Новопсковський район, с.Піски, вул.Садова, буд. 13, до якої подано такі документи:

1. платіжне доручення від 09.08.2021 № 290;

2. копія договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 26.02.1997 між Пісківською сільською радою народних депутатів та ОСОБА_1 ;

3. копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.01.2021 № 2;

4. копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.01.2021 № 240900594;

5. копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.04.2021 № 113;

6. копія договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 19.04.2021 № 114;

7. копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.04.2021 № 253314813;

8. копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.04.2021 № 253308675;

9. договір оренди нежитлової будівлі АЗС від 01.06.2021 № 1;

10. акт приймання-передачі до договору оренди нежитлової будівлі АЗС від 01.06.202 №1;

11. копія технічного паспорту на нежитлову будівлю АЗС від 22.11.2013 № 542;

12. копія змісту паспорта (17 пунктів);

13. копія будівельного паспорта;

14. копія дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки від 0.08.2021 № 0266.21.94, виданого Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці;

15. копія дозволу на початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки від 02.08.2021 №0252.21.94, виданого Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці;

16. копія рішення від 12.11.2013 № 53 виконавчого комітету Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області «Про звернення гр. ОСОБА_3 »;

17. копія рішення від 09.07.1997 № 49 виконавчого комітету Пісківської нільської ради «Про відкриття і розміщення об`єкта АЗС в селі Піски по вул. Мира»;

18. копія рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 27.02.2014;

19. копія свідоцтва на право особистої власності, виданого Пісківською сільською радою від 07.07.1997;

20. копія довідки, виданої виконавчим комітетом Пісківської сільської ради Новопсковського району від 14.01.2014 № 45 щодо земельної ділянки;

21. копія довідки, виданої виконавчим комітетом Пісківської сільської ради Новопсковського району від 14.01.2014 № 45 щодо нежитлової будівлі АЗС;

22. копія довідки про належність і розмір будівель;

23. копія акта вибору земельної ділянки під будівництво АЗС;

24. копія дозволу на початок роботи від 12.08.1997 № 91;

25. копія свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності – фізичної особи від 21.07.1997;

26. копія технічного паспорта на нежитлову будівлю АЗС від 31.07.1997;

27. Копія акта обстеження земельної ділянки від 08.04.1997;

28. копія акта розбивки осей будівлі;

29. копія розпорядження від 20.08.1997 № 381;

30. копія рішення № 79;

31. копія посвідчення від 16.06.1997 № 88;

32. копія картки об`єкта будівництва;

33. копія акта вибору земельної ділянки для будівництва від 1996 року;

34. копія заяви про видачу ліцензії від 01.08.1997 № 572;

35. копія актв на проектування АЗС;

36. копія акта 1997 року;

37. довіреність від 02.08.2021 № 1 (а.с.23-86, 126-186).

За результатами опрацювання заяви позивача щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та доданих до неї документів, Головним управлінням ДПС у Луганській області було прийнято рішення про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, про що направлено платнику податків лист від 02.09.2021 № 7911/6/12-32-09-02-10 «Про відмову у видачі ліцензії» (а.с.20-22, 123-125).

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням від 02.09.2021 № 7911/6/12-32-09-02-10 «Про відмову у видачі ліцензії», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі Закон № 481/95).

За статтею 1 Закону № 481/95 у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування;

роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

У відповідності до статті 15 Закону № 481/95 ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

У відповідності до частин тридцять третьої – тридцять шостої статті 15 Закону № 481/95 ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі (частина тридцять восьма статті 15 Закону № 481/95.

Відповідно до частини тридцять дев`ятої статті 15 Закону № 481/95 для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник (частина сорок статті 15 Закону № 481/95).

Згідно із частиною сорок другою статті 15 Закону № 481/95 у разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла (частина сорок шоста статті 15 Закону № 481/95).

Відповідно до частини сорок сьомої статті 15 Закону № 481/95 ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що для здійснення господарської діяльності з розбірної торгівлі пальним суб`єкт господарювання повинен отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. При цьому, Законом № 481/95 визначено вичерпний перелік документів, які подаються суб`єктом господарювання разом із заявою про отримання такої ліцензії.

Судом встановлено, що підставою для відмови у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним TOB «Теко-Транс» згідно оскаржуваного рішення відповідача від 02.09.2021 № 7911/6/12-32-09-02-10 «Про відмову у видачі ліцензії», слугувала відсутність копії акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для роздрібної торгівлі пальним у відповідності до статті 15 Закону № 481. Також податковим органом у рішенні зазначено про відсутність звірених копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року, у відповідності до вимог статті 18 Закону № 481.

Суд зауважує, що відповідно до приписів частини третьої статті 18 Закону № 481/95 тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) можуть отримувати ліцензію на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об`єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року.

Отже, до 01.01.2022 подання документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію не є обов`язковою умовою для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Водночас, за відсутності зазначених документів, законом встановлено подання копій документів, які підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Теко-Транс» на підтвердження права власності на об`єкт нерухомого майна - будівлю АЗС та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , громадянином ОСОБА_1 у 1997 році, відповідачу були надані наступні документи: копія свідоцтва про право особистої власності, виданог на підставі рішення виконкому Пісківської сільської ради від 27.06.19967 ОСОБА_1 (а.с.160); копії довідок виконкому Пісківської сільської ради від 14.01.2014 № 45, якими підтверджено, що нежитлова будівля АЗС та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 обліковуються за громадянином ОСОБА_1 з 1997 року (а.с.161-162); копія дозволу від 12.08.1997 № 91 на початок робіт, відповідно до якого дозволяється робота стаціонарної АЗС приватному підприємцю ОСОБА_1 (а.с.166); копія технічного паспорта на нежитлову будівлю АЗС від 31.07.1997 (а.с.168-172).

У подальшому право власності на вказану земельну ділянку та розташовану на ній будівлю АЗС за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло до дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , що підтверджується рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 27.02.2014 р справа №420/207/14-ц, яке також надавалось позивачем відповідачу разом із заявою.

Після ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право право власності на земельну ділянку та розташовану на ній будівлю АЗС, перейшло до їх доньки ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину від 19.04.2021 року, виданим державним нотаріусом Новопсковської державної нотаріальної контори Ковальовим А.О. (а.с.156-155)

В свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки 4423385900:10:001:0269, площею 0,0738 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2 від 19.01.2021 та договору купівлі-продажу нежитлової будівлі АЗС, що розташована за адресою АДРЕСА_2 від 19.01.2021 року, посвідчених державним нотаріусом Новопсковської державної нотаріальної контори Ковальовим А.О., право власності на вказані об`єкти нерухомості перейшло до ОСОБА_5 , яка за договором оренди №1 від 01.06.2021 передала у платне строкове користування нежитлову будівлю АЗС та земельну ділянку 4423385900:10:001:0269, площею 0,0738 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , TOB «Теко-транс» (а.с. 132-134, 136-143).

Наведене спростовує твердження контролюючого органу в оскаржуваному рішенні про відсутність документів, що підтверджують право власності на об`єкт нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 01 січня 2014 року у відповідності вимог статті 18 Закону № 481/95.

Доводи відповідача про те, що надані ТОВ «Теко-Транс» завірені копії документів не є правовстановлюючими документами, що підтверджують право власності на об`єкт нерухомого майна, виданими у встановленими законодавством порядку до 1 січня 2014 року суд вважає незмістовними з огляду на таке.

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 27.02.2014 у справі №420/207/14-ц встановлено, що факт належності приміщення АЗС у АДРЕСА_2 , розташованого на земельній ділянці площею 0,02 га ОСОБА_1 підтверджується документально, зокрема:

Відповідно до довідки Пісківської сільської ради №45 від 14.01.2014 року, згідно погосподарської книги Пісківської сільської ради не житлова будівля АЗС, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , обліковується з 1997 року за ОСОБА_1 . Відповідно до рішення виконавчого комітету Пісківської сільської ради №49 від 09.07.1997 р. «Про відкриття і розміщення АЗС в селі Піски» ОСОБА_1 надано дозвіл на відкриття і розміщення об`єкта АЗС в с. Піски.

Відповідно до довідки Пісківської сільської ради №45 від 14.01.2014 року, згідно записів Земельнокадастрової книги Пісківської сільської ради земельна ділянка площею 0,02 га обліковувалась за ОСОБА_1 .

Відповідно до рішення Пісківської сільської ради п`ятого скликання двадцять п`ятої сесії №25/5-4 від 19.06.2008 р. «Про надання згоди на передачу в оренду земельної ділянки з послідуючим правом викупу» ПП ОСОБА_1 передано земельну ділянку в оренду терміном на 1 рік з послідуючим правом викупу загальною площею 200 кв. м. в тому числі під забудовою 50 кв. м. для комерційного використання, за рахунок земель державної власності загального користування населеного пункту за адресою АДРЕСА_3 .

Відповідно до акта приймання-передачі об`єкта оренди від 19.06.2008 року власник земельної ділянки Пісківська сільська рада передала, а землекористувач ПП ОСОБА_1 прийняв земельну ділянку в оренду загальною площею 0,0200 га. Відповідно до договору земельної ділянки від 19.06.2008 року.

Крім того, вказаним рішенням суду встановлено, що будівництво ОСОБА_1 нежитлових будівель АЗС по АДРЕСА_2 здійснювалось у період дії норм Цивільного кодексу Української РСР 1963 року та Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 р, пунктом 4 якої встановлювалось, що реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння, які належали громадянам на праві особистої власності, та розташовані в межах міст і селищ міського типу УРСР. Тобто Інструкцією не встановлювався обов`язок щодо реєстрації будинків та домоволодінь, розташованих у селі. Відповідно, судом у рішенні зроблено висновок про те, що зазначені документи свідчать про належне володіння ОСОБА_1 майном, яке було придбано на законних підставах, не є самочинним будівництвом та має усі необхідні документи відповідно до законодавства, яке діяло на момент будівництва цих приміщень.

У відповідності до норм частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилання позивача на ту обставину, що рішення Новопсковського районного суду від 27.02.2014 є правовстановлюючим документом, яким посвідчується право власності на АЗС вже за ОСОБА_3 , оскільки воно набрало законної сили 14.03.2014, є безпідставним, оскільки рішенням суду визначено, що «у відповідності до норм ч.5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, тобто за нормою ч. 2 ст.1220 ЦК України з 18.07.2008».

Також не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що дозвіл на відкриття і розміщення об`єкта АЗС в с.Піски відповідно до рішення виконавчого комітету Пісківської сільської ради від 09.07.1997 № 49 ОСОБА_1 було видано по вул.Мира, а не по вул.Садова, оскільки довідкою КП «Бюро Будпроектінвентаризація Новопсковської селищної ради» від 27.10.2021 № 308 підтверджено, що будівля АЗС, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2021, розташована на перехресті вулиць Садова та Миру в с.Піски Луганської області. В свою чергу, лише рішенням виконавчого комітету Пісківської сільської ради від 12.11.2013 № 53 за заявою ОСОБА_3 , зазначеній АЗС присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 (а.с.53).

Твердження відповідача про здійснення ТОВ «Теко-Транс» реконструкції внаслідок розміщення (встановлення) додаткового обладнання для технологічних операцій з приймання, зберігання та заправлення зрідженим газом транспортних засобів на АЗС, що в свою чергу спричиняє обов`язок позивача подати до Головного управління ДПС у Луганській області документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, суд оцінює критично, оскільки це не було підставою для відмови позивачу у видачі ліцензії згідно оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини другої статті 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем було подано відповідачу всі необхідні документи, передбачені статтею 15 Закону №481/95-ВР з урахуванням положень статті 18 наведеного Закону, що свідчить про протиправність прийнятого рішення від 02.09.2021 № 7911/6/12-32-09-02-10 «Про відмову у видачі ліцензії» ТОВ «Теко-Транс».

Таким чином, вимоги позову щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 02.09.2021 № 7911/6/12-32-09-02-10 «Про відмову у видачі ліцензії» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позову в частині зобов`язання Головне управління ДПС у Луганській області видати ТОВ «Теко-Транс» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за місцем роздрібної торгівлі: 92354, Луганська область, Новопсковський р-н., с. Піски, вул. Садова, 13, суд зазначає таке.

Відповідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

За своїм змістом дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень – сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни “може”, “має право”, “за власної ініціативи”, “дбає”, “забезпечує”, “веде діяльність”, “встановлює”, “визначає”, “на свій розсуд”. Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним.

При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних атах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, суд зауважує, що прийняття рішення про видачу ТОВ «Теко-Транс» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за місцем роздрібної торгівлі є дискреційними повноваженнями відповідача, тому суд не може підміняти відповідача, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції відповідача, оскільки такі дії виходять за межі визначених суду повноважень законодавцем.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, з огляду на положення пункту 2 частини другої статті 245 КАС України, зважаючи, що прийняття рішення за наслідками розгляду заяви позивача є дискреційними повноваженнями відповідача, а суд не повноважний перебирати на себе вирішення питань, які належать до компетенції відповідача, замість останнього, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, зобов`язавши відповідача вирішити питання за заявою ТОВ «Теко-Транс» від 18.08.2021 № 12024/АП про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за місцем роздрібної торгівлі: 92354, Луганська область, Новопсковський район, с.Піски, вул.Садова 13; у вимозі позивача щодо зобов`язання відповідача видати ТОВ «Теко-Транс» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за місцем роздрібної торгівлі, слід відмовити.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v." від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Окрім того, судом враховується, що відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги ТОВ «Теко-Транс» слід задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 9000,00 грн.

Згідно положень статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Аналіз положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (пункт 2 частини третьої статті 134 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу на те, що зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

Відповідно до частин шостой та сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, законодавець визначив, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

Суд зазначає, що учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Натомість, відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не надано. При цьому, згідно відзиву на позовну заяву та наданих у судовому засіданні письмових пояснень, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу з огляду на не підтвердження документально цих витрат ТОВ «Теко-Транс».

В свою чергу, позивачем надано Договір від 06.09.2021 № 40 про надання професійної правничої (правової) допомоги, укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Романа Гончара», відповідно до якого Адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов`язується оплатити замовлення у порядку та строки обумовленні Сторонами (пункт 1.1.) (а.с.16).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що вартість правової допомоги Адвокатського бюро, що визначена в п.1.1-1.3 Договору складає 9000,00 грн.

Оплата за цим Договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання замовником рахунку від адвокатського бюро (пункт 2.2 Договору).

09.10.2021 між ТОВ «Теко-Транс» та Адвокатським Бюро «Романа Гончара» складено та підписано акт приймання передачі наданих послуг до Договору про надання правових послуг № 40 від 06.09.2021, з якого вбачається, що на виконання п.1.1, 1.2, 1.3 Договору, Адвокатським бюро надано правові послуги замовнику стосовно відновлення його прав та законних інтересів щодо неправомірних дій ГУ ДПС у Луганській області внаслідок відмови у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним у судовому порядку в Луганському окружному адміністративному суді, а саме: ознайомлення з документами, вибір оптимальної правової позиції для підготування позовної заяви – 1 год. – 1500 грн; підготовка та подача позовної заяви до Луганського окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – 4 год. - 6000,00 грн, супровід розгляду адміністративної справи в суді – 1500 грн, всього 9000,00 грн (а.с.195).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами понесенні ним судові витрати на правничу допомогу у сумі 9000,00 грн.

Твердження відповідача щодо не доведення позивачем здійснення витрат на правничу допомогу внаслідок відсутності доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат на увагу не заслуговують, оскільки КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Зазначение узгоджується із правовим висновком Верховного суду, викладеним у постанові від 21.01є2021 по справі № 280/2635/20.

Також, позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у загальній сумі 4540,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути витрати зі сплати судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Теко-Транс» (ідентифікаційний код юридичної особи 43337914, місцезнаходження: 92335, Луганська область, Новопсковський район, с.Новорозсош, вул.Підгорна, буд. 4) до Головного управління ДПС у Луганській області (код ЄДРПОУ 44082150, місцезнаходження: 93401, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Енергетиків, буд. 72) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Луганській області від 02.092021 № 7911/6/12-32-09-02-10 «Про відмову у видачі ліцензії».

Зобов`язати Головне управління ДПС у Луганській області вирішити питання щодо видачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Теко-Транс» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за місцем роздрібної торгівлі: 92354, Луганська область, Новопсковський район,с.Піски, вул.Садова, 13).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теко-Транс» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4540,00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теко-Транс» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги, у сумі 9000,00 грн (дев`ять тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 02 грудня 2021 року.

Суддя К.Є. Петросян