Ухвала суду № 101559246, 02.12.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

02 грудня 2021 року 320/11158/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАТРІКБУД", ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування сертифікату про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради, треті особи: ТОВ "ПАТРІКБУД", ОСОБА_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради з видачі сертифікату від 27.12.2019 №КС162193612570 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210500000:05:001:0058;

- скасувати сертифікат від 27.12.2019 №КС162193612570 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210500000:05:001:0058.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

30.11.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони особам, яким на праві власності належить нерухоме майно, а саме багатоповерховий житловий будинок розташований на земельній ділянці кадастровий номер 3210500000:05:001:0058, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 вчиняти будь-які дії стосовно відчуження об`єкту нерухомості, а саме продавати, передавати, дарувати, міняти тощо багатоповерховий житловий будинок розташований на земельній ділянці кадастровий номер 3210500000:05:001:0058, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та вчиняти інші дії чи укладати договори, що мають на меті перехід права власності на даний об`єкт нерухомого майна.

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 0,1559 гектарів, кадастровий номер 3210500000:05:001:0058, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яку він придбав за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 12.04.2021.

Так, позивач зазначив, що при виїзді на придбану земельну земельну ділянку загальною площею 0,1559 гектарів він виявив, що на цій ділянці розташована забудова (об`єкт нерухомого майна) про яку йому не було відомо, до оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Після надіслання адвокатського запиту до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради позивачу стало відомо, що будівництво на належній йому на праві приватної власності земельній ділянці було розпочато після отримання дозвільних документів, а саме: декларації про початок виконання будівельних робіт за №КС08312039484 від 26.03.2012; повідомленні про зміну даних у зареєстрованій декларації про початок виконання підготовчих / будівельних робіт за №КС103162842391 від 10.10.2016; сертифікату від 27.12.2019 №КС162193612570, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.

Позивач не погоджується з правомірністю видачі спірного сертифікату.

Так, позивач наголосив на тому, що Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради не було перевірено, що станом на 2019 рік згідно з даними, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі права власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:05:001:0058 було внесено запис про іпотеку, яка була припинена 15.09.2020 та запис про обтяження, який було знято 15.09.2020. Крім того, як зазначає позивач, Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради не було досліджено достовірність відомостей в акті готовності об`єкта до експлуатації на підставі яких було видано спірний сертифікат.

На думку позивача, спірний сертифікат виданий без належних правових підстав.

Позивач зазначає, що за час розгляду справи особи, яким належить право власності на багатоповерховий житловий будинок, який самовільно збудовано на належній йому на праві приватної власності земельній ділянці, зможуть будь-яким чином відчужити своє право власності або вчинити будь-які дії чи укласти договори, що стосуються об`єкта нерухомості. Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим в подальшому виконання рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування вищенаведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви про забезпечення позову судом здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” від 06.03.2008 № 2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 78022699).

Суд враховує, що перевірка правомірності спірного сертифікату є предметом спору у цій справі, при цьому правомірність вимог позивача не є беззаперечною, а має бути перевірена під час розгляду справі, а тому ухвалення рішення про забезпечення позову у спосіб, в який просить позивач, не відповідає меті інституту забезпечення позову, позаяк є фактично вирішенням справи по суті на період розгляду справи.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає про протиправність прийнятого відповідачем в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 1-д, кадастровий номер земельної ділянки 3210500000:05:001:0058, вказуючи на ті самі підстави, на які посилається і в позовній заяві.

Отже, обґрунтування вказаної вимоги тотожне обґрунтуванню позовних вимог, що є неприпустимим, а застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.

Суд також звертає увагу на те, що позивач не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтував причини неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив, у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності рішення відповідача.

Заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

У поданих матеріалах відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчужувати квартири у житловому будинку, якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Крім того, як вже встановлено з поданих заяв про вступ у справу третіх осіб, значна кількість квартир вже розпродана, а тому забороняти розпоряджатися рештою квартир є недоцільно.

Також суд акцентує увагу, що доводи заявника в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову базуються на непогодженні із самим сертифікатом від 27.12.2019 №КС162193612570 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210500000:05:001:0058, а отже суд на стадії відкриття провадження у справі позбавлений можливості надавати оцінку аргументам позивача у справі, які в даному випадку збігаються із позицією сторони по справі в цілому.

Щодо "очевидності" ознак протиправності спірного рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав позивача Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 81046468) зазначив, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Таким чином, підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, оскільки позивач не навів належних доводів того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Суд також враховує співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить позивач, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб, які не є учасниками справи, адже забезпечення позову у розглядуваній справі у спосіб, про який просить позивач може призвести до порушення прав інших осіб.

Ураховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Згідно з частиною п`ятою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до частини восьмої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, - відмовити.

2. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Василенко Г.Ю.