Рішення № 101559147, 01.12.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2021 року м. Київ № 320/9955/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України (військова частина 1492) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

до суду звернулась ОСОБА_2 (код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , адреса проживання (для листування): АДРЕСА_2 ) з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України (військова частина 1492) (код: 14321475, адреса: 08307, Київська обл., м. Бориспіль) в якому просить суд: визнати протиправними дії Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України (військова частина 1492) щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 індексації грошового забезпечення за період з березня 2016 року по грудень 2017 року включно з урахуванням березня 2016 року та квітня 2017 року як базових місяців; зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт "Київ" (військова частина 1492) перерахувати та виплатити ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення за період з березня 2016 року по грудень 2017 року включно з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, виплату здійснити із урахуванням виплачених сум.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що нарахування та виплата позивачеві індексації грошового забезпечення була проведена з порушенням, а саме у меншому розмірі аніж законодавчо встановлено.

Ухвалою суду від 08.09.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачеві протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

03.11.2021 судом отримано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти заявлених позивачем вимог зокрема зазначив, що виплачена позивачеві сума індексації грошового забезпечення визначена відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Також відповідачем вказано на те, що позивач звільнявся та виключався із списків частини з 7 прикордонного загону (Львівського прикордонного загону ДПС України) на підставі наказів №34-ОС від 03.02.2020 та №35-ОС від 04.02.2020, а тому остаточний розрахунок при звільненні з позивачем повинен був проводити 7 прикордонний загін, а відтак, за твердженням відповідача, належним відповідачем у справі є саме Львівський прикордонний загін (вул. Личаківська, 74, м. Львів, 79010).

10.11.2021 судом отримано відповідь на відзив, у якому позивач наголосив на тому, що відповідач по справі є належним, адже згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів, а відтак, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.04.2021 по справі №380/1513/20 та те, що відповідач здійснював у спірний період нарахування та виплату позивачеві грошового забезпечення, саме на ОКПП «Київ» (військова частина 1492) покладено обов`язок щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 індексації грошового забезпечення.

Серед іншого позивач також зазначив на правомірності своєї позиції щодо необхідності застосування базового місця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців – січня 2008 року, оскільки остання відповідає зокрема висновкам Першого апеляційного адміністративного суду згідно ухвали від 05.05.2020 у справі №200/9297/19-а, з якими погодився Верховний Суд у постанові від 10.09.2020.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.03.2016 на підставі наказу начальника Окремного контрольно-пропускного пункту Київ №34-ОС позивача – ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, який прибув з військової частини 9930 м. Черкаси.

11.12.2017 на підставі наказу начальника Окремного контрольно-пропускного пункту Київ №307-ОС позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення та направлено для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника 7 прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Наказом начальника 7 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України м. Львів від 03.02.2020 №34-ос позивача звільнено з військової служби згідно підпункту «б» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на підставі рапорту від 03.02.2020, подання до звільнення від 03.02.2020, свідоцтва про хворобу від 16.01.2020 №13/30.

Наказом начальника 7 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України м. Львів від 04.02.2020 №35-ос позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.

Згідно відповіді ОКПП «Київ» (військова частина 1492) від 13.10.2020 №14/6905 на адвокатський запит представника позивача від 29.09.2020, та наданої відповідачем довідки щодо сум належної та не виплаченої індексації грошового забезпечення військовою частиною 1492 за період 02.03.2016 по 11.12.2017 ОСОБА_3 , сума останньої становить 1459,90 грн.

Як зазначено позивачем, за змістом вказаної довідки, нарахування індексації ОСОБА_3 за цей період проводилося з урахуванням березня 2016 року та квітня 2017 року як базових місяців.

Відповідно до змісту наданої відповідачем довідки щодо належної та невиплаченої позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 02.03.2016 по 11.12.2017, з березня 2016 року по листопад 2017 року включно позивачеві нараховано індексацію грошового забезпечення з урахуванням березня 2016 року та квітня 2017 року (фіксована індексація 55,05 грн.) як базових місяців, та при цьому не нараховано індексацію за грудень 2017 року.

Водночас, відповідно до довідки-перерахунку Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2018 по 04.03.2020.

З огляду на те, що ОКПП «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина 1492) виплачував ОСОБА_3 грошове забезпечення з березня 2016 року по грудень 2017 року, за доводами позивача саме відповідач повинен був виплатити індексацію грошового забезпечення за цей період у відповідності до вимог законодавства, однак такі нарахування та виплата були проведені з порушенням Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі – Порядок №1078), що призвело до порушення майнових прав ОСОБА_3 .

Вважаючи дії суб`єкта владних повноважень щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у відповідному розмірі протиправними, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

На користь правомірності своєї позиції щодо заявлених позовних вимог, позивачем зокрема зазначається на те, що із прийняттям 09.12.2015 Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативних актів» (далі – Постанова №1013), яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати, зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови № 1013 від 09.12.2015 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078). Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався в разі коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).

Відповідно, посилаючись на приписи Постанови №1013 та Порядку №1078 позивачем зазначено, що починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець. При цьому, нарахування індексації здійснюється із часу встановлення підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою на яку прийнято працівника.

Оскільки за пунктом 14 Порядку №1078 роз`яснення щодо його застосування надає Мінсоцполітики, позивачем також зроблено посилання на такі роз`яснення від 28.04.2016 № 201/10/137-16, де наведено конкретні приклади застосування Порядку № 1078 із грудня 2015 року.

Крім цього, позивач зазначає, що із 01.01.2008 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі – Постанова №1294), якою підвищено посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.

Таким чином, зміна посадових окладів відбулась 01.01.2008 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294.

Надалі розмір посадового окладу було змінено лише 01.03.2018 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Відтак, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з лютого 2008 року.

З огляду на те, що зміна посадових окладів на законодавчому рівні відбулася лише 01.01.2008 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, то з березня 2016 року по грудень 2017 року включно, за доводами позивача, він має право на проведення індексації її грошових доходів, виходячи з базового місяця січня 2008 року.

Позивач зазначає, що з таким порядком визначення базового місяця погодився Верховний Суд у постанові від 10.09.2020 у справі № 200/9297/19-а, залишаючи в силі ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020 у вказаній справі, якою надано роз`яснення судового рішення у спорі з питань виплати індексації та визначення базового місяця.

Подібні правові висновки, щодо визначення січня 2008 року базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців із грудня 2015 року, викладені у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2020 у справі № 1380.2019.004152, від 07.04.2020 у справі № 1.380.2019.005874, від 02.06.2020 у справі № 380/289/20, 16.06.2020 у справі № 380/163/20, від 10.09.2020 у справі № 380/1432/20, від 30.11.2020 у справі № 380/5076/20, від 08.12.2020 у справі № 380/3961/20, від 22.12.2020 у справі № 380/6221/20, від 22.12.2020 у справі № 380/6270/20, від 09.06.2021 у справі №380/12135/20, від 03.06.2021 у справі № 380/9657/21, від 08.06.2021 у справі № 300/3916/20.

Таким чином, з огляду на те, як стверджує позивач, що відповідачем неправильно визначено базові місяця для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2016 року по листопад 2017 року включно, належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з березня 2016 року по грудень 2017 року включно з урахуванням березня 2016 року та квітня 2017 року як базових місяців, та зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з березня 2016 року по грудень 2017 року включно з урахуванням січня 2008 року як базового, виплату здійснити із урахуванням виплачених сум.

У відзиві на позов відповідачем зокрема зазначається, що відповідно до Порядку №1078 та Постанови №1013 починаючи з січня 2016 року сума індексації не зменшується у разі збільшення будь-яких складових грошового забезпечення (премії, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби надбавки за кваліфікацію тощо).

Також, у зв`язку із збільшенням з березня 2018 року посадових окладів за посадами військовослужбовців, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, для всіх військовослужбовців (в тому числі переведених з інших військових частин або в межах військової частини, прийнятих на військову службу і т.д.) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюються з квітня 2018 року.

У період з січня 2016 року по лютий 2018 року, керуючись пунктом 10-2 Постанови, у разі переміщення військовослужбовця по службі на іншу посаду з вищим посадовим окладом обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем такого підвищення. Для військовослужбовців прийнятими на військову службу (з січня 2016 року по лютий 2018 року) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення здійснюється з місяця прийняття їх на військову службу.

До січня 2016 року, у разі зростання грошового забезпечення (в тому числі за рахунок збільшення розміру надбавки за вислугу років, надбавки за кваліфікацію тощо) місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Місяць, в якому відбувається підвищення грошових доходів за рахунок збільшення розміру премії, не вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексу (у разі, коли не відбувається підвищення тарифної ставки (окладу).

При цьому, за доводами відповідача, лист Мінсоцполітики, на який посилається Позивач, не є нормативно-правовими актами та не встановлюють норм права, а носить лише інформаційний, роз`яснювальний та рекомендаційний характер.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон України №2232-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон України №2011-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон України №1282-ХІІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)).

У відповідності до статті 2 Закону України № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону України №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Статтею 5 Закону України № 1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до статті 9 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок № 1078).

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Тобто, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладаються обов`язки проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Аналізуючи правові норми Закону №2017-ІІІ та Закону №1282-ХІІ суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 19 липня 2019 у справі № 240/4911/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 815/2590/18, від 04 вересня 2020 року у справі № 120/2005/19-а.

Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 вказав, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

З матеріалів справи вбачається, що за час проходження служби за спірний період позивачу проведено нарахування та виплату індексації його грошового забезпечення з урахуванням березня 2016 року та квітня 2017 року як базових місяців, та при цьому не нараховано індексацію за грудень 2017 року, що не заперечується відповідачем.

З аналізу норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини, убачається, що місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Водночас, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018), якою встановлювались підвищені посадові оклади військовослужбовців.

Втім, підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям після 01.01.2008 і до 31.03.2018, не відбувалося.

При цьому збільшення у січні 2016 року щомісячної грошової винагороди не є підвищенням тарифних ставок (окладів), що є підставою для визначення базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Крім того, щомісячна додаткова винагорода військовослужбовцям не є постійною величиною, а з 01.03.2018 скасована взагалі, відповідно, така складова грошового забезпечення не впливає на розмір індексації грошового забезпечення.

Таким чином, нарахування індексації має здійснюватись до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця, яке, як встановлено судом, відбулось у березні 2018 року, на підставі наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 №90 «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України».

Отже, доводи позивача про те, що базовими місяцями при проведенні індексації грошового забезпечення у спірний період має бути січень 2008 року є обґрунтованими.

Зокрема, такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду згідно постанови від 10.09.2020 по справі №200/9297/19-а.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача, що військовою частиною 1492 не порушено прав позивача, оскільки не вчинено стосовно нього протиправних дій з огляду на те, що позивач звільнявся та виключався із списків частини 7 прикордонного загону – Львівського прикордонного загону ДПС України на підставі наказів від 03.02.2020 №35-ОС та від 04.02.2020 №35-ОС, а саме що остаточний розрахунок при звільненні з позивачем мав проводити 7 прикордонний загін.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач проходив службу в ОКПП «Київ» (військова частина 1492) з 02.03.2016 по 11.12.2017 та у спірний період саме відповідач здійснював нарахування та виплату позивачеві відповідних сум грошового забезпечення, у т.ч. індексацію грошового забезпечення, що не заперечується відповідачем.

Згідно висновків Верховного Суду, наведеному у пункті 51 постанови від 27.04.2021 по справі № 380/1513/20, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, тобто військовими частинами.

Таким чином, враховуючи предмет спору та встановлені судом обставини, саме відповідачем у справі було порушено майнові права позивача в частині нарахування та виплат сум індексації грошового забезпечення у спірний період не у відповідності до вимог законодавства, а отже заявлені позивачем вимоги звернуті до належного відповідача.

Відтак, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, судом не встановлено підстав для відмови у задоволенні заявлених позивачем вимог.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на вказане, суд зазначає, що оскільки індексація грошових доходів позивача передбачена нормами законодавства, а відповідачем, як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи, така індексація нараховувалась та виплачувалась не у відповідності до вимог законодавства, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку в частині правомірності своєї поведінки щодо проведених нарахувань та виплати індексації грошового забезпечення у спірний період, а відтак, за вище наведених мотивів і підстав, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат, згідно вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутні. Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України (військова частина 1492) щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 індексації грошового забезпечення за період з березня 2016 року по грудень 2017 року включно з урахуванням березня 2016 року та квітня 2017 року як базових місяців.

Зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт "Київ" (військова частина 1492) (код ЄДРПОУ 14321475, адреса: м. Бориспіль, Київська обл., 08301) перерахувати та виплатити ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса перебування (поштова адреса): АДРЕСА_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з березня 2016 року по грудень 2017 року включно з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, та здійснити виплату із урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 01.12.2021.

Суддя Панченко Н.Д.