Рішення № 101559109, 30.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 року справа №320/2430/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання неправомірними дій, визнання неправомірною та скасування вимоги та зобов`язання вчинити певні ді.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області, у якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Головного управління Державної податкової служби України у Київській області з визначення ОСОБА_1 боржником зі сплати єдиного соціального внеску за період з 2018 року по даний час та з нарахування боргових зобов`язань за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 03.10.2019 №Ф-1753-25У на суму 12962,95 грн.;

- визнати неправомірною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску за №Ф-1753-25У від 03.10.2019 на суму 12962,95 грн.;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби України у Київській області привести у відповідність інтегровану картку платника ОСОБА_1 , виключивши з неї інформацію про боргові зобов`язання з єдиного соціального внеску.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірною вимогою йому визначено до сплати недоїмку з єдиного соціального внеску у розмірі 12962,95 грн., при тому, що він як фізична особа, яка перебуває у трудових відносинах з Яготинською районною громадською організацією «Фізкультурно-оздоровчий клуб «Колос», не зобов`язаний здійснювати сплату єдиного соціального внеску, оскільки відповідний внесок за нього сплачує його роботодавець.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 було вжито заходи забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.10.2019 №Ф-1753-25У до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2020 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець у період з 10.04.2000 по 14.08.2018, з 21.07.2015 перебував на загальній системі оподаткування та був платником єдиного соціального внеску. Відповідач стверджує, що з 01.01.2017 позивач, незалежно від отримання ним доходу, повинен був сплачувати ЄСВ, розмір якого не може бути менше мінімального страхового внеску за місяць: у 2017 році – 704,00 грн., у 2018 році – 819,06 грн., у 2019 році – 918,06 грн.

Відповідач зазначив, що за позивачем, як платником ЄСВ, станом на 23.09.2019 існувала заборгованість у розмірі 10780,15 грн., яка виникла за період з ІУ кварталу 2013 року по ІІ квартал 2018 року, з урахуванням рішення про застосування фінансових санкцій та здійсненої позивачем часткової сплати внеску.

Крім того, за позивачем, як роботодавцем, також існувала заборгованість з ЄСВ у сумі 2182,80 грн., яка виникла за 2013-2014 роки, з урахуванням рішення про застосування фінансових санкцій та здійсненої позивачем часткової сплати внеску.

При цьому відповідач стверджує, що незважаючи на сплату ЄСВ за позивача його роботодавцем, ОСОБА_1 був зобов`язаний здійснювати сплату єдиного соціального внеску з 01.01.2017 не менше мінімального страхового внеску за місяць.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Яготинським РВ ГУ МВС України в Київській області 02.03.2000.

10.04.2000 позивач був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії В00 №560556.

14.08.2018 підприємницька діяльність позивача була припинена, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.10.2019 №Ф-1753-25У, відповідно до якої станом на 20.12.2019 у позивача наявний борг з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у загальному розмірі 12962,95 грн. (5175,76 грн. – недоїмка, 1165,61 грн. – штраф, 6621,58 грн. – пеня), який необхідно перерахувати:

- на р/р НОМЕР_2 – 2182,80 грн. (1744,20 грн. – недоїмка, 212,50 грн. – штраф, 226,10 грн. – пеня);

- на р/р UA578999980000355659204001025 – 10780,15 грн. (3431,56 грн. – недоїмка, 953,11 грн. – штраф, 6395,48 грн. – пеня).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаної вимоги, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання її протиправною та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464 у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема:

- роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) (п.1);

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п.4).

Частиною першою статті 7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується, серед іншого:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п.1);

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2);

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.3).

При цьому, згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону №2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» мінімальну заробітну плату з 1 січня 2017 року установлено у місячному розмірі на рівні 3200 гривень.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року дорівнював 3723 гривні.

Отже, розмір мінімального страхового внеску дорівнював:

- у 2017 році - 704,00 грн. на місяць (3200,00 грн. х 22%), 2112,00 грн. на квартал (704,00 грн. х 3);

- у 2018 році - 819,06 грн. на місяць (3723,00 грн. х 22%), 2457,18 грн. на квартал (819,06 грн. х 3).

Як вбачається з розрахунку по ЄСВ за кодом бюджетної класифікації 71040000 (за ФОП) відповідно до вимоги від 03.10.2019 №Ф-1753-25У (т.1, а.с.78), спірною вимогою було визначено позивачеві до сплати недоїмку, яка виникла, серед іншого, за І та ІІ квартали 2018 року у розмірі 4914,36 грн. у зв`язку з автоматичним нарахуванням ЄСВ на рівні мінімального внеску (819,06 грн. х 6 місяців).

У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464 не врегульовано.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86203700) зазначив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У зазначеній справі №440/2149/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464 щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

На підставі цього Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору повинні були зокрема перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові, підлягає обов`язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Судом встановлено, що за наказом Яготинської районної громадської організації «Фізкультурно-оздоровчий клуб «Колос» від 02.01.2013 №1 позивача призначено на посаду голови зазначеної організації (ідентифікаційний код 38073342) з 02.01.2013.

Відповідний запис внесений до трудової книжки позивача.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-7) позивачу у період з 01.01.2018 по 30.06.2018 (період автоматичного нарахування ЄСВ, охоплений спірною вимогою) Яготинською районною громадською організацією «Фізкультурно-оздоровчий клуб «Колос» був нарахований дохід (заробітна плата) у таких розмірах:

- за січень 2018 року - 4000,00 грн.;

- за лютий 2018 року - 4000,00 грн.;

- за березень 2018 року - 4000,00 грн.;

- за квітень 2018 року - 4000,00 грн.;

- за травень 2018 року - 4000,00 грн.;

- за червень 2018 року – 3368,16 грн.

У вказаній формі міститься позначка про сплату роботодавцем позивача страхових внесків з суми виплаченого доходу.

Виплата роботодавцем позивача доходу у зазначених сумах підтверджується також наданими відповідачем відомостями з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків ДФС України про суми виплачених доходів.

Таким чином, враховуючи встановлену статтею 8 Закону №2464 ставку ЄСВ на рівні 22% бази нарахування, суми ЄСВ, обов`язок по утриманню та перерахуванню до бюджету яких покладено на роботодавця позивача, є такими:

- за січень 2018 року – 880,00 грн. (4000,00 грн. х 22%);

- за лютий 2018 року – 880,00 грн. (4000,00 грн. х 22%);

- за березень 2018 року – 880,00 грн. (4000,00 грн. х 22%);

- за квітень 2018 року – 880,00 грн. (4000,00 грн. х 22%);

- за травень 2018 року – 880,00 грн. (4000,00 грн. х 22%);

- за червень 2018 року – 741,00 грн. (3368,16 грн. х 22%).

Нарахування позивачеві Яготинською районною громадською організацією «Фізкультурно-оздоровчий клуб «Колос» доходу, а також утримання та перерахування до бюджету сум ЄСВ з таких доходів підтверджується звітами про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого ЄСВ (форма №Д4), наявними у справі.

Отже, загальна сума єдиного внеску за період з 01.01.2018 по 30.06.2018 (період, охоплений спірною вимогою), обов`язок по утриманню та перерахуванню до бюджету якої покладено на роботодавців позивача, складає 5141,00 грн., тобто перевищує суму мінімальних страхових внесків за цей період, що свідчить про безпідставне нарахування контролюючим органом позивачу єдиного внеску у розмірі 4914,36 грн. за цей період в автоматичному режимі.

Натомість, суд звертає увагу на те, що спірною вимогою недоїмка позивача, як фізичної особи-підприємця, з ЄСВ визначена лише в сумі 3431,56 грн., а інша сума є штрафними санкціями, пенею та недоїмкою з ЄСВ, визначеною позивачеві як роботодавцю.

Так, як вбачається з відзиву на позов та підтверджується матеріалами справи, зокрема, інтегрованими картками, за кодом бюджетної класифікації 71040000 були здійснені наступні нарахування:

- за ІУ квартал 2013 року – 1218,67 грн.;

- за І квартал 2014 року – 1267,95 грн.;

- за ІІ квартал 2014 року – 1267,95 грн.;

- за ІІІ квартал 2014 року – 1267,95 грн.;

- за ІУ квартал 2014 року – 1267,95 грн.;

- за І квартал 2015 року – 1267,95 грн.;

- за ІІ квартал 2015 року – 1267,95 грн.

16.12.2014 контролюючим органом було прийнято рішення №0025401703, яким позивачеві було нараховано штраф у сумі 315,30 грн. та пеня у сумі 515,63 грн.

23.11.2018 контролюючим органом було прийнято рішення №0102295106, яким позивачеві було нараховано штраф у сумі 953,11 грн. та пеня у сумі 6395,48 грн.

Позивачем було сплачено кошти:

- 16.09.2014 - в сумі 3152,87 грн.;

- 27.03.2017 – в сумі 540,00 грн.;

- 25.05.2017 – в сумі 540,00 грн.;

- 30.06.2017 – в сумі 540,00 грн.;

- 04.08.2017 – в сумі 540,00 грн.;

- 22.09.2017 – в сумі 540,00 грн.;

- 26.10.2017 – в сумі 540,00 грн.;

- 04.01.2018 – в сумі 516,63 грн.;

- 27.02.2018 – в сумі 540,00 грн.;

- 14.06.2018 – в сумі 540,00 грн.;

- 22.08.2018 – в сумі 1000,00 грн.;

- 09.10.2018 – в сумі 694,65 грн.;

- 12.12.2018 – в сумі 600,00 грн.;

- 04.02.2019 – в сумі 700,00 грн.;

- 23.09.2019 – в сумі 155,95 грн.

У зв`язку з цим, враховуючи описані вище обставини нарахування позивачеві в автоматичному режимі ЄСВ за І та ІІ квартали 2018 року у розмірі 4914,36 грн., заборгованість позивача з ЄСВ (як фізичної особи-підприємця, за кодом бюджетної класифікації 71040000) склала 10780,15 грн., яка і була визначена спірною вимогою.

Крім того, як вбачається з відзиву на позов та підтверджується матеріалами справи, зокрема, інтегрованими картками, за кодом бюджетної класифікації 71010000 позивачу, як роботодавцю, були здійснені наступні нарахування ЄСВ на суми заробітної плати, за договором ЦПХ:

- за декларацією від 20.11.2013 – 929,20 грн.;

- за декларацією від 20.12.2013 – 929,20 грн.;

- за декларацією від 20.01.2014 – 1010,00 грн.;

- за декларацією від 20.02.2014 – 1010,00 грн.

16.12.2014 контролюючим органом було прийнято рішення №0025411703, яким позивачеві було нараховано штраф у сумі 212,50 грн. та пеня у сумі 226,10 грн.

Позивачем було сплачено кошти:

- 22.11.2013 - в сумі 930,00 грн.;

- 02.07.2014 – в сумі 1200,00 грн.

У зв`язку з цим, враховуючи наявність у позивача переплати у сумі 4,20 грн., заборгованість позивача з ЄСВ (як роботодавця, за кодом бюджетної класифікації 71010000) склала 2182,80 грн., яка і була визначена спірною вимогою.

Суд звертає увагу на те, що у цій справі позивач обґрунтовує неправомірність спірної вимоги лише твердженням про безпідставне визначення суми ЄСВ на рівні мінімального внеску, починаючи з 01.01.2017, у період, коли він перебував у трудових відносинах з Яготинською районною громадською організацією «Фізкультурно-оздоровчий клуб «Колос», та яка сплачувала цей внесок за нього.

Натомість матеріалами справи підтверджується, що за цими обставинами позивачеві була нарахована лише частина недоїмки.

Інші ж обставини виникнення боргу, які почали існувати ще з 2013 року та були пов`язані, у тому числі і з самостійним декларуванням позивачем суми внеску, ОСОБА_1 не оскаржує. Не надав позивач також суду доказів оскарження ним вищевказаних рішень від 16.12.2014 №0025401703 та №0025411703, від 23.11.2018 №0102295106.

Отже, в рамках цієї справи судом встановлено лише неправомірне нарахування контролюючим органом позивачеві ЄСВ за І-ІІ квартали 2018 року у загальному розмірі 4914,36 грн., за період перебування позивача у трудових відносинах з Яготинською районною громадською організацією «Фізкультурно-оздоровчий клуб «Колос», яка сплачувала цей внесок за нього.

Натомість, спірною вимогою сума недоїмки позивача як фізичної особи-підприємця, за кодом бюджетної класифікації 71040000, складає 3431,56 грн., а іншу частину складають штрафні санкції, пеня та недоїмка позивача як роботодавця, за кодом бюджетної класифікації 71010000, правомірність нарахування яких підтверджується матеріалами справи та позивачем не спростовано.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що спірна вимога підлягає визнанню протиправною та скасуванню лише в частині визначення позивачеві недоїмки в сумі 3431,56 грн.

При цьому, суд вважає за доцільне роз`яснити позивачеві, що частина зайве сплаченого ЄСВ в розмірі 1482,80 грн. (4914,36 грн. - 3431,56 грн.) може бути повернута за процедурою, визначеною Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6 та зареєстрованим Міністерстві юстиції України 05.02.2016 за №193/28323.

Водночас суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій Головного управління Державної податкової служби України у Київській області з визначення ОСОБА_1 боржником зі сплати єдиного соціального внеску за період з 2018 року по даний час та з нарахування боргових зобов`язань за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 03.10.2019 №Ф-1753-25У на суму 12962,95 грн.

Так, суд зауважує, що наведений спосіб захисту права, обраний позивачем, не направлений та не сприяє ефективному поновленню порушеного права. У даному випадку належним способом захисту, який у повній мірі поновлює порушені права позивача, є визнання протиправною та скасування спірної вимоги в частині.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Державної податкової служби України у Київській області привести у відповідність інтегровану картку платника ОСОБА_1 , виключивши з неї інформацію про боргові зобов`язання з єдиного соціального внеску, суд зазначає таке.

Верховий Суд у постанові від 01.07.2020 у справі №640/8980/19 зазначив, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо узгоджених сум нарахованих грошових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом у постанові від 23 квітня 2019 року у справі №825/3211/15-а.

Наявність в інтегрованій картці платника неправомірно обліковуваного податкового боргу, дає право контролюючим органам застосовувати положення статті 87 Податкового кодексу України відповідно до якої поточна сплата платником податків його самостійно нарахованих податкових зобов`язань зараховується в рахунок сплати податкового боргу.

Отже, в інтегрованій картці платника одночасно погашається податковий борг, який обліковується протиправно, а також виникає новий борг за самостійно нарахованими платником податковими зобов`язаннями, що в подальшому може привести до застосування штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату та нарахування пені. Отже, неправомірне відображення в інтегрованій картці платника сум грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, має безпосередній вплив на господарську діяльність платника у зв`язку із потенційним понесенням ним додаткових витрат.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, зазначеному у постанові від 19 лютого 2019 року у справі №825/999/17, належним способом захисту, що відновить порушені права товариства, є коригування в інформаційній системі органів ДФС даних інтегрованої картки. Фактично, визнається порушення прав платника податків безпідставними записами в інтегрованій картці платника, а також право платника податків на поновлення відповідних прав шляхом коригування відповідних даних, за умови відсутності правових підстав у контролюючого органу для здійснення відповідних донарахувань та внесення відповідних даних до інформаційних систем.

Визнання податкового повідомлення-рішення скасованим, з однієї сторони, нівелює обов`язок платника податків зі сплати донарахованих таким податковим повідомленням-рішенням грошових зобов`язань, а з іншої - виключає наявність правових підстав для відображення відповідних грошових зобов`язань в інтегрованій картці платника. Водночас, протиправне відображення грошових зобов`язань в інтегрованій картці платника без належних правових підстав, очевидно вказує на порушення прав платника податків та необхідність проведення коригування даних інтегрованої картки платника в цілях поновлення порушених прав.

Таким чином, через відображення в електронному кабінеті, інтегрованій картці та інших інформаційних системах ДПС інформації про наявність у платника податків грошового зобов`язання (в т.ч. нарахування пені) на підставі податкового повідомлення-рішення, що вважається скасованим, порушуються права платника податків.

При цьому Суд закцентував увагу на тому, що повноваження щодо внесення змін до інформаційних систем для цілей розгляду цієї справи за своєю сутністю не є дискреційними повноваженнями.

З урахуванням наведеного Верховний Суд зауважив, що передумовою виключення з електронного кабінету, інтегрованої картки та інших інформаційних систем ДПС інформації про наявність у платника податків грошового зобов`язання є встановлення зокрема обставин, що вказують про скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 1 Підрозділу 4 Розділу V Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року N5, працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.

Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Пунктом 2 цього ж Підрозділу визначено, що залежно від інформації, яка завантажена в інформаційну систему з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, одночасно змінюється статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску та в ІКП відображається така інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами, зокрема:

п.п.4) інформація з рішення суду, прийнятого по суті.

Статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) ("Скасовується в судовому порядку"/"Вручено, судовий розгляд").

У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на "Скасовується в судовому порядку" / "Вручено, судовий розгляд".

Під час часткового скасування формується нове податкове повідомлення-рішення / рішення / вимога та/або рішення щодо єдиного внеску на суму, що залишилась.

Під час збільшення зазначених сум у податковому повідомленні-рішенні / рішенні / вимозі та/або рішенні щодо єдиного внеску формується податкове повідомлення-рішення / рішення / вимога та/або рішення щодо єдиного внеску на суму збільшення без анулювання первинного документа та вручається платнику (вноситься дата вручення до інформаційної системи та виконуються процеси, описані в пункті 2 підрозділу 1 цього розділу).

На підставі інформації про результати судового оскарження (рішення суду, прийнятого по суті) та у разі, якщо донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі підтверджується (статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на "Вручено, судовий розгляд"), та якщо з урахуванням законодавчо встановлених строків вона вважається узгодженою, то в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо донарахування (поновлення у разі попереднього виключення з обліку) / зменшення суми.

У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на "Скасовується в судовому порядку"), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.

Інформація, внесена та збережена працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі "Апеляційне та судове оскарження" підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обов`язок контролюючого органу по відображенню в інтегрованій картці інформації про скасування у судовому порядку вимоги про сплату боргу виникає лише після набрання судовим рішенням законної сили, а тому фактично позовні вимоги у цій частині заявлені позивачем передчасно, адресовані на майбутнє, а тому не підлягають задоволенню.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Досліджуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною четвертою цієї ж статті при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 3153,00 грн., що підтверджується квитанцією від 04.03.2020 на суму 840,80 грн., квитанцією №8 від 04.03.2020 на суму 630,60 грн. та квитанцією від 27.03.2020 №30565792-1 на суму 1681,60 грн.

Враховуючи відмову у задоволенні двох позовних вимог немайнового характеру, суму сплаченого за них судового збору у розмірі 1681,60 грн. суд залишає за позивачем.

Натомість, враховуючи часткове задоволення позовної вимоги про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ на суму 3431,56 грн. із загальної суми 12962,95 грн., сума судового збору за позовну вимогу майнового характеру та заяву про забезпечення позову у загальному розмірі 1471,40 грн. підлягає розподілу, а стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області, підлягає судовий збір у сумі 389,51 грн. (3431,56 грн. х 1471,40 грн. : 12962,95 грн.).

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1753-25У від 03.10.2019 в частині визначення ОСОБА_1 недоїмки з єдиного соціального внеску у розмірі 3431,56 грн. (три тисячі чотириста тридцять одна грн. 56 коп.).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 389,51 грн. (триста вісімдесят дев`ять грн. 51 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд.5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.