Рішення № 101559036, 02.12.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2021 р. справа № 300/4257/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою

ОСОБА_1

до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області

про визнання протиправним і скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 13.08.2021 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області), у якій просить суд визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області №00/5057/0901 від 28.07.2021 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 23 800,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірним рішенням відповідачем безпідставно застосовано до позивача фінансові санкції в розмірі 23 800,00 грн на підставі абзаців 7 та 14 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995. Зокрема, зазначив про відсутність у його діях складу правопорушень, передбачених частиною 2 статті 156 та частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі, також - КУпАП), що встановлено рішеннями Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.06.2021 у справі №346/2171/21 та від 30.06.2021 у справі №346/2725/21. Відсутність складу правопорушення виключає можливість застосування до нього фінансових санкцій. У зв`язку з викладеним, просить визнати протиправним та скасувати спірне рішення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.19-20).

Пунктом 5 резолютивної частини ухвали зобов`язано Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, в межах п`ятнадцятиденного строку з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали надати суду належним чином засвідчені та оформлені письмові докази на підтвердження обставин, що слугували підставою для винесення оскарженого рішення, зокрема: а) акт перевірки/інспекційного відвідування ОСОБА_1 за місцем здійснення ним роздрібної торгівлі; б) квитанцію про реалізацію ОСОБА_1 алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років; в) пояснення, відібрані у неповнолітньої особи, документи, що посвідчують особу неповнолітнього та її вік; г) детальний розрахунок застосованої до ОСОБА_1 фінансової санкції; ґ) аудіо-, відеофіксація проведеної перевірки/інспекційного відвідування; д) реєстр виданих ОСОБА_1 ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.

ГУ ДПС в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву, який отримано судом 03.09.2021 (а.с.24-27). Так, у відзиві представниця відповідача зазначила, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області отримало від Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області копії матеріалів адміністративної справи, складеної щодо громадянина ОСОБА_1 за фактом продажу алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років, на підставі чого до позивача застосовано фінансову санкцію в сумі 6 800,00 грн. Окрім цього, зазначила, що при здійсненні реалізації алкогольних напоїв у позивача була відсутня ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, у зв`язку з чим відповідачем застосовано штрафну санкцію в сумі 17 000 грн за відповідне правопорушення. На підставі наведеного, просила у задоволенні позову відмовити.

На адресу суду 16.09.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 зазначив про помилковість доводів відповідача, викладених у відзиві на позов та просив їх не брати до уваги, а позовні вимоги задовольнити (а.с. 52-55).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result) ОСОБА_1 24.06.2006 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, видом економічної діяльності якого є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний) (код 47.11).

Інспектором сектору ювенальної превенції відділу превенції Коломийського районного відділу поліції 08.04.2021 складено протокол про адміністративне правопорушення №418551 щодо громадянина ОСОБА_1 , яким встановлено, що 02.04.2021 близько 16:00 в АДРЕСА_1 у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » здійснено продаж алкогольного напою, а саме вина, малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 2 статті 156 КУпАП (а.с. 31).

Окрім цього, начальником сектору ювенальної превенції відділу превенції Коломийського районного відділу поліції 10.06.2021 складено протокол про адміністративне правопорушення №420060 щодо громадянина ОСОБА_1 , яким зафіксовано, що 02.04.2021 близько 16:00 год в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 здійснив продаж алкогольного напою, а саме вина, малолітній ОСОБА_2 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » без одержання ліцензії на провадження цього виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, порушивши порядок провадження господарської діяльності відповідно до вимог статті 14 Господарського кодексу України та Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», та вчинивши правопорушення. передбачене частиною 1 статті 164 КУпАП (а.с. 32).

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області на підставі адміністративної справи за вх. №9257/5 від 02.07.2021 прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за №00/5057/0901 від 28.07.2021, яким з згідно абзацами 7 та 14 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» застосовано до ОСОБА_1 фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 23 800,00 гривень, з яких 17 000,00 гривень за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії та 6 800,00 гривень за продаж алкогольних напоїв особам, які не досягли 18 років (а.с. 9).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосовує норми Податкового кодексу України, інших Законів та підзаконних нормативно-правових актів, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 (надалі, також - Закон №481/95-ВР).

За приписами статті 15-3 Закону №481/95-ВР, забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особами, які не досягли 18 років.

Продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов`язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється.

Пунктом 7 частини 1 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» №222-VIII від 02.03.2015 (надалі, також - Закон №222-VIII) ліцензуванню підлягає, серед іншого, виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

При цьому, пунктами 5 та 6 статті 1 Закону №222-VIII визначено, що ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню;

ліцензування - засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, спрямований на забезпечення безпеки та захисту економічних і соціальних інтересів держави, суспільства, прав та законних інтересів, життя і здоров`я людини, екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.

Визначення поняття ліцензування наведено теж у статті 14 Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003, відповідно до частини 1 якої ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

З аналізу наведених норм вбачається, що суб`єкт господарювання може здійснювати окремі види діяльності лише за наявності ліцензії. При цьому здійснення такої діяльності без виданої уповноваженим органом ліцензії має наслідком притягнення такого суб`єкта до відповідальності.

Так, частиною 1 статті 17 Закону №481/95-ВР визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Зокрема, абзацом 7 частини 2 статті 17 цього Закону №481/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Окрім цього, абзацом 14 частини 2 цієї ж статті також передбачена відповідальність суб`єктів господарювання у вигляді накладення штрафу в розмірі 6 800,00 гривень за порушення вимог статті 15-3 цього Закону.

Згідно з частиною 4 статті 17 Закону №481/95-ВР, рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною 2 цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481/95-ВР визначає Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 за №790 (надалі, також - Порядок №790).

За змістом пунктів 2 та 3 Порядку №790, за порушення, передбачені статтею 17 Закону №481/95-ВР, до суб`єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом.

Згідно з пунктом 5 Порядку №790, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, серед іншого, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Пунктом 6 Порядку №790 передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями тютюновими виробами (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, ДПС, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.

Пунктами 7, 8 Порядку №790, передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, у разі виявлення порушень у сфері виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів зобов`язані повідомити про ці порушення орган, який видав ліцензію на провадження зазначеного виду діяльності.

Так, з матеріалів справи встановлено, що підставою для застосування до позивача штрафних санкцій стали матеріали адміністративної справи за вх.№9257/5 від 02.07.2021, щодо продажу алкогольного напою особі, яка не досягла 18 років, а також без наявності ліцензії, з приводу чого суд звертає увагу на таке.

Відповідно до підпунку 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010, продажем (реалізацією) товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно, в тому числі, з договорами купівлі-продажу які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Пунктами 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 за №265/95-ВР (надалі, також - Закон №265/95-ВР) передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Згідно із статтею 2 Закону №265/95-ВР розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Із системного аналізу вказаних норм, вбачається, що належним доказом факту продажу товару суб`єктом господарювання є розрахунковий документ встановленої форми та змісту (касовий або товарний чек) з його обов`язковими реквізитами.

При цьому, факт купівлі вважається закінченим з моменту проведення розрахунку в касі і отримання покупцем розрахункового документу (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція). Водночас розрахунковий документ є саме тим документом, що підтверджує факт продажу товарів.

Всупереч наведеному, матеріали адміністративної справи, на підставі яких прийнято спірне рішення, не містять жодного розрахункового документа, який би підтверджував факт здійснення 02.04.2021 ОСОБА_1 продажу алкогольного напою, зокрема, вина малолітній ОСОБА_2 .

Також, відповідачем не надано квитанцію про реалізацію ОСОБА_1 алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років, таким чином не виконано вимог ухвали суду від 18.08.2021.

З огляду на відсутність чеку про продаж алкогольного напою, не надається за можливе підтвердити взагалі сам факт такого продажу та вчинення правопорушень, за які щодо позивача застосовано фінансові санкції.

У постанові від 23.07.2020 у справі № 820/4881/16 Верховний Суд погодився з висновком, що відсутність розрахункових документів свідчить про відсутність факту продажу алкогольних напоїв.

Щодо наявної в матеріалах справи копії постанови №2 від 05.05.2021 про накладення адміністративного стягнення, винесеної комісією при виконавчому комітеті П`ядицької сільської ради, суд зауважує таке.

Матеріали правоохоронних органів щодо недотримання суб`єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів є самостійною підставою для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 17 Закону № 481/95-ВР.

У той же час, для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 17 Закону № 481/95-ВР у відповідача мають бути документи, які фіксують об`єктивну та суб`єктивну сторону правопорушення, оскільки застосування вказаних штрафних санкцій можливе лише за умови встановлення та доведення складу правопорушення.

Відповідно до частини 2 статті 156 КУпАП порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також частиною 1 статті 164 КУпАП провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди) тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

Згідно з частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.06.2021 у справі № 346/2171/21, яке набрало законної сили 06.07.2021, постанову №2 про накладення адміністративного стягнення адміністративної комісії при виконавчому комітеті П`ядицької сільської ради від 05.05.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 156 КУпАП скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу даного адміністративного правопорушення (а.с. 56-57).

Висновками рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.06.2021 у справі № 346/2171/21, серед іншого, встановлено, що будь-яких належних доказів, які б свідчили про вчинення позивачем вказаного правопорушення, відповідачем суду не надано, у матеріалах справи як доказ наявна лише постанова, яка є предметом оскарження. При цьому чеку, який би засвідчив факт оплати за даний товар не долучено.

Також постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.06.2021 у справі №346/2725/21, яка набрала законної сили 13.07.2021, закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною 1 статті 164 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП (а.с. 58).

Суд зазначає, що встановлені в рішенні від 25.06.2021 у справі №346/2171/21 та постанові від 30.06.2021 у справі №346/2725/21 висновки Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області мають преюдиційне значення в даній адміністративній справі.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, відсутність складу правопорушення в діях позивача, зокрема, об`єктивної сторони, оскільки факт вчинення протиправного діяння позивачем не доведено, а також скасування постанов про адміністративне правопорушення відносно позивача, виключає склад правопорушень, інкримінованих позивачу у цій справі та свідчить про безпідставність застосування до позивача спірним рішенням №00/5057/0901 від 28.07.2021 штрафних санкцій в розмірі 23 800,00 гривень.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду, про що останнім зазначається, зокрема у постанові від 20.11.2018 у справі № 823/487/16.

Інших доводів на підтвердження правомірності свого рішення відповідач не навів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірності оскарженого рішення.

За таких обставин, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області №00/5057/0901 від 28.07.2021 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 23 800,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн подано:

- договір про надання правничої допомоги 06.08.2021, за яким клієнтом визначений ОСОБА_1 , адвокатом Микитюк Роман Васильович (а.с. 59);

- акт виконаних робіт від 11.09.2021 за договором від 06.08.2021 (а.с. 60);

- копію квитанції серії НЛА №048422 від 11.09.2021 про сплату вартості послуги правничої допомоги згідно акту від 11.09.2021 в розмірі 3000,00 грн (а.с. 62).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідач заперечень щодо визначеної суми витрат на професійну правничу допомогу суду не надав, у відповідності до статті 134 КАС України, позивачем підтверджено понесення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 3000 грн, а тому такі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Івано-Франківській області.

Окрім цього, наявною в матеріалах справи квитанцією від 09.08.2021 №0.0.2223843009.1 від 09.08.2021 підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду із даним позовом у розмірі 908,00 грн, у зв`язку з чим ця сума також підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №00/5057/0901 від 28.07.2021 про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 23 800,00 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП - 43968084) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ;

відповідач: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, адреса: вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ ВП - 43968084.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.