Рішення № 101558864, 17.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року о 12 год. 15 хв.Справа № 280/8228/21 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Новікової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Прус Я.І.

представника позивача – Белікової К.Г.,

представника відповідача – Большакова К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексстандарт»

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень,

ВСТАНОВИВ:

08 вересня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексстандарт» (далі – позивач) Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 24.06.2021 №0088610703 та №0088600703.

Ухвалою суду від 13.09.2021 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 13.10.2021.

13.10.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 03.11.2021.

03.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 17.11.2021.

17.11.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що контролюючий орган не мав права проводити перевірку позивача, оскільки пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено мораторій на проведення документальних перевірок. Також, позивач вказував на те, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій, та відповідно понесення витрат по господарським операціям з ТОВ «БК «Сіті Білдінг», ТОВ «Техстейт Буд» та ТОВ «Союзмаш». Також, представник позивача зазначив, що під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з вищевказаним контрагентом, проте, вказані документи не були враховані при прийнятті оскаржуваного рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що пунктом 4 розділу ІІ Закону України від 17.09.2020 №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» Кабінету Міністрів України надано право у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи. Відповідач вважає помилковими посилання позивача на те, що постанова КМУ від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строків дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу ХХ «перехідні положення» ПК України від 02.12.2010 №2755-VI суперечить нормам п.2.1 ст.2, п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Також, відповідач вказував на те, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «БК «Сіті Білдінг», ТОВ «Техстейт Буд» та ТОВ «Союзмаш». Відповідач зазначає, що надані на проведення перевірки складені з порушенням вимог чинного законодавства України, не містять всіх необхідних реквізитів, які надають змогу ідентифікувати господарську операцію. Також, відповідач вказував на те, що ТОВ «БК «Сіті Білдінг», ТОВ «Техстейт Буд» та ТОВ «Союзмаш» не мають необхідної бази для ведення господарської діяльності, а також за результатами перевірки не встановлено транспортування товару. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 05.05.2021 по 26.05.2021 співробітниками ГУ ДПС у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Комплексстандарт», за результатами якої складено Акт перевірки №4217/08-01-07-03/38024830 від 02.06.2021.

Відповідно до висновків Акту перевірки №4217/08-01-07-03/38024830 від 02.06.2021 перевіркою встановлено порушення позивачем:

пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 розділу ІІІ, з врахуванням вимог п.44.1, п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», П(С)БО 15 «Дохід», П(с)БО 16 «Витрати», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 394067 грн., у т.ч. по періодам: півріччя 2019 року – 119991 грн.; 3 квартали 2019 року – 119991 грн.; 2019 рік – 119991 грн.; 2020 рік – 274076 грн.;

п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 437854 грн., в тому числі по періодах: червень 2019 – 133324 грн., листопад 2020 – 304530 грн.

На підставі висновків Акту перевірки №4217/08-01-07-03/38024830 від 02.06.2021, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення – рішення:

№0088610703 від 24.06.2021, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 424604,75 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням – 394067,00 грн. та 29997,75 грн. – штрафні санкції;

№0088600703 від 24.06.2021, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 547317,50 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням – 437854,00 грн. та 109463,50 грн. – штрафні санкції.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень – рішень, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо правомірності призначення податкової перевірки суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IX внесено зміни до ПК України, зокрема підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-2, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня до 03 квітня 2020 року на усій території України карантин.

Постановами від 09 грудня 2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про продовження дії карантину.

Разом з цим, відповідно до положень пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020 №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі – Закон №909-ІХ) на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Дана норма не є нормою Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», а тому на даний час є діючою. Не конституцію не визнана.

Таким чином, Верховна Рада України уповноважила Кабінет Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Положення пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, як і пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 909-ІХ були прийняті саме з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, внаслідок якої актами Кабінету Міністрів України було введено та продовжено у подальшому карантин.

Отже, враховуючи право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, яке надано положеннями Закону №909-ІХ, суд відхиляє доводи позивача про відсутність повноважень у Кабінету Міністрів України скоротити строк дії обмежень, заборон, встановлених положеннями пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

З метою реалізації вимог пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №909-ІХ, 03 лютого 2021 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» (далі – постанова КМ України №89), якою визначено скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р. № 568-ІХ); документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Отже, постановою КМ України №89 контролюючому органу надано право на проведення документальних перевірок в під час дії мораторію. Постанова КМ України №89 є чинною, доказів скасування або визнання її нечинною до суду не надано.

Щодо встановленого порушення, суд зазначає наступне.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки №4217/08-01-07-03/38024830 від 02.06.2021, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків контролюючого органу.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень – рішень стали висновки контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК «Сіті Білдінг», ТОВ «Техстейт Буд» та ТОВ «Союзмаш», а як наслідок про неправомірність показників бухгалтерського та податкового обліку по операціях з зазначеними контрагентами.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що 24.11.2020 між ТОВ «БК Сіті Білдінг» - Продавець та ТОВ «Комплексстандарт» - Покупець укладено Договір №1124, відповідно до п.1.1 якого, Продавець зобов`язується поставити (передати у власність) Покупцю товари в асортименті, кількості та за цінами вказаних у Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар і оплатити його (а.с.74).

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надано специфікацію, видаткові накладні, товарно-транспортну накладну, податкові накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості (а.с.75-85).

Крім того, судом встановлено, що 23.11.2020 між ТОВ «Техстейт буд» - Продавець та ТОВ «Комплексстандарт» - Покупець укладено Договір №1356, відповідно до умов якого, Продавець зобов`язується поставити (передати у власність) Покупцю товари в асортименті, кількості та за цінами вказаних у Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар і оплатити його (а.с.86).

Також, 23.11.2020 сторонами підписано Специфікацію №1 до Договору №1356 від 23.11.2020 на постачання товару – блок живлення; мат.плата; спліттер 2502DS; блок живлення (а.с.87).

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надано специфікацію, видаткові накладні, товарно-транспортну накладну, податкові накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості, договір на перевезення товару (а.с.88-103).

Також, судом встановлено, що 12.03.2019 між ТОВ «Союзмаш» - Підрядник та ТОВ «Комплексстандарт» - Замовник укладено Договір підряду №37/019-КС, відповідно до пункту 1.1 якого, Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов`язання за необхідності виконати роботи по «Капітальному ремонту ДП-2, 2-го розряду. Зміна кабельних трас системи завантаження та блоку печі. Заміна розподільчих трас» (а.с.104-107).

На підтвердження виконання умов Договору до матеріалів справи надано договірну ціну, додаткові угоди, акти приймання виконаних будівельних робіт, акти витрачених товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, платіжні доручення, акти звіряння (а.с.108-165).

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що укладання договору з ТОВ «Союзмаш» було обумовлено необхідністю виконання ТОВ «Комплексстандарт» зобов`язань з Договором №528/2019 від 20.02.2019 укладеного з ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» на виконання робіт по заміні кабельних трас системи завантаження та блока печі та ремонту навколишнього освітлення доменної печі 2.

Суд зазначає, що надані до матеріалів справі первинні документи бухгалтерського обліку мають необхідні реквізити та у повній мірі відображають зміст проведених господарських операцій, що свідчить про наявність підстав для формування показників податкової звітності на підстави таких документів.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ «БК «Сіті Білдінг», ТОВ «Техстейт Буд» та ТОВ «Союзмаш» у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про неотримання товарів послуг/послуг від ТОВ «БК «Сіті Білдінг», ТОВ «Техстейт Буд» та ТОВ «Союзмаш».

Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку угод між позивачем та ТОВ «БК «Сіті Білдінг», ТОВ «Техстейт Буд» та ТОВ «Союзмаш» не дійсними.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Стосовно посилань контролюючого органу на податкову інформацію отриману від ГУ ДПС у Донецькій області та ГУ ДПС у м.Києві щодо діяльності ТОВ «БК «Сіті Білдінг» та ТОВ «Техстейт буд», то суду не надано документального підтвердження того, що зазначена податкова інформація стосується взаємовідносин наведених контрагентів з позивачем, а по-друге, не надано доказів на підтвердження того, що зазначеній податковій інформації надавалась оцінка шляхом проведення податкової перевірки, прийняття податкових повідомлень – рішень по відношенню до ТОВ «БК «Сіті Білдінг» та ТОВ «Техстейт буд», порушення кримінальних проваджень по відношенню посадових осіб ТОВ «БК «Сіті Білдінг» та ТОВ «Техстейт буд» та наявність обвинувальних вироків за зазначеними провадженнями.

Щодо послань контролюючого органу на те, що під час проведення перевірки не встановлено факту виплати ТОВ «Укрсхідтранс» заробітної плати водіям, які відповідно до товарно-транспортних накладних здійснювали перевезення, то суд зазначає, що зазначені обставини не свідчать про нереальність господарських операцій та не свідчать про відсутність факту транспортування товару, а лише може свідчити про порушення трудового законодавства з боку ТОВ «Укрсхідтранс» в частині не оформлення трудових відносин.

Стосовно інформації з системи ІП «Гарпун», то суд такі доводи відповідача відхиляє, оскільки відсутня інформація про те, що зазначена система охоплює 100% автошляхів України, як і відсутня інформація про те, що переміщення товару позивачу могло здійснювалося за дорогами виключно обладнаними зазначеною системою.

Щодо доводів контролюючого органу на те, що ТОВ «Союзмаш» не мало можливості виконати обсяги договору підряду укладеного з позивачем, суд зазначає, що такі доводи ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу.

Більш того, суд зазначає, що контролюючий орган під час проведення перевірки самостійно встановив залучення ТОВ «Союзмаш» до виконання договору підряду субпідрядників – ТОВ «СВ Парк - Готель», ТОВ «Австріс», ТОВ «Торгова група Альта».

Також, контролюючий орган не наводить обґрунтувань стосовно того, яка на його думку повинна була бути наявна кількість працівників для виконання обумовлених обсягів робіт, як і не зазначає яка техніка та спеціальні засоби були необхідні для виконання договору.

Суд зауважує, що у пункті 110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Європейський Суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення – рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв`язку з чим таке рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги – задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексстандарт» (69120, м.Запоріжжя, вул. Спартака Маковського, буд.9, кв.65, код ЄДРПОУ 38024830) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 24.06.2021 №0088610703 та №0088600703.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексстандарт» судовий збір в розмірі 14570,75 грн. (чотирнадцять тисяч п`ятсот сімдесят гривень 75 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 29.11.2021.

Суддя І.В. Новікова