Рішення № 101558779, 25.11.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 листопада 2021 року м. Ужгород№ 260/473/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі Грин-Лумей В.Г.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: Закарпатська обласна прокуратура - представник Андрейчик А.

відповідача: ГУДКС України в Закарпатській області - представник не з`явився

розглянувши у підготовчому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до держави України в особі Закарпатської обласної прокуратури, ГУДКС України в Закарпатській області про стягнення шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської обласної прокуратури , яким просить: 1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. 2.Здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. 3. Стягнути з держави України в особі Закарпатської обласної прокуратури (код СДРПОУ: 02909967) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, визначеного за ч. З ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з липня 2015 року по березень 2020 року включно у сумі 1 158 908,2 (один мільйон сто п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот вісім) грн. 20 коп.

Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовує тим , ОСОБА_1 в органах прокуратури працює з січня 2006 року, з липня 2015 року і по теперішній час - на різних прокурорсько-слідчих посадах Прокуратури Закарпатської області.

Починаючи з 01 липня 2015 року заробітна пата прокурорів повинна регулюватися виключно ст. 81 ЗУ "Про прокуратуру". Проте, починаючи з липня 2015 року по вересень 2020 року заробітна плата прокурорів регулювалася постановами КМУ, тобто підзаконними актами, що суперечить нормам Конституції України, ЗУ "Про прокуратуру" та нормам міжнародного права.

Згідно внесених змін у ЗУ "Про прокуратуру" посадовий оклад прокурора з 01 липня 2015 року був 10 мінімальних заробітних плата і збільшуючись до 12 мінімальних заробітних плат з січня 2017 року.

Таким чином, згідно зроблених позивачем розрахунків з липня 2015 року по березень 2020 року різниця між фактично нарахованим посадовим окладом та посадовим окладом, який повинен бути нарахованим позивачу становить 1 158 908,2 грн.

Оскільки Рішенням КСУ від 26 березня 2020 року у справі №6-р/2020положення п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України визнано неконституційними , то відповідно до ч. 3 ст. 152 Конституції позивач має право на відшкодування завданої шкоди неконституційним актом у зазначеному ним розмірі .

У відзиві відповідач заперечив проти позову, зазначивши, що визнання неконституційними певних положень чинного законодавства в подальшому не може мати наслідком для органу прокуратури у вигляді відшкодування шкоди, оскільки прокуратура у спірних відносинах була зобовязана і діяла у межах та на підставі того законодавства, яке існувало на час виникнення спірних відносин, а тому висновки Конституційного Суду України викладені в рішенні від 26.03.2020 року № 6-р/2020 не можуть бути підставою для зобовязання Закарпатської обласної прокуратури відшкодувати позивачу матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати за період з липня 2015 року по березень 2020 року відповідно до ст. 81 Закону "Про прокуратуру".

05 липня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує мотиви, зазначені відповідачем у відзиву, якими останній обґрунтовує свої заперечення проти позовних вимог.

16 липня 2021 року від ГУДКС України в Закарпатській області до суду надійшов відзив на позов. відповідно до якого повідомлено , що у разі задоволення позовних вимог, зазначених у прохальній частині, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили виконуватиметься Головним управлінням Державної казначейської служби України у Закарпатській області, у передбаченому законодавством порядку. Однак в задоволенні позову ОСОБА_1 просить відмовити повністю

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вмоги.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав зазначених у відзиві.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в органах прокуратури працює з січня 2006 року, з липня 2015 року і по теперішній час - на різних прокурорсько-слідчих посадах Прокуратури Закарпатської області.

Згідно розрахункових листів за період з 2015 по 2020 роки органами прокуратури , де працював позивача позивачу проводилися відповідні нарахування заробітної плати з врахуванням встановлених окладів ( у гривнях) : 2015 рік - 1996,00 грн. ;2016 рік-1996,00 грн.;2017 рік-5730 грн;2018 рік- 5730 грн.,2019 рік- 5730 грн.; 2020 рік- 5730 грн. з відповідними доплатами.

Мотиви та норми права застосовані судом.

Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також системи прокуратури України. Вказаний закон набрав чинності набрав чинності 15 липня 2015 року.

Частиною 9 ст. 81 Закону № 1697-VII передбачено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період (ст. 90 Закону № 1697-VII).

Підпунктом 1 пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

Згідно зі статтями 8 і 13 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Частинами 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Законом України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Законом України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір і порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури (пункти 2 і 6).

Постановами Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 763 і від 9 грудня 2015 року № 1013 унесені відповідні зміни до схем посадових окладів працівників органів прокуратури.

Отже, підпунктом 1 пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

Однак, Кабінет Міністрів України вказаного не здійснив.

Натомість реалізація положень Закону України «Про прокуратуру» є неможливою без унесення відповідних змін як до Постанови КМУ № 505, так і до Бюджетного кодексу України й законів про Державний бюджет України на відповідні спірні періоди, щодо заробітної плати працівників органів прокуратури.

Суд зазначає, що зміни до Постанови КМУ № 505, зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури не вносились, законами про Державний бюджет України на відповідні періоди не було передбачено видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», а тому відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Крім суд зауважує, що відповідач, відповідно до ст. 19 Конституції України, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто не наділений правом самостійно, без правового врегулювання збільшення видатків Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у розмірі, встановленому Законом України «Про прокуратуру».

Аналогічна правова позиція у подібних спірних правовідносин та застосування наведених правових норм, наведена у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року вказана у справа № 320/1874/19.

Стосовно рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18), то суд ї зазначає наступне.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Суд зауважує, що ч. 2 ст. 152 Конституції України і частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд звертає увагу, що, дія окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, згідно рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18), втратила чинність 26 березня 2020 року.

Отже, рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 на спірні правовідносини з 01.07.2015 по 26.03.2020 не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття вказаного рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Щодо спірних правовідносин за період з 27.03.2020 по 18.08.2020, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Абзацом 3 п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX встановлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Суд звертає увагу, що цей Закон є чинним та неконституційним не визнавався.

Враховуючи вищенаведене, зокрема, відсутність у відповідача права на здійснення перерахунку та виплату посадового окладу позивачу самостійно без правого врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків у розмірі, іншому, ніж встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 505, та враховуючи те, що рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 на спірні правовідносини з 01.07.2015 по 26.03.2020 не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, суд дійшов висновку що в позові необхідно відмовити.

Керуючись статтями 1, 242-246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

1.У задоволенні позову ОСОБА_1 до держави України в особі Закарпатської обласної прокуратури, ГУДКС України в Закарпатській області про стягнення шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його виготовлення до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяЗ.Б.Плеханова

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02 грудня 2021 року.