Рішення № 101558416, 02.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2021 р. Справа№200/12764/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2227 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через свого представника Дяченка О.В., який діє на підставі довіреності від 06.09.2021, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А2227, в якому просить:

- визнати протиправними дії Військової частини А2227 щодо застосування травня 2015 року та грудня 2016 року, як місяців, за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базових місяців) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01.12.2015 року по 14.04.2016 року та з 08.12.2016 року по 28.02.2018 року включно;

- зобов`язати військову частину А2227 нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року та з 08.12.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року в сумі 65209,42 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А2227 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 року по 11.02.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;

- зобов`язати військову частину А2227 нарахувати та виплатити на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4463,15 грн за період з 01.03.2018 року по 11.02.2019 року включно в сумі 50848,03 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину А2227 подати звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що у період з 01.05.2015 року по 14.04.2016 року та з 08.02.2016 року по 11.02.2019 року позивач проходив військову службу у військовій частині А2227. У період проходження військової служби йому не в повному розмірі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення. У липні 2021 року позивач надіслав заяву до відповідача із проханням виплатити індексацію грошового забезпечення, але отримав відмову. Позивач вважає, що відповідачем неправомірно не нараховувалась йому індексація за період з 01.12.2015 року по 14.04.2016 року та з 08.12.2016 року по 28.02.2018 року, також неправомірно за період з 01.03.2018 року по 11.02.2019 року індексація нараховувалась у меншому розмірі, ніж мала бути нарахована. Зокрема, на переконання позивача, за період з 01.12.2015 року по 14.04.2016 року та з 08.12.2016 року по 28.02.2018 року відповідач мав нараховувати індексацію, виходячи із базового місяця січень 2008 року, а за період з 01.03.2018 року по 11.02.2019 року – у фіксованому щомісячному розмірі – 4 463, 15 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано у відповідача додаткові докази по справі.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Відповідач заперечуючи проти позову, надав суду письмовий відзив, в якому зазначив, що індексація грошових доходів з березня 2018 року виплачується в повному обсязі відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Вищезазначений Порядок не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди. Для виплати індексації в січні 2016 року – лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві Оборони України не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалось. Пунктом 14 Порядку визначено, що роз`яснення про застосування порядку проведення індексації грошових доходів населення надає Міністерство соціальної політики України. Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки Порядком не передбачений.

Відповідач зауважує, що відсутні підстави для визнання дій військової часини А2227 по невиплаті індексації грошового забезпечення протиправними, оскільки Військова частина А2227, відповідно до Інструкції № 260 виконувала роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року № 248/3/9/1/2, в якому було зазначено про ненарахування індексації грошового забезпечення.

На підставі викладено, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.43-49).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_2 (а.с.26-27).

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданого Управлінням персоналу штабу управління оперативного командування «Південь» (а.с.18).

Відповідно до наказу військової частини А2227 від 30.04.2015 року № 56 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини з 01.05.2015 року (а.с.23).

Як убачається з наказу військової частини А2227 від 11.02.2019 року № 37 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 11.02.2019 року (а.с.24).

Згідно із довідкою відповідача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення від 04 серпня 2021 року № 24/5/795 позивачу за період з січня 2016 року по квітень 2016 нарахована та виплачена сума індексації із застосуванням базового місяця – травень 2015 року у загальному розмірі 71,66 грн (а.с.20).

Відповідно до довідки відповідача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення від 04 серпня 2021 року № 24/5/792 позивачу за період з травня 2017 року по лютий 2018 року нарахована та виплачена сума індексації із застосуванням базового місяця грудень 2016 року та березень 2018 року у загальному розмірі 1 325,05 грн (а.с.21).

Як убачається з довідки відповідача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення від 04 серпня 2021 року № 24/5/793 позивачу за період з грудня 2018 року по лютий 2019 року нарахована та виплачена сума індексації із застосуванням базового місяця березень 2018 року у загальному розмірі 170,08 грн (а.с.22).

Будучи не згодним із ненарахуванням та невиплатою йому в належному (на переконання позивача) розмірі індексації грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно частини першої статті 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У відповідності до положень 1 статей 1 - 2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

В силу абз. 2 частини третьої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України від 3 липня 1991 № 1282-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон № 1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

У ч. 5 ст. 2 Закону № 1282-XII вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 1 січня 2016 року - 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині 1 цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, при визначені розміру індексації визначальним є встановлення “базового” місяця.

Щодо питання визначення базового місяця за період з 01 грудня 2015 року по 14 квітня 2016 року та з 08 грудня 2016 року по 28 лютого 2018 року, суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивача прийнято на військову службу у травні 2015 року, тому при визначенні “базового” місяця у спірному періоді для початку обчислення індексації застосуванню підлягає абз. 3 п. 10-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), згідно якого обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу (в редакції чинній до 1 грудня 2015 року). […] У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (п. 10-2 Порядку 1078).

Зазначені положення пункту 10-1 Порядку № 1078 наведені в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, яка була чинна до 1 грудня 2015 року, тобто були чинні станом на час прийняття позивача на службу в травні 2015 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” внесені зміни до Порядку № 1078, зокрема, п. 10-2 викладений в новій редакції (була чинною до 1 квітня 2021 року), згідно якої […] для новоприйнятих працівників […] обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Як вказано у примітці до цього пункту, зазначений пункт застосовується з 1 грудня 2015 року.

Згідно з п. 14 Порядку № 1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

У листі від 28 квітня 2016 року № 201/10/1.37-16 Мінсоцполітики в надало роз`яснення щодо індексації заробітної плати, відповідно до якого: "…Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. […] Для працівника, який працює з лютого 2014 року, обчислення індексу споживчих цін має здійснюватись з місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулося у квітні 2012 року, то для визначення суми індексації такому працівнику з грудня 2015 року має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з травня 2012 року".

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів № 1013 від 9 грудня 2015 року "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності з 1 січня 2008 року та діяла на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено в тому числі схему посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.

Отже, базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 14 квітня 2016 року та з 08 грудня 2016 року по 28 лютого 2018 року є січень 2008 року.

Проаналізувавши наведені нормативно-правові приписи суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно була проведена індексація грошового забезпечення позивача у грудні 2015 року без застосування в якості базового місяця – січня 2008 року.

Щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 14 квітня 2016 року та з 08 грудня 2016 року по 28 лютого 2018 року у зв`язку із відсутністю механізму нарахування індексації та не закладення до бюджету коштів для виплати індексації в цей період, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 8 листопада 2005 року, заява № 63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку із цим при розгляді даної справи Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, зазначивши, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, обмежене фінансування жодним чином не може впливати на наявність чи відсутність у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення.

Також суд зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Висновок суду щодо того, що обмежене фінансування жодним чином не має впливати на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові цього суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 825/1832/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 14 квітня 2016 року та з 08 грудня 2016 року по 28 лютого 2018 року у зв`язку із відсутністю механізму нарахування індексації та не закладення до бюджету коштів для виплати індексації в цей період – є неправомірним, тому базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача в даному випадку є січень 2008 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008 року та якою було підвищено посадові оклади військовослужбовцям.

Щодо позовних вимог про зобов`язання нарахувати і виплатити фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 лютого 2019 року включно, в сумі 50 848, 03 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів заселення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078, суд зазначає наступне.

Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.

Пунктом 4 цієї постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Таким чином, враховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року постанови № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.

Згідно із абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.

Разом з тим, у контексті спірних правовідносин необхідно звернути увагу на те, що питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078.

Відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Аналізуючи вищевказані положення спеціального підзаконного нормативно-правового акта, суд вважає за необхідне зазначити, що підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах.

В даному випадку, суб`єкту владних повноважень необхідно вираховувати розмір підвищення доходу і визначати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідної особи.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.

Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.

Відтак, відповідач, врахував лише норми абзаців 1, 2 пункту 5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Отже, відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач має право на індексацію його грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 лютого 2019 року відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів заселення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що щомісячна індексація у цей період має складати фіксований розмір у сумі 4 463,15 грн, враховуючи наступне.

Обґрунтовуючи свої розрахунки позивач посилається на роз`яснення Мінсоцполітики від 29 грудня 2017 року № 122/0/66-17 та на постанову Верховного Суду від 23 квітня 2020 року № 816/1728/16 та постанову Верховного Суду від 10 вересня 2020 року № 200/9297/19-а.

Суд зазначає, що постанова Верховного Суду від 10 вересня 2020 року № 200/9297/19-а прийнята за наслідком розгляду касаційної скарги на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2020 року про роз`яснення судового рішення, а не на судове рішення по суті позовних вимог, а тому не приймається судом.

Постанова Верховного Суду від 23 квітня 2020 року № 816/1728/16 прийнята за наслідком розгляду касаційної скарги на рішення суду про скасування постанови про накладення на фізичну особо-підприємця штрафу.

В межах касаційного розгляду справи № 816/1728/16 Верховний Суд дійшов висновку (який цитує позивач у позові), що “…фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації”.

Суд зазначає, що наведений висновок взятий позивачем без врахування контексту судового рішення. Так, у вказаній постанові зазначено, що згідно із статтею 8 Закону України від 25 грудня 2015 року № 928-VIII "Про Державний бюджет України на 2016 рік" станом на1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1 378,00 грн, а з 1 травня 2016 року - у розмірі 1 450,00 грн. Оскільки на момент проведення перевірки (позивача) підвищення заробітних плат не було, тому позивач зобов`язаний був виплачувати фіксовану суму індексації особі (своєму працівникові продавцю) за лютий, березень та квітень 2016 року у зазначеному фіксованому розмірі.

Отже, при розгляді вказаної справи судом було встановлено, що розмір індексації у лютому, березні та квітні 2016 року був фіксованою величиною; при цьому у вказані періоди не змінювався прожитковий мінімум (мінімальна заробітна плата), не змінювався коефіцієнт індексації та не змінювалась заробітна плата працівника позивача, якому останній сплачував заробітну плату.

По-друге, на переконання суду, термін “фіксована сума індексації”, застосований Верховним Судом у постанові від 23 квітня 2020 року, “фіксує” цю суму лише за наявності інших “фіксованих” чинників – прожиткового мінімуму доходів громадян (мінімальної заробітної плати), коефіцієнту індексації (величини приросту індексу споживчих цін) та заробітної плати працівника (окладу). Тобто, лише у випадку, якщо всі ці чинники є постійними (“фіксованими”), сума індексації також має бути “фіксованою”.

Але при зміні зазначених чинників величина розміру індексації буде змінюватись.

У протилежному випадку, якщо при зміні зазначених чинників величина індексації буде “зафіксованою” на попередньому рівні (розмірі), не будуть дотримані приписи Порядку № 1078, яким чітко визначений порядок розрахунку індексації грошових доходів населення, в тому числі і у випадку, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати не перевищує суму індексації (п. 5).

Щодо посилання позивача на роз`яснення Мінсоцполітики від 29 грудня 2017 року № 122/0/66-17, суд зазначає, що у даному листі зазначені міркування та висновки посадових осіб Мінсоцполітики (“на нашу думку”) з приводу розміру індексації грошових доходів військовослужбовців у г р у д н і 2017 року (місяць надання відповіді на запит) за умови останнього збільшення окладів у січні 2008 року (вказано, що розмір індексації складає 4 258,75 грн) та за умови збільшення окладів у лютому 2009 року (розмір індексації складає 3 087,02 грн). При цьому у даному листі-роз`ясненні Мінсоцполітики наводить формулу розрахунку зазначених розмірів індексації (прожитковий мінімум для працездатних осіб (1 762,00 грн) х коефіцієнт індексації (241,7 та 175,2 відповідно) / 100), що цілком відповідає приписам Порядку № 1078.

Отже, висновок позивача про те, що у період з 01 березня 2018 року по 11 лютого 2019 року розмір індексації має бути у фіксованому розмірі 4 463,15 грн – є помилковим.

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, суд зазначає, що вказані вимоги є передчасними, так як в межах цієї справи відсутній спір про невиконання відповідачем нормативно-правових приписів щодо відрахування 1,5% військового збору та проведення компенсації сум податку з доходів позивача при нарахуванні та виплаті індексації у визначеному судом порядку.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає, що в силу положень частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зазначене є правом суду, а не обов`язком, водночас, позивачем не наведено обставин, які б викликали у суду сумнів у тому, що відповідач може ухилятись від виконання судового рішення, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для застосування приписів статті 382 КАС України щодо встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання про стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини А2227 (місцезнаходження: 55212, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. 40 років Перемоги, 4, код ЄДРПОУ 26614923) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини А2227 щодо застосування травня 2015 року та грудня 2016 року, як місяців, за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базових місяців) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 року по 14.04.2016 року та з 08.12.2016 року по 28.02.2018 року включно.

Зобов`язати військову частину А2227 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року та з 08.12.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А2227 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 11.02.2019 року включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Зобов`язати військову частину А2227 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 11.02.2019 року включно з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяті днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано 02 грудня 2021 року.

Суддя Т.О. Шувалова