Рішення № 101558358, 02.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2021 р. Справа№200/16242/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувшив в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Грецька, 19, ЄДРПОУ 34908779) про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

19.11.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу, в якому просила:

визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального ВДВС у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного МРУ МЮ ( м. Харків) від 12.11.2021 р. у виконавчому провадженні № 63792570 про накладення штрафу у розмірі 1700 грн.

В обґрунтування позову Позивач зазначив, що з 17.09.2020 р. квартира АДРЕСА_2 їй не належить, тобто, вона перестала бути власницею цього житла ще до відкриття виконавчого провадження та, навіть, ще до видачі судом стягувачу виконавчого листа. У цій квартирі Позивач не проживає та не зареєстрована. Отже, не має навіть фізичної можливості чинити якісь перешкоди стягувачу у його вселенні в цю квартиру. Також Позивач не має ні фактичної ні юридичної можливості виконати рішення суду про вселення стягувача ОСОБА_2 у зазначену у виконавчому документі квартиру. Таким чином, виконати рішення суду не може з об`єктивних причин, які не залежать від Позивача. При цьому, підставою накладення на боржника штрафу, згідно до ч.2 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ, є невиконання боржником рішення без поважних причин. Та згідно до ч. 4 ст.67 Закону №1404-VІІІ підставою накладення штрафу при виконанні рішень про вселення є саме перешкоджання боржником виконанню рішення про вселення стягувача, при цьому, згідно до ч. 3 ст.67 Закону №1404-VІІІ, відсутність боржника, належним чином повідомленого не є перешкодою для вселення стягувача. З матеріалів ВП № 63792570 не вбачається, що державним виконавцем взагалі приймались відповідні заходи щодо примусового вселення стягувача ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_2 , а Позивач нібито перешкоджала цьому. Окрім того, відсутність в Позивача права власності, тобто права володіння, користування та розпорядження вказаною у виконавчому документі квартирою, є поважною причиною, яка унеможливлює виконання особисто Позивачем рішення про усунення перешкод у користуванні цією квартирою та вселення до неї стягувача ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 23.11.2021 року відкрито провадження в даній справі та призначено судове засідання у справі на 01.12.2021 року. Витребувано у Відповідача засвідчені належним чином копії виконавчого провадження № 63792570, витребувані документи надати до 29.11.2021 року.

01.12.2021 року Відповідачем на електронну адресу суду було надано матеріали виконавчого провадження №63795270.

У судове засідання представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач просив розглянути справу без його участі.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 .

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 23.07.2020 року №15-13.01-1222 ОСОБА_1 станом на 23.07.2020 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Виконавчим листом виданим 26.11.2020 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя по справі №263/8972/18 зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_2 у праві користування жилим приміщенням: вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно договору купівлі-продажу №1020 від 17.09.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Скоробагатько О.В., ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було продано квартиру АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 .

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №224465418, ОСОБА_5 стала власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 з 17.09.2020 року.

02.12.2020 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63792570 на підставі виконавчого листа №263/8972/18 виданого 26.11.2020 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя, якою зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_2 у праві користування жилим приміщенням: вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_2 . Боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

02.02.2021 року Позивачем було надано до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) заяву, в якій зазначено, що Позивач з 17.09.2020 року не є власником квартири АДРЕСА_2 не зареєстрований та не проживає в ній. Таким чином, Позивач не може виконати рішення суду від незалежних від неї обставин.

05.02.2021 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Вінніком О.С. було складено акт в присутності понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та стягувача ОСОБА_2 , яким встановлено, що при виході за адресою буд. АДРЕСА_3 вселити стягувача не виявилось можливим, двері зачинені, рішення суду не виконано.

12.11.2021 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову про накладення штрафу ВП №63792570, якою на ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. Підстава накладення штрафу: рішення суду не виконано.

Позивач з постановою про накладення штрафу ВП №63792570, якою на ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. не згоден, тому звернувся до суду за відновлення своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі – Закон № 1404-VIII) - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Приписами частини 1 статті 28 Закону № 1404-VIII визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Приписами ст. 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника юридичну особу 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

За невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (стаття 76 Закону України “Про виконавче провадження”).

Отже, обов`язковою складовою притягнення боржника або його повноважної особи законодавець встановлює, протиправність дій (бездіяльність), вину цієї особи, а саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними в розумінні наведених норм статті 75 Закону України “Про виконавче провадження” можуть, вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Матеріали справи свідчать про те, що 05.02.2021 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Вінніком О.С. було складено акт в присутності понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та стягувача ОСОБА_2 , яким встановлено, що при виході за адресою буд. АДРЕСА_3 вселити стягувача не виявилось можливим, двері зачинені, рішення суду не виконано.

Частиною 3 статті 18 Закону 1404-VIII визначені права виконавця під час здійснення виконавчого провадження, зокрема: державний виконавець проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Частиною 4 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Інструкцією з організації примусового виконання рішень затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 яка розроблена відповідно до Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”, Закону України “Про виконавче провадження”, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначено наступне.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами (пункт 6 Інструкції).

Відповідно до пункту 9 Інструкції вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв`язку або вручається виконавцем особі, яка зобов`язана вчинити дії.

У вимозі виконавця обов`язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім`я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім`я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання (пункт 12 Інструкції).

Відповідно до пункту 8 Інструкції, акт це документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.

Суд зазначає, що Законом № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, проводить перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та приймає відповідне рішення в рамках виконавчого провадження.

Передумовою для прийняття постанови про накладення штрафу є проведення перевірки виконавчого провадження, щодо виконання рішення боржником, суд зазначає, що державний виконавець повинен пересвідчитись чи отримав боржник постанову про відкриття виконавчого провадження, чи сплив строк визначений на виконання рішення боржником визначений постановою про відкриття виконавчого провадження, а також пересвідчитись у поважності причин у разі невиконання рішення боржником. За результатами чого державний виконавець складає вимогу про виконання боржником виконавчого документа з визначенням строку виконання рішення, а також складає акт в якому зазначаються суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, та у разі потреби висновки і пропозиції.

Суд зазначає, що державним виконавцем не надано докази направлення та отримання постанови про накладення штрафу Позивачу, що є порушенням ст. 28 ЗУ “Про виконавче провадження”.

З наведених положень статті 75 ЗУ “Про виконавче провадження” випливає, що накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Отже, така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин в строк, встановлений державним виконавцем.

Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення, потрібно з`ясувати в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. В зв`язку із чим, сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин його невиконання не може бути підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України “Про виконавче провадження”.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року в справі № 821/1568/16.

Поважними в розумінні Закону України “Про виконавче провадження” можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Аналогічна позиція висловлена постановою Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі №127/3770/17.

З матеріалів справи вбачається, що на момент відкриття виконавчого провадження власником вищевказаної квартири була ОСОБА_5 , що підтверджується договором купівлі-продажу №1020 від 17.09.2020 року та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №224465418.

Доказів про те, що вищевказаний договір визнано недійсним в судовому порядку на момент розгляду справи, сторонами до суду не надавалося.

Тобто, починаючи з 17.09.2020 року Позивач втратив право власності на вказану квартиру, що фактично унеможливлює виконання рішення.

Також, 02.02.2021 року Позивачем було надано до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) заяву, в якій зазначено, що Позивач з 17.09.2020 року не є власником квартири АДРЕСА_2 не зареєстрований та не проживає в ній. Таким чином, Позивач не може виконати рішення суду від незалежних від неї обставин.

Отже, суд вважає, що Відповідачем при проведенні виконавчих дій не було з`ясовано всіх причин та обставин, які б могли слугувати підставою для не виконання рішення суду, в цьому зв`язку, сам факт невиконання судового рішення у визначений законом строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може, бути підставою для притягнення боржника до відповідальності, згідно із статтею 75 Закону України “Про виконавче провадження”.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 12.11.2021 року ВП № 63792570.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції №0.0.2340713762.1 від 15.11.2021 року Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Отже, суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)у розмірі 908,00 грн.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України “Про виконавче провадження”, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Грецька, 19, ЄДРПОУ 34908779) про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу, – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) від 12.11.2021 р. у виконавчому провадженні № 63792570 про накладення штрафу у розмірі 1700 грн.

Стягнути з Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Грецька, 19, ЄДРПОУ 34908779) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп

Рішення складено у повному обсязі та підписано 02 грудня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.В. Череповський