Рішення № 101558318, 02.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2021 р. Справа№200/12515/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)

про: стягнення зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку про звільненні у розмірі 150280,81 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Харків) про стягнення зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку про звільненні у розмірі 150280,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у період з січня 2018 року по грудень 2019 року перебував на державній службі, обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації ГТУЮ в області. Позивач зазначає, що 27.12.2019 року він був звільнений із займаної посади відповідно до п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України та ст. 41 Закону України «Про державну службу» в порядку переведення до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Також наголошує, що Головне територіальне управління юстиції в Донецькій області при звільненні мало провести з ним повний розрахунок у зв`язку зі звільненням, однак в порушення вимог ст. ст. 47, 115, 116, 223 КЗпП України невірно визначило суми відпускних і компенсації за невикористану відпустку та не здійснило їх виплату, та недоплатила відпускні в сумі 3654,75 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 3711,68 грн. Позивач зазначає, що з метою отримання вказаних коштів звернувся до суду та рішенням від 05.07.2021 року у справі № 200/9713/20-а було стягнуто з відповідача недонараховані кошти при звільненні у грудні 2019 року, а саме відпускні в сумі 3654,75 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 3711,68 грн. 06.09.2021 року Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області зі Східного міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м. Харків) як правонаступника Головного територіального управління юстиції у Донецькій області проведено безспірне списання коштів на виконання рішення суду від 05.07.2014 року у справі № 200/9713/20-а за виконавчим листом стягнуто не донараховані кошти при звільненні у грудні 2019 року. З огляду на те, що відповідач не провів з позивачем розрахунок при звільненні у грудні 2019 року, останній звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у відповідності до ст. 117 КЗпП України в сумі 150280,81 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16). Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц): розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Крім того відповідач наголошував, що оскільки, позовні вимоги обумовлені стягнення грошових коштів за несвоєчасно виплачену компенсації за невикористані відпустки та недоплачених сум відпускних, а не у зв`язку з несвоєчасною виплатою йому заробітної плати при звільненні, то стягнення з роботодавця Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в даному випадку не підлягає.

Враховуючи викладені обставини просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач не погодившись з доводами відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву надав суду відповідь на відзив в якому виклав аналогічні обставини які були зазначені у позовній заяві та просив суд задовольнити його позов та стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 150280,81 грн.

Відповідач надав суду заперечення, відповідно до яких наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 18).

Постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру № 181785-2019 від 18 травня 2019 року (а.с. 19).

ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 04 вересня 2017 року № 1426-85855. Фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 після переміщення: АДРЕСА_2 (а.с. 20).

Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області (ідентифікаційний код: 34898944, місцезнаходження: 84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, буд. 48а) було зареєстроване як юридична особа 21 лютого 2007 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) був внесений відповідний запис.

09 жовтня 2019 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 870 “Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції” (далі – Постанова КМУ № 870).

П. 1 Постанови КМУ № 870 передбачав ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1, в тому числі ГТУЮ в області.

В свою чергу п. 2 Постанови КМУ № 870 передбачав утворення як юридичних осіб публічного права міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2, зокрема Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків).

П. 3 Постанови КМУ № 870 установлено, що територіальні органи Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції; здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією територіальних органів згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням міжрегіональних територіальних органів згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Міністерство юстиції; міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1, а саме Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) є правонаступником ГТУЮ в області.

16 жовтня 2019 року на виконання Постанови КМУ № 870 Міністерство юстиції України видало наказ № 3173/5 “Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України” (далі – Наказ Міністерства № 3173/5).

П. 4 Наказу Міністерства № 3173/5 затверджений список голів ліквідаційних комісій з ліквідації головних територіальних управлінь юстиції (додаток 3).

Згідно з пп. 6 п. 5 Наказу Міністерства № 3173/5 головам ліквідаційних комісій головних територіальних управлінь юстиції доручено забезпечити дотримання порядку звільнення працівників, повідомлення територіальних органів Державної служби зайнятості про звільнення працівників із зазначенням їх чисельності, звільнення працівників та своєчасний розрахунок з ними під час звільнення, видачу відповідних наказів та підписання необхідних документів.

29 жовтня 2019 року відповідно до Постанови КМУ № 870 та на виконання Наказу Міністерства № 3173/5 до ЄДР внесений запис про державну реєстрацію юридичної особи – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ідентифікаційний код: 43315445, місцезнаходження: 61002, Харківська обл., м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 16).

В структуру Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) входить Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області без статусу юридичної особи.

Наказом ГТУЮ в області від 26 грудня 2019 року № 4024/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » позивач, який обіймав посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації ГТУЮ у Донецькій області, був звільнений з займаної посади в порядку переведення для подальшої роботи у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Харків) згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП України та відповідно до ст. 41 Закону України «Про державну службу» з 27 грудня 2019 року.

Наказ ГТУЮ в області від 26 грудня 2019 року № 4024/1 передбачав виплату ОСОБА_1 компенсації за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 09 січня 2019 року по 27 грудня 2019 року у кількості 16 календарних днів.

Зазначені обставини встановлені у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року у справі № 200/9713/21, яке набрало законної сили 04.08.2021 року.

З матеріалів справи встановлено, що ГТУЮ в Донецькій області, головному спеціалісту відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації ОСОБА_1 при звільненні у грудні 2019 року виплачені відпускні (30 днів) в сумі 16134,60 грн., компенсація за невикористану відпустку (16 днів) виплачена в сумі 6467,52 грн., проте, ГТУЮ в Донецькій області повідомило, що не донарахована позивачу сума відпускних впродовж 2019 року складає 3654,75 грн., а не донарахована сума компенсації за невикористану відпустку при звільненні – 3711,68 грн.

Оскільки вказані суми позивачу не були виплачені, позивач звернувся до суду із позовом відповідно до якого просив стягнути на його користь відпускні за 2019 рік в сумі 3654,75 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 3711,68 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05.07.2021 року у справі № 200/9713/21 адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (ідентифікаційний код: 34898944, місцезнаходження: 84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, буд. 48а), правонаступником якого є Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ідентифікаційний код: 43315445, місцезнаходження: 61002, Харківська обл., м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 16) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення відпускних і компенсації за невикористану відпустку задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, яка полягала в невиплаті ОСОБА_1 донарахованих сум відпускних за 2019 рік та компенсації за невикористану відпустку.

Стягнуто з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 донараховану суму відпускних за 2019 рік в розмірі 3654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) гривні 75 копійок та донараховану суму компенсації за невикористану відпустку в сумі 3711 (три тисячі сімсот одинадцять) гривень 68 копійок.

Рішення суду у справі № 200/9713/21 набрало законної сили 04 серпня 2021 року.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду від 05.07.2021 року у справі № 200/9713/21 06.09.2021 року Головним управлінням Державної казначейської служби України в Донецькій області проведено безспірне списання зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та перераховано на рахунок позивача кошти в розмірі 5929,97 грн. (а.с. 23).

З огляду на викладене, суд зазначає, що остаточний розрахунок з позивачем при звільнені був проведений відповідачем 06.09.2021 року.

Позивач вважає, що оскільки повний розрахунок відповідачем у день його звільнення не проведено, то відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку з 28.12.2021 року по 06.09.2021 року, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи мають діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч. 1 ст. 3 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII “Про державну службу” (далі – Закон № 889) установлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 3 Закону № 889 дія цього Закону поширюється на державних службовців інших державних органів.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону № 889 державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу:

1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення;

2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Згідно з п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) підставами припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Ст. 57 Закону № 889 передбачено, що державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Відповідно до ст. 59 Закону № 889 щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.

Ч. 1 ст. 83 КЗпП України установлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 24 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР “Про відпустки” (далі – Закон № 504/96-ВР).

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні визначає ст. 117 КЗпП України.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів ст. ст. 94, 116, 117 КЗпП України і ст. ст. 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР “Про оплату праці” середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Матеріалами справи підтверджено та заперечується сторонами, що при звільненні ОСОБА_1 не був проведений повний розрахунок.

Отже, позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку на підставі ст. 117 КЗпП України.

При визначенні розміру середньої заробітної плати суд враховує приписи Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно абз. 1, 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно підпункту г) пункту 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності).

Суд виходить з того, що всі належні працівнику суми роботодавець має виплатити у день його звільнення, в даному випадку йдеться про 27 грудня 2019 року, а тому період затримки проведення повного розрахунку при звільненні починається з першого робочого дня після звільнення, а саме з 28 грудня 2019 року (перенесення робочого дня з 31 січня 2019 року на 28 грудня 2019 року, відповідно 30 та 31 грудня 2019 року були вихідними днями).

Остаточний розрахунок з ОСОБА_1 проведений 06 вересня 2021 року шляхом виплати недоплачених у 2019 році відпускних та компенсація за дні невикористаної відпустки.

Таким чином, період затримки розрахунку при звільненні має обчислюватися з 28 грудня 2019 року по 06 вересня 2021 року (дата остаточного розгрузку з позивачем – виплата доплати за відпускні та компенсації за дні невикористаної відпустки) включно.

З наданої до суду довідки Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 13.10.2021 року № 10 про середньомісячну заробітну плату, виданої відповідно до Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», вбачається, що ОСОБА_1 нараховано заробітну плату, яка враховується для розрахунку в жовтні 2019 року розмірі 10753,56 грн., у листопаді 2019 року – 16465,14 грн. За таких обставин, середньоденна заробітна плата позивача складає 850,58 грн. (10753,56 + 16465,14 / 32 (кількість відпрацьованих днів)).

Суд зазначає, що кількість днів затримки розрахунку при звільненні складає 420 дні (з 28.12.2019 року по 06.09.2021 року), враховуючи розмір середньоденної заробітної плати становить 850,58 грн., розмір компенсації за ці дні прострочення розрахунку складає 357243,60 грн.

Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 року по справі № 825/325/16 вказав, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин справи.

Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності зазначена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 року по справі № 524/1714/16-а та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі №761/9584/15-ц, які мають враховуватись до спірних правовідносин на виконання статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"і частини п`ятої статті 242 КАС України.

Верховний Суд в постанові від 30.10.2019 року по справі № 806/2473/18 (адміністративне провадження № К/9901/2118/19) сформував правову позицію щодо врахування істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку.

За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує зазначені висновки Верховного Суду при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку позивачу у цій справі.

Так, істотність частки невиплачених сум, а саме: відпускних за 2019 рік та компенсації за невикористані дні відпустки в розмірі 7366,43 грн. в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку за період з 28.12.2019 року по 06.09.2021 року – 357243,60 грн. (850,58 х 420) становить 2,06% (7366,43 грн. / 357243,60 грн.) х 100%).

Отже сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 2,06% розраховується наступним чином: 850,58 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 2,06% = 17,52 грн. - середньоденна сума відшкодування з урахуванням істотності частки; 17,52 грн. х 420 ( днів затримки розрахунку) = 7358,40 грн.

Таким чином, з урахуванням принципу розумності, справедливості та співмірності, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 7324,80 грн., з урахуванням істотності частки несвоєчасно виплачених сум в порівнянні із середнім заробітком позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина перша статті 77 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в частині стягнення зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку про звільненні з 28.12.2019 року по 06.09.2021 року у розмірі 7358,40 грн.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір не підлягає відшкодуванню.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про стягнення зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку про звільненні у розмірі 150280,81 грн. – задовольнити частково.

Стягнути зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, код ЄДРПОУ 43315445) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 28.12.2019 року по 06.09.2019 року в розмірі 7358 (сім тисяч триста п`ятдесят вісім) гривень 40 копійок.

В частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 142922,41 грн. відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 02 грудня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Олішевська