Рішення № 101557929, 02.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року Справа № 160/19339/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не проведення своєчасного розрахунку при звільненні із ОСОБА_1 ;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20а, код ЄДРПОУ 40108866) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 квітня 2021 року по 06 жовтня 2021 року в сумі 78 976 (сімдесят вісім тисяч дев`ятсот сімдесят шість) гривні 48 копійок, без урахування податків й інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його було звільнено зі служби в поліції. Однак, при звільненні зі служби відповідач не провів повного розрахунку, зокрема, не виплатив одноразову грошову допомогу при звільненні, чим порушив законодавчі вимоги. Зауважив, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби (зокрема, затримку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, це питання врегульовано ст.ст. 116, 117 КЗпП. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 вказаного Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Враховуючи вищевикладене вважає, що відповідач має виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. У зв`язку з чим, позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

17.11.2021 р. від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов. Відповідач проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити, в обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Спеціальною нормою - п. 8 розділу VI Порядку № 260 прямо передбачено, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення, а в разі надходження коштів пізніше - протягом п`яти робочих днів після їх надходження.

24.11.2021 р. від відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 з 07.11.2015 р. по 05.04.2021 р. проходив службу в поліції.

Наказом № 158 о/с від 05.04.2021 р. позивача звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

При звільненні позивачу не було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, що підтверджується довідкою № 1271від 19.07.2021 р.

Відповідно до виписки по карковому рахунку ОСОБА_1 суму допомоги виплачено йому 06.10.2021 р.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

Статтею 102 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби передбачена ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Проте вказаним законом не врегульовано питання щодо порядку та строків проведення повного грошового розрахунку при звільненні.

У свою чергу, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 р. № 260 затверджено Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 260).

Відповідно до п. 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 23 розділу І Порядку № 260 передбачалося, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2020 р. № 539 затверджено зміни до Порядку № 260 та п. 23 виключено.

Вказаним наказом розділ VI Порядку № 260 доповнено п. 8, згідно з яким одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено зі служби в поліції 05.04.2021 р.

Кошти на виплату допомоги надійшли 04.10.2021 р., що підтверджується довідкою про зміни до кошторису на 2021 р. № 4571/29/1/01-2021 від 04.10.2021 р.

Суму одноразової грошової допомоги при звільненні перераховано на картковий рахунок позивача 06.10.2021 р.

З аналізу викладеного слідує, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачена позивачу протягом трьох робочих днів після надходження коштів від Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем виплачено позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у строки, передбачені п. 8 розділу VI Порядку № 260, який був чинним на день звільнення позивача.

Саме Порядок № 260 є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює умови виплати грошового забезпечення поліцейським і саме його положення мають вищу юридичну силу над нормами КЗпП України, який у даному випадку має загальний характер та застосовується в частині правовідносин, в яких відсутні спеціальні нормативно-правові акти.

Отже, підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, за несвоєчасний розрахунок з позивачем при звільненні, відсутні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 244, 245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук