Ухвала суду № 101557659, 01.12.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

01 грудня 2021 року ЛуцькСправа № 140/14364/21 Суддя Волинського окружного адміністративного суду Денисюк Р.С., одержавши позовну заяву ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Рівненської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною щодо затримки виконання рішення суду та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Офісу Генерального прокурора, Рівненської обласної прокуратури про визнання бездіяльності Офісу Генерального прокурора щодо затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2020 в справі №826/18229/14 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Рівненської області з 21.02.2020 протиправною, зобов`язання Рівненську обласну прокуратуру стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2020 в справі №826/18229/14 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Рівненської області за період з 21.02.2020 по 28.05.2020 в розмірі 214022,72 грн.

За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду у справах щодо проходження публічної служби встановлюється місячний строк.

Верховний Суд в постанові від 14.07.2021 у справі №1340/4393/18 висловив правову позицію щодо строків звернення до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі:

«Враховуючи те, що середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тому строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується місячним строком з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі (частина п`ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Верховний Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах про проходження публічної служби особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом».

Наказом Генерального прокурора №141к від 29.05.2020 ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Рівненської області.

Однак, з даним позовом ОСОБА_1 звернувся лише 26.11.2021 (дата вхідного штемпеля на позовній заяві), тобто з пропуском визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України місячного строку звернення до суду.

Враховуючи те, що середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тому строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується місячним строком з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі (частина п`ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 6 статті 161 ККАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з частиною 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку, вказавши поважні підстави його пропуску та підтвердити це відповідними доказами.

Крім того, частиною 3 статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Суд зазначає, що за змістом вимог частини 1 і 2 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» встановлюються пільги щодо сплати судового збору.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як слідує з позовної заяви, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною бездіяльність щодо затримки виконання рішення суду та стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в сумі 214 022,72 грн.

Суд звертає увагу, що структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку.

Суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці (підпункти 3.8., 3.9 пункту 3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5).

В постанові від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що як вихідна допомога, так і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні мають разовий характер (пункти 53, 54).

Згідно з пунктом 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц з урахуванням висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 та поставі Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №226/168/15-ц, з 01.09.2015 працівник не вважається звільненим від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Як наслідок суд зазначає, що стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відтак, на заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не поширюються положення пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене, за позовними вимогами, які випливають із трудових відносин, крім подання позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, судовий збір справляється за ставками, визначеними частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір».

З урахуванням вимог частини 2 статті 169 КАС України, суд зазначає наступне.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивачем заявлено дві позовні вимоги (про визнання бездіяльності протиправною щодо затримки виконання рішення суду та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду), які є об`єктом сплати судового збору та, у відповідності до предмета спору, при цьому одна майнового характеру.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору, зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», який вступив в дію з 01.01.2021, установлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01.01.2021 складає 2 270,00 грн.

Стосовно розміру судового збору за подання ОСОБА_1 до адміністративного суду позову в частині вимоги майнового характеру, суд зазначає наступне.

При розрахунку судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру слід виходити з формули: ціна позову х 1 %, що становить 2 140,22 грн (214 022,72 грн х 1%).

Проте в порушення вимог частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви позивачем додано лише документ про сплату судового збору за подання позову щодо немайнової вимоги на суму 908,00 грн.

Таким чином, позивачу слід сплатити судовий збір за позовну вимогу майнового характеру в сумі 2 140,22 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня її подання постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, оскільки позовна заява не відповідає вимогам, встановленими статтями 160, 161 КАС України, її необхідно залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків – десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, протягом якого позивачу слід усунути вказані недоліки, а саме: подання заяви про поновлення строку звернення до суду, вказавши у ній підстави для його поновлення та додавши докази поважності причин його пропуску, а також документу про сплату судового збору в розмірі 2140,22 грн.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Рівненської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною щодо затримки виконання рішення суду та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви – десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачеві, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.

Суддя Р.С. Денисюк