Рішення № 101557304, 17.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

17 листопада 2021 р. Справа №120/12325/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Копчинської Ю.В.,

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Свистун О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Жмеринської міської ради Вінницької області

про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Жмеринської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Позов обґрунтований тим, що спірне рішення є незаконним, невмотивованим, таким що суперечить рішенню №737 від 21.02.2019, (яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та надано позивачу дозвіл на укладення договору особистого сервітуту земельної ділянки у межах допустимого функціонального використання), також порушує право позивача на безперешкодне користування майном та здійснення підприємницької діяльності.

Крім цього зазначає, проект оскаржуваного рішення, всупереч вимогам статей 3, 5, 14, 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не був оприлюднений відповідачем у встановленому законом порядку, чим створено перешкоди у можливості висловлювати свої доводи як зацікавленої особи відносно правомірності даного проекту, що є окремою підставою для скасування ухваленого рішення.

Ухвалою суду від 05.10.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 01.11.2021.

Ухвалою суду від 01.11.2021 відкладено судовий розгляд позову на 09.11.2021.

09.11.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, міська рада діяла на підставі та у спосіб передбачений Законом України.

Зазначає, що при зверненні до суду особа має довести безпосередній вплив рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, службових та посадових осіб на її права та інтереси. У свою чергу Позивачем не доведено яким саме чином порушено їх права чи інтереси. Також, Позивач не вказує у позовній заяві жодних заходів, які буди вжиті ними для досудового врегулювання спору, а також не зазначає в чому саме полягає спір. Разом із тим наголошує, що право на сервітут не є безумовним та не породжує жодних обмежень власника земельної ділянки щодо права розпорядження нею.

Враховуючи вищевикладене, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Протокольною ухвалою, винесеною без виходу до нарадчої кімнати, судове засідання 09.11.2021 відкладено на 17.11.2021, у зв`язку із наданням часу на ознайомлення із відзивом на позовну заяву.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав. Просив суд задовольнити позов повністю.

У судовому засідання представник відповідача проти позову заперечив. Просив суд у задоволенні позову відмовити повністю

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини.

Рішенням 45 сесії 7 скликання Жмеринської міської ради №737 від 21.02.2019, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та надано дозвіл на укладення договору особистого сервітуту земельної ділянки у межах допустимого функціонального використання.

На підставі цього рішення між Позивачем та Жмеринською міською радою 01.03.2019 укладено два договори про встановлення особистого сервітуту, за умовами яких ОСОБА_1 терміном на 5 років передано в користування дві земельні ділянки розмірами відповідно 0,0018 га та 0,0035 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07) за адресою: АДРЕСА_1 (на площі перед фасадом Будинку науки і техніки).

Позивачем дотримувались умови договору та у встановлені терміни вносив нараховану плату за землю до бюджету міста. Натомість через тимчасові фінансові труднощі Позивач не встиг спорудити передбачені договором будівлі торгівлі.

Пунктом 4 рішення №342 від 27.07.2021 12 сесії 8 скликання Жмеринської міської ради «Про внесення змін до плану зонування території площі по АДРЕСА_1 » заборонено встановлення тимчасових та капітальних споруд для ведення підприємницької діяльності на території площі по АДРЕСА_1 (перед будівлею Будинку науки і техніки).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернулась з цим позовом до суду

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Перевіряючи оскаржене рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає наступне.

Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення позову.

Як встановлено судом і не заперечується відповідачем, відповідно до Протоколу №12 від 27.07.2021 року 12 сесії 8 скликання Жмеринської міської ради Вінницької області (див. а с. 150, 152) перший заступник міського голови вніс пропозицію доповнити порядок денний "Про внесення змін до плану зонування території площі по вул. Б Хмельницького в місті Жмеринка" і "за" проголосувало 30 депутатів.

Так, відповідно до ч. 1 статті 13 Регламенту Жмеринської міської ради пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, загальними зборами громадян. Пропозиції щодо прийняття рішень, які відповідно до закону є регуляторними актами вносяться з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" ( див. а с. 117)

Статтею 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" визначено принципи державної регуляторної політики, якими є: прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов`язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, обов`язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Згідно до ст. 25 Закону регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений; проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом.

Відповідно до ст. 33 цього Закону, у разі внесення на розгляд сесії ради проекту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу відповідальна постійна комісія приймає рішення про направлення проекту регуляторного акта на доопрацювання органу чи особі, яка внесла цей проект. За мотивованим поданням депутата ради, постійної комісії ради, голови районної або обласної ради відповідальна постійна комісія може прийняти рішення про забезпечення підготовки в порядку, встановленому ч.ч. 2, 3 ст. 34 цього Закону, експертного висновку щодо регуляторного впливу проекту регуляторного акта, внесеного цим депутатом ради, постійною комісією ради, головою районної або обласної ради.

У разі внесення на розгляд засідання виконавчого органу ради чи внесення на затвердження сільським, селищним, міським головою проекту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу цей проект повертається його розробникові на доопрацювання.

Стаття 34 Закону (Особливості розгляду сільською, селищною, міською, районною у місті, районною, обласною радою проектів регуляторних актів) кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, подається до відповідальної постійної комісії для вивчення та надання висновків про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону.

Але, як встановлено судом, перший заступник міського голови вніс на власний розсуд пропозицію доповнити порядок денний "Про внесення змін до плану зонування території площі по вул. Б Хмельницького в місті Жмеринка".

А тому, суд вважає, що цю пропозицію внесено без дотримання вимог Закону "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" де, статтею 25 Закону передбачено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений; проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом.

І таким чином, п. 4 рішення №342 від 27.07.2021 12 сесії 8 скликання Жмеринської міської ради «Про внесення змін до плану зонування території площі по вул. Б.Хмельницького в місті Жмеринка Вінницької області» яким заборонено встановлення тимчасових та капітальних споруд для ведення підприємницької діяльності на території площі по вул. Б. Хмельницького (перед будівлею Будинку науки і техніки) прийнято з грубим порушенням і перевищенням своїх повноважень як таких.

Суд звертає увагу сторін повторно, що саме пунктом 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Тобто, право особи на участь у процесі прийняття суб`єктом владних повноважень рішень є однією із ключових гарантій реалізації її прав у сфері публічної адміністрації.

Таким чином, позивача ОСОБА_1 було позбавлено можливості вносити пропозиції з питань які обговорюються, давати пояснення. Позивач не був повідомлений про засідання 12 сесії 8 скликання Жмеринської міської ради, і в зв`язку з цим, не міг бути присутнім при прийнятті оскаржуваного рішення, і яке стосувалось саме його інтересів та захисту права власності, користування.

Проект пропозиції, що внесено до оскаржуваного рішення не був оприлюднений відповідачем у встановленому законом порядку, чим створено перешкоди позивачу у можливості висловлювати свої доводи як зацікавленої особи відносно правомірності даного проекту, що є окремою підставою для скасування ухваленого рішення.

Посадові особи відповідача діяли всупереч Регламенту Жмеринської міської ради де п. 9 ст. 13 передбачено, що пропозиції і зауваження до них, в обов`язковому порядку попередньо розглядаються відповідними постійними комісіями.

Суд не бере до уваги також твердження з даного приводу відповідача, що внесена пропозиція першого заступника міського голови про доповнення порядку денного "Про внесення змін до плану зонування території площі по вул. Б Хмельницького в місті Жмеринка" потребувала негайного вирішення і розгляду на цій сесії. Так, ні в протоколі сесії, ні відповідачем не було доведено обґрунтування терміновості розгляду питання, що передбачено, суд звертає увагу, п. 14 ст. 13 Регламенту ради.

Окрім цього, правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначаються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2002 (далі Закон України №3038 у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 9 частини 1 статті 1 зазначеного Закону визначено, що план зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон.

За приписами пунктів 6 та 7 частини 1 Закону № 3038 планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка, з-поміж іншого, передбачає встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів.

Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них (частина 1 статті 16 Закону України №3038).

Відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 17 Закону України №3038 обов`язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про будівельні норми» будівельні норми - затверджений суб`єктом нормування підзаконний нормативний акт технічного характеру, що містить обов`язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Таким чином, акти органів місцевого самоврядування, які стосуються плану зонування території мають відповідати затвердженим у встановленому порядку будівельним нормам.

З 01.08.2018 набрав чинності ДБН Б. 1.1-22:2017 «Склад та зміст плану зонування території», який затверджено наказом Мінрегіонбуду №344 від 27.12.2017 (далі - ДБН №344). У вказаних ДБН міститься розділ 8 «Внесення змін та уточнень до плану зонування території», пунктом 8.1 якого передбачено допустимість внесення змін та уточнень до плану зонування території.

Так, згідно з наведеним пунктом ДБН №344 внесення змін або уточнень до зонінгу відбувається у разі зміни меж (контурів) зони.

При цьому суд звертає увагу на те, що у відповідності до абзацу 2 частини 5 статті 18 Закону №3038 зміни до плану зонування територій розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному зазначеним Законом для розроблення, узгодження та затвердження комплексного плану, генерального плану населеного пункту. Аналіз наведеного припису дозволяє стверджувати про відсильний характер диспозиції цитованої статті, що свідчить про необхідність дослідження алгоритму внесення змін до генерального плану населеного пункту.

У свою чергу, вказане питання врегульовано статтею 17 Закону №3038. За змістом частини 6 вказаної норми зазначеного Закону рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Пунктами 5-7 частини 7 статті 17 Закону №3038 передбачено, що виконавчі органи відповідних організовують проведення громадського обговорення проекту генерального плану; забезпечують попередній розгляд проекту генерального плану населеного пункту архітектурно-містобудівною радою відповідного рівня; узгоджують проект генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад.

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами протягом трьох місяців з дня їх подання (частина 14 статті17 Закону №3038).

Враховуючи викладене суд зазначає, що в межах процедури внесення змін до планування території повноваження виконавчих органів обмежуються забезпеченням узгодження проекту запланованих із заінтересованих суб`єктами для його подальшого затвердження. Натомість прийняття рішення про необхідність внесення змін, як і їх затвердження, є прерогативою відповідної ради.

Правильність вказаного висновку визначено змістом пункту 42 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації віднесено до виключних повноважень, зокрема, міської ради.

Разом з тим, відповідачем не долучено жодного документального підтвердження правомірності дій щодо внесення змін до планування територій та не вказано жодну із підстав, згаданих у пункті 8.2 ДБН №344.

Окрім цього, ч.1 ст.98 Земельного кодексу України від 25.10.2001 за №2768-111 (далі - ЗКУ), право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

У ст.99 ЗКУ визначені види права земельного сервітуту, серед них: право проходу та проїзду па велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; право прогону худоби по наявному шляху; інше.

Мета користування ділянкою на умовах сервітуту має бути чітко визначена і особа, яка вимагає його - встановлення має обов`язково зазначити конкретний його вид.

Земельний сервітут не підлягає відчуженню, не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам (ч.4 ст.403 ЦКУ, ч.2 ст.101 ЗКУ).

Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими (ч.2 ст.90 ЗКУ).

Відповідно до ч.2 ст.401 ЦКУ, сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Залежно від підстави виникнення сервітути можна класифікувати на чотири види; встановлені договором, законом, заповітом, рішенням суду.

Зауважу, що донедавна можливість встановлення земельного сервітут) за законом залишалася суто теоретичною, оскільки чинне законодавство України не передбачало випадків, коли земельний сервітут виникав би безпосередньо на підставі закону.

З набуттям чинності з 01.07.2021 оновленої ч.6 ст.371 ЗКУ власники та користувачі земельних ділянок усіх форм власності, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, зобов`язані надавати право сервітуту для забезпечення проходу (проїзду) іншим власникам та користувачам земельних ділянок до належної їм на відповідному праві земельної ділянки.

Як встановлено судом, між позивачем та Жмеринською міською радою 01.03.2019 укладено два договори про встановлення особистого сервітуту, за умовами яких позивачу терміном на 5 років передано в користування дві земельні ділянки розмірами відповідно 0,0018 га та 0,0035 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07) за адресою: АДРЕСА_1 (на площі перед фасадом Будинку науки і техніки).

Однак, пунктом 4 рішення №342 від 27.07.2021 12 сесії 8 скликання Жмеринської міської ради «Про внесення змін до плану зонування території площі по АДРЕСА_1 » заборонено встановлення тимчасових та капітальних споруд для ведення підприємницької діяльності на території площі по АДРЕСА_1 (перед будівлею Будинку науки і техніки).

Таким чином, орган владних повноважень - відповідач, який надав ОСОБА_1 право користування земельними ділянками терміном на 5 років для задоволення конкретної підприємницької мети, але оскаржуваним рішенням, винесеним на третьому році користування земельними ділянками, порушив умови договору та встановив пряму заборону, яка перешкоджає реалізації прав позивача.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не враховує інтересів позивача як землекористувача ділянки, щодо якої встановленні обмеження, оскільки, приймаючи спірне рішення, відповідач залишив поза увагою мету укладення позивачем зазначених договорів сервітуту на земельної ділянки та фактично оскарженим рішенням змінює вид її використання.

У зв`язку із цим, суд не бере до уваги твердження відповідача про не доведення позивачем безпосереднього впливу спірного рішення на його права та інтереси.

У межах судового розгляду встановлено наявність у позивача законного інтересу для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 (на площі перед фасадом Будинку науки і техніки), у зв`язку з чим, позивачем отримано всі необхідні дозвільні документи у порядку визначеному чинним законодавством, а, отже, набуто зазначене право.

У розумінні Європейського Суду право правомірного очікування та законного сподівання виникає у разі якщо особа, яка набула майнове право, не встигла його реалізувати в зв`язку із ухваленням державою нормативного акту чи акту індивідуальної дії, котрим таке право скасовується із наданням цьому актові ретроспективної дії щодо фактів, які відбулися до його прийняття. При цьому підстави, з яких особа позбавляється раніше набутого права, не пов`язані з її поведінкою. У таких випадках, під час розгляду справи Європейським Судом, право заявника не може вважатися «наявним» відповідно до національного законодавства, тому Суд визнає порушеним не право, а встановивши факт законного сподівання визнає порушеним правомірні очікування заявника.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що прийняте відповідачем рішення №342 від 27.07.2021 на 12 сесії 8 скликання Жмеринської міської ради «Про внесення змін до плану зонування території площі по АДРЕСА_1 », яким заборонено встановлення тимчасових та капітальних споруд для ведення підприємницької діяльності на території площі по АДРЕСА_1 (перед будівлею Будинку науки і техніки) порушує права та інтереси позивача, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно ч.3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало б його виконання та унеможливлювало б необхідність наступних звернень до суду.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку із задоволенням позовних вимог на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати пункт 4 рішення №342 від 27.07.2021 12 сесії 8 скликання Жмеринської міської ради «Про внесення змін до плану зонування території площі по АДРЕСА_1 », яким заборонено встановлення тимчасових та капітальних споруд для ведення підприємницької діяльності на території площі по АДРЕСА_1 (перед будівлею Будинку науки і техніки).

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду із цим позовом судовий збір у розмірі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Жмеринської міської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ; тел. НОМЕР_2 );

Відповідач - Жмеринська міська рада (23100, Вінницька обл., м. Жмеринка, вул. Центральна, 4, тел. 04333250100, код ЄДРПОУ:03084233).

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар: