Ухвала суду № 101556980, 01.12.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

01 грудня 2021 року Справа № 925/1351/21

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Пріхно Л.А.,

за участі представників сторін:

від заявника – представник не з`явився,

від боржника – представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву товариства з обмеженою відповідальністю Фірми “Норд”

про відшкодування судових витрат на правничу допомогу

у справі

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю Фірми “Норд”,

м. Київ

до боржника приватного акціонерного товариства “Черкаське хімволокно”,

м. Черкаси,

про видачу судового наказу

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2021 року Господарським судом Черкаської області було розглянуто заяву товариства з обмеженою відповідальністю Фірми “Норд” про видачу судового наказу за вимогами до приватного акціонерного товариства “Черкаське хімволокно” про стягнення 35 596 грн. 53 коп. заборгованості за укладеним між сторонами у письмовій формі договором №13С3 про надання послуг від 17 червня 2021 року та видано відповідний судовий наказ.

Наказ набрав чинності 03 листопада 2021 року.

15 листопада 2021 року до суду від товариства з обмеженою відповідальністю Фірми “Норд” надійшла заява про стягнення з приватного акціонерного товариства “Черкаське хімволокно” судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. 00 коп.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Водночас, з урахуванням положень ч. 2 ст.221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Судом враховано, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

При цьому розгляд таких вимог здійснюється судом без повідомлення (виклику) заявника та боржника.

Проте, з метою забезпечення рівності учасників наказного провадження, місцевий господарський суд своєю ухвалою від 17 листопада 2021 року вирішив заяву товариства з обмеженою відповідальністю Фірми “Норд” про відшкодування судових витрат на правничу допомогу розглядати в судовому засіданні з повідомленням заявника та боржника.

Розгляд заяви було призначено в судовому засіданні на 14 год. 30 хв. 01 грудня 2021 року.

Сторони в судове засідання не з`явилися, заявник про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Від боржника надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви про відшкодування судових витрат на іншу дату.

Водночас ч. 4 ст. 244 ГПК України визначено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У запереченні на заяву товариства з обмеженою відповідальністю Фірми “Норд” боржник вказує, що розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи та обсягом і часом витраченим адвокатом заявника на виконання робіт, а також необґрунтованим та значною мірою завищеним.

Зокрема, боржник вказує, що договір №120721/01 від 12 липня 2021 року не містить жодних посилань як на справу №925/1351/21, так і на певні договори укладені між сторонами, тому відсутні належні та допустимі докази надання правничої допомоги по вказаному договору саме по справі №925/1351/21 (наказного провадження).

З урахуванням норм Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” послуги зазначені в договорі та акті не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені ст. ст. 1, 19 вказаного Закону, а тому витрати заявника на здійснення вищевказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до заяви товариства з обмеженою відповідальністю Фірми “Норд” година роботи адвоката оплачується в розмірі 2 200 грн. 00 коп.

Згідно наданого заявником акту, на виконання договору від 12 липня 2021 року було надано послуг на суму 18 850 грн. 00 коп. (без додаткових витрат на канцелярію в розмірі 1 150 грн. 00 коп.).

Отже, адвокат 12 липня 2021 року надавав послуги заявнику протягом 8 год. 30 хв.

Послуги надавалися лише один робочий день і за два місяці до подання заяви про видачу судового наказу.

Також боржник зазначав, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасникам справи.

Враховуючи вищенаведене, боржник просить суд відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.

Розглянувши заяву та дослідивши докази, судом встановлено наступне:

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Водночас, з урахуванням положень ч. 1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані саме з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

У справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути особи, зазначені у статті 4 ГПК України.

Водночас, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Відповідно до ст.147 ГПК України заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи – підприємці.

Тобто, в наказному провадженні відсутні сторони, та треті особи в розумінні процесуального Закону.

Разом з тим, ст.155 ГПК України передбачає, що у судовому наказі зазначається сума судових витрат (до яких, як вказано вище належать витрати на професійну правничу допомогу), що сплачена заявником, а не та що має бути сплачена.

Тобто, навіть за умови, що в наказному провадженні витрати заявника на адвоката на загальних принципах покладаються на боржника, дані витрати на момент розгляду судом заяви стягувача в наказному проваджені вже повинні бути сплачені (понесені) заявником.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Судові дебати в наказному провадженні, як і у спрощеному позовному провадженні, не проводяться, а тому заява повинна бути подана суду до моменту видачі судом відповідного наказу чи закінчення судом дослідження доказів у спрощеному позовному провадженні.

При цьому, суд призначає до розгляду таку заяву лише тоді, коли є дійсно поважні причини неможливості подання суду доказів своєчасно.

І саме тому ч. 2 ст.221 ГПК України встановлює правило, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Тобто, на момент проголошення рішення суд вже має вирішити питання про день розгляду судом заяви про судові витрати в порядку ухвалення додаткового рішення.

З урахуванням положень ч.8 ст. 129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення суду подаються докази, а не заява про ухвалення додаткового рішення.

Під час звернення товариства з обмеженою відповідальністю Фірми “Норд” до суду із заявою про видачу судового наказу, заявник вказав, що надасть суду докази понесення судових витрат у розмірі 20 000 грн. 00 коп. у встановлений ГПК строк.

Проте, товариство у своїй заяві не навело жодних поважних причин неможливості надання таких доказів суду до моменту розгляду по суті його заяви про видачу судового наказу.

Разом з тим, в якості доказів товариство з обмеженою відповідальністю Фірма “Норд” надало суду вже після видачі судового наказу наступні документи:

- договір №120721/01 про надання абонентського юридичного обслуговування від 12 липня 2021 року;

- акт наданих послуг №101 від 12 липня 2021 року;

- платіжне доручення від 12 липня 2021 року №337 про сплату 27 000 грн. 00 коп.

Тобто, станом на 12 жовтня 2021 року у товариства з обмеженою відповідальністю Фірми “Норд” всі наведені вище докази були в наявності і останнє мало можливість їх надати суду, проте без будь-яких поважних причин цього не зробило.

Крім того, судом враховано, що суд під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті, що в свою чергу позбавляє можливість розглянути судом також обґрунтованість вже понесених (на момент видачі наказу) заявником витрат на адвоката.

Разом з тим, боржник в свою чергу має право, з урахуванням положень ст. 158 ГПК України звернутися до суду в установлений законом строк із заявою про скасування судового наказу, зокрема, з підстав їх необґрунтованості, в тому числі і понесених заявником витрат, що забезпечує при цьому рівність учасників наказного провадження.

Проте, звернення заявника до суду із заявою про вирішення судом питання про розподіл витрат на правничу допомогу в порядку ухвалення додаткового рішення вже після видачі судом наказу за наслідками розгляду вимог по суті, а також набрання ним законної сили та його фактичного виконання боржником беззаперечно порушує принцип рівності учасників, оскільки це позбавляє боржника права на своєчасне звернення до суду в порядку ст. 158 ГПК України.

Відповідно до ч.2 ст.118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України у разі неподання доказів про судові витрати протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вже зазначалося вище, товариство подало заяву своєчасно, проте, не зазначило в ній поважність неможливості надання відповідних доказів суду у строк встановлений законом.

Отже, суд вважає, що в даному випадку товариство з обмеженою відповідальністю Фірма “Норд” надало суду докази понесених витрат на правову допомогу не своєчасно.

Крім того слід зазначити, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року “Лавентс проти Латвії” (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах “Ніколова проти Болгарії” та “Єчюс проти Литви”, пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України”(заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина 4 ст. 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вважає заперечення боржника обґрунтованими, оскільки наведені товариством у своїй заяві витрати документально не підтверджені.

Зокрема, документально не підтверджено підготування та направлення боржнику двох претензій (розмір витрат 6 750 грн.00 коп.).

Документально не підтверджено канцелярські витрати на суму 1 150 грн. 00 коп.

Крім того, з договору та акту наданих послуг не вбачається, що витрати на підготовку заяви про видачу судового наказу було здійснено товариством саме по справі №925/1351/21.

З урахуванням положень ст. 244 ГПК України суд може прийняти додаткове рішення або прийняти ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення, які можуть бути оскаржені.

В даному випадку суд не вбачає підстав для ухвалення додаткового рішення у формі додаткового наказу з приводу заявлених вимог товариства з обмеженою відповідальністю Фірми “Норд”.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 147, 148, 150, 221, 234, 244 ГПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю Фірми “Норд” про відшкодування судових витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. 00 коп. залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

Суддя А.В.Васянович