Ухвала суду № 101555828, 01.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

01.12.2021Справа № 916/3358/21Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. розглянувши

позовну заяву Приватного підприємства «МАІС28»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АТТІ» ,

2) Державної інспекції архітектури та містобудування України

про визнання протиправним і скасування дозволу на виконання будівельних робіт та заборону будівництва,

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «МАІС28» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АТТІ» та 2) Державної інспекції архітектури та містобудування України, в якому просить суд:

- заборонити ТОВ «ЮФ «АТТІ» проведення будівництва адміністративного-офісного центру з апартаментами за адресою: місто Одеса, Малиновський район, вулиця Косвена, 64/66» на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137300:18:009:0011 за проектом, розробленим ФОП «Розумний»;

- визнати протиправним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт ІУ013210812932 виданий 25.08.2021 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на об`єкт будівництва за класом наслідків ССЗ «Реконструкція нежитлових будівель і споруд під адміністративно-офісним центром з апартаментами та підземним паркінгом за адресою: місто Одеса, Малиновський район, вулиця Косвена, 64/66» на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137300:18:009:0011, замовником якого виступає ТОВ «ЮФ «АТТІ», а генеральним підрядником ТОВ «ТМ СЕРВІС» на підставі договору №24/05/21 від 24.05.2021.

05.11.2021 ухвалою Господарського суду Одеської області матеріали позовної заяви Приватного підприємства «МАІС28» передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Розглянувши позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона підлягає поверненню на підставі приписів статті 174 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГПК України дозволяється об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Втім, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 173 ГПК України).

Судом встановлено, що в поданій позовній заяві заявлено декілька вимог до різних відповідачів, які належить розглядати в порядку різного судочинства, зокрема, вимоги щодо визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт ІУ013210812932 виданого 25.08.2021 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно із ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Як установлено судом, одним із відповідачів у даній позовній заяві є Державна інспекція архітектури та містобудування України, а предметом позову є, зокрема, визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт ІУ013210812932.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 3 цієї статті Закону до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 р. № 294, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду в частині надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо через апарат та свої територіальні органи (п. 7 Положення).

Враховуючи наведене вище законодавче врегулювання статусу суб`єкта, що приймає рішення про видачу дозволу на виконання будівельних робіт та нормативно встановлену процедуру видачі такого дозволу, відносини в даній сфері є публічно-правовими.

Так, у даному випадку орган державного архітектурно-будівельного контролю, який має статус суб`єкта владних повноважень, надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує його надавати такі послуги, а спори, що виникають у зв`язку із наданням або ненаданням таким органом зазначених послуг, за загальним правилом, вирішуються судами адміністративної юрисдикції.

При цьому суд зазначає, що відповідно до змісту позовних вимог усі посилання позивача зводяться саме щодо неправомірності видачі дозволу, як суб`єктом владних повноважень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт не підлягають розгляду в господарських судах України.

Позовна вимога про заборону ТОВ «ЮФ «АТТІ» проведення будівництва адміністративного-офісного центру з апартаментами за адресою: місто Одеса, Малиновський район, вулиця Косвена, 64/66» на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137300:18:009:0011 за проектом, розробленим ФОП "Розумний", хоча підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, однак, у даному випадку, позивач об`єднав кілька вимог до відповідачів, які належить розглядати в порядку різного судочинства, що не відповідає приписам ч. 5 ст. 173 ГПК України.

Згідно із ст. 21 ГПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до приписів статті 6 Конституції України органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Частиною 4 статті 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є, визначений в ГПК України, порядок об`єднання позовних вимог. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.

За приписами пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Враховуючи викладене вище та приймаючи до уваги відсутність підстав для застосування приписів статті 173 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява Приватного підприємства «МАІС28» підлягає поверненню.

Згідно із ч. 8 ст.174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Керуючись 173, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву та додані до неї документи повернути Приватному підприємства «МАІС28».

Ухвала набирає законної сили 01.12.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань