Рішення № 101553238, 30.11.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4684/21

Провадження № 2-а/204/63/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мащук В.Ю.,

при секретарі Максименко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області, Інспектора управління патрульної поліції в Запорізькій області Кобахідзе Олександра Тенгізовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, суд –

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року позивач звернувся до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Запорізькій області, Інспектора управління патрульної поліції в Запорізькій області Кобахідзе Олександра Тенгізовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17.06.2021 року серії ЕАН № 4364696, винесену інспектором УПП в Запорізькій області Кобахідзе Олександром Тенгізовичем, справу про адміністративне правопорушення закрити, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17.06.2021 серія ЕАН № 4364696, винесеної інспектором УПП в Запорізькій області Кобахідзе Олександром Тенгізовичем на позивача накладено штраф у розмірі 340 гривень відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення вимоги дорожнього знаку 3.3 (рух вантажних автомобілів заборонено).

Зазначені в оскаржуваній постанові відомості про те, що 17.06.2021 17:31:15 в с. Запорожець О.Хортиця, водій керував т/з порушив вимогу дорожнього знаку 3.3, чим порушив п.8.4.в.ПДР, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивач 17.06.2021 року не порушував вимог дорожніх знаків та не здійснював керування транспортним засобом ні в С. Запорожець, ні на О. Хортиця. Окрім того, С. Запорожець та О. Хортиця є окремими місцями і одночасне керування транспортним засобом у них є фізично неможливим. Інспектором Кобахідзе Олександром Тенгізовичем, в порушення ст. 35 ЗУ «Про Національну поліції» було безпідставно зупинено транспортний засіб під керуванням позивача та винесено оскаржувану постанову.

Крім того, інспектор Кобахідзе Олександр Тенгізович під час розгляду справи не надав можливість позивачу ознайомитись з матеріалами справи та скористатися правовою допомогою , у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Позивач в судове засідання не з`явився, через канцелярію подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подали, відзив на позов, заяву про розгляд справи за їх відсутності суду, не надали.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 16.06.2021 року інспектором 4 батальйону 1 роти управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Кобахідзе Олександром Тенгізовичем винесено постанову серії ЕАН № 4364696 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , відповідно до якої водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом в с. Запорожець О. Хортиця, порушив вимогу дорожнього знаку 3.3., чим порушив п.8.4.в ПДР (арк.с.7).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до п.п.3.3. п. 33.3 Правил дорожнього руху України забороняється рух вантажних автомобілів і составів транспортних засобів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т (якщо на знаку не зазначена маса) або з такою, що перевищує зазначену на знаку, а також тракторів, самохідних машин і механізмів.

Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту спірної постанови випливає, що підставою для притягнення особи до відповідальності слугувало те, що позивач порушив вимогу знаку 3.3.

Поряд з цим, судом встановлено, що відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування, не надано жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що свідчить про не підтвердження наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Розглядаючи справу по суті позовних вимог, суд бере до уваги висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17, відповідно до яких візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

Таким чином, на підставі викладеного, оскільки відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь, суд приходить до висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та, як наслідок, неправомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Однак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, з огляду на те, що жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП матеріали справи не містять, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а справа підлягає закриттю.

Щодо розподілу судових витрат, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що під час подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 454 грн.00 коп., що підтверджується квитанцією, тому зазначена сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то для суду наявні підстави для стягнення таких витрат.

Так, позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу надано: квитанцію про сплату гонорару адвокату у сумі 1000 грн., договір про надання правової допомоги № 85 від 24.06.2021 року, детальний опис робіт виконаних адвокатом (арк.с.2,8,10).

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено розмір понесених витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню на корить позивача.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 2, 244- 246,72,77,242,286,293,295, 371,382 КАС України, ст.ст.251,280, 283, 284 КУпАП, ЗУ «Про Національну поліцію», суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області, Інспектора управління патрульної поліції в Запорізькій області Кобахідзе Олександра Тенгізовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, – задовольнити.

Постанову серії ЕАН № 4364696 від 17 червня 2021 року, винесену Інспектором управління патрульної поліції в Запорізькій області Кобахідзе Олександром Тенгізовичем про накладення на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП – скасувати.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП – закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048 м. Київ вул. Федора Ернста, буд. 3, ЄДРПОУ 40108646), судові витрати, які складаються зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу у сумі 1454 (одна тисяча чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.Ю. Мащук