Ухвала суду № 101552675, 09.11.2021, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/3875/19

Провадження № 1-кп/504/425/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2021 смт. Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря – Сухіни Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 10, смт. Доброслав, клопотання прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області про продовження дії обраного раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

за участі прокурора Налапко С.С.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника- адвоката Верхола І.О.,

потерпілого ОСОБА_2 -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2019 року прокуратурою Одеської області подано до Комінтернівського районного суду Одеської області обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160330000845 від 28.07.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, відносно якого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор просив суд продовжити дію раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор послався на наявність ризиків, що обвинувачений може впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню, переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, знищити, сховати або спотворити будь- яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин справи.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав доводи прокурора.

Обвинувачений заперечував, просив обрати запобіжний захід не пов`язаного з триманням під вартою.

Захисник- адвокат Верхола І.О. послався на практику Європейського Суду, вважав надмірним термін перебування його підзахисного під вартою, і вказав на обставини, які свідчать про необхідність перекваліфікації інкримінованого обвинуваченому злочину.

Крім того, адвокат зазначив, що обвинувачений має орендоване місце проживання на території м. Одеси, та у теперішній час має проблеми із здоров`ям, внаслідок чого звертався до медчастини слідчого ізолятора.

Потерпіла ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи у свою відсутність.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думки прокурора, потерпілого, обвинуваченого та його захисника, суд дійшов до наступного висновку:

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення (ст. 177 КПК України).

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Суд вважає, що ризик того, що обвинувачений може впливати на потерпілих та свідків на даній стадії існує, оскільки свідки ще не допитані судом.

В теперішній час суд перейшов до стадії безпосереднього допиту свідків кримінального правопорушення.

Суд враховує, що у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому правопорушенні визнав частково.

Отже ризик впливу на потерпілих та свідків в теперішній час має місце.

Суд встановив, що важливим елементом справедливого кримінального провадження є наявність в обвинуваченого можливості допитати свідка у присутності судді, який ухвалює остаточне рішення у справі. Цей принцип безпосередності є важливою гарантією у кримінальному провадженні, в якому зауваження, зроблені судом щодо поведінки та надійності свідка, можуть серйозно вплинути на обвинуваченого.

Суд також повторює, що національні органи влади повинні докласти «усіх розумних зусиль» для забезпечення явки свідка для безпосереднього допиту в суді першої інстанції. Що стосується показань свідків, яких, як виявилося, не було можливості допитати у присутності підсудного або його захисника, Суд наголошує на тому, що «пункт 1 статті 6 у поєднанні з пунктом 3 вимагає від Договірних Сторін вжити позитивних заходів, зокрема, для того, щоб дати обвинуваченому змогу допитати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали. Такі заходи є складовою сумлінності, з якою повинні діяти Договірні Сторони для того, щоб забезпечувати ефективне здійснення прав, які гарантуються статтею 6» (див. рішення у справі «Садак та інші проти Туреччини» (Sadak and Others v. Turkey), заяви № 29900/96, 29901/96, 29902/96 та 29903/96, п. 67, ECHR 2001-VIII; рішення від 4 грудня 2008 p. у справі «Трофімов проти Росії» (Trofimov v. Russia), заява № 1111/02, п. 33, та рішення від 5 лютого 2009 р. у справі «Макєєв проти Росії» (Makeyev v. Russia), заява № 13769/04, п. 36). Крім того, у випадку існування конкретної географічної перепони Суд також повинен вивчити, чи вжила держава-відповідач заходи, які достатньою мірою компенсували обмеження прав заявника (див., mutatis mutandis, рішення від 2 листопада 2010 р. у справі «Сахновський проти Росії» (Sakhnovskiyv. Russia) [ВП], №21272/03, п. 10).

Суд звертає увагу, що останнє судове засідання відбулося 27.10.2021 року, судом постановлено перейти до допиту свідків.

Разом із тим, свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до суду не з`явились, іх належного повідомлення у суду не має.

Однак цей факт не повинен впливати на те, що обвинувачений має продовжувати перебувати під вартою лише через те, що держава не спроможна забезпечити явку свідків у судове засідання.

Суд нагадує, положеннями ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, — на потерпілого.

Одночасно згідно ч. 3 ст. 23 КПК України сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Суд звертає увагу, що забезпечення явки свідків обвинувачення в судове засідання покладено на сторону обвинувачення.

Одним із принципів національного кримінального процесу є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Реалізуючи вказаний принцип законодавець зобов`язав суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6 ст. 22 КПК України).

Однак, як вбачається із змісту вказаної норми згаданий обов`язок не носить абсолютного характеру та містить обмеження, які полягають у збереженні судом об`єктивності і неупередженості.

Отже суд може лише сприяти стороні обвинувачення у доставленні свідків обвинувачення у судове засідання.

Суд нагадує прокурору, що ВС ККС у справі № 288/113/15-к від 11.08.2020 року особу було виправдано у вчиненні злочину, передбаченому п.п. 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України з підстав недоведеності його участі у вчиненні вказаного злочину. Зокрема, через не забезпечення прокурором явки свідків обвинувачення у судове засідання.

Тому суд звертає увагу прокурора на необхідність вжиття дієвих заходів забезпечення явки всіх свідків обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, яких сторона обвинувачення вважає за доцільне допитати перед судом.

Обвинувачений не має стійких соціальних зв`язків, не одружений, не має постійного місця роботи, не має неповнолітніх дітей, утриманців, проживає в м. Одесі без реєстрації, на орендованій квартирі, хоча має місце реєстрації у Миколаївській області, власного житла не має, коштовності відсутні, нерухомого майна не має, заслуг перед державою не має.

Хоча обвинувачений має місце проживання та реєстрації, однак це не знижує ризик переховування аж до тієї міри, що вказує на необхідність обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Крім того, суд беззаперечно приймає до уваги той факт, що санкція інкримінованого правопорушення передбачає позбавлення волі особи, і тому сам цей факт може впливати на психологічний стан обвинуваченого, що викликає певні побоювання у ухиленні обвинуваченого від правосуддя.

Суд вважає, що існує ризик ухилення від правосуддя.

В теперішній час доводи сторони захисту про необхідність батька обвинуваченого у сторонньому догляді голослівні і не доведені.

Доказів важких захворювань та захворювань психічного характеру у теперішній час у справі не має.

Разом із тим, суд, враховуючи скарги обвинуваченого на самопочуття, вважає доцільним зобов`язати ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» провести негайне медичне обстеження обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою встановлення у нього наявних захворювань та в разі наявності медичних показань надати відповідну медичну допомогу, а також з наданням обгрунтованого та вичерпного медичного висновку про стан здоров`я обвинуваченого, попередивши керівництво ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» про персональну відповідальність за невжиття дієвих заходів організації виконання ухвали суду.

Визначаючи наявність чи відсутність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченим суд виходить з наступного:.

Суд враховує, що в теперішній час у Приморському районному суді м. Одеси на розгляді перебуває кримінальне провадження з розгляду обвинувального акту №12019160500001847 від 14.04.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Розгляд цієї справи вочевидь триває. Тобто ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення має місце.

Обвинувачений скаржиться, що тримання його під вартою є нерозумно тривалим та незаконним.

Суд повторює, що розумність тривалості провадження має оцінюватись в світлі обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних державних органів (див., серед багатьох інших, рішення у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції" (Pelissier and Sassi v. France) [GC], заява N 25444/94, пункт 67, ECHR 1999-II).

Суд враховує, що в теперішній час перебування обвинуваченого під вартою триває з 30.08.2019 року, тобто два роки два місяці та 9 днів, тобто тривалий час.

Разом із тим, ризики, які встановлені та вказані судом продовжують існувати і в теперішній час, істотні обставини які мають бути враховані судом стороною захисту за цей час так і не доведені.

Суд враховує серйозність обвинувачення, що пред`явлено ОСОБА_1 , обгрунтованість підозри, строк можливого ув`язнення який загрожує обвинуваченому, і тому вважає, що для обрання альтернативного заходу стороною захисту не надано достатніх аргументів проти аргументів прокурора.

Посилання сторони захисту на рішення ЄСПЛ у справі «Єлоєв проти України» в даному випадку є недоречним, оскільки ті ризики, які визначені у справі що розглядається судом виправдовують тривалість перебування ОСОБА_1 під вартою.

Сторона захисту не надала суду достатніх доказів того, що обвинувачений має можливість заплатити розмір застави, як можливий альтернативний запобіжний захід.

Суд вказав, що саме національна судова система має забезпечити те, щоб тривалість досудового тримання під варто не перевищувала виправданих строків.

А тому під час розгляду відповідних питань судді мають поважати принцип презумпції невинуватості, оцінити всі «за» та «проти» щодо наявності згаданого вище суспільного інтересу. Оцінюючи наявність ризику вчинення повторного злочину у разі звільнення під варти, суди мають брати до уваги, зокрема, такі чинники: природу та серйозність обвинувачень; наявність судимості; поведінку, яка могла б вказати на наявність такого ризику.

Здійснюючи свою функцію на цьому етапі, Суд має забезпечити, щоб доводи національних судів “за” і ”проти” звільнення не були “загальними та абстрактними”, а містили посилання на особливі факти та індивідуальні обставини, які виправдовують поміщення заявника під варту…

У випадках, коли обставини для обґрунтування поміщення особи під варту могли існувати, але не були згадані у національних рішеннях, Суд не має встановлювати їх та підміняти собою національні державні органи, які ухвалили рішення про поміщення заявника під варту», – зазначили судді.

Так, залежно від дотримання чи недотримання цих вимог, ЄСПЛ не знаходив порушення параграфу 3 статті 5, навіть коли ці справи стосувалися перебування під вартою протягом декількох років, та знаходив порушення у перебуванні під вартою протягом кількох місяців чи декількох десятків днів.

Таким чином, суд вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу у теперішній час не має.

Вказані ризики не усунулись з часу обрання обвинуваченому запобіжного заходу, та є актуальними на теперішній час.

Інші біографічні данні обвинуваченого у теперішній час не змінились та є актуальними у теперішній час.

Інші істотні обставини, які б мали бути враховані судом при визначенні можливості зміни запобіжного заходу стороною захисту не наведені, а ті що вказані зазначаються стороною захисту у кожному судовому засіданні, і яким судом вже надавалась оцінка.

Вирішуючи питання можливості обрання альтернативного заходу забезпечення кримінального провадження суд виходить з того, що інкриміноване правопорушення призвело до загибелі людини, тому суд вважає доцільним скористатись правом не застосовувати альтернативу застави.

Тому, суд вважає, що такий запобіжний захід відповідатиме принципу справедливості, розумності, є пропорційним та є необхідним у демократичному суспільстві.

Таким чином підстав для зміни запобіжного заходу судом не встановлено.

Суд нагадує стороні захисту, що питання кваліфікації/перекваліфікації злочину на стадії судового розгляду є виключними повноваженнями сторони обвинувачення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 331, 369, 392 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора – задовольнити.

На час судового розгляду продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на шістдесят діб.

Строк дії ухвали починається з 09.11.2021 року та припиняє свою дію 07.01.2022 року включно.

Зобов`язати ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» провести негайне медичне обстеження обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою встановлення у нього наявних захворювань та в разі наявності медичних показань надати відповідну медичну допомогу, а також з наданням обгрунтованого та вичерпного медичного висновку про стан здоров`я обвинуваченого, попередивши керівництво ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» про персональну відповідальність за невжиття дієвих заходів організації виконання ухвали суду.

Ухвалу для організації її виконання направити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор», ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» та до Доброславської окружної прокуратури Одеської області для здійснення належного контролю.

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Суддя В.К. Барвенко