Ухвала суду № 101551867, 01.11.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/59288/19-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2021 р. Печерський районний суд м. Києва

суддя - Матійчук Г.О.,

секретар судового засідання - Сеньковська В. Я.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал»,

відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Е-Тендер»,

відповідач 3: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Матвієнка Андрія Анатолійовича,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-Тендер», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Матвієнка Андрія Анатолійовича про визнання електронного аукціону недійсним, -

представник позивача - адвокат Пулинець Б. А.,

представник відповідача 3 - адвокат Петренко В. Г.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває вказана цивільна справа.

Через канцелярію суду від представника ПАТ «Дельта Банк» надійшла заява про закриття провадження у справі. Заява обґрунтована тим, що оскільки суб`єктний склад оспорюваного у даній цивільній справі правочину, включаючи переможця торгів, складається виключно із юридичних осіб, вказана справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Сторони у судове засідання не заявилися, повідомлялись наладженим чином. Представник ПАТ «Дельта Банк» - адвокат Петренко В. Г. подала заяву про розгляд справи у її відсутність. У матеріалах справи міститься заява представник позивача - адвоката Пулинця Б. А. про розгляд заяви про закриття провадження у його відсутність, просив відмовити у задоволенні вказаної заяви.

Дослідивши матеріали справи та заяви про закриття провадження, суд приходить до висновку про закриття провадження, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Водночас при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого особа звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

В порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до правової позиції викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.10.2019 р. у справі № 201/9139/18 (провадження № 14-321цс19), судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, по-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору.

Положеннями пункту 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

У пункті 1 Тимчасового порядку № 656/5 вказано, що терміни вживаються в таких значеннях:

електронні торги - прилюдні торги (аукціон), що здійснюються в електронній формі в системі електронних торгів : заявник - фізична особа або уповноважений представник юридичної особи, які подали заявку на участь в електронних торгах через веб-сайт засобами Системи.

З урахуванням вимог статей 2, 318 ЦК України та положень Тимчасового порядку№656/5, які узгоджуються між собою в частині визначення суб`єктів права власності, можна зробити висновок, що учасниками, переможцями торгів, набувачами майна на торгах, а отже, і власниками такого майна є фізичні або юридичні особи.

Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу ІХ Тимчасового порядку, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу, який укладається за визначеною процедурою.

Юрисдикційність справ про оскарження прилюдних торгів визначається з огляду на склад сторін правочину. Якщо набувачем майна є фізична особа, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У справах про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, відповідачами повинні бути організатор торгів і особа, визнана їх переможцем.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 911/845/17, від 14 березня 2018 року у справі № 910/1454/17, від 05 червня 2018 року у справі №910/756/17, .

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 725/3212/16-ц (провадження № 14-3цс18) за позовом про визнання недійсним електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та акта про реалізацію з електронних торгів нерухомого майна зроблено висновок про те, що незалежно від того, у якій юрисдикції розглянуто справу, на виконання рішення у якій проводилися торги, визначення юрисдикції у справі про визнання торгів недійсними залежить від суб`єктного складу сторін договору, а з урахуванням того, що продавцем є юридична особа, - ще й від того, чи є покупець юридичною чи фізичною особою та від змісту правовідносин між сторонами, які є цивільними.

У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18) за позовом про визнання недійсними електронних торгів Велика Палата Верховного Суду вказала, що юрисдикційність справ про оскарження електронних торгів визначається з огляду на склад сторін правочину. Якщо набувачем (переможцем електронних торгів) є фізична особа, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить визнати електронний аукціон №UA-EA-2019-10-08-000051-b від 30.10.2019 року щодо реалізації права вимоги за кредитним договором №1801/0308/71-049 від 21.03.2008 року недійсним.

Разом з тим, учасниками вказаного аукціону є юридичні особи, а саме: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» - замовник, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал» - переможець, Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-Тендер» - оператор електронного майданчика.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, спірні правовідносини пов`язані з наявністю спору, що виник між суб`єктами під час здійснення господарської діяльності, а відтак має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України, з огляду на суб`єктний склад учасників судового процесу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи викладене, та те, що учасниками оскаржуваного аукціону є виключно юридичні особи, суд приходить до висновку, що дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, і належить до юрисдикції господарського суду, а відтак провадження у справі відкрите помилково і підлягає закриттю, відповідно на підставі ст. 255 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 13, 49, 255, 257, 263, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-Тендер», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Матвієнка Андрія Анатолійовича про визнання електронного аукціону недійсним - закрити.

Роз`яснити позивачу право звернутися з позовом у порядку господарського судочинства, оскільки розгляд даної справи відноситься до компетенції господарського суду.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Суддя Галина МАТІЙЧУК