Рішення № 101551460, 01.12.2021, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 711/3229/21

Провадження № 2/712/2059/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2021 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі - Ліпатової Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного будівельного підприємства «Електросигнал» про стягнення грошових коштів та зустрічним позовом Приватного будівельного підприємства «Електросигнал» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного будівельного підприємства «Електросигнал» просив стягнути з відповідача суму основного боргу за Договором від 07.09.2020 року інвестиційного (спільного) будівництва в розмірі 3 687 000 грн., штрафу в сумі 1 106 100, 00 грн., проценти в сумі 164 408, 64 грн., а всього 4 957 508, 64 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 07.09.2020 р. між ОСОБА_1 та Приватним будівельним підприємством «Електросигнал» було укладено Договір інвестиційного (спільного) будівництва предметом якого є спільна діяльність сторін на засадах участі у спільному будівництві Об`єкту -капітальної споруди для автотранспорту та адміністративна будівля для її обслуговування на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач виступив замовником будівництва та взяв на себе заходи по здійсненню будівництва вказаної капітальної споруди. Загальна вартість будівельних робіт за договором складає 4 000 000 грн. (п.5.1. Договору). 01.03.2020 року після коригування проектно-кошторисної документації по даному об`єкту було укладено Додаткову угоду до Договору інвестиційного (спільного) будівництва, якою сторони затвердили проектно-кошторисну документацію, передбачили графік фінансування робіт та графік виконання робіт (етапів будівництва). Додаткова угода є невід`ємною частиною основного договору.

У відповідності до п.5 Додаткової угоди №1 від 01.03.2021 року, позивач зобов`язаний здійснити інвестиції на будівництво об`єкту (капітальної споруди) на загальну суму 3 687 000 грн. протягом 60 календарних днів з дати затвердження проектно- кошторисної документації. Позивачем в повному обсязі виконано умови даної Додаткової угоди та протягом 12 березня 2021 –12 травня 2021 року перераховано на фінансування робіт 3 687 000 грн.

Зазначив, що ним своєчасно та в повному обсязі виконані умови договору. Відповідач, відповідно до п.4.1 був зобов`язаний здійснити на майданчику для стоянки автотранспорту на Об`єкті будівництва підготовчих земляних робіт, розробку та вивіз ґрунту, улаштування покриття майданчика, здійснити підготовчі роботи, на підставі проектно-кошторисної документації, термін виконання даного етапу – 50 днів. Другим етапом робіт передбачалося зведення адміністративної будівлі, а третім етапом - внутрішні опоряджувальні роботи та зовнішнє освітлення. Всього строк будівництва складав 150 календарних днів. Однак, відповідачем порушено умови договору про спільне будівництво виконано лише частину будівельних робіт з першого етапу.

Позивачем 12.05.2021 року письмово подано заяву відповідачу про надання інформації (пояснень) про причини несвоєчасного виконання робіт та очікувані конкретні строки їх виконання. Однак письмової відповіді не надійшло.

Керівником відповідача усно повідомлено позивачу, що у відповідача виникли проблеми з підрядниками, яких він залучив для виконання робіт та просив на цій підставі змінити (продовжити) строки виконання робіт. Однак у відповідності до п. 10.9 Договору інвестиційного (спільного) будівництва невиконання контрагентами сторін своїх зобов`язань не є підставою для звільнення від відповідальності або звільнення від виконання зобов`язань за цим договором.

Позивач скористався правом на одностороннє припинення дії даного Договору, передбачене п. 9.3.5. та направив 14.05.2021 року відповідачу повідомлення про одностороннє розірвання Договоруінвестиційного (спільного) будівництва, яке керівник Приватного будівельного підприємства «Електросигнал» отримав 14.05.2021 року. Крім цього, позивачем заявлено вимогу про повернення відповідачем всіх сплачених коштів на його картковий рахунок. Строк повернення грошових коштів сплив 19.05.2021 року, однак відповідач сплачені кошти не повернув.

Згідно з ч. 2. ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 10.4 Договору інвестиційного (спільного) будівництва передбачений розмір процентів на випадок невиконання замовником своїх зобов`язань в розмірі 50 річних % від отриманої замовником суми за кожний календарний день прострочення та за весь час користування грошовими коштами Генерального інвестора, які він перерахував замовнику на виконання даного договору.

Станом на 19.05.2021 року позивачем розраховані проценти за період з 12.03.2021 року по 12.05.2021 року за користування грошовими коштами у вказаному розмірі, що склало 164 408,64 грн.

Крім того, відповідно до п.10.3 договору у разі невиконання замовником будь-яких зобов`язань за цим договором замовник сплачує на користь генерального інвестора штраф у розмірі 30% від ціни даного договору, що складає від сплаченої суми 1 106 100,00 грн.

Просив стягнути з відповідача суму основного боргу за Договором від 07.09.2020 року інвестиційного (спільного) будівництва в розмірі 3687 000 грн., штрафу в сумі 1106100, 00 грн., проценти в сумі 164 408, 64 грн., а всього 4 957 508, 64 грн.

Відповідач Приватне будівельне підприємство «Електросигнал» звернулося до суду з зустрічним позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання Договору інвестиційного (спільного) будівництва недійсним. Позов обґрунтовано тим, що 07 вересня 2020 року між ОСОБА_1 та Підприємством було укладено Договір інвестиційного (спільного) будівництва, відповідно до п. 2.2. якого, Підприємство на земельній ділянці, яка перебуває в нього в оренді будує капітальну будівлю для автотранспорту та адміністративну будівлю для її обслуговування в якості замовника будівництва, а ОСОБА_1 здійснює повне фінансування будівництва. Пунктом 5.1. Договору встановлено, що сторони погодилися, що ціна Договору визначається вартістю будівельних робіт па підставі кошторисної частини проектно- кошторисної документації та не може перевищувати 4 000 000 (чотири мільйони) гривень. По завершенню коригування проектно-кошторисної документації (ПКД) сторони укладають додаткову угоду до Договору, якою затверджують вартість робіт. 01 березня 2021 року між ОСОБА_1 та Підприємством було укладено додаткову угоду до Договору інвестиційного (спільного) будівництва. Відповідно до п.3.1 Додаткової угоди ціна Договору визначається па підставі проектно-кошторисної документації та складає 3 687 000, 00 грн.

Вищезазначений Договір та Додаткова угода зі сторони Підприємства були укладені та підписані діючим на той час директором ОСОБА_2 , який діяв на підставі статуту Підприємства.

Вказували, що Договір інвестиційного (спільного) будівництва та Додаткова угода були укладені за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності ОСОБА_2 , що є підставою для визнання даного Договору недійсним.

Згідно із ч. 2 ст. 113 Господарського кодексу України порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами. Відповідно до п. 3.5. Статуту Підприємства в Підприємстві за рахунок та з вартості вкладу Засновника формується статутний капітал Підприємства. Пунктом 3.7 Статуту Підприємства передбачено, що Підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном. Засновник відповідає за зобов`язаннями Підприємства у межах свого вкладу.

Згідно з п. 3.8 Статуту Підприємства Підприємство не відповідає за особистими зобов`язаннями ОСОБА_3 .

Частиною 3 ст. 80 Господарського кодексу України визначено, що товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном.

Відповідно до ст. З Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями всім належним йому майном. Товариство не відповідає за зобов`язаннями своїх учасників.

Зазначили, що Підприємство було створено одним засновником - ОСОБА_4 . Після його смерті власниками Підприємства стали його діти ОСОБА_5 , яка набула права власності на частку у статутному капіталі у розмірі 75% статутного капіталу та ОСОБА_6 , який набув права власності на частку у статутному капіталі у розмірі 25% статутного капіталу.

Враховуючи зазначене, статутний капітал Підприємства був поділений на частки, що належать двом власникам.

У зв`язку із цим, заснування Підприємства на приватній власності, характер розподілення відповідальності Підприємства та його власників, наявність статутного капіталу, що розподілений на частки є подібними рисами з товариством з обмеженою відповідальністю.

Враховуючи це, позивач вважає, що застосування до підприємства норм Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», що регулюють порядок діяльності директора, а саме - вчинення правочинів, оскільки в законодавстві відсутні норми, які регулюють діяльність приватних підприємств.

Згідно із ч. 2 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що с предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Частиною 2 ст. 46 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.

Згідно з п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 чисті активи - активи підприємства за вирахуванням його зобов`язань. В свою чергу, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає активи як ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічної вигоди у майбутньому (ст. 1 Закону), зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди (ст. 1 Закону). Базовий розрахунок чистих активів на основі балансу підприємства має такий вигляд: Чисті акти = активи (Необоротні активи + Оборотні активи + Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття) – Зобов`язання (Довгострокові зобов`язання і забезпечення + Поточні зобов`язання і забезпечення і Зобов`язання, пов`язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття). Тобто, чисті активи дорівнюють розділу І «Власний капітал» балансу. Відповідно до фінансової звітності малого підприємства станом па 31 грудня 2019 року сума чистих активів підприємства має від`ємне значення та дорівнює - 197 900 гривень.

Відповідно до фінансової звітності малого підприємства станом на 31 грудня 2020 року сума чистих активів підприємства має від`ємне значення та дорівнює - 231 700 гривень. Враховуючи зазначене та керуючись нормами законодавства, у такому випадку будь-які правочин, що вчинилися директором ОСОБА_2 підлягали погодженню із власником Підприємства.

Натомість, директор Підприємства ОСОБА_2 уклав Договір максимальна ціна якого встановлена у розмірі 4 000 000 гривень без отримання погодження власника та Додаткову угоду до нього із затвердженням ціни Договору у розмірі 3 687 000 гривень, без отримання погодження власника.

Також зазначили, що Договір інвестиційного (спільного) будівництва був укладений 07 вересня 2020 року, однак Додаткова угода у якій визначається ціпа договору та відповідно вартість робіт укладена 01 березня 2021 року, тобто після смерті єдиного власника Підприємства та до набуття права власності на майнові права Підприємства його спадкоємцями.

Крім того, за своїм характером та змістом укладений Договір інвестиційного (спільного) будівництва суперечить видам діяльності підприємства, які визначені статутом.

Основною діяльністю Підприємства є надання в оренду складських приміщень, що перебувають у власності Підприємства.

Відповідно до п. л) п. 5.8 Статуту Підприємства виключного компетенцією засновника с визначений основних напрямків діяльності Підприємства і затвердження його планів та звітів про їх виконання.

Враховуючи те, що укладання такого виду договору змінює основну діяльність Підприємства па тривалий час, вважаємо, що директор Підприємства не міг самостійно прийняти рішення про його укладання, а укладання та/або надання погодження на укладання такого договору є виключною компетенцією власника Підприємства.

Однак, власником ОСОБА_4 не було схвалено умови укладеного Договору, та не були ним погоджені етапи реалізації Договору та виконання будівельних робіт.

За таких обставин, правочин укладено без згоди власників (учасників), а тому є недійсним на підставі ст. ст. 203 і 215 Цивільного кодексу України як такий, що не відповідає вимогам законодавства.

Просили визнати недійсним Договір інвестиційного (спільного) будівництва від 07.09.2020

року разом із Додатковою угодою, що є його невід`ємною частиною.

Позивач за первісним позовом скерував відзив на зустрічний позов, заперечував проти застосування до діяльності органів управління Приватного будівельного підприємства «Електросигнал» Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Вказував, що статут підприємства відносить до виключної компетенції засновника лише прийняття рішення про відчуження майна на суму, що становить п`ятдесят та більше відсотків майна. Натомість Договір інвестиційного (спільного) будівництва від 07.09.2020 не є договором про відчуження майна, навпаки, відповідач не вкладав кошти у будівництво, а будівництво велося за рахунок інвестора. Підписуючи спірний Договір директор діяв в межах своїх повноважень, а укладення спірного договору відповідає видам діяльності підприємства.

Просив відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви та скерував заяву про застосування двосторонньої реституції в порядку ч.1 ст.216 ЦПК України, у випадку задоволення зустрічної позовної заяви просив стягнути з відповідача отримані ним грошові кошти за договором Договір інвестиційного (спільного) будівництва від 07.09.2020.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.06.2021 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.09.2021 зустрічний позов Приватного будівельного підприємства «Електросигнал» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, прийнято до спільного розгляду в одному провадженні з первісним позовом ОСОБА_1 до Приватного будівельного підприємства «Електросигнал».

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.11.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Бакатуро Р.М. підтримали первісний позов, заперечували проти задоволення зустрічного позову.

В судовому засіданні представник відповідача- адвокат Калита А.М. заперечував проти задоволення первісного позову з підстав, зазначених у зустрічній позовній заяві. Додатково вказував, що кошти, які перераховані позивачем є безпідставно отриманими підприємством, а тому їх необхідно стягувати в порядку ст.1212 ЦК України, так як призначення платежу (дата та номер Договору) повністю не відповідають реквізитам наданого Договору інвестиційного (спільного) будівництва від 07.09.2020. Також вказував, що позивачем порушено порядок одностороннього розірвання договорору, оскільки жодного документу про те, що відповідачем не виконуються умови Договору сторонами не складено (акти приймання виконаних робіт, акти звірки, огляду тощо), отже позивач на підтвердження своїх доводів додає лише повідомлення про одностороннє розірвання договору.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст.13 ЦПК України) установив наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 07 вересня 2020 року між ОСОБА_1 та Приватним будівельним підприємством «Електросигнал» було укладено Договір інвестиційного (спільного) будівництва.

Відповідно до п.2.1. предметом цього Договору є спільна діяльність сторін на засадах участі у спільному будівництві Об`єкту -капітальної споруди для автотранспорту та адміністративна будівля для її обслуговування на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка перебуває в користуванні Замовника - Приватного будівельного підприємства «Електросигнал», з подальшим розподілом площ закінченого будівництвом Об`єкта між Генеральним інвестором –Сидоренко І.О. та Замовником Приватним будівельним підприємством «Електросигнал» на умовах цього Договору.

Згідно даного Договору Замовник на земельній ділянці, яка перебуває в нього в оренді, будує Об`єкт в якості Замовника будівництва Об`єкту, а Генеральний інвестор здійснює повне фінансування будівництва Об`єкту. Замовник засвідчує, що Об`єкту присвоєна адреса: АДРЕСА_1 . Замовник отримав містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 та має необхідні дозвільні документи для початку будівництва (п.2.2. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем Приватним будівельним підприємством «Електросигнал» було отримано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва стоянки для автотранспорту та адміністративної будівлі для її обслуговування (Наказ департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради №433 від 28.11.2019 року).

В результаті спільної діяльності Сторін у спільному будівництві Об`єкту Сторони набувають у спільну часткову власність на умовах даного Договору готовий будівництвом Об`єкт, якщо інше не встановлено цим Договором (п.2.3. Договору).

Загальна вартість робіт по будівництву Об`єкту (ціна Договору) визначається на підставі проектно-кошторисної документації шляхом укладення додаткової угоди до даного Договору (п.2.4. Договору).

Відповідно до п.5.1. сторони погодилися, що ціна Договору визначається вартістю будівельних робіт на підставі кошторисної частини проектно-кошторисної документації (ПКД) та не може перевищувати 4 000 000 грн. (чотири мільйони) гривень. По завершенню коригування проектно-кошторисної документації сторони укладають додаткову угоду до даного договору, якою затверджують вартість робіт.

Генеральний інвестор здійснює фінансування робіт за цим договором шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Замовника згідно із графіком фінансування. Генеральний інвестор може перерахувати Замовнику грошові кошти як одним платежем, так і кількома різними платежами. Генеральний інвестор також може вносити грошові кошти готівкою. Генеральний інвестор вважатиметься таким, що прострочив фінансування робіт, якщо зі спливом термінів фінансування зазначених в графіку фінансування Генеральний інвестор не сплатив весь обсяг коштів до спливу відповідного терміну. Генеральний інвестор має право фінансувати роботи з випередженням графіку виконання робіт, якщо у Генерального інвестора є така можливість (п.5.3. Договору).

01.03.2020 року після коригування проектно-кошторисної документації по даному об`єкту було укладено Додаткову угоду до Договору інвестиційного (спільного) будівництва, якою сторони затвердили проектно-кошторисну документацію, передбачили графік фінансування робіт та графік виконання робіт (етапів будівництва).

Відповідно до п.3.1. Додаткової угоди №1 від 01.03.2021 року, ціна основного договору визначається на підставі проектно-кошторисної документації та складає 3 687 000 грн. позивач зобов`язаний здійснити інвестиції на будівництво об`єкту (капітальної споруди) на загальну суму 3 687 000 грн. протягом 60 календарних днів з дати затвердження проектно- кошторисної документації.

Графік фінансування (п.5.1) передбачає сплату протягом 30 календарних днів з дати затвердження проектно-кошторисної документації грошових коштів у сумі 1 000 000 грн., та протягом 60 календарних днів з дати затвердження ПКД – 2 617 000 грн.

Як вказує позивач, ним в повному обсязі виконано умови даної Додаткової угоди та протягом 12 березня 2021 –12 травня 2021 року перераховано на фінансування робіт з будівництва Об`єкту 3 687 000 грн.

В підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором, позивачем надані квитанції: від 12.03.2021 на суму 494 500 грн., від 26.03.2021 на суму 198 300 грн., від 29.03.2021р. на суму 149 500 грн., від 26.03.202 на суму 108 900 грн, від 30.03.2021 на суму 118 800 грн., від 21.04.2021 на суму 300 000 грн., від 22.04.2021 на суму 287 000 грн, від 23.04.2021 на суму 259 000, від 23.04.2021 на суму 275 000 грн., від 26.04.2021 на суму 220 000 грн., від 26.04.2021 на суму 242 000 грн, від 26.04.2021 на суму 230 000 грн., від 27.04.2021 на суму 209 000 грн., від 28.04.2021 на суму 195 000 грн., від 11.05.2021 на суму 390 000 грн., від 12.05.2021 на суму 10 000 грн.

Судом приймаються до уваги вказані квитанції в якості доказу сплати коштів на виконання вказаного Договору інвестиційного (спільного) будівництва, оскільки зазначені платежі були проведені та прийняті стороною відповідача без зауважень та заперечень, а питання внесення коригувань в призначення платежу можуть бути вирішені сторонами відповідно до звичаїв ділового обороту (ст.526 ЦК України) шляхом обміну листами, повідомленнями тощо.

Відповідно до п.4.1. Додаткової угоди №1 від 01.03.2021 рокуперший етап робіт включає здійснення на майданчику для стоянки автотранспорту на Об`єкті будівництва підготовчих земляних робіт, розробка та вивіз ґрунту з використанням бульдозерів, екскаваторів та автомобілів-самоскидів, улаштування покриття майданчика, монтаж огорожі із бетонних панелей та металевої огорожі, на підставі проектної документації та локального кошторису на будівельні роботи №7-1-1. Здійснення на Об`єкті будівництва підготовчих робіт для будівництва адмінбудівлі. Здійснена на майданчику для будівництва адмінбудівлі підготовчих земляних робіт, розробка та вивіз ґрунту, роботи по улаштуванню фундаменту на підставі проектної документації та локального кошторису №2-1-1. Прокладення зовнішніх трубопроводів каналізації низького тиску діаметром 100 мм та 50 мм на підставі проектної документації та локального кошторису №2-1-2. Монтаж біотуалету – на підставі проектної документації та локального кошторису №7-1-2. Термін виконання будівельних робіт – 50 календарних днів з дати затвердження ПКД Генеральним інвестором (тобто від дати укладання Додаткової угоди – 01.03.2021 року).

Таким чином, перший етап мав бути завершений 20 квітня 2021 року.

Згідно з п. 9.1 Договору замовник зобов`язаний: Організувати, провести та завершити будівництво Об`єкту в строки, встановлені цим договором та у відповідності із проектно-кошторисної документації.

Відповідно до п. 9.3.1. Договору Генеральний інвестор має право повністю контролювати хід будівництва Об`єкту.

Позивач 12.05.2021 року звернувся до відповідача із листом, у якій зазначав про недотримання темпів будівництва, які предбачені Договором інвестиційного (спільного) будівництва та Додатковою угодою №1 від 01.03.2021.

Оскільки вищевказана заява залишена підприємством без реагування, ОСОБА_1 скеровано на адресу відповідача повідомлення про одностороннє розірвання договору в порядку п.9.3.5 Договору та вимога про повернення всіх сплачених грошових коштів, яке отримане директором Приватного будівельного підприємства «Електросигнал» Шелестом С.В. 14.05.2021 року.

Відповідно до п.9.3.5 Договору інвестиційного (спільного) будівництва у випадку порушення замовником строків виконання робіт по будівництву Об`єкту Генеральний інвестор має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку достроково з письмовим повідомленням Замовника про дату припинення цього Договору. Замовник зобов`язаний повернути отримані від Генерального інсвестора грошові кошти за умови, що Генеральний інвестор сплатив всю суму коштів за цим Договором, протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати припинення цього Договору на картковий рахунок Генерального інвестора, вказаний в реквізитах даного Договору, не очікуючи пред`явлення Генеральним інвестором вимоги про повернення коштів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, зміст визначених сторонами прав та обов`язків, істотні умови договору, до даних правовідносин застосовуються положення законодавства, які регламентують правовідносини з договору підряду з окремими елементами спільної діяльності (змішаний договір - ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник пов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст. 854 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи не містять належним чином складених актів виконаних робіт.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Представник відповідача не заперечував про отримання коштів підприємством від позивача, натомість, не спростував доводів сторони позивача про недотримання темпів будівництва, які предбачені Договором інвестиційного (спільного) будівництва та Додатковою угодою №1 від 01.03.2021, що стало підставою для одностороннього розірвання договору.

Оскільки стороною відповідача неспростовані доводи позивача про неналежне виконання договору відповідно до етапів, встановлених п.4 Додаткової угоди №1 від 01.03.2021 року, актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін, тому сплачені позивачем грошові кошти у розмірі 3687 000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Позивач просить також стягнути 50% річних за ст.625 ЦК України, що станом на 19.05.2021 року за розрахунком позивача складає 164 408, 64 грн. та штраф відповідно до п. 10.3 Договору, що складає 3 687 000*30%= 1 106 100 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 10.4 Договору сторони домовилися, що у випадку невиконання Замовником своїх зобов`язань за цим Договором та направленням Генеральним інвестором вимоги про повернення коштів та повідомлення про припинення дії даного Договору, замовник сплачує Генеральному інвестору грошові кошти у розмір 50% річних від отриманої Замовником суми за кожний календарний день прострочення та за весь час користування грошовими коштами Генерального інвестора, які він перерахував Замовнику на виконання Договору.

Крім того, п.10.3 передбачений штраф у разі невиконання замовником будь-яких своїх зобов`язань за цим Договором Замовник сплачує на користь Генерального інвестора штраф у розмірі 30% від ціни даного Договору на вимогу останнього.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 536 ЦК України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, стягненню підлягають в порядку ст.625 ЦК України та п.10.4 Договору відсотки за весь час користування грошовими коштами Генерального інвестора у зв`язку із невиконанням умов Договору в розмірі 50% річних від отриманої Замовником суми за кожний календарний день прострочення за період з дати отримання повідомлення про одностороннє розірвання договору - 14.05.2021 по 19.05.2021 року (гранична дата розрахунків позивача), що склало 3 687 000 х 50%/100/365х5 (днів)= 252 грн.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Отже, частина 3 статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини п`ятої статті 12 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Вказана правова позиція висловлена Верховним судом України у Постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14.

Враховуючи, що розмір неустойки (штрафу), в сумі 1 106 100 грн. (майже третя частина від суми Договору) не є співвмірним з сумою заборгованості, яка підлягає стягненню, суд вважає необхідним з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, застосувати вимоги ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір штрафних санкцій до 5% від суми заборгованості за договором, що складає 184350 грн. У зв`язку з цим стягненню з відповідача підлягають штраф у розмірі 184350 грн., зменшений судом на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Відповідач Приватне будівельне підприємство «Електросигнал» звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому зазначено, що Договір інвестиційного (спільного) будівництва від 07.09.2020 р. та Додаткова угода від 01.03.2020 р. були укладені директором ОСОБА_2 за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності ОСОБА_2 , що є підставою для визнання вказаного Договору недійсним.

Як вбачається зі змісту статуту, затвердженого рішенням засновника 10.11.2011 року та зареєстрованого 21.11.2011 року, Приватне будівельне підприємство «Електросигнал» діє у відповідності до Господарського кодексу України, Цивільного кодексу та інших законодавчих актів

Так, відповідно до ст.113 Господарського кодексу України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи.

Метою та предметом діяльності підприємства згідно до розділу 2 Статуту є, зокрема, будівельна діяльність (вишукувальні роботи, зведення несучих та огороджуючих конструкцій тощо).

Поточне (оперативне) керівництво підприємством, організацію його виробничо-господарської діяльності, соціально-побутової та іншої діяльності, забезпечення виконання завдань підприємства, передбачених законодавством та цим статутом здійснює Директор, в особі Засновника або наймається (призначається) Засновником.

Як встановлено в судовому засіданні, та підтверджено сторонами директором підприємства на момент укладення спірного Договору інвестиційного (спільного) будівництва від 07.09.2020 р. був ОСОБА_2 .

Від імені Приватного будівельного підприємства «Електросигнал» спірний Договір уклав директор ОСОБА_2 , який діяв на підставі Статуту.

Відповідно до п. 5.3, 5.8 статуту Приватного будівельного підприємства «Електросигнал» в редакції, затвердженого рішенням засновника 10.11.2011 року та зареєстрованого 21.11.2011 року, що діяла на час укладення Договору, директор самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених до компетенції засновника. Директор без доручення діє від імені підприємства, представляє інтереси підприємства в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, розпоряджається майном та коштами підприємства, укладає договори, видає доручення, відкриває в банках рахунки, затверджує штатний розклад підприємства, видає накази, розпорядження, обов`язкові для працівників підприємства, відповідає перед засновником за виробничо-господарську діяльність підприємства.

Виключною компетенцією Засновника є (п.5.8 Статуту), зокрема, визначення основних напрямів діяльності і затвердження його планів та звітів про їх виконання; прийняття рішень про відчуження майна на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна.

Як вбачається зі змісту Договору інвестиційного (спільного) будівництва від 07.09.2020 р. та Додаткова угода від 01.03.2020 р., за його умовами не здійснюється відчуження майна підприємства, навпаки, фінансування Об`єкта будівництва здійснює позивач (Генеральний інвестор). Крім того, в результаті спільної діяльності Сторін у спільному будівництві Об`єкту Сторони набувають у спільну часткову власність на умовах даного Договору готовий будівництвом Об`єкт, якщо інше не встановлено цим Договором (п.2.3. Договору).

Так, відповідно до п.7.1. по завершенню будівельних робіт готовий будівництвом Об`єкт, після введення його експлуатацію, належить сторонам даного Договору на праві спільної часткової власності, де частка Об`єкта будівництва в розмірі 95% належить Генеральному інвестору, а частка в розмірі 5% Об`єкта будівництва належить замовнику та є винагородою замовника за виконання ним зобов`язань, передбачених даним Договором, якщо замовник не отримав грошову винагороду за свою частку.

Крім того, Єдиний державний реєстр юридичних та фізичних осіб- підприємців осіб не містив інформації про обмеження повноважень директора. Таким чином, між статутом товариства та ЄДР розбіжності відсутні.

З огляду на вказане, директор Приватного будівельного підприємства «Електросигнал» укладаючи спірний Договір директор Шелест С.В. діяв в межах повноважень, передбачених Статутом.

Посилання представника відповідача на норми Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не можуть бути прийняті судом, з наступних підстав.

Згідно зі статтею 83 Цивільного кодексу України, яка визначає організаційно-правові форми юридичних осіб, юридичні особи, у тому числі і приватні підприємства, можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

У зв`язку з тим, що законодавчі акти не дають чіткого визначення терміну "організаційна форма юридичної особи", існує двоякий підхід до визначення приватного підприємства.

По-перше, виходячи зі змісту статті 113 Господарського кодексу України, приватне підприємство є організаційною формою підприємства.

По-друге, стаття 63 цього Кодексу визначає приватне підприємство як вид підприємства залежно від форми власності.

Відповідно до частини третьої зазначеної статті залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарним є підприємство, засноване на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративним є підприємство, засноване на приватній власності двох або більше осіб.

Таким чином, враховуючи статтю 63 Господарського кодексу України, сьогодні діють приватні унітарні та приватні корпоративні підприємства.

На момент укладання спірного Договору інвестиційного (спільного) будівництва від 07.09.2020 р.Приватне будівельне підприємство «Електросигнал» було унітарним підприємством, оскільки мало одного засновника – ОСОБА_4 .

При цьому у Договорі визначена його ціна - загальна вартість будівельних робіт за договором, яка складає 4 000 000 грн. (п.5.1. Договору), яка згодом була відкоригована сторонами відповідно до проектно- кошторисної документації.

Тому, до регулювання даних відносин на момент підписання спірного Договору не може бути застосований Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», оскільки даний закон регулює діяльність господарських товариств, статутний капітал яких поділений на частки (або додатково може визначатися у відсотках) між його учасниками.

Згідно до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Органи юридичної особи діють у межах повноважень, наданих їм установчими документами та законом. Орган юридичної особи як її частина представляє інтереси останньої у відносинах з іншими суб`єктами права без спеціальних на те повноважень (без довіреності). Між юридичною особою та її органом правові відносини не виникають, а тому дії її органу визнаються діями самої юридичної особи.

У відносинах з третіми особами слід виходити з презумпції наявності достатнього обсягу повноважень на здійснення дієздатності юридичної особи як у одноособового органу юридичної особи, так і керівника її колегіального органу.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

Судом враховані рекомендації, викладені у пункті 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" стосовно того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 Цивільного кодексу України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність підстав підстав для визнання договору недійсним на підставі частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України.

Оскільки суду не надано жодного належного і допустимого доказу належного виконання умов Договору інвестиційного (спільного) будівництва від 07.09.2020 первісний позов підлягає до часткового задоволення з урахуванням зменшеного обсягу відповідальності за п.п.10.3, 10.4 Договору. В задоволенні зустрічного позову слід відмовити, оскільки в судовому засіданні не було встановлено, що директорПриватного будівельного підприємства «Електросигнал» Шелест С.В. при укладенні вказаного Договору діяв з перевищенням повноважень.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням первісного позову, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 8853 грн.

Керуючись ст.ст.13, 76, 78, 81, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 92, 203, 215, 216, 509, 526, 536, 549, 551, 610, 625, 627, 628, 629, 837, 853, 857 ЦК, суд –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного будівельного підприємства «Електросигнал» про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути Приватного будівельного підприємства «Електросигнал» (01025, м.Київ, вул.Воздвиженська, 14, код ЄДРПОУ 21365616) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 687 000 (три мільйона шістсот вісімдесят сім тисяч) грн. 00 коп. боргу, 252 (двісті п`ятдесят дві) грн. 00 коп. - 50% річних за період з 14.05.2021 року по 19.05.2021 року, 184 350 (сто вісімдесят чотири тисячі триста п`ятдесят) грн. 00 коп. штрафу та 8853 (вісім тисяч вісімсот п`ятдесят три) грн. 00 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

У задоволенні зустрічного позову Приватного будівельного підприємства «Електросигнал» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 02.12.2021.

Головуючий Т.Є.Троян