Рішення № 101546046, 01.12.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 635/4224/21

Провадження № 2/639/2039/21

РІШЕННЯ

(заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Труханович В.В.,

за участю секретаря - Усиченко К.І.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу № 635/4224/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки,

ВСТАНОВИВ :

03 червня 2021 року до Харківського районного суду Харківської області звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки, в якій просила суд:

-Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-Встановити опіку над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-Встановити опікуном неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ОСОБА_1 , проживає зі своїм онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до витягу 00007436841 від 28.12.2010 року сформованого відділом РАГС Харківського районного управління юстиції, батьками є ОСОБА_4 (відомості ро батька внесені відповідно до ч.1 ст.135 СК України, в загалі батько невідомий) і мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мати ОСОБА_3 - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , більше ніж 6 місяців покинула сина та поїхала у невідомому напрямку.

ОСОБА_2 є донькою позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження від 05.07.1989 року, серія НОМЕР_1 виданого відділом РАГС м. Ташкент.

Відповідачка ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами станом здоров`я, не піклується про фізичний духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти - створились умови, які шкодять інтересам дитини.

Відповідачка характеризується як аморальна та навіть кримінальна особа:

27.01.2017 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру за ч.1 ст. 185 КК України. 27.01.2017 їй вручено обвинувачуваний акт.

Її чоловік ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з яким вона уклала шлюб 20.09.2018 року, раніше судимий 5 разів, останній раз був засуджений та відбував покарання з 28.11.2013 року за вчинення кримінального злочини за ч. 3, ст. 185 КК України.

Згідно довідки «Харківської виправної колонії № 43» заробіток засудженого ОСОБА_5 за 2018 року по 2019 рік склав 0.00 грн. що свідчить що він не працював, та не став на путь виправлення. Такий отчим для дитини дуже поганий приклад у всьому.

ОСОБА_2 не проживає разом з дитиною більш ніж кілька років.

У зв`язку з тим що мати не виконує своїх обов`язків що до дитини, а батько дитини не відомий і зазначений у реєстрі актів цивільного стану на підставі ч.1 ст. 135 СК України, позивач вважає за доцільне позбавити мати батьківських прав, а її призначити опікуном, оскільки вона має можливість доглядати і надати онуку усе необхідне для розвитку і самореалізації.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з зазначеною позовною заявою.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22 червня 2021 року справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки передано на розглід Жовтневого районного суду м. Харкова.

Згідно супровідного листа Харківського районного суду Харківської області від 12.07.2021 року, справа надійшла до Жовтневого районного суду м. Харкова 21.07.2021 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки. Призначено підготовчі судові засідання.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження у цивільній справі №639/4224/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки. Призначено справу до судового розгляду в судове засідання.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просила позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач по справі в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, причина неявки суду не відома. Клопотання про відкладення справи до суду не надходили. Відзив на позовну заяву до суду також не надходив. У зв`язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст. 223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечувала і позивач по справі.

Представник третьої особи в судове засідання також не з`явився, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення позову не заперечувала, просила прийняти рішення в інтересах дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані сторонами та долучені до матеріалів справи докази встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_3 , батьками якого є: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 04.08.2020. (а.с. 8)

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 28.12.2010 № 00007436841, відомості про батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. (а.с. 9-10)

Частиною 1 ст. 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

З матеріалів справи вбачається, що позивач по справі ОСОБА_1 є бабусею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 11, 17)

Як зазначає позивач у позовній заяві, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , починаючи з самого народження проживає разом із нею, відповідачка ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами станом здоров`я, не піклується про фізичний духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти - створились умови, які шкодять інтересам дитини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , починаючи з дати його народження, проживає разом з бабусею за адресою: АДРЕСА_1 . Вихованням дитини займається виключно бабуся. Мати дитини разом із ним не проживає, встановити її місце знаходження не вбачається можливим. (а.с. 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39)

Наказом начальника служби у справах дітей та сім`ї Височанської селищної ради від 26.02.2021 № 3-ТВ, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово влаштовано в сім`ю його бабусі ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , яка бажає залишити дитину на виховання у своїй сім`ї. (а.с. 43)

На теперішній час матеріальним забезпеченням та вихованням дитини займається його бабуся - ОСОБА_1 .. Вона возить його на відпочинок до Туреччини, відводить його на гуртки, на додаткові заняття з англійської мови, займається його лікуванням. (а.с. 48, 49, 50, 51-52)

Окрім того, мати ОСОБА_6 - ОСОБА_7 характеризується негативно.

Так, 27.01.2017 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру за ч.1 ст. 185 КК України. 27.01.2017 їй вручено обвинувачуваний акт. (а.с. 18-20, 21-22)

На теперішній час ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб. (а.с. 23)

В свою чергу ОСОБА_5 характеризується не як порядна особа, раніше судимий 5 разів, останній раз був засуджений та відбував покарання з 28.11.2013 року за вчинення кримінального злочини за ч. 3, ст. 185 КК України. (а.с. 24, 25, 26, 27

Згідно довідки «Харківської виправної колонії № 43» заробіток засудженого ОСОБА_5 за 2018 року по 2019 рік склав 0.00 грн. (а.с. 29)

Зареєстрованого місця проживання ОСОБА_5 не має. (а.с. 29)

Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

Відповідно до Висновку від 24.09.2021 № 510/01-36, складеного Службою у справах дітей та сім`ї Височанської селищної ради Харківського району Харківської області, вони вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначити опікуна - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 95-96)

Частиною1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 5 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачає, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

Відповідно до пунктів 1-3 статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з пунктом 1 статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Як Суд зазначив у рішенні у справі «Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії» (Neulinger and Shuruk v. Switzerland), ([ВП], заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року): «136. Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю [рішення у справі «Гнахоре проти Франції» (Gnahore v. France), заява № 40031/98, п. 59, ЄСПЛ 2000-ІХ]. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany), [ВП], заява № 25735/94, п. 50, ЄСПЛ 2000-VIII, та у справі «Марсалек проти Чехії» (Marsalek v. the Czech Republic), заява № 8153/04, п. 71, від 4 квітня 2006 року)».

У цьому контексті недостатньо встановити, що дитину може бути поміщено у краще середовище для її виховання (див. рішення у справі К. і Т., зазначене вище, п. 173). Не може також бути виправданим захід, що роз`єднує сімейні зв`язки, самим лише посиланням на ненадійний стан батьків, що може бути вирішено за допомогою менш радикальних засобів, такими як цільова матеріальна допомога та соціальна підтримка, а не шляхом розлучення сім`ї (див., наприклад, рішення у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, п. 50, від 18 грудня 2008 року).

У рішенні по справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90)0, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року Суд повторює, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства" (McMichael v. the United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві" (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87).

Визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи "Кутцнер проти Німеччини" (Kutzner v. Germany), N 46544/99 п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та "Зоммерфельд проти Німеччини" (Sommerfeld v. Germany), [GC],N 31871/96, п. 66, ЄСПЛ 2003-VIII).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Дитина має право на отримання інформації про відсутніх батьків, якщо це не завдає шкоди її психічному і фізичному здоров`ю.

Згідно із частиною 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до частини 2 статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).

Дане поняття є «оціночним» і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку з урахуванням цілої сукупності чинників і факторів.

В пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова № 3) роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (абзац 2 пункту 16 Постанови № 3).

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Вирішення питання про позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (Рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», § 54, § 58).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позбавлення батьківських прав є виключним і надзвичайним засобом впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Отже, враховуючи те, що позивачем було в повній мірі доведено факт ухилення відповідача від виконання нею своїх батьківських обов`язків, суд приходить до висновку, щодо необхідності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також позивач просить суд встановити опіку над малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначити ОСОБА_1 опікуном онука.

У відповідності до ст. 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми, які залишилися без батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцять років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Як вбачається з матеріалів справи, малолітньому ОСОБА_3 , на момент винесення рішення, виповнилося тринадцять років.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності належать дві квартири за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 . (а.с. 44, 45-46)

ОСОБА_1 отримує пенсію, що підтверджується довідкою № 2725 9199 1877 2716 від 19.03.2021. (а.с. 47)

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на обліку у психіатра та у нарколога не перебуває, вірусом імунодифіциту людини не хворіє, та за станом здоров`я здатна виконувати обов`язки опікуна. (а.с. 53-59)

Відповідно до Довідки Міністерства внутрішніх справ України серії ІІА № 2249559, ОСОБА_1 станом на 05.03.2021 до кримінальної відповідальності не притягалася, незнятої чи непогашеної судимості не має та у розшуку не перебуває. (а.с. 55)

За місцем роботи ОСОБА_1 також характеризується позитивно. (а.с. 60, 61)

ОСОБА_1 своє бажання стати опікуном ОСОБА_3 мотивує тим, що між нею та дитиною склалися теплі, дружні стосунки, з великою відповідальністю ставиться до проблеми опіки, уже фактично прийняла на себе всю відповідальність за долю малолітнього онука.

Згідно ст. 244 СК України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повноліття дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Не може бути опікуном, піклувальником дитини особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, особа, позбавлена батьківських прав, а також, інтереси якої суперечать інтересам дитини.

Частинами 3,4 статті 63 ЦК України, фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Вищенаведеними обставинами повністю підтверджується доцільність встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_3 та призначення його опікуном ОСОБА_1 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908, 00 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, 265, 280, 281 ЦПК України, ст. ст. 7, 19, 150, 164, 165, 166, 167, 180, 181, 183, 184, 292 СК України, ст. ст. 8, 12, 14, 15 Закону України «Про охорону дитинства», суд -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відносно малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Встановити опіку на малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та призначити його опікуном бабусю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908, 00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено до безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Харківським РВ УМВС України в Харківській області 30.12.1999, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Харківським РВ УМВС України в Харківській області 27.07.2001, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа - Орган опіки та піклування Покотилівської селищної ради, код ЄДРПОУ: 04396733, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, смт. Покотилівка, вул. Незалежності, б. 3.

Повний текст рішення складено 01.12.2021.

Суддя В. В. Труханович