Вирок № 101546042, 02.12.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/5486/21

Провадження №1-кп/639/460/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2021 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Макарова В.О.,

за участю секретарів - Єрьоміна А.О., Усиченко К.І.,

прокурора - Сєряк К.В.,

потерпілої - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Неженець Т.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021226250000305 від 05.07.2021 р. за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лиман Зміївського району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, розлученого, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого:

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 25.06.2021 приблизно о 01.00 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходився за місцем свого мешкання, в будинку АДРЕСА_3 , у якому постійно проживає його колишня дружина ОСОБА_1 .

Дочекавшись, коли ОСОБА_1 прийде додому, він став ініціатором конфлікту на ґрунті давно сформованих неприязних відносин та вирішив спричинити останній тілесні ушкодження будь - якого ступеню тяжкості.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_2 схопив потерпілу ОСОБА_1 за вдягнену на ній сукню та затягнув до ванної кімнати.

При цьому ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, проявляючи надмірну агресію, умисно, із застосуванням фізичної сили, передбачаючи настання наслідків у вигляді тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, почав душити потерпілу, а потім, схопивши їїобома руками за ліве та праве плече, штовхнув, внаслідок чого остання ударилась об ванну правим стегном.

Після цього ОСОБА_2 , вважаючи виконаними до кінця усі дії щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 , припинив свої протиправні дії.

В результаті протиправного діяння ОСОБА_2 спричинив потерпілій, ОСОБА_1 наступні тілесні ушкодження: синці на зовнішній поверхні правого плеча та на внутрішній поверхні у нижніх третинах, на розгинальній поверхні правого передпліччя у середній третині, на зовнішній поверхні лівого плеча у нижній третині, у ділянці нижнього внутрішнього квадрату лівої сідниці, на задній поверхні правого стегна у середній третині, які викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що підтверджено висновком судово-медичної експертизи №09-1131/2021 від 22.07.2021.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 не визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та просив його виправдати.

В ході допиту показав, що з потерпілою раніше знаходився у шлюбі, від якого мають трьох дітей. В шлюбі було придбано частину будинку по АДРЕСА_4 , на даний час існує судовий спір з приводу права власності. Після розірвання шлюбу він фактично продовжив проживати за зазначеною адресою. Проте потерпіла постійно провокувала сварки та конфлікти, постійно запізнювалася з роботи або взагалі не приходила додому, залишаючи дітей без догляду. Інколи вона приходила додому з синцями на ногах. Він вирішив обговорити з нею це питання. Вночі 24-25 червня 2021 року він дочекався приходи ОСОБА_1 з роботи, після чого запропонував їй поговорити, взяв за руку та провів до ванної кімнати, де почав висловлювати свої претензії. На це потерпіла почала кричати, нецензурно лаятися, намагалася відштовхувати руками обвинуваченого, через що він почав утримувати її руки своїми в області передпліч, проте потерпіла продовжила голосно кричати, тому він відпустив її руки та, не дивлячись, що з нею відбувалося надалі, вийшов з будинку на подвір`я. Будь-яких ударів та тілесних ушкоджень взагалі він потерпілій не завдавав. Через деякий час приїхали співробітники поліції, він з ними адекватно спілкувався. На прохання потерпілої вони запропонували йому покинути територію домоволодіння, та коли він вийшов на вулицю, потерпіла почала викиду вати через паркан його речі, на що він звернув увагу поліцейських, на що вони не відреагували. Приблизно через тиждень він намагався повернутися та забрати свої речи, проте знову стався конфлікт, після чого він за даною адресою вже не мешкає. Зазначив, що готовий примиритися з потерпілою, вважав, що її дії були спрямовані на усунення його від права користування житловим приміщенням.

Потерпіла ОСОБА_1 в ході допиту пояснила, що перебувала з обвинуваченим у зареєстрованому шлюбі, який розірвано у 2020 році. Обвинувачений продовжив проживати разом з нею, спільними дітьми та її матір`ю за адресою: АДРЕСА_3 . Останні 2 роки між колишнім подружжям постійно виникали сварки, скандали, він погрожував їй та матері, зо що притягувався до адміністративної відповідальності.

25.06.2021 р. вночі вона повернулась з роботи. ОСОБА_2 стояв на порозі, схопив її за сукню, закинув до ванної кімнати, почав душити, бити, вирвал з рук мобільний телефон. Правою рукою намагався душити, вона відштовхнула її, після чого він схопив її за руки та штовхнув, від чого вона впала та вдарилася сідницями об ванну. Потім тильним боком правої долоні вдарив по обличчю, вона впала та вдарилася о пральну машину. Після цього вона викликала поліцію. Поліцейським ОСОБА_2 сказав, що випив пива. Вона написала заяву про вчинення кримінального правопорушення. Також зазначила, що довго затримувалася на роботі через навантаження, обвинувачений офіційно не працював, дітей забезпечувала лише вона.

Свідок ОСОБА_3 показала, що є матір`ю потерпілої ОСОБА_1 .

В ніч з 24 на 25 червня 2021 року вона перебувала вдома, донька була на роботі, ОСОБА_2 у придомовій споруді. Вона прилягла подрімати та почула якусь возню в коридорі. Почула крик доньки, вона вийшла та побачила, як донька та ОСОБА_2 знаходяться у ванній кімнаті, повернуті боком до ванни. ОСОБА_2 її штовхнув та вийшов з будинку. Телефон доньки лежав на підлозі. На її обличчі були червоні плями, синці на руках та ногах. Раніше в ході конфліктів він потерпілу не бив, але штовхав, обливав водою, з цього приводу свідок зверталася до поліції. Припускає, що ОСОБА_2 був тверезим.

Свідок ОСОБА_5 показала, що є співробітником УПП ДПП в Харківській області. Вночі 25.06.2021 р. разом з колегою ОСОБА_6 отримали виклик з приводу побиття чоловіком жінки по АДРЕСА_3 . Після прибуття вони виявили жінку - ОСОБА_1 , яка пояснила, що її колишній чоловік ОСОБА_2 затягнув її до ванної кімнати та почав бити, після втручання матері потерпілої конфлікт припинився. У потерпілої були синці на рукаї.

ОСОБА_2 перебував на подвір`ї, від нього був запах алкоголю, він пояснив, що виник конфлікт через спілкування з дітьми. На прохання потерпілої ОСОБА_2 було запропоновано покинути домоволодіння, що він і зробив.

Аналогічні показання надав свідок ОСОБА_6 . При цьому пояснив, що на руках потерпілої бачив синці синього кольору. Після того, як ОСОБА_2 покинув домоволодіння, ОСОБА_1 викидувала його речі з території домоволодіння.

Окрім показань обвинуваченого, потерпілої та свідків, судом досліджено письмові докази у кримінальному провадженні в їх сукупності.

Так, згідно рапорту ст. інспектора ВП № 1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області від 25.06.2021 р., цього ж дня о 01-15 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про вчинення побиття ОСОБА_1 колишнім чоловіком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 (к/п , а.с. 6).

25.06.2021 р. ОСОБА_1 подано заяву до ВП № 1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області про прийняття мір до її колишнього чоловіка ОСОБА_2 , який вживає наркотичні засоби, постійно чинить насильство, а саме: б`є, лається, принижує, про що свідчать синці на тілі, погрожує фізичною розправою та вбивством (к/п, а.с. 7). Також подано заяву про вчинення ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 кримінального проступку за ч. 1 ст. 125 КК України (к/п, а.с. 9-10).

Відповідно до висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи № 646-2021 від 25.06.2021 р., у ОСОБА_1 мають місце: синці на зовнішній поверхні правового плеча та на внутрішній поверхні у нижніх третинах на розгинальній поверхні правого передпліччя у середній третині, у ділянці нижнього внутрішнього квадранту лівої сідниці, на задній поверхні правого стегна у середній третині. Дані ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості діючих поверхонь яких не відобразились, за механізмом удару або удару-стиснення, та, враховуючи їх морфологічні ознаки, могли були отримані у строк, на який вказує освідувана (25.06.2021 р. о 02-00 год.) За ступенем тяжкості синці викликають незначні скороминущі наслідки, тривалість яких не перевищує 6 діб, і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень (к/п, а.с. 16).

Згідно висновку судово-медичного експерта № 09-1131/2021 від 22.07.2021 р., підтверджені тілесні ушкодження, наявні у ОСОБА_1 , які зазначені у висновку фахівця від 25.06.2021 р. Показання ОСОБА_1 , що викладені у протоколі проведення слідчого експерименту від 22.07.2021 р., в цілому не суперечать наявним судово-медичним даним у частині механізму утворення та способу спричинення встановлених у неї тілесних ушкоджень (к/п., а.с. 26-27).

В ході допиту в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_8 підтвердив надані ним як в якості фахівця, так і в якості експерта, висновки.

В ході проведення слідчого експерименту від 22.07.2021 р. потерпіла ОСОБА_1 продемонструвала механізм нанесення їй ОСОБА_2 тілесних ушкоджень 25 червня 2021 року (к/п, а.с. 28-32).

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого.

При цьому суд відхиляє клопотання захисника Неженець Т.І., висловлене в ході судових дебатів, про визнання недопустимими: висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи № 646-2021 від 25.06.2021 р., висновку судово-медичного експерта № 09-1131/2021 від 22.07.2021 р., протоколу слідчого експерименту від 22.07.2021 р. з огляду на наступне.

У висновку від 25.06.2021 р. фахівець констатував наявність та локалізацію тілесних ушкоджень, час їх виникнення. Разом з тим, у висновку від 22.07.2021 та ж особа в якості судового експерта встановила відповідність встановлених раніше тілесних ушкоджень, механізму їх отримання показанням потерпілої ОСОБА_1 , наданим в ході проведення слідчого експерименту. Протирічь у зазначених висновках суд не вбачає.

Посилання ж захисту на неналежне попередження експерта про кримінальну відповідальність спростовується матеріалами експертного висновку, де експерт зазначив про таке попередження, при цьому не має правового значення, ким саме він був попереджений про відповідальність. Незазначення про таке попередження в постанові про призначення судової експертизи з огляду на це не впливає на допустимість висновку експерта. Крім того, в тексті експертного висновку експерт посилається на досліджені ним висновок фахівця та протокол проведення слідчого експерименту, які вочевидь перебували в його розпорядженні. За таких обставин не має значення і той факт, що при проведенні слідчого експерименту брав участь інший фахівець в галузі судової медицини, аніж той, що був залучений в якості експерта, оскільки обидва фахівці працюють в одній і тій же експертній установі.

Показання потерпілої ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_3 з одного боку та обвинуваченого ОСОБА_2 з іншого боку хоча і певним чином суперечать одні іншим, проте однозначно підтверджують факти нанесення обвинуваченим потерпілій тілесних ушкоджень в області рук шляхом стискання. Крім того, сам обвинувачений в ході допиту показав, що, відпустивши руки потерпілої, він одразу вийшов з ванної кімнати та не звернув увагу на подальшу поведінку потерпілої ОСОБА_1 , в тому числі і зіткнення її тіла з ванною. Сам обвинувачений в ході допиту не спростував факту вказаних дій зі свого боку, що призвели до спричинення тілесних ушкоджень. Крім того, показання допитаних осіб в певній мірі узгоджуються і з дослідженими судом доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження, та в своїй сукупності з ними свідчать про винуватість ОСОБА_2 у спричиненні потерпілій тілесних ушкоджень, адже вони виникли саме від його дій.

Активні дії обвинуваченого, які виразилися в стисканні рук потерпілої при відсутності активних дій з боку останньої, з об`єктивної сторони суд не може вважати самообороною та самозахистом від дій потерпілої, а також розцінити їх як уявну оборону.

У зв`язку з викладеним, показання обвинуваченого в цій частині не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та оцінюються судом критично, як такі, що надані з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.

Оцінюючи відповідно до вимог ст. 94 КПК України кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом та підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , експерта ОСОБА_8 , висновком судово-медичної експертизи, протоколом слідчого експерименту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він в силу ст.. 89 КК України не судимий, на обліку у лікаря нарколога лікаря та психіатра не перебуває, офіційно не працевлаштований, інвалідності чи тяжких захворювань не має, розлучений, має на утримання трьох неповнолітніх дітей - ОСОБА_9 , 2014 року народження, ОСОБА_10 , 2016 року народження, ОСОБА_11 2016 року народження, які є спільними дітьми з потерпілою, протягом 2020-2021 р. притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП (домашнє насильство) (к/п. а.с. 21-23, 45-57).

Обставин, які відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обставинами, які відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, є вчинення кримінального проступку відносно колишнього подружжя, вчинення кримінального проступку у стані алкогольного сп`яніння.

При цьому суд зазначає, що факт перебування ОСОБА_2 у стані сп`яніння на момент вчинення кримінального проступку, хоча і спростовується ним особисто, проте підтверджується показаннями потерпілої та свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , даними ними під присягою.

Так, відповідно до правової позиції Верховного суду, яка знайшла своє відображення в постанові від 11.02.2020 р. у справі № 643/20474/15-к, норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень ст.ст. 84, 92, 94 КПК.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, відсутність обставин, які пом`якшують покарання, та наявність обставин, які обтяжують покарання, дані про особу винного, який хоча і не має судимості в силу ст. 89 КК України, проте притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з домашнім насильством щодо колишньої дружини ОСОБА_1 та її матері ОСОБА_3 (постанова Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.12.2020 р., 14.04.2021 р.), думку потерпілої ОСОБА_1 , яка просила суд призначити обвинуваченому покарання у виді громадських робіт не в мінімальному розмірі, тому суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді громадських робіт в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При призначенні остаточного покарання немає правових підстав для застосування до обвинуваченого вимог статті 69 КК України (призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом).

Судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні немає. Цивільний позов не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 369 - 371, 373, 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт строком на 200 (двісті) годин.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, потерпілій та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому, захиснику, потерпілій право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя В.О. Макаров