Рішення № 101545434, 26.11.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/3166/21

Провадження № 2-а/0182/37/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26.11.2021 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., секретаря Нагаєвої Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського ВРПП Нікопольського РУП старшого сержанта поліції Цифра Олександра Дмитровича, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В СТ А Н О В И В:

ОСОБА_1 17.05.2021 року звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з вищевказаним адміністративним позовом, посилаючись на наступні обставини.

02.05.2021 року поліцейським ВРПП Нікопольського РУП старшого сержанта поліції Цифра О.Д. відносно нього складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 388783, в якій вказано, що він 02.05.2021 року о 21 год. 20 хв. у м. Нікополі по вул. Г. Чорнобиля, 2 (АЗС БРСМ), керуючи автомобілем здійснив обгін транспортного засобу ближче ніж за 50 метрів до пішохідного переходу, який позначений дорожнім знаком 5.35.1 – 5.35.2та державною розміткою 1.14.1 та після зупинки не пред`явив для перевірки документи, зазначені в п. 2 ПДР України, також не мав чинного полісу обов`язкового страхування, чим порушив п. 14.6 «в», 2.1 ґ та 2.4. «а» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Зазначеною постановою було накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

Вказану постанову він вважає незаконною та необґрунтованою, оскільки в його діях відсутні ознаки правопорушення, відсутні будь-які докази щодо підтвердження його вини чи інші обставини, що мають значення для справи. Також зазначив, що пред`явив документи відповідачу у електронному вигляді, надав під час розгляду справи пояснення на окремому аркуші, але вказані обставини відповідачем не було враховано. Крім того вказує, що відповідачем не було роз`яснено йому права, передбачені ст. 268 КУпАП.

Таким чином просить суд його позов про визнання дій протиправними, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити, скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 388783 від 02.05.2021 року, провадження по справі закрити.

Ухвалою судді від 08.06.2021 року вказаний адміністративний позов прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відкрито провадження по справі (а.с. 6-7).

У відповідності до ч. 1 ст. 268 КАС України відповідача та інших учасників справи було негайно повідомлено про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 8-9).

Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву, запропоновано надати адміністративний матеріал відносно позивача.

01.07.2021 року на адресу суду від старшого юрисконсульта відділу правового забезпечення ГУНП в Дніпропетровській області, М. Грановського надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , згідно якого просить у задоволенні його позову відмовити, справу слухати за відсутності представника (а.с. 11-16).

В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача посилається, що ГУНП є неналежним відповідачем у справі, оскільки як територіальний орган Національної поліції не наділений повноваженнями по винесенню постанови у справі п правопорушення згідно норм КУпАП України. Так, поліцейський ВРПП Нікопольського РУП старший сержант поліції Цифра Олександр Дмитрович є суб`єктом владних повноважень, оскільки він під час винесення постанови про адміністративне правопорушення здійснював владні управлінські функцій на основі законодавства, та був наділений сукупністю прав і обов`язків посадової особи, закріплених за ним у встановленому законодавством порядку для здійснення покладених на нього функцій, а тому саме він є належним відповідачем по справі № 182/3166/21.

Що стосується питання, щодо законності та обґрунтованості постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 02.05.2021 року серії БАБ № 388783, якою зафіксовано порушення ОСОБА_1 , положень ч.2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, вважають дану постанову законною та складеною з урахуванням норм діючого законодавства.

Вважають, що у діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, а також склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та що спірна постанова складена з дотриманням вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Від позивача ОСОБА_1 до суду подано заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає у повному обсязі (а.с. 28).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що поліцейським ВРПП Нікопольського РУП старшим сержантом поліції Цифра О.Д. відносно ОСОБА_1 складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 388783 від 02.05.2021 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП та до останнього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 02.05.2021 року о 21 год. 20 хв., у м. Нікополі по вул. Г. Чорнобиля, 2 (АЗС БРСМ), керуючи автомобілем Шкода Октавія, д/н НОМЕР_1 , здійснив обгін транспортного засобу ближче ніж за 50 метрів до пішохідного переходу, який позначений дорожнім знаком 5.35.1 – 5.35.2 та державною розміткою 1.14.1, та після зупинки не пред`явив для перевірки документи, зазначені в п. 2 ПДР України, також не мав чинного полісу обов`язкового страхування, чим порушив п. 14.6 «в», 2.1 ґ та 2.4. «а» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 4).

У своєму позові позивач не погоджується з тим, що ним було скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП та зазначає про відсутність належних та допустимих доказів, що підтверджували факт його неправомірних дій.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами частини 1 статті 6 КАС України визначено: кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Положеннями ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

Згідно зі ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції, розглядають справи про адміністративне правопорушення, зокрема передбачені ч.2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Вказані положення також дублюються Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованими не в автоматичному режимі, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року.

Працівники органів і підрозділів Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені органів Національної поліції і у даному випадку не можуть виступати самостійними суб`єктами владних повноважень, тобто окремо від державного органу, посадовою особою якого вони є, виносячи одноособові рішення.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до постанови КМУ «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» від 16 вересня 2015 р. № 730 було утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1, зокрема і Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ст.ст. 122, 126 КУпАП інспектори відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме - від імені органів Національної поліції і її територіальних органів.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення

Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту ( частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частини перша, друга і четверта статті 126). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (ч. 2).

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 288 КУпАП, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Отже вбачається те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч.2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, інспектори поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені Національної поліції. Отже, належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч.2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Викладене узгоджується з правовою позицією, яка закріплена в Постанові Верховного Суду від 26.12.2019 року у справі № 724/716/16-а, а також викладена у Постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року по справі №127/6881/17.

Виходячи з викладеного, належним співвідповідачем по даній справі є Головне управління національної поліції в Дніпропетровській області, а посилання сторони відповідача на те, що ГУНП є неналежним відповідачем у справі оскільки, як територіальний орган Національної поліції не наділений повноваженнями по винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення згідно норм КУпАП України, є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеним.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п.1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п.п. «а» п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно з п.п. «ґ» п. 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі - чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення)

Згідно п.п. «в» п. 14.6 ПДР України, обгін заборонено ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м – поза населеним пунктом.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП, адміністративна відповідальність наступає за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зі змісту спірної постанови випливає, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності слугувало те, що останній здійснив обгін автомобіля ближче ніж за 50 метрів до пішохідного переходу, який позначений дорожнім знаком 5.35.1 – 5.35.2 та державною розміткою 1.14.1 та після зупинки не пред`явив для перевірки документи, зазначені в п. 2 ПДР України, також не мав чинного полісу обов`язкового страхування.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування, надано диск з відеозаписом події від 02.05.2021 року.

Дослідивши вказаний диск (а.с. 24), судом встановлено що з наданого відеозапису видно як автомобіль ОСОБА_1 здійснив обгін автомобіля патрульної поліції перед пішохідним переходом.

При цьому, суд звертає увагу на те, що з вищезазначеного відеозапису не можливо встановити на якій відстані від пішохідного переходу ОСОБА_1 почав здійснювати обгін автомобіля патрульної поліції.

Крім того, вказаний відеозапис не підтверджує того, що ОСОБА_1 не пред`явив для перевірки документи, зазначені в п. 2 ПДР України, за вимогою поліцейського та що не мав чинного полісу обов`язкового страхування, оскільки відеозапис обривається на моменті приближення автомобіля патрульної поліції до автомобіля ОСОБА_1 та продовження не має.

Зазначене свідчить, що відповідачем не надано належних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що свідчить про не підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог, суд бере до уваги і висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.04.2018 р. у справі №338/1/17 де останній вказав про те, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

Підсумовуючи вищевикладене, та з урахуванням того, що оскільки відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь, суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення та, як наслідок, неправомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах у справі про адміністративне правопорушення місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1)залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін,а позовну заяву без задоволення; 2)скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3)скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Виходячи з викладеного, заявлені позивачем вимоги про визнання протиправними дій є такими, що не відповідають завданням адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав. Крім того, положеннями ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності не передбачено вирішення судом питань про визнання рішення суб`єкта владних повноважень протиправним.

При цьому, суд вважає, що постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі.

Керуючись ст. ст. 6, 12, 19, 46, 70, 77, 78, 90, 243, 245, 251,252, 257, 268, 271, 280, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до поліцейського ВРПП Нікопольського РУП старшого сержанта поліції Цифра Олександра Дмитровича, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 388783, складену поліцейським ВРПП Нікопольського РУП старшим сержантом поліції Цифра Олександром Дмитровичем якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 122 КУпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн., провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Повний текст судового рішення складений 02.12.2021 року.

Суддя: О. В. Рунчева